Україна знову завдає ударів по російських нафтопереробних заводах. Чому США не в захваті

Нафтоперероблення під прицілом

Протягом останніх трьох місяців удари українських дронів вивели з ладу або пошкодили щонайменше одинадцять нафтопереробних заводів на території росії. Такі атаки на НПЗ переслідують одразу декілька важливих цілей.

Кожен вибух на об’єктах нафтопереробної промисловості зменшує кількість палива, яке там виробляють, зокрема, для потреб збройних сил росії: від дизельного пального й бензину до гасу й авіаційного керосину, якими заправляють російські літаки, ракети, танки та бойові машини піхоти.

Окрім пального, НПЗ постачають російській армії і різні види спеціальних мастил — моторні, турбінні, трансмісійні й гідравлічні рідини. Без них неможливо уявити собі роботу авіаційних двигунів, гідросистем кораблів, трансмісій танків і турбогвинтових літаків. Наприклад, стратегічного бомбардувальника Ту-95МС, який обстрілює ракетами українські міста, — зауважив у розмові з hromadske Михайло Гончар, експерт з енергетичних і безпекових відносин, головний редактор часопису «Чорноморська безпека».

Якщо у вас є пальне в баку — ви все ще можете не виграти війну; але якщо його немає — ви її точно програєте.Михайло Гончар, експерт з енергетичних і безпекових відносин

Експерт відзначає рівень контролю роботи таких нафтопереробних об’єктів з боку російської воєнної машини: «Недаремно на деяких НПЗ працюють офіційні представники міністерства оборони росії, які здійснюють військове приймання продукції перед тим, як вона піде за призначенням до збройних сил».

Водночас важливі для росії і доходи від продажу нафти й нафтопродуктів — від них критично залежні бюджет та економіка. Значну частину цих надходжень російський уряд витрачає на війну проти України.

До того ж такий удар створить іще одну дилему для  російського керівництва, оскільки нафтопереробна промисловість задовольняє потреби і російської армії, і цивільного сектору. Значний дефіцит нафтопродуктів гостро порушить питання, кого насамперед забезпечувати паливом — громадян у цивільному чи людей в однострої?

За декілька місяців регулярних атак українськими безпілотниками російські нафтопереробні потужності скоротилися на 14% іще наприкінці березня 2024 року. Із січня українські удари пошкодили вже 8 найбільших нафтопереробних заводів із загалом 36 НПЗ, що працюють у росії.

Військові фахівці відзначають не лише сам факт долітання до цілі й успішної детонації боєприпасу, а й продуманість і точність таких атак. Під час ударів начинені вибухівкою дрони підривали не цистерни з паливом або просто будівлю заводу, а саме ректифікаційну колону — її ураження зупиняє весь виробничий цикл НПЗ. Ця колона розділяє нафту на фракції, з яких і виробляють нафтопродукти. Ректифікаційна колона має вигляд вертикального циліндра й може сягати 60 метрів заввишки. Кожну колону виготовляють індивідуально під потреби нафтопереробного заводу. Ціна цього важливого технологічного апарату — десятки мільйонів доларів. Ремонт потребує імпортних компонентів, а доступ росії до них суттєво ускладнений західними санкціями.

Однак деякі з ключових нафтопереробних заводів, попри всі труднощі, росія змогла швидко відремонтувати. Так, на середину квітня держава-агресорка змогла відновити 4% своїх звичних потужностей, вийшовши на 90-відсоткову ефективність. Однак, побоюючись дефіциту палива на внутрішньому ринку, російський уряд усе ж змушений призупинити експорт бензину на пів року. Тобто українські удари виявилися дієвими не лише короткостроково.

На цій хвилі успіху українці сподівалися, що удари по нафтопереробній інфраструктурі триватимуть і надалі, а російські потужності згасатимуть із кожним наступним прильотом дрона по ректифікаційних колонах. Утім, раптом такі удари припинилися.

Нових атак на російські НПЗ довелося чекати 25 днів. У ніч на 27 квітня українські дрони пошкодили відразу два нафтопереробні заводи у Краснодарському краї. Ударів було завдано по НПЗ «Слов’янськ-ЕКО» та Ільському НПЗ. Україна вже атакувала ці заводи раніше — цьогоріч 9 лютого безпілотники били по Ільскому НПЗ, а 17 березня уражали «Слов’янськ-ЕКО». Під час ударів минулої суботи Слов’янський нафтопереробний завод зазнав значних пошкоджень і частково зупинив свою роботу.

Що ж, Україна поновила удари по нафтопереробних об’єктах після значної перерви. До атаки минулого тижня востаннє українські дрони били по російських НПЗ ще 2 квітня. Того дня Україна завдала одного з найглибших ударів по території росії з початку повномасштабного вторгнення, уразивши один із найпотужніших сучасних російських заводів — «Танеко» в Татарстані. Аби завдати удару по цьому об’єкту, українські безпілотники подолали понад 1300 кілометрів.

Атака дронів на завод у Татарстані продемонструвала, що Україна здатна завдавати ударів по будь-якому нафтопереробному заводу в європейській частині рф. У такий спосіб у зоні досяжності українських сил опинилися понад 64% всіх нафтопереробних потужностей росії.

Чому українських ударів не було так довго?

Майже місяць без ударів по НПЗ наштовхує на висновок, що версія про тиск Сполучених Штатів мала міцне підґрунтя. Ще 22 березня британська газета Financial Times із посиланням на анонімні джерела в американському уряді повідомила: США застерегли Україну, що удари по російських нафтопереробних заводах можуть призвести до підвищення світових цін на енергоносії, і закликали припинити атаки на НПЗ.

Застереження уряду США нібито були передані вищому керівництву українських Служби безпеки та Головного управління розвідки. Адміністрація президента Байдена негайно відреагувала на цю публікацію:

«Ми не заохочуємо й не надаємо українським військовим можливості завдавати ударів усередині росії», — наголосив Джон Кірбі, радник Білого дому з питань національної безпеки та стратегічних комунікацій.

Через кілька днів, 26 березня, речник Державного департаменту Метью Міллер також заявив, що в США не підтримують удари Збройних сил України по території росії. А втім, він відмовився підтвердити або спростувати, чи справді уряд США просив Україну припинити удари по російських НПЗ.

Минулого тижня стало відомо, що віцепрезидентка США Камала Гарріс особисто просила Володимира Зеленського припинити удари по російських нафтопереробних заводах під час зустрічі на полях Мюнхенської безпекової конференції ще в лютому 2024-го. Про це 15 квітня написало видання Washington Post.

В інтерв'ю тому самому Washington Post Володимир Зеленський визнав, що реакція США на українські удари по НПЗ у росії «не була позитивною».

Але це все були розмови довкола. Найконкретніше висловились у Пентагоні — офіційно під час слухань Комітету з питань збройних сил у Палаті представників США 9 квітня. Міністр оборони Ллойд Остін припустив, що українські удари по НПЗ можуть призвести до «ефекту доміно» та викликати підвищення цін на нафту й нафтопродукти в усьому світі.

Атаки на НПЗ у росії можуть негативно вплинути на стабільність світового ринку енергоресурсів. Україні краще зосередитися на тактичних та оперативних цілях, які матимуть безпосередній вплив на поточну боротьбу.Ллойд Остін, міністр оборони США

Наступного дня Селест Валландер, помічниця голови американського Міноборони з питань міжнародної безпеки, доєдналася до критичних зауважень свого керівника — за її словами, Вашингтон «стурбований» українськими атаками на російські нафтопереробні заводи та вважає НПЗ цивільними об'єктами.

Чи обґрунтовані закиди в бік України?

Згідно зі статтею 52 додаткового протоколу до Женевських Конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, нафтопереробні заводи не входять до переліку цивільних об'єктів.

До речі, самі збройні сили США і НАТО неодноразово уражали нафтопереробну інфраструктуру своїх супротивників під час військових операцій у Сирії, Іраку та Сербії. Та й раніше західні союзники по Антигітлерівській коаліції атакували нафтопереробні заводи в нацистській Німеччині ще у 1940-х роках.

Під час операції «Буря в пустелі» в Перській затоці у 1990–1991 роках військово-повітряні сили США завдавали ударів по нафтопереробних заводах, нафтобазах і нафтопроводах на території Іраку.

У 1999 році авіація НАТО бомбардувала Сербію — серед цілей був і нафтопереробний завод у місті Панчево. Виправданням таких атак було «позбавлення нафтопродуктів збройних сил супротивника». 

Пізніше Міжнародний трибунал ООН із колишньої Югославії, розглянувши повітряну кампанію НАТО проти Сербії, підсумував: «Нафтопереробні заводи, безумовно, є традиційними військовими об'єктами, але традицій недостатньо — у разі нападу на них, необхідно приділяти належну увагу шкоді навколишньому середовищу». 

Інакше кажучи, з погляду міжнародного права, коли йдеться про удари по нафтопереробній інфраструктурі, проблемою є супутні збитки, але не сама ціль. Ба більше, на боці України тут і Парламентська асамблея Ради Європи. Відповідно до її резолюції №2540 від 29 лютого 2024 року, російські нафтопереробні заводи можуть вважатися «законними військовими цілями», атаки на які не суперечать нормам міжнародного гуманітарного права.

Нещодавнім прецедентом є військова кампанія проти терористичного угруповання «Ісламської держави» в Іраку та Сирії, під час якої США та їхні союзники також завдавали ударів по об'єктах видобутку, перероблення та транспортування нафти.

Прикметно, що нинішній міністр оборони США Ллойд Остін тоді схвалював удари США по нафтопереробній інфраструктурі у Сирії. На той час Ллойд Остін був головою Центрального командування США і керував розробкою та виконанням плану військової кампанії з протидії терористам в Іраку та Сирії.

Отже, враховуючи норми міжнародного права й нещодавні прецеденти, нафтопереробні заводи є законними військовими цілями. Міжнародні інституції не визнали атаки на них воєнними злочинами чи порушеннями правил і звичаїв ведення війни. Тож і українські удари по російських НПЗ такими не є.

Чи призведуть удари до підвищення світових цін?

Міністр іноземних справ Дмитро Кулеба прокоментував закиди Пентагону, зазначивши, що українські удари по російських НПЗ ані в який спосіб не дестабілізують ситуацію на світовому енергетичному ринку. Кулеба натякнув, що умовою припинення українських ударів є надання Україні американської військової допомоги.

Коли в росії вибухає нафтопереробний завод, ми бачимо проблеми на російському енергоринку. Але щось я не бачу проблем на світовому. Послухайте, якщо партнери кажуть: «Ми вам даємо завтра сім батарей Patriot, але в нас до вас прохання: не робіть ось цього й ось того» Тоді є предмет для розмови. Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ

Голова МЗС дав зрозуміти партнерам, що такі заходи з боку України є асиметричним способом компенсувати відсутність їхньої зброї: «Якщо в тебе немає цих батарей — немає і предмета розмови. А тебе при цьому щось просять не робити. Кожен виживає, як може», — скаржився Кулеба 15 квітня в етері національного телемаратону «Єдині новини».

Попри прізвисько «бензоколонки, яка тільки вдає із себе країну», частка росії у світовому експорті нафтопродуктів — зокрема, бензину та дизельного пального — є відносно невеликою. Вона становить лише 1% та 3% відповідно. Іншими словами, навіть якщо гіпотезувати, що українські дрони виведуть із ладу всі російські НПЗ, а експорт нафтопродуктів із росії на світові ринки зникне за одну ніч, катастрофи не станеться, — завірив Михайло Гончар у коментарі hromadske.

До того ж якщо росія не зможе виробляти нафтопродукти, вона буде вимушена збільшити експорт сирої нафти, а вже це призведе до зниження світових нафтових цін. Як наслідок, ціни на нафтопродукти від цього можуть навіть упасти, адже сировина для них буде дешевшою. Крім цього, переважна більшість російських нафтопереробних заводів орієнтована на задоволення потреб внутрішнього ринку росії, і лише невелика частина російських НПЗ орієнтована на експорт.

Михайло Гончар здогадується, що спекуляції американської верхівки на темі ударів по російських заводах спричинені президентськими виборами, у яких цього листопада братиме участь чинний глава держави Джо Байден. Мовляв, зв’язку з реальністю ці заяви не мають, але створюють ілюзію для американського електорату.

Виборець хоче, щоб ціни на пальне на заправках були якомога нижчими, тому його запевняють, що адміністрація президента докладає зусиль для збереження спокою на світовому ринку. Начебто українці роблять там щось не так, а уряд США вказує їм на помилки, бо турбується про національні інтереси. Вашингтонські політтехнологи вважають, що на голосуванні восени таку турботу оцінять.Михайло Гончар, експерт з енергетичних і безпекових відносин

На думку Гончара, закиди в бік України покликані також зняти з адміністрації Байдена відповідальність за нездатність приборкати єменських хуситів, чиї атаки на танкери з нафтою в Аденській затоці та Червоному морі справді призводять до зростання світових цін на нафту через логістичні проблеми. Постачальники змушені обирати значно довші маршрути з міркувань безпеки. Оскільки визнати свою слабкість у цьому питанні американська влада не хоче, списує все на українські удари по росії.

Водночас високі ціни на нафту вигідні не лише ворогам Америки, як-от росія та Іран, для яких продаж енергоносіїв є критично важливим джерелом бюджетних надходжень. Провідні нафтогазові компанії США, як-от Chevron та ExxonMobil, також добре заробляють завдяки високим нафтовим цінам.

Експерт вказує і на можливу роль американських нафтовидобувних компаній, які підтримують зв’язок з американськими високопосадовцями:

Компанії ExxonMobil і Chevron традиційно мають впливове лобі у Вашингтоні. Ще з 20-х років минулого століття їхні інтереси багато важать для політики США. Вони також відомі своєю участю в масштабних проєктах із видобутку нафти в Казахстані ще з 1990-х років. Цей факт може мати велике значення в контексті позиції Білого дому стосовно українських ударів по НПЗ в росіїМихайло Гончар, експерт з енергетичних і безпекових відносин

Нафта, яку компанії ExxonMobil і Chevron видобувають у Казахстані, транспортується на світовий ринок саме через росію, нафтопроводом «Тенгіз — Новоросійськ» Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК). А от оператором нафтопроводу КТК є російська державна компанія «Транснефть».

Тому теоретично росія може вжити заходів, аби заблокувати транспортування казахстанської нафти, яку видобувають американські нафтогазові гіганти. У такому разі ExxonMobil і Chevron зазнають значних збитків.

Обидві компанії є великими платниками податків у Сполучених Штатах і добре вміють лобіювати свої інтереси. Так, у 2022 році компанії ExxonMobil і Chevron звітували про доходи розміром 235 мільярдів доларів та 413 мільярдів доларів відповідно. Для порівняння, ВВП України у 2023 році становив близько 164 мільярдів доларів США. 

Між іншим, корпоративний звіт компанії ExxonMobil за 2022 рік містить застереження щодо ризиків для компанії через російсько-українську війну: «Якщо росія вживе контрзаходів у відповідь на вже наявні санкції через її військові дії в Україні, можливо, що транспортування казахстанської нафти через трубопровід КТК може бути перервано, згорнуто, тимчасово призупинено чи в інакший спосіб обмежено. У такому разі корпорація ExxonMobil може зазнати втрати грошових потоків невизначеної тривалості». 

Достеменно невідомо, якою мірою застереження компанії ExxonMobil впливають на формування «червоних ліній», які уряд США окреслює для України. Ми взагалі не можемо стверджувати, що такі «червоні лінії» існують і «вони з нами в одній кімнаті».

А втім, удари припинилися. На ситуацію могло вплинути й довгоочікуване рішення про надання Україні допомоги на понад 61 мільярд доларів. Адже саме про задоволення українських потреб говорив міністр Кулеба, виправдовуючи нальоти на НПЗ. Всупереч усім американським попередженням, минулої суботи сезон полювання на нафтопереробні об’єкти в росії було відновлено. Як довго він триватиме — покаже час.

У будь-якому разі, атаки на російські нафтопереробні заводи не суперечать правилам і звичаям ведення війни та не дестабілізують ситуацію на світовому ринку нафти й нафтопродуктів. Отже, Україна може завдавати ударів по нафтопереробній інфраструктурі, коли вважатиме за потрібне, забезпечуючи своє право на самооборону в умовах неспровокованої та незаконної агресії з боку росії.