Черги на заправках, заборона експорту авіакеросину: як українські удари по НПЗ руйнують паливну машину кремля
У ніч проти 10 червня українські крилаті ракети великої дальності FP-5 Flamingo влучили у воєнний завод у Чебоксарах, який забезпечує армію окупанта компонентами для дронів і ракет. Також уразили нафтопереробний завод «Куйбишевський» у Самарському регіоні, повідомив Володимир Зеленський.
Українські далекобійна зброя вже вивела з ладу майже 40% первинного нафтоперероблення в європейській частині рф. Через це кремль повністю заборонив експорт власного авіаційного гасу та бензину. Горить яскраво, але що це змінює на практиці? Разом із військовими та енергетичними експертами аналізуємо, як удари по тилових заводах знекровлюють російську авіацію, чому ефект від атак є накопичувальним, але поки не вирішальним, і який реальний запас міцності ще залишився у ворога.
Від поодиноких прильотів у 2022 році до систем атак зараз
1-2 червня українські модифіковані ракети «Нептун» вибили установки первинного перероблення на Ільському НПЗ (Кубань) та Новошахтинському НПЗ (Ростовська область). 3 червня відбулася атака на Петербурзький нафтовий термінал — найбільший балтійський хаб кремля — та військові об'єкти у Кронштадті. 5-6 червня постраждали приватний гігант Антипінський НПЗ у Тюмені та мережа нафтобаз у Краснодарському краї. 8 червня масштабно горіло стратегічне нафтосховище в Новоросійську.
Цей червневий темп є прямим продовженням травневих рекордів. За даними Bloomberg, минулого місяця Україна атакувала щонайменше 16 об'єктів, уразивши 8 із 10 найбільших нафтопереробних заводів росії.
За даними моніторингу редакції, який охопив 37 Telegram-каналів із проросійськими наративами, найбільші сплески активності — 20 публікацій 6 червня і 19 публікацій 11 червня — точно збіглися з датами найбільших ударів. Це означає, що навіть ворожа мережа не могла ігнорувати події й фактично підтверджувала їх у реальному часі. Водночас принаймні 7 із цих каналів підхопили два окремі інциденти — технічну несправність на НПЗ біля Відня (OMV) і вибух на угорському заводі MOL — просуваючи наратив, що, мовляв, якщо горить скрізь, то удари по росії не є чимось особливим.
Те, що у 2022 році українські війська починали як поодинокі спроби намацати вразливості ворога, у 2024-2026 роках перетворилося на повноцінну стратегічну операцію.
«Наші можливості у 2022 році були дуже скромними з погляду ураження російської нафтової галузі. І ті перші прильоти там, по тому ж Новошахтинському заводу нафтопродуктів, були першою спробою показати росії, що ми знаємо про її вразливості. Так чи інакше, це країна-бензоколонка, і тому її нафтовий сектор — це є її й перевага, і одночасно її ахіллесова п'ята.
До системних дій ми перейшли у 2024 році, починаючи з січня, коли був уражений Туапсинський нафтопереробний завод, який після цього ураження 3 місяці не працював. Його ремонтували», — згадує президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.
Проте перед виборами у США адміністрація Байдена тиснула на Київ через страх зростання цін на заправках. Це призвело до тривалої паузи в ударах, зазначає Гончар.
«Вони потім поновилися, активізувались у 2025 році, у другій половині року особливо. І, по суті, починаючи з поточного року, темп, динаміка, кількість ударних засобів, їхня ударна потужність йшли наростально».
Змінився й технологічний складник. Український оборонно-промисловий комплекс вийшов на серійні потужності, переграючи російські системи РЕБ. Військовий та авіаційний експерт Анатолій Храпчинський наголошує:
«Ми показали спроможність виготовляти якісні рішення, які дозволяють нам серійно вже працювати й застосовувати не тільки для ударів по важливих об'єктах, а ще й використовувати для зменшення можливості протиповітряної оборони ворога».
Горить НПЗ. Який ланцюжок наслідків від заводу до фронту
Замість резервуарів із нафтою, які росіяни можуть швидко замінити, Україна нищить технологічне серце заводів — установки первинного перероблення нафти (АВТ).
Станом на травень майже 40% первинного перероблення нафти в росії виведені з ладу, заявив Володимир Зеленський у вечірньому відеозверненні 1 червня. А це запускає незворотний ланцюговий ефект, пояснює Михайло Гончар:
«Сира нафта в баки танків і літаків не заливається. Заливається дизельне пальне. Звідки береться? Нафтоперероблення. Нафтопереробний завод переробив сиру нафту — отримав бензин, дизель, реактивне пальне літаків, мазут і т.д. Далі з нафтопереробного заводу, за наявності продуктопроводу, пальне може трубою йти кудись на нафтобазу. Звідки його забирають, як правило, залізничні цистерни й везуть далі, кудись у Ростов чи Батайськ, ближче до лінії фронту. Звідки пальне перевантажується в місцеву якусь нафтобазу, яка відіграє розподільчу функцію, а звідти вже пальне автомобільними цистернами везуть до тих чи інших частин і підрозділів, які ведуть бойові дії, маскуючи їх».
Керівник Офісу президента Кирило Буданов на Форумі «Архітектура безпеки» підтвердив, що це б'є по російській армії, хоча й не зупиняє війну в один момент:
«Немає палива — стоять автівки. А це все логістика насамперед, бойова техніка не так використовується, а от питання логістики завжди вимагає палива. Це зрештою генератори — все, що допомагає російським окупантам виконувати свої завдання. Це ускладнює їхню мрію на виконання завдань, якщо ставити питання, чи зупинитися війна — ні не зупиниться, це цілком очевидно. Та проблеми їм ми вже зробили. Чи змогли ми повністю зруйнувати їм логістику — ні. Станом на зараз ще не змогли, але ми продовжуємо і будемо тільки нарощувати свої зусилля щодо досягнення своєї мети».
Удари по заводах у глибокому тилу (наприклад, у Ленінградській області чи Таганрозі) мають ще один критичний наслідок — вони знекровлюють російську авіацію, яка щодня скидає КАБи на українські міста, каже Анатолій Храпчинський.
«Ці НПЗ забезпечують стратегічну авіацію паливом. Це теж впливає на спроможність ворога завдавати ударів по території України. Від таких НПЗ, може, не так танк залежний, як авіаційні засоби. Тому що в них використовується паливо, яке там спеціально виробляється на тих НПЗ. І тому такі удари призводять до зменшення спроможності використовувати стратегічну і тактичну авіації, яку вони активно залучають для ударів по території України».
Імпорт із Білорусі та субсидії: як кремль реагує на паливну кризу
По-перше, закриває внутрішній ринок: з 1 квітня діє заборона на експорт бензину, а з 1 червня — заборона на експорт реактивного пального для авіації. По-друге, щоб перекрити дефіцит, росія збільшила імпорт пального з Білорусі.
За даними кремлівського агентства ТАСС та інституту ISW, загальний обсяг продажів білоруського бензину на Санкт-Петербурзькій міжнародній товарній біржі наразі у 26 разів вищий, ніж на той самий момент минулого року, а продажі дизельного пального — втричі вищі. Влада рф навіть розглядає збільшення імпортного демпфера (субсидій), щоб стимулювати білорусів везти паливо в росію. Тим часом на заправках «Роснефти» в Бєлгородській та Курській областях уже запровадили обмеження на продаж бензину в одні руки.
Водночас швидко відремонтувати підірвані заводи росія не може — заважають західні санкції.
«Більшість цих установок є експортними, а оскільки на них накладені санкції — це складніше робити й складніше відновлювати. Вони суттєво обмежені щодо закупівлі таких установок або ремонту», — каже Храпчинський.
Михайло Гончар додає, що в цій дуелі ремонтів і руйнувань починає працювати накопичувальний ефект:
«Поки що те, що ми робимо, воно ремонтопридатне. Інша справа, скільки на це піде у них часу і грошей. Далеко не завжди китайське підійде, а в умовах санкцій здобути західне доволі проблематично. Ми щось знищили чи уразили, вони починають ремонтувати. Тим часом ми ще щось уразили, вони ще те не відремонтували й так далі... Ну і в такий спосіб накопичений ефект зрештою проявляється у вигляді тих показників падіння нафтоперероблення, які ми спостерігаємо, ну і про які вони вже говорять самі відверто. Глава “Центробанку” російського Набіулліна на одній з нарад, як зазначають, сказала, що удари українських дронів вже є чинником макроекономічного впливу на росію».
Анатолій Храпчинський зауважує ще такий факт, що росія думає, як захистити свої заводи в тилу. І ймовірно для цього забере системи ППО з певних областей. Для України таке розосередження також на руку:
«Більш ніж впевнений, що, наприклад, Ленінградський і Калінінградський регіони суттєво зменшили свою щільність ППО, що фактично впливає на захист навіть ядерної тріади рф. ППО рф, яка була на початку повномасштабного вторгнення і яка зараз є — суттєво відрізняються. Вона розірвана, стає не ешелонована, а стає точковою, тобто вони намагаються конструювати свою увагу на окремих об'єктах».
Ефект відчутний, але поки не вирішальний
Вперше з початку 2026 року росія офіційно визнала зниження обсягів видобутку нафти.
«Поточне виробництво справді дещо нижче, ніж було на початку року. Це пов’язано з тим, що низка наших нафтопереробних заводів зараз проходить позапланове технічне обслуговування», — заявив віцепрем’єр росії Олександр Новак на Санкт-Петербурзькому міжнародному економічному форумі.
Хоча кремль засекретив офіційну статистику нафтогазового сектору з 2022 року, реальний стан справ фіксують міжнародні аналітики. За даними Bloomberg, у травні 2026 року на тлі масштабних зупинок нафтопереробних заводів росія навпаки змушена була вийти на рекордні воєнні показники експорту сирої нафти — у середньому 3,46 мільйона барелів на добу. Ці надлишки сировини, яку через атаки дронів просто немає де переробляти всередині країни, кремль екстрено перенаправляє танкерами в Китай та Індію для фінансування, зокрема, воєнного бюджету.
До того ж удари поки що паралізували лише європейську частину росії.
«В азійській частині все спокійно. Там є свої нафтопереробні заводи з Сибіру і Далекого Сходу. Ну, їх небагато, але їм достатньо. З урахуванням того, що за Уралом живе десь напевне відсотків, може, заледве 15 всього населення росії, то їм там вистачить. І там кризові явища не спостерігаються», — зазначає Гончаров
Окрім того, росія знаходить альтернативні джерела зброї та фінансування. Анатолій Храпчинський підкреслює:
«росія активно працює з Іраном, з Північною Кореєю, що дозволяє їм отримувати додаткові дрони, додатковий обхід санкцій, плюс теж балістика північнокорейська. Тому тут є ще ключова проблема: пригадаймо, коли у росіян були проблеми з можливістю масштабування виробництва балістичних ракет, вони звернулися до Північної Кореї й почали використовувати КН-23. Якщо ми покладемо російське ОПК, вони все одно мають гроші, крім нафти, є ще золото, є інші корисні копалини, які вони можуть продавати й за ці гроші купувати цю зброю».
Проте удари вже зламали здатність росії накопичувати запаси ракет — усе, що летить по Україні сьогодні, виготовляється «з коліс» (у лютому-травні поточного року).
«Хоча білоруські заводи досі активно постачають кремлю мікросхеми та навігаційні чипи під виглядом іноземних брендів», — додає Анатолій Храпчинський
Що змінить українська балістика?
Дрони роблять свою роботу, але їхня бойова частина (50-100 кг) не здатна повністю руйнувати масивні споруди. Головною ціллю зазвичай стають ректифікаційні колони — найвищі вежі на НПЗ, де сира нафта розділяється на бензин, дизель та авіаційний гас. Без цієї критичної деталі завод не може працювати, проте легкі безпілотники здебільшого лише пошкоджують її зовнішні вузли чи спричиняють тимчасові пожежі. Ситуацію може докорінно змінити українська ракетна програма.
Михайло Гончар зазначає, що поява важких ударних засобів, як-от вітчизняних крилатих ракет чи балістики (наприклад, модифікованого «Нептуна»), переведе руйнування в іншу лігу:
«Якщо прилетить ракета, крилата чи балістична, у якої буде бойова частина ціла тонна, чи навіть більше, то після такого удару ця установка вже може бути неремонтопридатною, перетвориться у металобрухт. І що ж тоді буде робити рф? Буде вирішувати, чи ремонтувати, чи збудувати нову ректифікаційну колону і придбати обладнання. А це потребуватиме часу, і це теж не робиться ні за тиждень, ні за місяць. На це піде рік-другий, чи як».
За прогнозами Анатолія Храпчинського, Україна може вийти на масове застосування власної балістики вже до кінця року, хоча розробникам заважає відсутність державного фінансування стадії дослідно-конструкторських робіт (R&D):
«Але треба розуміти, що перша балістика буде застосовуватися по більш важливих об'єктах, які несуть більше стратегічне значення».
На українців паливна криза у рф ніяк не вплине — ми давно не купуємо пальне ні в росії, ні в Білорусі. Світовий ринок теж легко переживе падіння російського експорту, адже та ж Туреччина, яка купує російські нафтопродукти для перепродажу в ЄС, має диверсифіковані джерела постачання.
Якщо Сили оборони України втримають поточний темп атак і підсилять його ракетними ударами, то вже у четвертому кварталі поточного року локальні дефіцити пального у рф переростуть у глибоку системну кризу з імовірною забороною на експорт дизеля. Українська стратегія виснаження працює.
- Поділитися: