Зіпсований настрій українського суспільства. Що за цим стоїть та які наслідки матиме

За даними опитування, 8% людей очікували завершення війни у 2024-му, 29% — у нинішньому році, а 31% вважає, що бойові дії розтягнуться на роки. 

«60%, за даними нашого Інституту, влітку 2024-го не могли відповісти, коли закінчиться війна, тобто більшість громадян не знають, коли буде завершення війни», — ділиться своїми спостереженнями Євген Головаха, директор Інституту соціології Національної академії наук.

Головаха додає, що на стан утоми й виснаженості українського суспільства впливають також проблеми з корупцією та мобілізація: «У 2022-2023 роках люди йшли до ЗСУ добровільно, а зараз мобілізація — це стрес не лише для військовозобов’язаних, але й для їхніх родин».

Американська торгівельна палата також поставила своїм компаніям-членам питання про закінчення війни — і отримала зовсім інший результат: 61% компаній розраховують на припинення вогню у 2025-му, закладаючи це у своє бізнесове планування.

42% вважають, що країна рухається не туди

36% українців досі вважають, що Україна рухається у правильному напрямку, але варто звернути увагу на те, що 21% опитаних не змогли відповісти на це запитання. А от 42% сказали, що країна рухається не туди, хоча навіть наприкінці 2023-го, після важких боїв на Донецькому напрямку восени того року, цей показник становив лише 29%. 

«Ключова причина такого ставлення — те, що війна триває, і немає бачення певної точки, дійшовши до якої, ми матимемо чітке розуміння, коли все це може закінчитися, — пояснює політолог Ігор Петренко, професор Київського національного університету ім. Шевченка. — Ми бачимо, що армія російської федерації має ініціативу. Нічого критичного [у воєнному контексті] не відбулося, але очікування людей були інакшими».

«Саме відсутність визначеності, дезорієнтованість і тривожність виражаються у відповіді на питання стосовно впевненості у правильному напрямку. Суспільство не розуміє, що на нього чекає, адже з боку держави, з боку еліт маємо відсутність зрозумілого дороговказу», — вважає політолог Олег Саакян, співзасновник «Національної платформи стійкості та згуртованості».

Своєю чергою політолог Петро Олещук вважає, що покращити суспільні настрої могла б реальна перспектива членства України в Євросоюзі та НАТО, але це не мають бути звичні розмови, які не приносять бажаного результату. «Якщо, наприклад, суспільство матиме консенсус, остаточне рішення про те, що Україна буде в ЄС і НАТО, я впевнений, що це дасть дуже сильний допінг для українського народу та його настрою», — каже він.

Президенту й депутатам стали довіряти менше

Ще одним фактором, який підсилює втому, розчарування та невизначеність серед українських громадян, є низький рівень довіри до органів державної влади. Так, за даними Gradus Research, довіра до президента Володимира Зеленського з початку війни впала з 54% до 21% на сьогодні, до Верховної Ради — з 11% до 5%, до уряду — з 24% до 7%.

Високий рівень довіри й далі мають Збройні сили (56%) та волонтерські організації (29%). 19% опитаних довіряють також благодійним організаціям, 15% — церкві.

«Якщо люди не довіряють президентові, Раді й уряду, це означає, що діяльність органів влади не відповідає інтересам людей, — пояснює політолог Петро Олещук. — А ще це втома через затяжну війну, вона на щось екстраполюється. путіна та росіян люди тепер сприймають як абстрактне, географічно віддалене зло, а от, наприклад, корупціонер десь поруч — це щось більш реальне, на нього й спрямовуються негативні емоції».

А втім, соціолог Євген Головаха зауважує, що українське суспільство ніколи не відзначалося сильною довірою до держави: «Українці завжди дуже скептично ставилися до державних інститутів. У 2004-2013 роках я брав участь у дослідженнях (а вони проводилися по всій Європі) — Україна завжди була на останніх чи передостанніх місцях за показником довіри до державних інституцій. Довіра до них зростає після виборів і тільки тоді певний час тримається, а низька довіра — природний стан для України».

Низький рівень суспільної довіри до державних інституцій має кілька наслідків, один з яких — погіршення відчуття упевненості в тому, що Україна зможе відбити наступ росії. Відповідно до даних Gradus Research, на початку вторгнення 58% були абсолютно в цьому впевнені, а зараз таких лише 17%. Ще 36% — скоріше впевнені. Невпевнених у тому, що Україна витримає російську агресію, нині аж 34%.

«Тут багато причин у комплексі. Українці бачать, що росіяни можуть підганяти велику кількість солдатів, маючи дуже великий ресурс живої сили, якого в України немає. А ще всі бачать проблеми з мобілізацією. У всіх на очах постійні переривання західної допомоги, зараз до цього додався прихід до влади у США Дональда Трампа, через що незрозуміла ситуація з американською військовою допомогою», — коментує зміни в настроях українського суспільства щодо результатів війни політолог Петро Олещук.

Також суттєво зросла кількість громадян, котрі вважають, що Україна внаслідок війни стане слабшою — таких, за даними Gradus Research, налічується 31% проти 7% на початку широкомасштабного вторгнення. З 77% до 42% упала кількість впевнених у тому, що Україна все ж таки стане сильнішою із закінченням бойових дій.

Політолог Олег Саакян вважає, що основною причиною таких думок та прогнозів є та сама невизначеність, яка й продукує суспільний стрес: «Люди не бачать картинку за горизонтом, вони не розуміють, що буде після війни. Картина завершення війни розгромом росії посипалася, а тоді що нас чекає? Що робити з економікою, з інфраструктурою, з майбутнім? Відсутність відповідей на ці запитання дезорієнтовує людей».

Чим загрожує українському суспільству стрес

51% опитаних компанією Gradus Research респондентів зізнаються, що мають дуже високий рівень стресу, а 36% живуть з високим рівнем стресу постійно. А це може мати серйозні наслідки. 

«Це і виникнення ПТСР, тривожно-депресивні розлади, відчуття безпорадності. Психічне здоров’я нації потребує дуже серйозної уваги. Коли людина перебуває у стресі, вона перестає критично мислити, адже знижуються її когнітивні функції. У такому стані хочеться простих рішень для складних проблем, що дуже часто стає підґрунтям для маніпуляцій та виходу на арену примітивних популістів», — пояснює психологиня Анжеліка Резнік, доброволиця у складі Сил ППО.

Загалом понад 80% українців відчувають некомфортний рівень суб’єктивного стресу від самого початку повномасштабної війни у 2022-му, а після набуття чинності нового законодавства про мобілізацію в травні 2024-го цей показник сягнув 88%.

«Поступово люди втомлюються від війни, у них важке життя, суттєві стресові ситуації, — коментує такий стан справ в українському суспільстві соціолог Євген Головаха, директор Інституту соціології. — Приблизно у два з половиною рази, з 12% до 27%, за нашими даними, виросла кількість людей із травматичним рівнем стресу, який заважає їм жити, впливає на працездатність».

Психотерапевтка Олена Платова вказує на те, що високий рівень суспільного стресу є історичним випробуванням для країни, але українці впораються.

«Спільноту утворюють люди, а стійкість до випробувань — властивість індивідуальна, ба більше — вроджена. Кожна людина буде мати свою історію переживання випробувань у цій війні — від падінь до тріумфів. А реальна взаємодія людей між собою в різних сферах на всіх рівнях і становитиме нову частину історії нашого суспільства.

Опрацьовуючи свій досвід, набуваючи життєвої мужності та здатності свідомо діяти в умовах надскладного сьогодення і невизначеного майбутнього, ми створюємо основу збереження та розвитку нашого суспільства, попри всю складність випробувань війни», — каже психотерапевтка Олена Платова.