Клуб президентів із судимостями: від Януковича до Трампа

Історія знає чимало прикладів президентів, які потрапляли до в'язниці після того, як залишали свій пост. Однак випадків, коли президентом стає людина з кримінальним минулим, не так вже й багато. Якщо Дональду Трампу вдасться перемогти на президентських виборах у листопаді цього року, він приєднається до когорти президентів із судимістю — серед яких є й представник України, Віктор Янукович.

Хто ще входить до кримінального клубу, як склалася політична кар’єра його членів та чи готові американські виборці голосувати за політика, якого звинувачують у шахрайстві, — у матеріалі hromadske.

Тюремна камера замість Овального кабінету?

Шанси Дональда Трампа повернутися в Білий дім оцінюють дуже високо. Утім, не менш реальна перспектива — потрапити до в'язниці. Попри шалені гроші, які колишній президент США витратив на юридичний захист, йому вже точно не вдасться уникнути покарання.

Присяжні суду Нью-Йорка ще 30 травня визнали Трампа винним за 34 пунктами обвинувачення у справі про шахрайство. Остаточний вирок суддя ухвалить 18 вересня. Оскільки рішення присяжних було одноголосним, суддям лишається тільки визначити міру покарання.

Експрезиденту США інкримінують підробку фінансових документів з метою приховування хабаря порнозірці Стормі Деніелз та моделі Playboy Карен Макдуґал — з ними Трамп нібито зустрічався у 2006–2007 роках за спиною власної дружини. Ключовим моментом у справі «грошей за мовчанку», як її називають американські журналісти, є не сам факт підробки ділової документації, а порушення закону про фінансування передвиборчої кампанії. Трамп заплатив хабар зі свого передвиборчого фонду, який фінансували його прихильники. У США такі дії кваліфікують як важкий кримінальний злочин.

Прокурорам вдалося довести, що протягом 2015–2017 років Трамп систематично порушував закон про фінансування передвиборчої кампанії та навмисно приховував від виборців виплати за нерозголошення інформації, що могла зашкодити його репутації. Так, порноакторці Стормі Деніелз, з якою Дональд Трамп нібито зраджував свою дружину, виплатили за мовчання 130 тисяч доларів.

Ці платежі здійснив тодішній особистий адвокат Трампа Майкл Коен, який почав співпрацювати зі слідством у 2019 році. Коен підтвердив, що давав гроші порноакторці, але хабар був задокументований як оплата адвокату за юридичні послуги. Прокуратура розцінила такі дії як фальсифікацію фінансової звітності під час президентської кампанії 2016 року, за результатами якої Дональд Трамп опинився в Овальному кабінеті.

За кожним з пунктів звинувачення Трампу загрожує по 4 роки ув’язнення, що становить астрономічні 136 років за ґратами. Однак в юрисдикції штату Нью-Йорк покарання за цей вид злочину сумарно обмежене 20 роками. До того ж злочин не насильницький, а Дональд Трамп до цього не мав судимостей, тому вирок і поготів може бути умовним.

Хай яке покарання обрав би суд, навіть потенційне ув'язнення не забороняє Трампу балотуватися на американських виборах. Існує лише три вимоги до кандидатів — і Трамп їм повністю відповідає. Аби мати право брати участь у президентських перегонах, треба бути старшим за 35 років, бути громадянином США від народження і проживати в країні протягом останніх 14 років.

Дональд Трамп готовий балотуватися в президенти навіть із в'язниці, тому що є «люди, які потребують його», — повідомила Аліна Хабба, одна з його адвокаток. До того ж Трамп може стати першим президентом в історії США, який керуватиме країною не з Овального кабінету, а з тюремної камери — в Америці не існує жодної норми закону, яка б це забороняла.

Звісно ж, спершу треба виграти вибори. Ніхто ніколи не ставав президентом Сполучених Штатів, балотуючись прямо з в’язниці. Лише тричі за всю строкату історію американської держави кандидати в президенти під час виборів перебували за ґратами.

Твоя підтримка допомагає нам не зупинятися

Підтримати

Хто балотувався з в’язниці?

У 1844 році Джозеф Сміт — засновник релігійного руху мормонів — став першим в історії кандидатом у президенти, якого ув'язнили під час виборчої кампанії. Сміт вирішив балотуватися як незалежний кандидат, дарма що його звинувачували в багатоженстві. У свою передвиборчу програму Сміт включив пункт про скасування рабства — на той час доволі сміливу ідею. Проте бодай до дня виборів йому дожити не вдалося: 27 червня 1844 року Сміта вбили прямо в буцегарні. Він став першим кандидатом у президенти, якого вбили під час виборчої кампанії.

Другим кандидатом-в’язнем у 1920 році став Юджин Дебс. Він був відомим профспілковим діячем соціалістичних поглядів, який починав свою кар’єру в Демократичній партії. У 1918-му його звинуватили в підривній діяльності за критику участі США в Першій світовій війні. За це його засудили до 10 років у в’язниці. Однак це не завадило Дебсу балотуватися у президенти від Соціалістичної партії Америки. Хоча він і програв вибори, за його кандидатуру проголосували 3,4% американських громадян.

Нарешті, третім і поки останнім у цій добірці став Ліндон Ларуш — у 1988 році його засудили до 15 років ув'язнення за шахрайство, а саме за махінації з кредитними картками та перешкоджання правосуддю. Ларуш був економістом за освітою, що не завадило йому стати автором низки теорій змови та лідером політичного культу, якого нерідко звинувачували у фашизмі й антисемітизмі. Він починав свою політичну кар'єру як ультралівий політик, а закінчив як ультраправий. Утім, у 1992 році Ларуш балотувався на посаду президента від Демократичної партії — тоді він програв праймериз, набравши 0,02% голосів. Главою держави став демократ Білл Клінтон.

Чи готові американці голосувати за Трампа-в’язня?

Однак усі ці кандидати вкрай далекі від того рівня підтримки, який має Дональд Трамп. Він уже ввійшов в історію як перший експрезидент США, засуджений за кримінальний злочин. Хоча сам він не визнає своєї провини, заявляючи, що судовий процес проти нього має ознаки політично мотивованого, це не заважає представникам передвиборчого штабу Джо Байдена називати Трампа «засудженим злочинцем». Унікальна можливість для кандидата від демократів, адже до цього саме від Республіканської партії у виборах не брали участі політики з судимістю.

З огляду на незаконні бізнес-маніпуляції та те, як Трамп взаємодіє з законом, далеко не всіх в Америці можна переконати в тому, що кримінальні справи проти колишнього президента є прикладом вибіркового правосуддя і політичного переслідування, — зазначив у коментарі hromadske Олександр Краєв, експерт-американіст аналітичного центру зовнішньої політики та міжнародної безпеки «Українська призма».

З іншого боку, кримінальне обвинувачення поки не мало значного впливу на політичний рейтинг Дональда Трампа. Феномен популярності 45-го президента США в тому, що ядро його прихильників навряд чи змінить свою думку, що б не сталося. Однак цього ядра може бути недостатньо, щоб виграти загальнонаціональні вибори.

Прихильники Трампа в Республіканській партії вже давно сформували культ особи, який має певні зачатки ідеології. Утім, долю виборів визначать не вони, а так звані даблхейтери — ті, кому не подобається ані Трамп, ані Байден. А також мовчазні виборці, які поки не кажуть про своє рішення.Олександр Краєв, експерт-американіст

Експерт аналітичного центру «Українська призма» зауважує: «Деякі опитування показують, що для 70% даблхейтерів і незалежних виборців вирок Трампу — причина того, що за нього голосувати не можна».

Варто відзначити, що незалежних виборців, які не мають партійної приналежності, в Америці не так вже й багато. А втім, вони проживають переважно в «хитких штатах». Якщо в багатьох штатів є статус «прореспубліканського» чи «продемократичного», то в таких регіонах жодна партія не має суттєвої переваги. Особливості виборчої системи США роблять саме такі штати найбільш ласим шматком для кандидатів, адже буквально декілька відсотків виборців можуть визначити долю всіх перегонів. Голос цих людей буде визначальним і може вплинути на баланс сил саме в день виборів, — вважає Олександр Краєв.

Згідно з загальнонаціональним опитуванням, 6 з 10 американців вважають, що вердикт присяжних від 30 травня, який визнав Трампа винним у шахрайстві, був справедливим.  Водночас, згідно з даними останнього опитування, 21% незалежних виборців заявили, що вони менш схильні голосувати за Трампа після обвинувального вироку. А от серед республіканців ситуація не така критична: лише невелика частка опитаних менш схильна підтримувати колишнього президента після його засудження: 41% республіканців заявили, що обвинувальний вирок не має для них значення і вони точно проголосують за Трампа; 28% республіканців сказали, що вони, найімовірніше, підтримають Трампа попри обвинувальний вирок. Лише 7% однопартійців 45-го президента сказали, що вони менш схильні підтримувати Трампа, а обвинувальний вирок є для них справді важливим фактором.

Ситуація може докорінно змінитися вже після 18 вересня, коли стане зрозуміло, чи відбудеться Трамп умовним покаранням або отримає реальний термін ув’язнення.

До того ж обвинувальний вирок у справі про виплати порноакторці Стормі Деніелз може виявитися лише верхівкою айсберга. Трамп має цілий букет інших судових позовів:

• щодо втручання у вибори 2020 року у штаті Джорджія;
• щодо опосередкованої причетності до заворушень у Капітолії 6 січня 2021 року; 
• щодо незаконного привласнення секретних документів з Білого дому та їхнього зберігання в приватній резиденції Трампа у Флориді.

Щоправда, судовий розгляд цих справ відбудеться вже після президентських виборів. Тож, навіть якщо вирок буде не на користь Трампа, у разі перемоги на виборах та повернення у президентське крісло він матиме право помилувати себе за всіма федеральними звинуваченнями.

А от з вироком суду щодо фальсифікації фінансових документів ситуація хитка: справа розглядалася під юрисдикцією штату Нью-Йорк, а не на федеральному рівні, а отже, глава держави не має права помилування, однак уже згадане рішення Верховного суду можна трактувати як імунітет експрезидента від кримінального переслідування. 

Злет та падіння Віктора Януковича

Поки не відомо, чи стане кримінальна справа на заваді Дональду Трампу, проте в інших країнах є приклади політиків, яким їхнє тюремне минуле не завадило очолити державу. Звісно ж, першим спадає на думку приклад з України — Віктор Янукович. 

Зараз ми знаємо, що президентство Януковича закінчилося трагічно, а його наслідки прямо вплинули на війну, у якій ми перебуваємо вже понад 10 років. Однак у 2010 році, попри два ув’язнення, йому довірили свої голоси мільйони українців. І зробили це не вперше, адже перед цим він декілька разів очолював уряд і зазіхав на президентство ще у 2004-му, коли за допомогою махінацій його ледве не оголосили главою держави.

Уперше потрапив до в’язниці Янукович у віці 17 років — у 1967-му його засудили до 3 років позбавлення волі за участь у пограбуванні. Згодом суд зменшив термін покарання до 1,5 року у зв'язку з амністією з нагоди «50-річчя Жовтневої революції». Зрештою, майбутній політик тоді провів у в’язниці 7 місяців, після чого його умовно-достроково звільнили з тюрми за зразкову поведінку.

Вийшовши з в’язниці, Янукович не довго протримався на волі. Уже в 1970-му його засудили до 2 років тюремного ув’язнення за заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Побутує легенда, що ту кримінальну справу насправді порушили за статтею «зґвалтування», та завдяки співпраці Януковича з «органами» заява потерпілої зникла, а справу перекваліфікували.

Коли ж Янукович прийшов у велику політику на початку 2000-х і йому згадали кримінальне минуле, в його оточенні заявили, що ще у 1978 році Донецький обласний суд буцімто визнав судимості безпідставними та скасував їх.

Та вже у липні 2005 року під час перевірки документів встановили, що протягом 2002–2004 років співробітники Донецького обласного апеляційного суду підробили дві постанови нібито від 1978 року про скасування вироків Віктора Януковича. Ба більше, у 2006 році порушили ще одну кримінальну справу — вже за фактом фальсифікації тих постанов. Утім, уже невдовзі справу закрили «за відсутністю складу злочину». На той час Віктор Янукович був прем’єр-міністром України.

А от сам політик усіляко намагався уникати теми свого кримінального минулого. Однак лексика кримінального світу нерідко проникала в його публічні виступи. Так, у 2002 році Янукович вжив фразу «Донбас порожняк не гонить». У його інтерпретації це значило, що «його люди» не кидають слів на вітер.

Політичне життя Януковича тісно переплетене з його тюремним минулим. Ідеться й буквально про зв’язки з кримінальним світом і бізнесменами та чиновниками, які з нього вийшли. Проте не менш прикметними були й погляди колишнього глави держави — мовляв, будь-яке питання можна розв’язати силою та залякуванням.

Так, спроба придушити протести на Майдані у 2014 році призвела до кровопролиття та вбивства Небесної Сотні. Поки росія розпочинала операцію з окупації Криму, Янукович утік до Ростова. Згодом його позбавили звання президента та заочно визнали винним у державній зраді. Хоч кримінальне минуле і не стало на заваді обрання Януковича президентом, у 2019 році його заочно засудили до 19 років ув’язнення за державну зраду. Чи опиниться він знов у в’язниці — питання відкрите.

Між іншим, між Дональдом Трампом і Віктором Януковичем є певний зв’язок. Обидва в різний час користувалися послугами одіозного американського політтехнолога Пола Манафорта. У 2010 році Манафорт працював радником під час президентської кампанії Януковича, а у 2016 році обіймав посаду голови виборчого штабу Дональда Трампа. За участі Манафорта Янукович і Трамп виграли президентські вибори у своїх країнах. Однак і Манафорт тепер «поза законом»: у 2018 році його засудили у США за податкове та банківське шахрайство. А вже у 2019-му він став свідком у процедурі про імпічмент Трампа.

Московські симпатії Садира Жапарова

Поки Дональд Трамп продовжує запеклу боротьбу за президентське крісло, а Віктор Янукович навряд чи коли-небудь повернеться в політику, на піку своєї політичної кар'єри перебуває їхній «колега» Садир Жапаров — нинішній президент Киргизстану.

У 2012-му Садира Жапарова звинуватили в рейдерстві, хоч тоді його провину не довели. Та пізніше того самого року політика звинуватили вже в насильницькому захопленні влади у Киргизстані. Його заарештували після того, як під час антиурядової демонстрації протестувальники намагалися увірватися в будівлю парламенту в Бішкеку. Жапаров був одним із лідерів тих протестів. Знову паралель з Трампом — не нагадує «штурм Капітолія» його прихильниками у 2021-му після поразки на виборах?

Дарма що фактично захоплення влади не відбулося, у березні 2013-го Жапарова визнали винним і засудили до 1,5 року позбавлення волі. Тодішній опозиціонер наполягав на тому, що вирок «політично мотивований». Уже за декілька місяців, у червні того самого року, міський суд Бішкека виправдав Жапарова. Його звільнили в залі суду, проте вже через кілька тижнів знову затримали. Цього разу його звинуватили у причетності до захоплення в заручники під час нової хвилі протестів представника уряду — Емільбека Каптагаєва. Тоді політик не визнав своєї провини, а пізніше йому вдалося виїхати з країни.

Після чотирьох років поневірянь за кордоном Садир Жапаров вирішив повернутись до Киргизстану у 2017-му. Під час перетину кордону його заарештували за звинуваченням в організації масових заворушень і тому ж таки захопленні в заручники Емільбека Каптагаєва. Зрештою, політика засудили до 11 років і 6 місяців позбавлення волі.

Провівши у в’язниці три роки, Жапаров вийшов на волю у жовтні 2020 року під час масових антиурядових протестів, які призвели до зміни влади в країні. За час ув’язнення Жапаров розвинув бурхливу діяльність в соціальних мережах, наростивши свою популярність і ставши авторитетним лідером думок у Киргизстані. У січні 2021-го він виграв президентські вибори, набравши приголомшливі 79,2% голосів.

Жапаров швидко виконав свою головну передвиборчу обіцянку та фактично націоналізував золоте родовище Кумтор, віддавши контроль над ним уряду. Уже в статусі глави держави Жапаров продовжив активно спілкуватися з громадянами країни через соціальні мережі, відповідаючи на гострі запитання та коментуючи свої рішення. Тож не дивно, що через таку манеру Садира Жапарова деколи порівнюють з Володимиром Зеленським. 

Хоч киргизстанський політик і прийшов до влади на хвилі революції, за його правління у країні посилилися авторитарні тенденції, збільшився тиск на громадянське суспільство та засоби масової інформації, — каже журналіст Аділ Турдукулов.

Наприклад, низку блогерів і активістів, які послідовно критикували владу, запроторили до в’язниці. А у квітні 2024-го Жапаров підписав закон, який посилює державний контроль над неурядовими організаціями та фактично дублює положення російського закону про «іноземних агентів». Правозахисники у Киргизстані та за кордоном критикують його як дискримінаційний та репресивний.

Прикметно, що Киргизстан за правління Жапарова налагодив тісні стосунки з росією — зокрема допомагаючи москві в обхід санкцій імпортувати західні товари. Наприклад, експорт товарів з країн ЄС до Киргизстану стрімко зріс саме після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, тоді як у киргизстанських реєстрах майже не спостерігається зростання імпорту з цих країн. Киргизстан — це лише проміжна назва, яка вказується в інвойсі, — зазначає американський економіст Робін Брукс.

Африканський друг росії

Ба більше, киргизстанський президент далеко не єдиний світовий лідер з кримінальним минулим, який останніми роками схильний до тісної співпраці з росією. Джейкоб Зума, який очолював Південну Африку з 2009 року по 2018 рік, має довгий шлейф судових справ та звинувачень у корупції. Наприкінці свого президентського терміну один зі скандалів був пов'язаний зі співпрацею з росією. На чолі держави Зума підписав суперечливу угоду з російським урядом щодо ядерної енергетики, яка містила корупційні ризики та була заблокована в судовому порядку у 2017 році.

Джейкоба Зуму звинувачували в корупції ще до того, як він став президентом. Однак усі кримінальні звинувачення проти нього були офіційно зняті, коли він переміг на президентських виборах у 2009 році. Це дозволило Зумі уникнути ув’язнення.

Чи піде Дональд Трамп слідами своїх згаданих вище колег у разі перемоги на президентських виборах, ще належить з’ясувати.