Мобілізація по-новому? Хто стоїть у чергах до ТЦК

Ранок на київській Соломʼянці для багатьох почався звично: люди бігли у своїх справах, хтось дорогою брав каву з собою. Однак дехто з таким паперовим горням рушив не в офіс або на пари, а до районного ТЦК. О пів на десяту тут уже була величезна черга. Андрій, 25-річний айтівець, каже, що його номер уже 169-й.

Аномальні черги до територіальних центрів комплектування почалися задовго до 18 травня, коли набув чинності новий закон про мобілізацію. Але тепер ще більше охочих розвʼязати всі проблеми з оновленням даних до середини липня — коли закінчується передбачений на це 60-денний термін.

Чому мобільний застосунок усе одно веде багатьох військовозобов’язаних до ТЦК, чи впораються центри з великими чергами та на що в них нарікають — у  репортажі hromadske.

«Де тут чарочна?»

Мені було дещо ніяково підходити до черги біля ТЦК — я був один з небагатьох незалучених до спільної «проблеми». Після уточнення даних у застосунку «Резерв+» із системи «Оберіг» я дізнався, що в мене все добре. До того ж маю «привілей» — відстрочку через навчання.

Я журналіст, але працюю без камери, тому деякі новоприбулі підходять до мене й запитують щодо порядку в черзі. Відповідаю: краще поцікавтеся у когось іншого. Підходять і колеги-журналісти, спершу сприймаючи мене як одного з «клієнтів». Показую прескарту — йдуть шукати собі іншого героя. Трохи пізніше до мене звернувся чолов’яга з цікавішим запитом:

— А ви не знаєте, де тут чарочна?

— Та ні. (Вдаю, наче не живу поряд уже четвертий рік).

— Треба ж якось кров розігнати!

Нарешті до мене підійшов Андрій — айтівець, який хоче оформити відстрочку. Як і інші, він просто спитав про чергу, та з ним у мене зав’язалася довірлива розмова. Тут він уже вдруге — вчора спізнився. Хоч йому це треба не терміново, відтягувати не хоче. Одразу ж скаржиться, що не зрозумів, як влаштована черга: на місцевому аркуші вона одна на всі кабінети.

Підслуховую, як один чоловік, мабуть, говорячи зі своєю жінкою, розповідає, що довкола ходять журналісти, а він не хоче нічого казати на камеру. Ще один, теж телефоном, скаржиться комусь на чергу. Поряд, схоже, батько із сином-студентом зʼясовують, коли хлопець матиме вільні від сесії дні. Припускаю, щоб піти сюди вдруге.

Близько десятої заревіли сирени, тож прийом у військкоматі призупинили — всіх вивели за шлагбаум. Зʼявився час сходити по каву. Сподіваюся, що під час повітряної тривоги журналісти розійдуться — і я працюватиму один, не лякаючи чергу камерами й мікрофонами з яскравими логотипами великих телеканалів.

«Прийшов уже вп’яте. А коли на роботу ходити?»

Після відбою тривоги натовп знову формує чергу, хоч більшість тут і не розходилась. Намагаюся зрозуміти, як тут що працює. Помічаю активного чоловіка, який саме це й пояснює.

«Є три частини черги: тих, хто прийшов уперше, зазвичай відправляють на військово-лікарську комісію. Другим потрібно забрати рішення комісії. Третій етап — оновити дані, стати на облік тощо», — каже 34-річний науковий співробітник Михайло.

Щоб упорядкувати дані та стати на облік, чоловік приходить до центру комплектування вже впʼяте. Перший раз був ще 26 квітня. Рішення ВЛК отримав лише 17 травня. А за те, що давно не оновлював дані, виписали штраф.

Виникає питання: а як поєднувати час у чергах із роботою чи навчанням? Михайло відповів, що у нього лояльне керівництво. Спершу відпрошується, а потім усе відробляє.

На затримку рішень ВЛК скаржиться й 30-річний банківський співробітник Ярослав. Чоловіки припускають, що все через зміну законодавства про обмежено придатних, до яких вони й належать. Зокрема, Ярославу такий висновок раніше дала комісія в Печерському ТЦК. Тепер усім, чиї висновки лікарських комісій застаріли або ж були видані вже після повномасштабного вторгнення, треба знову пройти ВЛК.

Уперше Ярослав прийшов до Солом’янського ТЦК 24 квітня. Сьогодні він має на руках уже два корінці направлень на ВЛК, тож чоловік не записувався в чергу. Сподівався, що пройде окремо від решти.

«ВЛК мене вже третій тиждень затримує й ніяк не розродиться. Корінці видають. Заходиш за направленням — кажуть “тут нема ВЛК”. Потім так по другому колу. Додзвонитися нереально, ніхто нічого не знає», — бідкається банківський працівник.

Він вважає, що такі затримки та хибні вказівки характерні саме для Соломʼянського ТЦК — і створені вони «на порожньому місці», на рівні одного з кабінетів. Тішить лише те, що завдяки лояльному керівництву він поки теж може поєднувати клопоти військовозобов’язаного з цивільною роботою. 

«Сюди проблема потрапити з будь-якої причини. Правила у них міняються чи не щодня. Не знаєш навіть, у який кабінет приходити. А свою дезорганізацію вони переносять на людей. Тут більшість і так має відстрочку, тож вони не дуже зацікавлені чергу розгрібати», — підсумовує свої митарства Ярослав.

Ще один чоловік прийшов подивитись, чи сьогодні коротка черга — і відразу ж вирішив звідси забиратись. Каже, що вже тривалий час не може оновити дані — побачивши кількість людей, не захотів чекати. 

«Бюрократія як була, так і є. Будемо стояти, як у Радянському Союзі по пляшку молока», — нарікає він. А далі й узагалі почав роздратовано бурмотіти щось на кшталт «буде новий Майдан» і «депутати не воюють». Серйозно сприймати це не можу, тож вимкнув диктофон.

Поряд з’явилися нові журналісти — і ми вже разом поїхали ще й до Печерського ТЦК. Рушаючи, побачив через вікно того самого чоловіка, який питав про чарочну. Той повертався назад до ТЦК. Цікаво, чи втамував він спрагу перед довгою чергою?

«У розшуку, але повістки не було»

Приїхавши на Печерськ, ми спершу не зрозуміли, чи не помилилися адресою: біля ТЦК було лише близько десятка чоловіків та жінок, які заходили до будівлі по двоє кожні 10-15 хвилин. Натомість раніше у Солом’янському центрі комплектування людей було в рази більше й панувало враження, що довжина черги взагалі не міняється.

З цієї невеликої групи погодився поговорити лише 23-річний програміст Антон. Він прийшов оновити дані після того, як побачив сьогодні зранку в застосунку «Резерв+», що перебуває у розшуку. Хлопець, який ще навіть не досягнув мобілізаційного віку, стверджує, що не отримував повістки. І додав, що востаннє оновлював дані у 2018 році — ймовірно, тепер матиме штраф.

Про схожу ситуацію говорила й матір одного зі студентів біля Соломʼянського ТЦК. Вона зазначила, що статус сина «у розшуку» з’ясували, вже коли приїхала поліція. До цього ж, мовляв, повісток не отримували. Так могло статися через те, що хлопець раніше не надав центру комплектування всі документи, які є підставою для відстрочки. До слова, і матір з сином приходили до ТЦК уже не вперше — це був їхній третій візит. Ніхто не певен, що останній.