Туристи на вершині найвищої гори українських Карпат — Говерли
Фото:

Олена Куренкова / hromadske

Літо закінчилося, але у відпустку все одно хочеться. Через пандемію та закриті кордони відкладемо Париж або Венецію на наступний рік і пошукаємо варіанти в Україні. Один із найпопулярніших напрямків (очікувано) — Карпати.

Автори цього тексту переконалися: щоб уповні відчути дух Карпат, варто не просто проїхатися головними туристичними точками на кшталт Яремчого й Буковелю, а вирушити в похід. Кількагодинний, одноденний чи триваліший — з наметами, рюкзаками та готуванням на вогнищі. На власні очі побачити найкрасивіші краєвиди й випробувати свою витривалість. До речі, осінні та зимові карпатські пейзажі анітрохи не поступаються літнім.

Аби ця романтика не зникла, щойно ви поглянете на вартість спорядження чи поцікавитеся складністю маршруту, ми пояснюємо, з чого варто починати планування походу. Особливо ці поради стануть у пригоді тим, хто вперше зважився на таку мандрівку. Це найвідповідальніше, адже дебютна подорож має залишити найкращі спогади й не відбити бажання ходити в гори знову й знову.

Туристи з рюкзаками в дощовиках ідуть Верховинським вододільним хребтом
Фото:

Олена Куренкова / hromadske

Навіщо взагалі йти в гори?

«Ми вже провели в гори приблизно 11-12 тисяч мандрівників, я можу спостерігати за ними в соцмережах. Зокрема й за тим, як змінюються їхні життя після першого походу в гори — цього не передати словами», — ділиться засновник туристичного клубу «Кулуар» Тарас Поздній. За його плечима — сходження на Еверест (8848 метрів), Чо-Ойю (8201 метр) та Манаслу (8163 метри).

«У поході ти за короткий час — 3-6 днів — проживаєш маленьке життя, отримуєш стільки емоцій щодня, скільки в місті можна й за місяць не відчути», — каже він.

А Володимир Цвілодуб свій 80-й день народження планував відсвяткувати в серпні в Гімалаях, однак подорожі завадив карантин. Тож знову вирушив у Карпати, куди вже понад 40 років водить туристів.

«Спілкування з людьми та природою — якщо не це, то навіщо ми йдемо в гори? Групи бувають великі, і в них неодмінно є цікаві люди: щось я від них переймаю, щось вони від мене. А природа дарує безліч емоцій, до того ж допомагає підтримувати гарну фізичну форму», — розповідає Володимир.

Група туристів відпочиває на привалі під час походу Маромороським хребтом у Карпатах
Фото:

Олена Куренкова / hromadske

Чи буде мені важко в поході? І як готуватися?

«Попри всі пояснення люди, які вирушають у гори вперше, іноді сприймають це як прогулянку парком: можна пройти 20 хвилин, зупинитися, випити 50 грамів, почимчикувати ще кількадесят хвилин, знову промочити горло — і в такому режимі увесь похід. Але ні, переходи тривають у середньому 40 хвилин, потрібно йти під гору з рюкзаком. Будьте готові до труднощів. Але й до того, що це тисячу разів варте таких зусиль», — зазначає Тарас Поздній.

Упродовж дня в Карпатах постійний, майже безупинний рух зі зміною висоти — основа походу. Це втомлює — незалежно від того, скільки кілометрів ви подолали за день. Стежка є не всюди, її може розмити злива, десь треба пробиратися крізь кущі чи йти по камінню, до того ж із важким рюкзаком — якщо ви плануєте мандрувати довше, ніж один день. Незвиклим до серйозних фізичних навантажень буде непросто.

«Достатньо бути фізично здоровим. Та навіть ця умова відносна: чимало людей із різноманітними фізичними вадами ходять у гори. Варто просто обирати нескладний маршрут, мати відповідну мотивацію та бажання», — утішає Мирослав Мельничук, автор популярного серед любителів походів телеграм-каналу «Карпатський волоцюга».

Мельничук каже, що неідеальна фізична форма не повинна ставати на заваді спонтанній мандрівці. Однак якщо є час підготуватися, варто докласти бодай мінімальних зусиль: «Ходити пішки, не користуватися ліфтом, відвідувати супермаркет, розташований якнайдалі від вашого дому».

Отара овець іде схилами Чорногірського хребта
Фото:

Олена Куренкова / hromadske

Про те, що регулярна ходьба — найефективніша та найпростіша підготовка, розповідає й Володимир Цвілодуб. Каже, що потребу регулярних тренувань відчув після кількох походів.

«Моя перша справжня мандрівка в Карпати відбулася взимку 1966 року — сходження на Говерлу. Ми прямували з Рахова через Козьмещик, потім на Драгобрат. Це було нечуване навантаження: іти вгору по глибокому снігу, ще й нести на собі лижі та рюкзак. Саме це спонукало мене почати тренування», — розповідає Цвілодуб.

Мандрівник радить присідати сто разів щодня хоча б за кілька тижнів до походу. Так можна привчити свої суглоби до навантажень і не сильно потерпати під час підйому на гору та (особливо) спуску з неї. Також фахівці рекомендують займатися бігом — повільним, але на довгі дистанції, щоб тренувати витривалість.

Якщо ходити в гори кілька разів на рік, організм адаптується до навантажень. Але, ясна річ, будь-яка фізична активність між мандрівками — додатковий великий плюс для вашого здоров’я.

Самопочуття туриста — його особиста відповідальність. Варто розуміти, що серйозні хвороби (наприклад, серцево-судинної чи опорно-рухової системи) означають, що такий вид відпочинку вам не підходить. Якщо не певні — порадьтеся з лікарем. 

Може бути складно не лише адаптуватися до похідного ритму, але й «вимкнути» його потім. Адже подорож — це стрес для організму, особливо якщо ви працюєте в офісі та зазвичай рухаєтеся мало. Продовжуйте давати регулярні фізичні навантаження хоча б тиждень-два після походу. Після мандрівки фахівці радять долати пішки бодай 2-3 кілометри в день, поступово зменшуючи навантаження.

Погода в Карпатах швидко змінюється. В сідловині на хребті може бути тепло й сонячно, а за кілометр, на вершині гори — холодно та хмарно
Фото:

Олена Куренкова / hromadske

Яка погода чекає в Карпатах?

Украй мінлива та непередбачувана. І прогнози не завжди справджуються. Так, це стосується будь-якої пори року.

Якщо ви вирушаєте в тривалий похід у найтуристичніший сезон — з травня по вересень, то майже напевно потрапите під карпатський дощ. Якщо ж ідете в березні-квітні, то будьте готові побачити багато снігу (ранньої весни на високогір'ї може лежати кількаметровий шар). Також про всяк випадок готуйтеся до того, що весь час ви будете в тумані (це ми про природне явище) та не побачите обіцяних краєвидів.

«Насправді те, що ми називаємо туманом, у горах є просто рівнем хмар. Тут треба пильнувати — часом не допомагає й GPS. Ми беремо з собою кольорові мотузки (штук 100-200) та маркуємо маршрут, який уже пройшли — а на зворотному шляху їх забираємо. Чіпляємо на камінці чи дерева — кожні 10-15 метрів, скільки можна побачити», — ділиться досвідом Володимир Цвілодуб.

Під час підйому в горах температура повітря стає нижчою. Орієнтовно кожні 150 метрів стає холодніше на 1°C. Тож не дивно, коли посеред літа в горах лежить або йде сніг. Слід пам'ятати, що у жовтні в Карпати подекуди приходить справжня зима, а в листопаді хай вас сильно не дивують снігові замети.

Зіпсувати настрій у поході також можуть сильний вітер, дощ, град і гроза — у теплий період.

«Якщо ви бачите, що грозова хмара от-от надійде, краще припинити підйом і спуститись якомога нижче в долину. Та якщо гроза застала вас на хребті, єдине, що можна зробити — це сісти на рюкзак, накритися чимось, зробити "прокладку" між собою та землею і перечекати», — пояснює Мирослав Мельничук. 

І не забуваймо про елементарні правила безпеки: під самотнє дерево не ставати, мобільний телефон краще вимкнути. Якщо подорожуєте взимку, дуже відповідально поставтеся до планування маршруту — у снігах значно важче орієнтуватися.

Окей, я готова (готовий) іти. Що брати з собою?

Це залежить від багатьох факторів. По-перше, у яку пору року йдете; по-друге, чи надовго; по-третє, з ким — з туристичним клубом (тоді частину спорядження вам можуть надати безкоштовно або за символічну орендну плату), друзями чи самостійно (першого разу так робити не варто).

Точно знадобиться:

  • похідний рюкзак. В ідеалі — зі зручною спинкою (він буде важким) та достатньою кількістю кишень. Його об’єм розраховуйте з огляду на тривалість походу: чим довша мандрівка, тим більше змінного одягу та їжі доведеться нести;
  • спальний мішок. Узимку він має бути теплішим, улітку — легшим (коли купуєте, обов’язково зверніть увагу на «температуру комфорту»). І зважайте на вагу: краще обрати спальник із синтетичним наповнювачем, аніж олдскульний із ватним — другий буде значно важчим;
  • каремат (це такий спеціальний килимок, на який ви покладете свій спальник — ред.). Має не пропускати вологу та холод і відповідати вашому зросту. Може скручуватися або складатися «гармошкою». Альтернатива — надувні похідні килимки. Є маленькі килимки винятково для сидіння — вони можуть згодитися на привалах;
  • дощовик. Часто зливи в Карпатах просто ніде перечекати, до того ж вони дуже рясні та інтенсивні. Тому краще обирати спеціальний похідний дощовик, який накриє і вас, і ваш рюкзак. Дехто використовує для цього армійський плащ-намет, але він важчий та об’ємніший. А от звичайний поліетиленовий дощовик за 30 гривень від карпатської зливи вас не врятує. Крім того, усі речі в рюкзаку радимо пакувати в міцні поліетиленові пакети або чохли: гіркий досвід із мокрим спальним мішком і паспортом, у якому злиплися сторінки, навчив нас цього;
  • намет. Якщо попередні пункти — це ваше особисте спорядження, то намет ви, найімовірніше, ділитимете з іншими учасниками походу. Його вибір залежить від кількості людей, пори року й температури. Намет — це найбільша стаття витрат, тому для початку можна позичити його у знайомих або орендувати.

Одяг має бути суперзручним. Його набір варто чітко розпланувати по днях з урахуванням можливої зміни погоди. У жодному разі не беріть нічого зайвого, адже про кожні додаткові пів кілограма дорогою доведеться пошкодувати.

Взуття в поході має бути зручним, міцним і не боятися вологи та бруду
Фото:

Олена Куренкова / hromadske

Одягатися треба в кілька шарів: замість одного теплого светра грубої в’язки краще взяти термобілизну, футболку та вітрівку або флісову куртку, щоб не змерзнути вночі. Кілька змінних футболок повинні бути з натуральної тканини, аби ви пітніли менше. Улітку доречно обирати одяг і головний убір світлих кольорів. Штанів про всяк випадок візьміть хоча б дві пари — вони мусять бути легкими та швидко сохнути.

Узимку температура теж може стрибати: ясна річ, без теплішої куртки не обійтися, а ось теплий товстий светр не завжди потрібен — може вистачити й термобілизни. Головне зимове правило — не вдягати наспід ті речі, у яких ви будете сильно пітніти, а потім довго сушити. Це може підвищити ризик захворювання. Не забувайте одягнути й рукавиці, причому краще прихопіть і запасну пару — не прирікайте руки на замерзання.

До взуття надто суворих вимог немає. Для перших походів у Карпатах не обов’язкові трекінгові черевики — достатньо якісних кросівок, які добре фіксують гомілкостоп. Але врахуйте, що по снігу в кросівках ходити зовсім незручно, до того ж небезпечно. Полегшити шлях також допоможуть трекінгові палиці — вони суттєво «розвантажують» ноги, особливо коліна. Обирати їх потрібно, орієнтуючись на свій зріст. Трапляються любителі зимових походів на лижах — це вже на ваш смак.

Не обійтися й без змінної білизни та особистих засобів гігієни (душу в горах немає, а озера та гірські річки дуже холодні). Головна вимога — брати маленькі баночки, пакетики й тюбики й не тягнути нічого зайвого.

Ще один очевидний маст-хев — похідна аптечка, куди неодмінно треба покласти ліки проти легких ушкоджень, застуди та знеболювальні (детальний перелік можна знайти тут). Важливо не забути й про сонцезахисний крем і засоби від кліщів та комарів. З власного досвіду: комарів у Карпатах практично немає, зате ризик підхопити кліща досить великий.

Харчування в поході має бути поживним, страви — готуватися швидко, а інгредієнти — легкими для транспортування. Для перекусів згодяться горішки, сухофрукти або шоколадні батончики. А відновити сили та зігрітися допоможе гаряча їжа. Варити суп, для якого нагору доведеться тягнути овочі та м’ясо — не найкращий варіант. Варто обирати крупи — гречані або вівсяні пластівці, які швидко готуються, а також сушене або в’ялене м’ясо чи тушкованку. Можна купувати вже майже готові, але «висушені» страви: їх достатньо просто в пакеті залити окропом.

Щоби підігріти воду, не обов’язково шукати хмиз і розводити багаття. Це досить довго й не надто зручно (а на високогір'ї взагалі неможливо, адже лісу там немає. А якщо зима — самі розумієте). Краще скористатися спеціальним пальником і газовими балонами (тільки не забудьте сірники або запальничку).

З водою на більшості туристичних маршрутів у Карпатах не повинно бути проблем: місця ночівлі планують якраз біля природних джерел. Але дорогою доводиться нести воду із собою: в середньому по 1,5-2 літра на людину.

Туристи стоять біля знака, який показує напрямки й відстань до найближчих гір на хребті Чорногора неподалік від Говерли
Фото:

Олена Куренкова / hromadske

Як обрати маршрут?

В українських Карпатах практично немає скелястих гір і маршрутів, які неможливо пройти без альпіністського спорядження та навичок. Проте це не означає, що їх можна назвати легкими.

«Карпатські гори часто недооцінюють. Улітку це, можливо, не так критично, а от узимку люди, буває, підіймаються на Говерлу в джинсах і кросівках, без мапи та GPS. А коли настає негода (узимку в Карпатах це серйозна річ), вони збиваються з дороги. І так щороку гине 9-10 людей», — розповідає засновник туристичного клубу «Кулуар» Тарас Поздній. Він радить для першого знайомства з походами обрати нескладний маршрут і вирушити в подорож з більш досвідченими друзями або ж туристичним клубом. Ну й зимовий похід для початківця — це ще більше випробування, ніж літній, тому розрахуйте свої сили правильно.

Ще з радянських часів існує класифікація складності маршрутів, яка нині вже дуже умовна. Є 6 категорій складності: перша, найлегша, передбачає похід на 10-12 днів, а шоста, найскладніша — до 40 днів у горах. Та нині аж на 10 днів у Карпати майже ніхто не ходить, а туристам-початківцям варто планувати похід щонайбільше на 2-3 дні якимось одним карпатським хребтом.

Критеріїв складності існує декілька, ділиться Мирослав Мельничук. Перший — це дистанція. Другий — загальний набір висоти: на скільки метрів вам доведеться піднятися з точки старту. Цей показник розраховують як суму всіх підйомів, які вам доведеться подолати. Враховуючи, що за підйомами часто йдуть спуски, а потім нові підйоми, в українських Карпатах цей показник може сягнути 3-4 тисяч метрів за весь похід.

«Ще один критерій — маркованість маршруту. Є шляхи сильно "ходжені", де видно стежку, маркування та орієнтири. Є складніші, якими рідко ходять — там узагалі немає маркування. Маршрути у важкодоступні місця вже є складними: подекуди лісом іти, буреломами дуже важко. Краще для першого разу обирати популярні та марковані», — додає Мельничук.

Біло-червона позначка на дереві — маркування маршруту в горах. Найчастіше такі маркування залишають на деревах або каменях
Фото:

Ярослав Вінокуров / hromadske

Промаркованих маршрутів у Карпатах багато: вони позначені на картах, ще й мають відповідні мітки та вказівники на місцевості. Заблукати складно (взимку, щоправда, легше), але доводиться й відхилятися від стежки — обходячи завали дерев чи геть розмиті ділянки шляху. Використовуйте спеціальні навігатори та прихопіть із собою паперові туристичні мапи.

А от ґуґл-карти в горах не врятують, адже для їхньої роботи потрібен інтернет, якого в Карпатах може просто не бути — як і зв’язку взагалі. Тому перед походом завантажте на смартфон офлайн-навігатори. Одна з найпопулярніших програм — додаток Maps.me. (однак він російський і може працювати з перебоями). Є й альтернативи, зокрема OsmAnd або чеська Mapy.cz.

Добратися до точки старту найпростіше залізницею. Через Карпати проходять три її гілки: дві в напрямку Ужгорода й одна до Рахова. Але квитки краще купувати заздалегідь. 

І точно розраховуйте свій час: наприклад, у рахівському напрямку (до Яремчого, Татарова та Буковелю, Ворохти, Ясіні, Квасів і, власне, Рахова) з Києва дістатися можна тільки поїздом Київ-Рахів, який їде приблизно 20 годин. Тому на дорогу доведеться витратити додатковий день.

Деякі хребти, наприклад Мармароси й Чивчини, розташовані просто на державному кордоні. Тому для походу вам потрібно завчасно оформити перепустку. Пишете заяву до одного з прикордонних загонів. У ній вказуєте людей, які планують іти цим шляхом, їхні паспортні дані, дати мандрівки та маршрут. Надсилаєте її на електронну пошту прикордонників, а перед виходом у селі Ділове отримуєте перепустку. І так, паспорти та роздруковану заяву необхідно мати з собою.

Окрім цього, деякі карпатські хребти розташовані на території заповідників, тому за вхід треба платити. Небагато — приблизно 30 гривень за один квиток.

Вид на Говерлу з боку гори Піп Іван — ще однієї вершини Чорногірського хребта
Фото:

Олена Куренкова / hromadske

Нижче — сім цікавих і не дуже складних туристичних маршрутів.

Підйом на Говерлу

Старт: туристична база Заросляк, Ворохта (зазвичай із Києва туди їздять потяги Полтава-Ворохта, Київ-Рахів, Харків-Рахів).

Протяжність: 6,5 кілометра.

Набір висоти: 790 метрів.

Це один із популярніших маршрутів в українських Карпатах, тому будьте готові зустріти дуже багато туристів, а на вершині — невеликий ринок із сувенірами. 

«У Карпатах можна відчути себе першовідкривачем, коли йдеш гірським хребтом сам-один, а навколо лише дика природа та гори. Але це нереально відчути на Говерлі, бо там такий потік людей, ніби ти на центральній вулиці великого міста», — вважає Мирослав Мельничук. 

Піднятися на Говерлу із Заросляка можна без супроводу гідів, адже стежка там гарно промаркована.

Сколівські Бескиди — невисокий хребет на початку Карпат, підходить для туристів-початківців
Фото:

Олена Куренкова / hromadske

Сколівські Бескиди

Старт: місто Сколе (через нього прямує більшість потягів, що їдуть у напрямку Ужгорода, а також проходить траса Київ-Чоп).

Протяжність: 18-25 кілометрів (залежно від напрямку).

Набір висоти: до 1000 метрів.

Сколівські Бескиди — гірські хребти в північно-західній частині українських Карпат, між якими багато водоспадів і скельних утворень (зокрема, знамените місто-фортеця Тустань). Ці гори порівняно невисокі (до 1300 метрів) і пронизані мережею туристичних маршрутів (до гір Парашка та Лопата, водоспадів Кам’янка та Гуркало, а також до скель Довбуша), тому підходять для туристів-початківців. Якщо ви зважилися на свій перший зимовий похід, цей варіант теж підійде.

Хребет Боржава — одне з небагатьох в Україні місць активного парапланеризму
Фото:

Олена Куренкова / hromadske

Боржава

Старт: Воловець, Пилипець (через Воловець їде більшість потягів, які прямують у напрямку Ужгорода).

Протяжність: 16-21 кілометр.

Набір висоти: 1100-1500 метрів (залежно від обраного маршруту).

Боржава — це смарагдово-зелені полонини, укриті чорничниками, одне з небагатьох в Україні місць активного парапланеризму. Вона сильно контрастує на тлі навколишніх гір, адже відрізняється висотою та стрімкістю схилів. Початківцям без підготовки пройти цей хребет може бути складно. Але якщо починати підйом із села Пилипець, то майже до вершини хребта можна дістатися на підйомнику. Біля підніжжя Боржави розташований один із найвідоміших водоспадів у Карпатах — Шипіт, а в селах Пилипець і Подобовець — гірськолижні курорти.

Свидовець — третій за висотою хребет в українських Карпатах і місце, де сніг в Україні лежить чи не найдовше
Фото:

Олена Куренкова / hromadske

Свидовець

Старт: Ясіня, Кваси (в обох селах зупиняються потяги Київ-Рахів, Одеса-Рахів і Харків-Рахів).

Протяжність: 24-40 кілометрів.

Набір висоти: 1500-2000 метрів.

Свидовець — третій за висотою хребет в українських Карпатах і місце, де сніг в Україні лежить чи не найдовше. Маршрути цими горами достатньо складні. Розпочати подорож Свидовцем можна з гірськолижного курорту Драгобрат, куди вас довезуть на авто (дорога далека від ідеальної, тож приготуйтеся до веселої мандрівки). Така простота має й свої недоліки — численних туристів, які не лише крокують місцевими стежками, а й їздять ними на позашляховиках і квадроциклах.

Хребет Ґорґани. Замість зелених трав'янистих полонин вершини Ґорґанів укриті кам'яними розсипами, брилами та маленькими камінцями
Фото:

Олена Куренкова / hromadske

Східні Ґорґани

Старт: Яремче, Татарів і «Буковель» (дістатися можна потягами, що прямують у напрямку Рахова).

Протяжність: 17-21 кілометр.

Набір висоти: 1200-1460 метрів.

Ґорґани відрізняються від решти хребтів українських Карпат. Замість зелених трав’янистих полонин вершини Ґорґанів укриті кам’яними розсипами, брилами та маленькими камінцями. Ґорґанські хребти — це всесвіт каміння та скель, тому там потрібно бути вкрай обережними, особливо у вологу погоду (каміння дуже слизьке). Стежки у Східних Ґорґанах добре промарковані, але якщо ви обрали їх для свого першого походу, краще все-таки скористайтеся послугами гідів або ж візьміть із собою досвідчених друзів-туристів.

Чорногірський хребет — найвищий в українських Карпатах, його вершини часто ховаються у хмарах і їх майже не видно з рівнини
Фото:

Олена Куренкова / hromadske

Чорногірський хребет

Старт: Ясіня, Кваси, туристична база Заросляк у Ворохті (можна дістатися поїздом) або село Дземброня (дістатися можна лише автомобілем або автобусом).

Протяжність: 50 кілометрів.

Набір висоти: 2800 метрів.

Найбільш високогірний хребет в Україні, на якому розташована Говерла та інші 5 двотисячників. Пройти весь Чорногірський хребет, відвідавши всі найвищі гори України — завдання нелегке. Маршрут через Чорногору добре проглядається, однак у погану погоду, з туманом чи сильним вітром там легко заблукати. Складність підйому та ризики, які може спричинити погода, компенсують неймовірні краєвиди, кришталево чисті гірські озера, скелі, провалля, льодовикові кари та найвисокогірніша будівля в Україні — обсерваторія «Білий Слон» на вершині гори Піп Іван Чорногірський (2021 метр).

Прикордонний стовп на кордоні між Україною та Румунією, який проходить по карпатському хребту Мармароси
Фото:

Ярослав Вінокуров / hromadske

Мармароси

Старт: Ділове та Рахів (можна дістатися потягом).

Протяжність: 37-42 кілометри.

Набір висоти: 1900-2400 метрів.

Другий за висотою хребет в українських Карпатах. Інколи його ще називають Гуцульськими Альпами. Мандрівка на Мармароси запам’ятається скелями та урвищами, схожих на які в українських Карпатах немає. Саме на Мармаросах можна побачити найвищий в українській частині Карпат однокаскадний водоспад — Ялинський (26 метрів). Набір висоти на Мармаросах значний, а схили дуже стрімкі, тож подолання маршруту потребує чимало часу та зусиль.

Зима в Карпатах дуже холодна й вітряна, тому о цій порі в похід у гори ходити варто тільки досвідченим туристам
Фото:

Ярослав Вінокуров / hromadske

Поділитись: