5 тисяч гривень — і ви на заповідній території, проїзд на яку заборонено. Хто переможе: джипери чи екологи

Рейд на гору Ягідна

Біля підніжжя гори Ягідна, поблизу Микуличина, зачинений шлагбаум і стоїть знак: «Джипінг, ралі та використання квадроциклів у Карпатському національному парку ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ».

Та шлагбаум часто просто ламають або прокладають маршрути в обхід. Ми тут — з інспекторами Держекоінспекції та працівниками Карпатського національного природного парку (НПП). На маршруті помічаємо квадроцикл. За кермом — чоловік, а поруч — двоє малих дітей.

«Він перед нами хильнув, і то так добряче, причому з малими дітьми! Він сам так безпечно був одягнений. Навряд чи місцевий: у нас діти з дредами та фарбованим у зелений колір волоссям не ходять. Ясно, що батько взяв в оренду квадроцикл покатати дітей... але втік», — коментує працівник НПП.

Побачивши сірий позашляховик із логотипом Карпатського національного природного парку, водій миттєво розвертається і на повній швидкості їде у зворотний бік. Держекоінспектори намагаються його наздогнати, але квадроцикл швидший. 

Хоча неділя, вихідний день, за дві години патрулювання порушників більше не зустрічаємо. Екоінспектори кажуть: спрацювало «сарафанне радіо». Їхній службовий автомобіль ідентифікували в селі, а інформацію передали від одного перевізника до іншого.

400 гривень штрафу і все?

Інспектори мають прилад, що вимірює відстань, яку проїхав квадроцикл чи джип. Є спеціальна формула, за якою обчислюють шкоду природі, що конвертується в гривні. Так, за словами інспекторів, кожні 100 метрів заїзду в заповідну зону дорівнюють кільком тисячам гривень. Якщо це квадроцикл — більш як 10 тисяч, легковий автомобіль — понад 6 тисяч, вантажівка — 8 тисяч гривень.  

Але якщо вони ловлять джипера, то все, що йому світить, — штраф від 9 до 24 неоподатковуваних мінімумів (17 гривень), тобто щонайбільше 408 гривень. Якщо за кермом такого транспорту посадовці — штраф від 255 до 510 гривень. І то лише після рішення суду. 

Чим небезпечний джипінг і чому з ним борються?

«Джипінг — це одна з найруйнівніших розваг для унікальної гірської екосистеми України», — зазначає Всесвітній фонд природи WWF і розповідає про ціну цього драйву. 

Колеса знищують верхній шар ґрунту і рослинність, а коріння трав і чагарників утримує землю на схилах. Гул моторів шкідливий для тварин. Паливно-мастильні матеріали з техніки потрапляють у ґрунт і забруднюють джерела та річки.

Ще у вересні 2022 року Христина Жук створила петицію до президента, у якій просила заборонити вʼїзд на природоохоронні території. 10 років тому жінка почала активно ходити в піші походи Карпатами й спостерігала, як джипи руйнують природу. 

«Вони їздять національними парками, заповідниками... У 2022 році я подумала: “Бл*ха, що втрачати? У країні війна, люди віддають своє життя, а ти боїшся почати боротьбу з тими джиперами?”. З війною навіть попит зріс, оскільки кордони закриті. Гемба, Маковиця, Ягідна — одну гору розкатали квадроциклами, ендуро й джипами за декілька років. Є гора, на ній росте трава. Проїжджає сотня джипів — і та трава більше не тримає ґрунт і воду. Утворюється колія. Вони роблять другу, третю... Це має бути дуже дорого! Це не задоволення за тисячу гривень, аби вбивати наші Карпати».

І от на початку 2025 року Верховна Рада внесла зміни до Закону України «Про природно-заповідний фонд» і заборонила джипам розсікати заповідними горами. Заборона стосується позашляховиків, квадроциклів, багі та мотоциклів. 

Експеримент. Чи повезуть нас на заповідну територію джипом?

Я вирішила перевірити, чи знайду когось, хто відвезе мене на гору Ягідна. Зателефонувала на багато номерів, і всі відмовили: «Там шлагбаум, і територія охороняється парком».

Та біля сувенірного ринку в Яремчі натрапила на джип із табличкою «Подорож на полонину». У переліку — гора Ягідна. Водій почав рекомендувати туристичний маршрут на Маковицю:

«Двогодинний маршрут. Це є найвища гора поблизу. Звідтіля видно Говерлу, Петрос, Хом'як — повністю всі гори й усе Яремче аж до Франківська. Там є величезні гойдалки й гойдалки, що крутяться».  Я запитую про Ягідну. Водій намагається мене відмовити: «То чотири години, дуже довго. І я навіть не знаю, чи… Там парк, тудою нам ніби не можна їхати».

Я продовжила наполягати, що хочу саме на Ягідну і мені підходить, навіть якщо відвезуть пізно ввечері. Зрештою, водій відмовив. 

Наступного дня мені «пощастило» більше. За пʼять із половиною тисяч гривень джипом, розрахованим на шістьох людей, мене пообіцяли відвезти на Ягідну. 

— Оплата переказом на карту чи можна на рахунок ФОП?

— Можна переказом на карту. 

Домовилися про конкретну годину. Перевізник сказав, що треба скинути аванс — 500 гривень. Але трохи згодом передзвонив, щоб повідомити: на Ягідну не повезуть. Ще три дні тому возили, а зараз уже ні:

— Я попитав у джиперів, які туди мали маршрут: там усе перекрито туди заборонили вʼїзд. Ви хотіли побачити ягоди, чорницю, нам якраз джипер запропонував інший маршрут — можемо поїхати на Синячку.

— А на Синяк їдете? — запитую, знаючи, що туди точно не можна.

— Нє, Синяк — це заповідна зона.

— А як ви довго на Ягідну їздили?

— Три дні тому ще їздили.

«Ми не джипери, ми перевізники!»

24 липня організатори джип-турів заблокували роботу Пункту екологічного контролю. Три години 20 чоловіків вимагали «не заважати їм працювати». 

«У кожній культурній державі світу є таке поняття, як “джипінг”. У нас його, на жаль, не існує. Відкрили службу екології, узялися замітати в хаті, але замість віника взяли зубну щітку. Подивіться на наші очисні станції, які напряму зливають фекалії в річку, або на ті вітряки, які вони там будують по всіх горах, що навколо одного вітряка на два кілометри пропадає вся живність — то для них це нормально. А те, що проїхалися, щоб людям показати найкращі локації... Здебільшого ми возимо жінок, військових, людей з інвалідністю. Ми маємо благодійну організацію і безкоштовно возимо військових без кінцівок, яким також треба побачити Карпати. Ми платимо податки, ми не джипери, ми перевізники!» — пояснював Любомир, менеджер місцевої компанії з перевезень.

Утім, екоактивістка Христина Жук наголошує: маскувати комерційний розважальний бізнес під благодійність — маніпуляція. Адже є спеціальні адаптивні ініціативи, як-от організація «On3Wheels. Доступні подорожі». Вони регулярно проводять інклюзивні гірські походи в Карпати для ветеранів і людей з інвалідністю. І роблять це без шкоди природі — волонтери допомагають людям із травмами та ампутаціями на спеціальному легкому гірському візку — «джульєтці» — підкорити вершини. 

Але порушників ми все ж знайшли. І не одних

Гора Русанівка — мальовнича локація та перевал у Карпатах біля села Микуличин Івано-Франківської області. Дорога на цю гору входить до Карпатського НПП. Тобто проїзд будь-яким транспортним засобом — заборонений.

Але жодних шлагбаумів чи знаків тут нема. Хіба що вказівник: «Карпатський національний природний парк. У лісових пожежах гине все живе». 

Екоінспектори зупиняють компанію на трьох квадроциклах. Вони без номерних знаків, тобто ідентифікувати, кому належать, неможливо. Один із пасажирів запитує: 

— Ну як я це маю знати (що проїзд заборонено — ред.)? 

— Незнання законів не звільняє від відповідальності, — відповідає інспектор.

— Як дізнатися, що саме ця дорога дійсно заборонена? Якби я збив той шлагбаум чи об'їхав його — так, нема питань, хлопці.

— Можливо, хтось і збив його, це питання не до нас, а до парку, — кажуть представники Держекоінспекції.

Молодики запевняють, що їдуть на гору, де один із них має земельну ділянку, косити траву.

«Є собі дорога із села, якою їздять абсолютно всі й поїхали ми. Тут купа машин їхало, купа всього їхало — ви докопалися до нас. Ну що це за якесь вибіркове правосуддя?» — обурюється чоловік.

Інспектори називають статті, покликаються на нормативно-підзаконні акти, намагаються донести, що порушення є. 

«Ви що, на лохів тут берете? Стоїть купа людей, і жоден працівник ДЕІ не може ознайомити мене з моїм правопорушенням. Де чітко написано, що проїзд квадроциклом заборонений, навіть для сільського господарства? Хочете грошей — я вам не дам», — парирує водій квадроцикла й відмовляється підписати протокол про порушення.  

«Та цього Васю зачепити…» — жартує чоловік у військовій формі, що назвав себе ветераном з Яремча. Сюди він піднявся пішки, машину залишив біля підніжжя гори. За словами чоловіка, він не може проїхати до себе на город, бо машина поліціянтів разом із машиною Карпатського НПП перегородила дорогу. 

«Має бути маршрут, нехай люди їдуть цим маршрутом, нехай працюють, нехай заробляють гроші», — висловлює свою думку про джип-тури чоловік.

«Ви були на горі, ви бачили хати? Поїдьте подивіться на хати, як люди живуть. Ви розумієте, що має бути село, відтак парк (Карпатський національний природний парк — ред.), а не парк, відтак село. Як може бути парк у селі? Село було 300 років тому, а парк утворився у 1980-х», — каже ще один чоловік, який прийшов, побачивши натовп. Він — із місцевих. А місцеві, які мешкають у заповідній зоні, мають право їздити до своїх осель транспортом. Та для цього їм потрібен дозвіл Карпатського національного природного парку. На питання, чи є такий у нього, чоловік відповідає: 

«Це що, окупована територія? Як я можу брати дозвіл, якщо я тут народився й тут живу. То й що, що парк, — ми сюди їхали й будем їхати».

Начальник Ямнянського природоохоронного науково-дослідного відділення, яке перебуває в складі Карпатського НПП, запевняє, що ця дорога таки входить до національного парку. І що недавно тут був знак «Проїзд заборонено»: 

«Я вам можу показати в телефонному режимі, що в мене поставлений був знак десь тиждень тому. Зараз його вже немає. Я — начальник, не можу перебувати на кожній ділянці», — каже представник природоохоронного відділення, проте назвати своє імʼя відмовляється. 

Площа Карпатського національного природного парку — понад 50 тисяч гектарів. Працівників — 280, 140 із них — лісова охорона, 70 — адміністрація та інші. Вони просто фізично не можуть проконтролювати, чи всі знаки на місці й чи ніхто не зніс шлагбаум. 

«Для природоохоронної діяльності ми думаємо і, напевно, будемо також встановлювати камери. Можливо, будемо, можливо, і не будемо», — ділиться Вікторія Новак, виконувачка обовʼязків начальника Татарівського природоохоронного науково-дослідного відділення, яке входить до складу Карпатського НПП.

Що вирішили на громадських слуханнях щодо джип-турів?

«А чи є у вас хоч один протокол на Буковельський готель, який скидає каналізацію в річку? Вам легше оштрафувати мене, перевізника, і всіх інших хлопців та мати протокол для того, щоб Київ бачив, що ви тут потрібні, а в Буковель поїхати й узяти відкат. Це є корупційна схема. Страждати будуть прості люди, як-от ми», — обурюється Роман Михасюк, місцевий перевізник.

7 серпня в Яремчанській громаді понад 200 людей прийшли на громадські слухання щодо джип-турів. Вимагали вільного проїзду  дорогами, які частково проходять через Карпатський національний природний парк. Таких доріг — 50, каже міський голова Яремча Андрій Мироняк: 

«Якщо ми будемо розвивати свій край, свою громаду, хочемо, щоб були створені робочі місця й цей процес працював, аби був безперешкодний рух цими дорогами. Тож, відповідно, маємо просити юристів, щоб напрацювали рішення для гірської місцевості, де є дороги спільного користування, аби ми могли пересуватися громадою цими дорогами й не було жодних проблем».

Зрештою, депутати міськради вирішили звернутися до облдержадміністрації, парламенту та уряду, щоб у закон, який регулює проїзд дорогами Карпатського нацпарку, внесли зміни, а також щоб парк визначив маршрути, якими підприємці зможуть законно перевозити туристів. 

«Їздити, я думаю, ми будемо, бо платимо податки, займаємося перевезеннями. Нам треба терміни, щоб нас не чіпали в той період, коли триватимуть розгляди правок до законодавства», — наполягає організатор джип-турів Любомир Станіщук.

«Виходить така ситуація, що бізнеси в Карпатах руйнують самотужки гори, закликають до цього на кожному кроці рекламою на банерах та в соцмережах, але відповідальності жодної не несуть. Судячи з нещодавнього засідання в Яремчі, місцева влада зацікавлена не працювати проти джиперів, а співпрацювати з ними й шукати для них лояльні умови, що є неприпустимим!» — обурюється активістка Альона Кравцова. 

Після початку повномасштабного вторгнення вона переїхала з Бахмута до Львова й почала займатися гайкінгом. Помітила, як джипи псують природу. Нині, коли може, фізично зупиняє порушників, а в соцмережах закликає саботувати джипінг і популяризує піший туризм.

«Один з аргументів джиперів — це заробіток. Але для нас це очевидна дикість і недолугість — нахабно руйнувати нашу природну спадщину, щоб заробити 100 доларів. У нас уже так багато зруйнованих через війну нацпарків на сході та півдні... Тож як пояснити прагнення наших людей підтримувати гривнями бізнес, який знищує гори? Коли ми маємо трястися за збереження всього вцілілого. Легше сісти у джип і наплювати на майбутнє — ці люди та їхні клієнти живуть одним днем».

Тим часом за місяць посиленого контролю екоінспектори зафіксували лише девʼять випадків незаконного проїзду в заповідниках. Ми за три дні в Карпатах побачили сім таких випадків.