Звітувати про витрати, полишати кар’єру та виховувати дітей. Прочитайте це, якщо хочете позбутися гендерних стереотипів
«Це не жіноча робота», «покликання жінки — народжувати та бути мамою», «жінка не має керувати командою чоловіків» — ці гендерні упередження досі залишаються поширеними в суспільстві. Проте вони шкодять не лише жінкам, а й чоловікам.
hromadske з’ясовує, які саме упередження щодо гендерних ролей негативно впливають на життя українців та українок, чи можна їх позбутися зовсім та що для цього можна зробити вже зараз.
Тобі здається… — насправді…
Нижче — патерни мислення, які інколи трапляються в суспільстві. Через них людям буває складно усвідомити, що їхні дії та слова є дискримінацією або насильством.
Тобі здається, що це нормально…
…очікувати від жінки, що вона покине кар'єру і зосередиться на вихованні дітей. Адже саме жінка відповідальна за піклування про дітей.
…просити дружину щовечора звітувати про кожну витрату.
…платити чоловіку вищу заробітну плату, ніж жінці, адже чоловік — годувальник своєї родини.
…запитувати в жінки на співбесіді, чи є в неї діти або чи планує вона народжувати. Адже бізнесу не потрібні зайві ризики з лікарняними та декретом.
…дарувати дівчинці тільки ляльки, а не розвивальні дитячі набори «Юний дослідник» або енциклопедії про космос і динозаврів — адже навіщо їй та наука, вона ж дівчинка.
…дорікати жінці, що вона не встигла приготувати вечерю чи прибрати вдома, адже хатня робота — це її жіночий обов’язок.
…не призначати жінку керівницею команди, де працюють чоловіки, адже вона не впорається і для чоловіків це приниження.
…не доручати жінкам серйозних відповідальних завдань, адже за своєю природою вони менш раціональні, ніж чоловіки, ухвалюють рішення занадто емоційно та найчастіше мають нижчий рівень інтелекту.
…штовхнути жінку під час сварки, адже це вона винна і спровокувала.
Насправді
Діти — спільна відповідальність двох батьків. Потрібно вирішувати в діалозі, як цю відповідальність розділяти.
Щасливі сімейні стосунки будуються на довірі. Якщо для вас обох важливо знати, куди йдуть кошти сім'ї, можна розглянути інші способи ведення обліку витрат, які були б комфортними для обох. Наприклад, спеціальний мобільний застосунок, який ведуть і чоловік, і дружина.
Принцип рівної оплати за однакову роботу, незалежно від статі, є основоположним у багатьох країнах. Оплата за роботу має базуватися на навичках, уміннях та внеску працівника/ці, а не на його/її статі.
Під час співбесіди важливо оцінювати навички, досвід і здібності кандидата/тки для конкретної посади, а не особисті аспекти життя, як-от сімейний стан чи плани на майбутнє щодо народження дітей. Такі питання можуть порушувати принципи приватності та мати прояви дискримінації за ознакою статі.
Під час вибору іграшок важливо врахувати різноманіття інтересів, які можуть розвивати дітей у різних сферах: від науки та техніки — до мистецтва. Вибір іграшки для дитини не залежить від її статі, він має базуватися на потребах та інтересах дитини.
Кожна людина має право на вільний вибір, включаючи вибір власних обов'язків у сім'ї, незалежно від статі. Домашня робота є спільною відповідальністю всіх членів родини й не повинна бути пов'язана зі статтю.
Розподіл домашніх обов’язків має враховувати індивідуальні можливості та уподобання кожного партнера, а не базуватися на гендерних стереотипах.
Принцип рівних можливостей жінок і чоловіків у сфері праці означає, що кожен працівник/ця повинен мати рівний доступ до можливостей розвитку кар'єри на підставі своїх здібностей та навичок, а не на підставі статі.
Важливо оцінювати кандидатів на керівні посади за їхніми компетенціями, досвідом та здатністю ефективно керувати командою. Думка про те, що жінки не можуть бути успішними на керівних посадах, є стереотипом.
Така думка не має жодного наукового обґрунтування. Здатність ухвалювати рішення не пов'язана зі статтю, а базується на освіті, досвіді, навичках та унікальних рисах кожної окремої особи. Інтелектуальні здібності, раціональність та емоційний інтелект різні в кожної людини, незалежно від статі.
Тримати себе в руках та не вдаватися до фізичного насилля — це власна відповідальність будь-якої людини, незалежно від статі. Штовхання може передбачати адміністративну чи кримінальну відповідальність.
Як це — жити без гендерних стереотипів? Досвід чоловіків
Більшість перерахованих вище патернів сформована історично, тому може здаватися, що на них важко повпливати. Проте суспільство змінюється, і вже зараз багато чоловіків усвідомлюють, що гендерна рівність і ненасильницьке ставлення — це норма. Ми попросили їх поділитися своїм досвідом та думками.
Олександр Черкас, вчитель української мови та літератури, фіналіст премії Global Teacher Prize Ukraine 2018
— Про здібності дівчат та хлопчиків. Я працюю з дітьми вже 12 років. За цей час не помітив жодної різниці у здібностях хлопців і дівчат. Якщо дитина хоче, вона вчить. Наприклад, я пам’ятаю себе у шкільному віці: мені хотілося мати найвищий бал з усіх предметів. При цьому щось давалося легко, а десь треба було напружуватися більше. Так само в моїх учнів, і схильності до тієї чи іншої дисципліни не пов’язані зі статтю.
Ще один стереотип — мовляв, дівчата більш посидючі, охайні, старанні. Це також залежить від індивідуальності дитини. Є і дівчата, і хлопці з гарним почерком.
Пам'ятаю історію, коли я був студентом: нам задали вести читацький щоденник з зарубіжної літератури. Я займався ним усе літо: вклеював портрети письменників, виділяв головні тези кольоровими ручками. Восени здав роботу викладачці, а вона питає на всю аудиторію: «Олександре, хто з одногрупниць вам писав цей щоденник?» Мені було прикро! Це і є яскравий приклад гендерних стереотипів.
— Про «жіночі» та «чоловічі» професії. Буду говорити про свою професію вчителя: так склалося, що в нашій царині більше жінок. Пояснення просте — низька зарплата. Водночас жінки отримують більше соціальних пільг, як-от збереження робочого місця та зарахування стажу під час декрету, тому низький оклад не лякає їх так сильно.
Є упередження, що вчитель — нечоловіча професія. Наприклад, моя мама досі запитує: «Навіщо ти туди пішов?» Я відповідаю, що це моє покликання. Але сам факт того, що в освіті так мало чоловіків, шкодить насамперед дітям. Багато дітей живуть без батька, і їм було б корисно мати наставника-чоловіка хоча б у навчальному закладі.
У школі, де я працюю зараз, ми намагаємося познайомити дітей з різними професіями, водимо їх на екскурсії до різних установ. І дівчинка, і хлопчик можуть стати ким завгодно: лікарем, ІТ-спеціалістом, психологом, механіком, науковцем, флористом.
І завдання школи — показувати їм ці можливості, а не навіювати стереотипи.
— Про формування сімейного бюджету. Навчаючись в аспірантурі, я отримував стипендію 3600 грн. Працювати в цей час можна тільки на пів ставки — це 3000 грн. Прожити за такі гроші неможливо. Я відклав деяку суму перед початком навчання, але її вистачило лише на 4 місяці. Після цього ще близько року мене утримувала інша людина, й мені було дуже незручно. Потім я не витримав та придумав, як знайти підробіток.
Розумію, що схожі відчуття може мати жінка в декреті, яка стає фінансово залежною від чоловіка. На мою думку, у декреті розподіл бюджету має бути партнерським: гроші, які заробляє чоловік, належать усій сім’ї. Адже, поки чоловік на роботі, жінка витрачає час на догляд за дитиною та хатню роботу й у такий спосіб робить внесок у родину. І звичайно, вона має право на гроші, про які не потрібно звітувати, адже це може бути принизливо.
Можливо, для деяких пар гарним рішенням буде знайти няню та відпустити жінку на роботу — якщо обидва партнери цього бажають. Для інших — розподілити декрет на двох, щоб пів року у відпустці по догляду за дитиною перебувала жінка, пів року — чоловік. До речі, я мрію саме про такий сценарій для своєї сім’ї.
Роман Севастьянов, засновник і CEO ІТ-компанії Awesomic
— Про кадрову політику. Серед наших співробітників близько 60% — жінки, 40% — чоловіки. Зокрема, на менеджерських позиціях — чотири жінки й два чоловіки. Ми прагнемо проводити гендерно нейтральну кадрову політику, адже робота в ІТ — суто інтелектуальна. Різниця між статями жодним чином не впливає на те, як людина справляється зі своїми обов’язками. Тому я вважаю, що в ІТ-компаніях не повинно бути гендерного дисбалансу.
Більша частина нашої команди — дизайнери. Ми даємо кандидатам тестове завдання, яке оцінюють кілька поточних працівників Awesomic. При цьому HR-відділ передає фахівцям тільки дизайнерську роботу, прибираючи всі особисті дані, як-от ім’я, вік чи стать. Тож кандидати проходять сліпий відбір. Як на мене, це найбільш справедливий підхід, який допомагає набирати в команду тільки найкращих.
Щоб не ставити кандидаткам-жінкам незручні питання про наявність дітей та лікарняні, ми ввели політику Unlimited Day Off. Це означає, що людина може брати стільки вихідних, скільки їй потрібно, обмежень немає. Практикуємо це з початку повномасштабної війни й ще не помічали, щоб хтось зловживав такою можливістю.
Також у мене немає страху, що співробітниця піде в декрет і через це ми завалимо проєкт. Адже я намагаюся так будувати структуру компанії, щоб всі члени команд були взаємозамінні. У нас є документ, де прописано, хто за що відповідає і хто може його замінити. Це стосується як декретів, так й інших непередбачених обставин, як-от хвороба.
— Про партнерку-співзасновницю компанії. Ми заснували Awesomic разом з моєю бізнес-партнеркою Анастасією і від початку поділили компанію 50 на 50. Це важливо не стільки з погляду гендерно рівного підходу, скільки загалом для всіх співзасновників будь-якої статі. Адже тоді не виникають питання, мовляв, хтось один має меншу частку і тому може менше працювати, що часто призводить до сварок та поділу бізнесу.
До речі, той факт, що серед співзасновників є жінка, допомагав нам підняти інвестиції. Наразі у нас 25 інвесторів, і один з них фокусувався на фінансуванні бізнесів, заснованих жінками. У такий спосіб ми залучили 3 млн доларів.
Є й загальна статистика стартапів: ті компанії, у яких є гендерний баланс, рідше закриваються та «підіймають» більше грошей.
— Про гендерні проблеми в ІТ-галузі. У мене є наставниця, яка навчає мене продажів. Вона живе у Бостоні, і нещодавно я запитав, чому вона досі не переїхала у Сан-Франциско — «Мекку» ІТ-стартапів. Вона каже, що у вересні цього року приїздила туди на велику галузеву конференцію і протягом чотирьох днів стикнулася з чотирма випадками сексуальних домагань.
Тож навіть в ІТ-індустрії досі існують проблеми зі взаємоповагою. Наскільки я знаю, це є у великих компаніях, де більшість керівників — чоловіки, які не бажають помічати наявність гендерно зумовлених упереджень чи навіть насильства.
Проте, навіть якщо не розглядати норми моралі, а подумати прагматично: хто від цього виграє? В ІТ-галузі не вистачає спеціалістів, і якщо ми робимо її не бажаним місцем роботи для половини населення світу, то шкодимо насамперед собі. І навпаки, якщо жінки будуть мати рівний доступ до кар'єрних можливостей та працювати на рівні з чоловіками, галузь насичуватиметься фахівцями й процвітатиме.
Що робити, якщо ви впізнали себе
Мати стереотипи — нормально, адже це природний механізм виживання. Наприклад, людина бачить змію — і одразу тікає, не витрачаючи час на те, аби розібратися, чи отруйний це вид. Проте гендерні стереотипи, які передаються із покоління в покоління, є однозначно шкідливими, адже вони базуються на хибних упередженнях та часто переростають у дискримінацію.
«”У мене є певне уявлення про тебе, отже ти повинна робити отак” — коріння, з якого починається гендерна дискримінація. Це може стосуватися зовнішнього вигляду, поведінки тощо. У найважчих випадках стереотипи призводять до гендерно зумовленого насильства у сім’ї чи в громадському просторі», — пояснює юристка та консультантка ООН Жінки в Україні Марина Легенька.
За її словами, жертвами таких упереджень стають як жінки, так і чоловіки. Наприклад, дискримінація у трудовій сфері: деякі роботодавці не беруть на роботу жінок, у яких є діти. Але нещодавно Марина стикнулася зі зворотним випадком: чоловік хотів влаштуватися тренером з футболу в дитячий садок. Йому відмовили — мовляв, чоловіки не можуть працювати з маленькими дітьми, краще знайти тренерку-жінку.
У такий спосіб, з одного боку, суспільство покладає виховання дітей на жінку, з іншого — «не допускає» до цього чоловіків. Часто цей стереотип поширюється і на сімейне життя, коли батька відсторонюють від догляду за малюком. Це має негативні наслідки, адже потім чоловікові буде важче встановити контакт з дитиною.
«Щоб позбутися гендерних упереджень, насамперед треба визнати їхню наявність. Якщо ви впізнали в деяких патернах мислення себе — це вже перший крок до змін. Після цього варто проаналізувати, звідки у вас з’явилися ці стереотипи: наприклад, з батьківської сім'ї чи власного досвіду. Відтак ви краще зрозумієте, що і як можна змінити у своїх діях», — розповідає Марина Легенька.
Вона пропонує різні варіанти. Якщо ви відповідаєте за наймання чи підвищення співробітників, оцінюйте їх виключно за здібностями та професійними якостями. Якщо бажаєте досягти рівності в сім’ї, переберіть на себе частину хатньої роботи, запропонуйте дружині частіше залишати вас з дитиною.
Щоб не допускати дискримінації в побуті, важливо розмовляти одне з одним. Наприклад, чоловік бажає заплатити за жінку в ресторані або допомогти їй одягнути пальто. Найкраще — запитати в жінки, чи буде їй це комфортно. І пам’ятати, що «ні» значить «ні».
«Іноді самі жінки поводять себе не дуже чесно. Наприклад, на словах виступають за рівність, а потім вдаються до маніпуляцій: “Ти ж чоловік, тому зроби це”. Звичайно, така поведінка демотивує. І тоді ви, як чоловік, можете сказати жінці, що це неприйнятно. У нас в суспільстві все ще досить низька культура взаємоповаги, тож завдання кожного з нас — розвивати її, робити задля цього все, що від вас залежить», — зауважує Марина Легенька.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні» (EU4Recovery), який впроваджується ООН Жінки в Україні за фінансової підтримки Європейського Союзу. Висловлені у публікації погляди та вміст не означають офіційного схвалення або визнання з боку ЄС або Організації Об'єднаних Націй.
Партнерський матеріал опубліковано на правах реклами. Над проєктом працювали: журналістка Валентина Шимкович, редакторка Вікторія Бега, дизайнерка Мирослава Мохнацька, креативна продюсерка Анна Соха.
- Поділитися: