Зрозуміти НАНУ: що робить головна наукова установа країни

Півтори сотні інститутів

Національна академія наук доволі «різноманітна», якщо поглянути зсередини. До її складу входять 154 установи по всій Україні.

Усі вони діляться на три великі групи, або так звані секції: фізико-технічну (так-так, в Україні займаються дослідженнями в галузі астрономії, ядерної фізики, інформатики тощо), хіміко-біологічну та секцію суспільно-гуманітарних наук.

В Академії працюють близько 28,5 тисячі людей. Не всі вони, звісно, займаються безпосередньо наукою. НАНУ, як і всім іншим, потрібні електрики, водії, прибиральники. Безпосередньо наукою (принаймні, номінально) займаються трохи більше за половину працівників — 14,8 тисячі. Це доктори та кандидати наук, але значна частка й тих, хто не має наукового ступеня.

 «Де ваші винаходи?»

Найчастіше запитання — чим саме займаються та можуть похвалитися усі ці люди. Простої відповіді на нього не даси. Середньостатистичний громадянин схильний порівнювати НАНУ (власне й усю українську науку) з Кремнієвою долиною або бізнес-гігантами, які конструюють космічні ракети чи складають смартфони. Іншими словами це запитання до українських науковців звучить так: «Де ваші винаходи?».

Вони є. У докарантинні часи Академія щороку організовувала виставку досягнень: від сільськогосподарського насіння нових сортів до тест-систем медичного призначення і кристалів з унікальними властивостями. Але є й кілька проблем.

По-перше, наукові співробітники, яких відряджають на цю виставку, не завжди вміють або хочуть пояснити, у чому ж унікальність чи, бодай, перевага «винаходу».

По-друге, навіть якщо ви стоятимете навпроти справді цікавої розробки, то найчастіше почуєте щось на кшталт: «Ніхто не хоче вкладати в це кошти. Тому ця річ поки що існує в єдиному екземплярі в нашому інституті». Багато таких «речей» так назавжди й лишилися у своїх інститутах.

По-третє, і це найважливіше, робити «винаходи» — не найголовніше завдання Національної академії наук України. Тим паче Академія не дуже опікується комерціалізацією своїх розробок.

Фундаментальна і прикладна

У світі є дуже багато компаній та стартапів, які роблять корисні та комерційно успішні речі й технології — комп’ютери, автомобілі, спортивний інвентар, іграшки та навіть кухлики, які з вами розмовляють. Але жодна з них не досліджує природу темної матерії, не шукає гіпотетичну Дев’яту планету та не намагається збагнути природу елементарних частинок, тобто — не займається фундаментальною наукою. Хтось може сказати, що така «наука заради науки» не потрібна «звичайним людям». І помилиться. Бо прикладна наука не може розвиватися, якщо немає фундаментальної.

Те, чим має і може похвалитися НАНУ, — це дослідження, що поглиблюють знання про Всесвіт, життя і нас самих. Представити такі речі широкій публіці доволі непросто: вони об’єктивно складні.

Дуже далекі планети

Ольга Захожай — старша наукова співробітниця Головної астрономічної обсерваторії НАН України. Але вона тривалий час працювала у Німеччині й проводила астрономічні спостереження в Чилі (європейським астрономам не достатньо спостерігати зорі лише в рідній Північній півкулі).

Її мета – пошук екзопланет, тобто, планет, що обертаються навколо інших зірок (саме з цією темою була пов’язана минулорічна Нобелівська премія з фізики). Поки що Ольга разом з іноземними колегами (звісно, вона працює в команді) отримала попередні результати. Якщо вони підтвердяться, співробітниця НАНУ стане однією з відкривачів невідомого раніше гарячого юпітера. Так називають клас масивних газових гігантів, що нагадують Юпітер, але, на відміну від нього, гарячі, бо розташовані близько від материнської зірки.

Ольга розповідає, що від таких досліджень, на перший погляд, немає ніякої користі. Але це не так. Адже технології, що створюються для дослідження космосу, потім можуть застосовуватися в інших сферах, наприклад у медичній діагностиці. Іншими словами, астрономічні дослідження є рушієм технологічного розвитку. Але, звісно, екзопланети шукають та вивчають не заради медицини. Дослідження Ольги Захожай — лише один із багатьох прикладів, як НАНУ долучається до фундаментальних досліджень.

Завдання часів епідемії

Національна академія наук України працює не лише заради «наукових проривів». Життя постійно висуває й практичні завдання. Наприклад, передбачити, як розвиватиметься епідемія коронавірусної інфекції. Щоб її вирішити, не треба робити відкриттів, але потрібно мати знання та досвід, щоб створити математичну модель і отримати результат. Цим зараз займається група науковців НАНУ, якою керує доктор фізико-математичних наук Ігор Бровченко. Причому науковці роблять цю справу фактично на ентузіазмі. Годі й говорити про те, що таких досліджень держава не замовляла і не підтримувала до того, як зіштовхнулася з епідемією нової хвороби. Хоча всі розуміли, що рано чи пізно цей час настане.

Економіка НАН

Слід бути щирим: науку в Україні державним пріоритетом не назвеш. Найкраще про це свідчить фінансування Національної академії наук України. Останні кілька років видатки на їхнє забезпечення зростали хіба що завдяки інфляції. Якщо у 2014 році на роботу НАНУ з бюджету витратили 3 мільярди гривень, то у 2019 році — 5,16 мільярда гривень. Цифри, здавалося б, більші, але у відсотках до решти видатків бюджету фінансування науки, навпаки, зменшилось.

Ще для порівняння: у ЄС на дослідження та розробки витрачають близько 2,1% ВВП, в Україні — 0,7% (останні доступні дані Світового банку стосуються 2014 року).

 У перекладі з наукової на звичайну

Якщо подавати діяльність НАНУ у вигляді чисел та графіків, вони мало що скажуть «невтаємниченим». Значно ефективніше розповідати історії — про екзопланети, технології редагування ДНК та людей, що за ними стоять. Тільки так ненауковцям можна пояснити, на що схожа наука, навіщо вона потрібна, що в ній є досягненням, а що ні. А що — взагалі антинаука, яка маскується під науку.

Але робота з популяризації до останнього часу не була сильною стороною НАНУ. Це не найбільша її проблема, але одна з найпомітніших для широкої публіки, а тому й для іміджу головної наукової організації країни.

На щастя, останніми роками в цьому напрямку активно і плідно працюють окремі співробітники Академії та науковці з інших установ. Хто сумнівається, може завітати для початку на фестивалі «Дні науки» чи «Наукові пікніки» або на сайт «Моя наука». Хоч як дивно, але науковці роблять це не тому, що їм платять (зазвичай ні), а тому що переконані — правильно робити саме так.