Соцслужби кажуть, у дитини були самоушкодження. Бабуся стверджує, що це сліди від депіляції. Чому 12-річну Майю забрали від мами

Версія соцслужби

«19 березня цього року зі школи, де навчається дитина, до нас прийшло повідомлення про те, що зазвичай контактна, дуже творча, відкрита дитина в один момент просто замкнулась, стала зовсім інша, пригнічена, засмучена. Що дівчинка перебуває у тривожному стані, останнім часом почувається зле, є суїцидальні моменти. Тому школа затурбувалася, зверталась і до ювенальної поліції, і до нас. Що школа намагалася працювати з мамою і бабусею Майї, але вони ніяк не реагували на відповідні сигнали. Отримавши таке повідомлення, ми мусили відреагувати», — пояснює Тетяна Калініна, начальниця відділу сімейних форм виховання Служби у справах дітей та сім’ї Дніпровської районної у місті Києві держадміністрації.

За її словами, після такого повідомлення працівники служби мають поспілкуватися з родиною — насамперед із дитиною.

«Спілкуватися треба так, щоб не нашкодити дитині. Тому перша бесіда відбулась у приміщенні школи, у присутності шкільного психолога й класної керівниці. Проводили її дві наші працівниці. Майя поводилася дуже стримано, не хотіла йти на контакт, уникала будь-яких питань щодо проживання з матір’ю.

Коли дитина не хоче говорити, приміром, у присутності класного керівника, озвучувати свої думки, то вона може їх написати — якщо їй так комфортніше. Майя написала, що бажання жити в неї відсутнє вже давно. Ще повідомила, що спілкується з бабусею, що бабуся допомагає їй з мамою, але проживати разом з бабусею вона не хоче. Зазначила, що бабуся ставиться до неї агресивно, авторитарно, що в неї складний характер, і вона її морально пригнічує. Тобто що близького контакту дівчинка ні з ким не має, що їй немає до кого звернутися чи щось розповісти», — каже Тетяна Калініна.

Наталя, теж киянка, бабуся Майї по батькові. Тато помер у 2023 році. Після смерті батька Майя жила в бабусі, згодом переїхала до мами. Обидві родини мешкають поруч, майже в сусідніх будинках.

Після спілкування з дитиною в школі дві соціальні працівниці разом із директором школи та класною керівницею дівчинки виїхали додому до Майї та її матері — провести обстеження умов проживання дитини. Зокрема, зʼясувати, чи є місце й можливість для сну, приготування уроків, відпочинку й розваг, чи є для дитини їжа, чи дотримано санітарних вимог, чи є одяг і взуття за сезоном тощо.

«Там було брудно, у холодильнику майже не було приготовленої їжі, дитина носила брудний одяг, взагалі було скупчення невипраних речей у квартирі. Мама неконтактна була, налаштована агресивно, не хотіла відповідати на питання соцпрацівників. Майя теж була замкнена, погано йшла на контакт. 

Мама сказала, що має інвалідність 3 групи. Тому ми вирішили звернутися до лікарів, щоб отримати висновок про стан її здоров’я. Медичний заклад, з яким Наталія Борисівна підписала декларацію, дав висновок лікарсько-консультативної комісії, що мама Майї не може виконувати батьківських обовʼязків, повноцінно дбати про дитину, тому що має високий ступінь втрати здоровʼя внаслідок тривалої хвороби», — розповідає Тетяна Калініна.

Ситуація склалася так: батько Майї помер, щодо мами є офіційний медичний документ, який підтверджує її неможливість турбуватися про дитину.

«За такої ситуації, відповідно до пункту 9 статті 24 Постанови уряду № 866, Майя набуває статусу дитини, позбавленої батьківського піклування. І надалі законним представником дівчинки є орган опіки дітей. Це не значить, що мама позбавляється батьківських прав. Це значить, що, згідно зі статтею 31 цієї самої постанови, необхідно розв’язати питання тимчасового влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування.

Ситуація з Майєю була складна, психолог школи казав, що, найімовірніше, у родині щось сталося, адже на руках Майї були сліди самоушкодження. Крім того, дівчинка скаржилася на болі в животі, була пригнічена — школа неодноразово повідомляла про це родині, але та не реагувала. Ми намагалися додзвонитися мамі — у неї, як пояснювала згодом бабуся, був зламаний телефон. Сама бабуся слухавки не брала, бо наш номер був їй незнайомий.

Тому ми влаштували Майю до центру реабілітації в нашому районі. Називати його я не можу. Дитина перебуває в ньому із 3 квітня», — пояснює Тетяна Калініна.

Майю забирали до реабілітаційного центру зі школи — так порадив шкільний психолог. Бо в школі спокійна для дитини обстановка, і, можливо, для Майї було б більш травматично, якби мама якось реагувала на її вилучення з дому.

«Я і ще два соціальні фахівці спілкувалися з Майєю в кабінеті директора школи — разом із психологом, директором і класною керівницею. Пояснили дівчинці ситуацію: що мама за станом здоров’я не може її доглядати, що ми хочемо їй допомогти, а тому тимчасово, не назавжди, влаштуємо її до спеціального закладу, де є інші діти. А згодом вона вирішить, де захоче бути надалі. Майя була трохи перелякана, але погодилась. Сказала, що жити з бабусею не хоче, хіба що інколи ночувати в неї», — описує Тетяна Калініна безпосередній процес вилучення Майї.

За її словами, Майя тієї миті не плакала, додому не просилася й бажання побачитися з мамою не висловлювала. Навіть сказала, що всі речі, які їй потрібні, наразі має із собою. Дівчинці також пояснили, що в реабілітаційному центрі її забезпечать усім необхідним.

Майя, переїхавши до реабілітаційного центру, змінила й школу. За словами Тетяни Калініної, так порадив психолог 182 гімназії — щоб дівчинка змінила середовище і щоб зменшити вплив факторів, які могли спричинити її пригнічений стан.

Нова школа — поруч із реабілітаційним центром, щоб потрапити до неї, треба вийти за його межі. Майя не робила жодної спроби втекти додому…

«Наразі з дитиною працюють психологи, і вона проходить медичне обстеження. Поки що мамі й бабусі ми не дозволяємо зустрічатися з Майєю — ми не знаємо, чи не існує від мами й бабусі психологічної загрози для дитини. Психологи мають надати висновок про емоційний стан Майї — чи вона не залякана, чи не йдеться про якісь фактори ризику, загрози для дитини тощо. Якщо в неї все добре — тоді родичі зможуть отримати дозвіл на побачення», — повідомила Тетяна Калініна. 

А матері дівчинки соцслужба пояснила, що вона може пройти ще раз ЛКК, яка визначить її спроможність виконувати батьківські обовʼязки.

Версія бабусі

«Наша Майя дуже комунікабельна. У неї багато друзів, вони до неї в гості приходили. Я не знаю, про яку пригніченість говорив психолог. Він нам нічого не казав. Школа взагалі не поставила до відома ні мене, ні мою невістку, що в Майї якісь проблеми. А я ж постійно Майю зі школи забирала, щоб відвести в басейн чи на музику. Я через день її класну керівницю бачила — і та нічого не казала. Тому це просто якийсь жах, що сталося.

Ми знали, що Майя ходить до шкільного психолога. Це було десь у листопаді й грудні минулого року. Вона казала, що їй цікаво з ним розмовляти. Ну ходить — то хай ходить. Я думала, що він підтримує їй після нальотів «шахедів». Я не бачила, щоб дитину щось хвилювало. Майя з мамою — як подружки, і невістці вона теж не казала, що її щось хвилює. Скільки я з нею спілкувалася — ні про які суїцидальні наміри вона не говорила. А порізи в неї на руках — я думаю, що це вона так собі депіляцію робила, бо вона голила ноги станком, це точно.

А потім прийшли до невістки соцпрацівники, казали, що хочуть допомогти. Це така допомога — забрати дитину? І без жодного попередження!

Причепилися, що в холодильнику немає їжі. Так світла не було, яка ж їжа в холодильнику? Моя невістка чудово готує, у нас дитина нагодована — у чому проблеми?

Зі школи зателефонували вже після того, як соцслужба забрала Майю. Ми з невісткою відразу пішли до школи. А директор показав нам папірець від соцслужби, що Наташа не може за станом здоровʼя доглядати Майю. А як же вона самостійно до школи прийшла? Не на ношах же я її туди несла! У Наташі інвалідність після аварії з 22 років, вона із цією інвалідністю дитину народила — то що, у неї поганий стан здоровʼя?

Це все шкільний психолог видумав про суїцидальні настрої в Майї. Питаю у нього, чому він нам нічого не казав. А він мовчить», — розповідає Наталія, бабуся дівчинки.

За її словами, вона з невісткою звернулася до поліції, що в них викрали дитину. Але в поліції жінкам відповіли, що за документами вилучення дитини є правомірним.

«А хто видавав ці документи? Амбулаторія, у якій невістка була раз чи два, щоб узяти дитині довідку в басейн. І що це за амбулаторія — у двокімнатній квартирі сусіднього будинку, якась евакуйована з Волновахи!» — хвилюється Наталія Анатоліївна.

Вона каже, що зараз ходить до онучки до реабілітаційного центру, передає їй різні смаколики, олівці для малювання. Називає центр VIP-концтабором для дітей, бо побачень з онукою немає — ото тільки й спілкування, що телефоном.

«Наташа — найкраща мама на світі, вони з Майєю душа в душу жили, вони дуже одна одну люблять. Ми — родина, Майя хоче назад до нас», — стверджує жінка.

Версія мами

За словами пані Наталії, якщо у дочки в школі були якісь проблеми, керівництво їй, матері, про це нічого не казало.

«Я з директором говорила один раз, це було торік, восени. Мені сказали, що Майя може зірвати урок, піти в туалет і там гратися. Типу, поговоріть з нею — може, вона потребує вашої уваги. Я така: добре, дякую. Зустріч була якась така лайтова. Це зараз школа говорить соцслужбі про якісь суїцидальні настрої в Майї — не знаю, що вони собі думають. Для нас із бабусею, це як обухом по голові. У нас щаслива дитина. Ми не знаємо ні про які її настрої», — каже Наталія.

Якось Майя повідомила, що додому телефонуватиме психолог — так мама дізналася, що дочка займається зі шкільним психологом. 

«Я не відчувала небезпеки від цих занять. Я думала, що в усіх школах є психологи, вони спілкуються з дітьми — нічого особливого. Психолог зателефонував мені, після того, як у сусідній будинок був приліт і в нас винесло вікна. І він говорив зі мною про цей приліт, про вікна, двері. А про Майїні проблеми не казав нічого», — розповідає Наталя.

Каже, що напередодні вилучення Майї з родини, до неї прийшли зі школи, але вона їх не пустила.

«Тоді саме свекруха в мене була, каже: “Наташо, тут зі школи прийшли”. Уявляєте — без попередження. Прийшли, а я тільки прокинулася, в трусах — здрастє. Кажу: “Нехай в інший день прийдуть”. І чого взагалі вони прийшли? Не знаю, хто то приходив, бабуся сказала, що директор із класною керівницею», — згадує матір Майї.

Вдруге директор і класна керівниця прийшли вже із соціальними працівницями. І завчасно попередили про свій прихід.

«Ті соцпрацівниці навіть не представилися. Тільки зразу полізли в мій холодильник з перевірками. І мугикають, одна одній кажуть: “Ти все бачиш?”. А я їм кажу: “Що ви мугикаєте? Стоїть казанок із порцією рису і куркою. А на столі — налисники із сиром і м’ясом, гаряча, щойно з магазину випічка — як я все це в холодильник покладу, то він повний стане”», — розповідає Наталія.

Дуже жінку роздратувало, коли соцпрацівниці зробили їй зауваження щодо зайвих речей, від яких треба звільнити квартиру.

«Я сама знаю, що мені треба викинути. У нас нормальна двокімнатна квартира. Просто рік, як я поховала батька, дальня кімната його була, там його речі лежать, спорядження гірськолижне. Щось треба на дачу завезти, щось викинути, я помаленьку ці речі розбираю. Майя у цій дальній кімнаті собі куточок облаштувала, а так ми поки жили вдвох в одній кімнаті — хіба не можна так жити? А ці із соцзахисту доскіпуються: “А як же Майя займається в музичній школі, коли у квартирі немає піаніно?”. Ну, немає — у бабусі є. Багато дітей на дві квартири живуть — що тут такого? 

Розпитували мене, чи мені не важко без чоловіка. Кажу їм, що всім самотнім жінкам важко, багато жінок живе без чоловіків. І як мені треба щось зробити у квартирі, то я знайду майстрів», — згадує Наталія.

За її словами, соцпрацівниці дали їй тиждень, аби прибрати у квартирі, але Майю забрали раніше, ніж цей термін сплив.

«Підсунули мені акт обстеження підписати, казали, що це банальна процедура, що нічого страшного. Я і підписала», — говорить жінка. 

Довідку ЛКК про стан її здоровʼя Наталія називає «купленим папірцем»: 

«Не було ніякої лікарської комісії, ніхто мене не оглядав».

Вона розповідає, що 3 групу інвалідності має через коксартроз, що багато років працювала за фахом — кухаркою, щоправда, без офіційного оформлення; що достатньо здорова, аби потурбуватися про себе й дочку.

«Я зараз зробила рентген свого суглоба — хочу показати його травматологу, щоб він дав довідку, що я можу самостійно ходити. Бо це абсурд — визнати мене такою хворою, яка не може обходитися без сторонньої допомоги! У мене ж не 1 група інвалідності! Я хочу довести, що той висновок ЛКК, через який забрали Майю, брехливий», — гаряче ділиться Наталія.

Каже, що щодня розмовляє з Майєю телефоном, і дочка щодня їй говорить: «Мамочко, не плач».

А пост у соцмережі про їхню ситуацію, за словами Наталії, написала й виклала родичка її свекрухи.

«Там бабусі трохи нагнітили ситуацію, коли казали, що дитину хочуть продати тощо. Але ми дуже хвилюємося, бо не розуміємо, чому в мене забрали дитину? Що сталося? Які плани в органів соцзахисту щодо моєї дитини? Тут уже найстрашніше спадає на думку», — прощається Наталія.

А тим часом

Поки готувався текст, Тетяна Калініна повідомила, що бабуся Майї вже написала заяву на тимчасове влаштування дівчинки до неї. Якщо Майя в підсумку погодиться з нею жити, соціальні працівники обстежать житлово-побутові умови в бабусі, складуть відповідний акт. І після певних процедур дівчинка переїде до пані Наталії.

«Ми розʼяснили Наталії Анатоліївні, які документи вона мусить надати, щоб внучка жила в неї. Жінка з нами співпрацює, хоч і налаштована щодо соціальної служби трохи агресивно, вважає нас ворогом. Ми пояснили їй, що не ховаємо від неї дитини, просто хочемо переконатися, що в неї Майї буде добре», — розповіла Тетяна Калініна.

Якщо ж Майя таки не захоче до бабусі, або умови проживання в неї будуть визнані неналежними для дитини, на Майю, за словами пані Тетяни, чекатиме прийомна родина або дитячий будинок сімейного типу. 

На момент виходу матеріалу ми отримали відповідь, що Департамент освіти заборонив представникам школи, де навчалася Майя, давати будь-які коментарі.