Чи здатен російський «закордонний контингент» переломити ситуацію на українському фронті?

Про кого йдеться

Пане Сергію, у яких іноземних державах і у якому статусі перебувають сьогодні російські військові?

Відразу зауважу: потрібно розрізняти контингент російських збройних сил і збройні формування, які укомплектовані громадянами росії. На сьогодні контингенти міністерства оборони росії присутні тільки в Сирії та в деяких колишніх республіках СРСР. І присутні вони там на офіційне прохання тамтешніх урядів.

В африканських країнах ідеться про військових найманців типу «Вагнера». Формально їх через приватні військові компанії наймають певні політичні чи фінансові сили в африканських країнах. Але специфіка груп найманців полягає в тому, що вони мають тісні звʼязки з головним розвідувальним управлінням, федеральною службою безпеки, службою зовнішньої розвідки росії. На сьогодні кремлівський режим створив таку ситуацію, що жодна дія, не погоджена з кремлем, просто не може мати місця. На папері гроші за російських найманців отримує якась приватна компанія, але я недарма сказав, що за цими компаніями стоять такі серйозні сили, як-от ГРУ чи ФСБ. І йдеться не про інтереси якоїсь приватної військової компанії, а про інтереси росії, на яку працюють найманці з російськими паспортами.

Якщо коротко, то з якою метою росія використовує найманців в Африці?

Приміром, у Судані росія допомагає тамтешнім силам швидкого реагування, які протистоять армійським підрозділам цієї країни. росію в цьому разі цікавить можливість створення військової бази на узбережжі Червоного моря, аби мати вплив на ситуацію в Суецькому каналі.

У випадку з Малі росіяни виступають на боці так званих урядових сил у їхньому протистоянні з туарегами, які хочуть утворити власну державу. В Центральноафриканській республіці вони теж підтримують урядові сили проти місцевих повстанців тощо. Мета росії в Африці — мати можливість у нецивілізований спосіб викачувати її природні ресурси — золото, алмази, уранову руду тощо. Тому вона підтримує ту сторону конфлікту в африканських країнах, яка забезпечить їй цю можливість.

Але не варто перебільшувати вплив росії в Африці. На тому континенті надзвичайно потужними є інтереси Китаю. Тому своїми найманцями росія присутня тільки в тих країнах, де її інтереси не перетинаються з інтересами Китаю.

Тепер поговорімо про підрозділи збройних сил росії. Що, наприклад, російські війська зараз роблять у Сирії?

Те саме, що вони робили впродовж багатьох років — підтримують режим президента Башара Асада. Хоча, варто зауважити, що росіяни значно скоротили присутність свого офіційного військового контингенту в Сирії. Натомість зберегли свою присутність як військових радників.

У яких колишніх республіках СРСР росія зараз має військовий контингент?

Це Вірменія, Таджикистан, Білорусь, ніким у світі не визнане «Придністров’я».

У Таджикистані, приміром, йдеться про російську військову базу, створену, вибачте за тавтологію, на базі колишньої радянської мотострілецької дивізії. російська федерація у Вірменії була представлена підрозділами збройних сил, які перебували здебільшого на військовій базі в місті Ґюмрі. Крім них, у Вірменії ще стояли підрозділи ФСБ, російських прикордонників. Останні забезпечували і, по-моєму, досі забезпечують утримання лінії державного кордону між Вірменією і Туреччиною.

У «Придністровській Молдавській Республіці» росіяни своєю військовою присутністю (піхота, танкові підрозділи) гарантують існування цього територіального утворення. Але російські війська там присутні суто номінально, хоч їх там понад 7 тисяч. Тому що фактично 70% тих, хто належить до російського контингенту в регіоні, мають «придністровські» паспорти і є місцевими жителями. У воєнному питанні вони не представляють якоїсь серйозної загрози для України й можуть бути знищені протягом однієї операції за пів дня.

У Білорусі російські війська забезпечують діяльність радіоцентрів. Їх там дуже мало. Якщо не помиляюся, йдеться про чотири одиниці авіації та оперативну групу зенітно-ракетного полку, що прибула з Владивостока. Якщо говорити про кількість особового складу, то дай Боже, щоб російських військових у Білорусі було загалом ну десь до 2000.

А чому так мало в такому стратегічному для росіян місці?

Тому що навіть росіянам зрозуміло, що наразі проводити якісь активні наступальні дії проти України з боку Білорусі просто немає можливості. Це безглузде витрачання сил та засобів. Ну, розгорнули вони війська, їх треба підтримувати, треба платити їм зарплату. За що? За те, що вони там просто стоять, не становлячи ніякої реальної загрози для України? Тому там розміщено обмежений контингент для виконання конкретних завдань стосовно радіоцентрів. Для нас ознакою підготовки якоїсь агресивної акції росіян з боку Білорусі буде переміщення туди додаткових контингентів військ. На сьогодні такої загрози немає.

Їхня кількість і спроможності

Якою може бути сумарна кількість російських військових за кордоном і найманців? Чи спроможні вони закрити фронтову потребу росіян у гарматному мʼясі?

В Африці їх невеликі групи, у кожній країні по 200-300 людей. У Таджикистані десь тисяча-півтори, у Вірменії — тисяча, можливо. Про Білорусь я вже казав. Якщо говорити про сумарну кількість найманців і військовослужбовців збройних сил росіїї за кордоном, то йдеться про кілька тисяч осіб, можливо 10 тисяч. Ситуація з їхньою кількістю дуже динамічна. 

10 тисяч — багато це чи мало? У нас на війні зараз беруть участь понад 550 тисяч російських військових. Проти такої потуги 10 тисяч — це ніщо. Тим більше, що йдеться ж не про те, що на якійсь ділянці фронту росіяни одномоментно кинуть усі ці 10 тисяч проти нас. Вони з того ж Таджикистану і з Вірменії не забирають усі війська до України, вони висмикують із тих підрозділів певну кількість військових. Наприклад, був десь умовно у Вірменії артилерійський дивізіон. З нього дві батареї відправили до України. А одна батарея залишилася на місці. Так само, як із підрозділів, що стоять на кордоні з країнами НАТО. Приміром, на військових базах росіян на кордоні з Фінляндією чисельність особового складу нараховує всього 10-12%.

Навіщо тоді взагалі перекидати в Україну військових з-за кордону, якщо своєю кількістю вони не роблять погоди?

Якщо ви можете додатково кинути на фронт кілька тисяч підготовлених військових, то чому б цього не зробити? Приміром, люди, що служать зараз найманцями у приватних компаніях, усі є колишніми військовими. Вони мають хороший військовий вишкіл. І в бою від них більше користі, ніж від строковиків чи щойно мобілізованих, які не мають військового досвіду. 

Тому росіяни йдуть таким, сказати б, комбінованим шляхом: вони висмикують, наприклад, фахівців з Африки та або розчиняють їх у підрозділах своїх збройних сил, або формують із них окремі бойові підрозділи.

Але як можна висмикнути людину, яка є найманцем приватної компанії і не підпорядковується міністерству оборони росії?

Так, ситуація доволі специфічна. Військовий в Африці є, приміром, працівником якоїсь приватної компанії «Вагнер і сини» чи «Петров і дочки». Щоб потрапити на український фронт, йому треба розірвати контракт із компанією і підписати контракт із міноборони росії. А людина може сказати: «А я не хочу». І її треба просити, переконувати, казати, приміром: «Ваню, повоюй під Курськом два місяці, а потім повернешся». А Ваня буде виставляти умови. У цьому для росії є проблема. Тому що підрозділи з Таджикистану чи Вірменії вона може кинути в Україну в наказовому порядку, а найманців — ні.

А підрозділи з «Придністров’я»?

А ви спробуйте. Проблема в тому, як ті підрозділи з «Придністровʼя» вивезти? Вони там заблоковані. Банально заблоковані.

Тобто найманцям, які перебували в Буркіна-Фасо, російське міністерство оборони запропонувало такі умови на Курщині, що вони не могли не погодитися?

Не обов’язково так. Можливо, найманцям у Буркіна-Фасо зараз нічого робити. Можливо, лише частина їх поїхала під Курськ. У них свої розрахунки.

Що для росії важливіше: збирати військових для українського фронту в Африці й Таджикистані чи тримати військових у певних точках світу для забезпечення там своїх інтересів?

Для забезпечення своїх інтересів у якійсь країні треба зафіксувати там свою військову присутність. Поясню. Деякі посольства в Україні мають у своєму складі тільки посла й 2-3 особи технічного персоналу. Все. Але факт присутності є. Так само і з військовою присутністю. 

росія веде війну в Україні, але хоче одночасно забезпечити свою присутність у дражливих для себе регіонах світу. Вона зберігає свої військові бази за кордоном, хай там сьогодні може бути, припустимо 500 людей особового складу. росія зі стратегічних міркувань від них не відмовиться.

То чи варто Україні перейматися противником з африканською чи вірменською реєстрацією?

Я сказав би так: відповідні підрозділи перелому на фронті не зроблять, але в певний спосіб вони можуть підсилити ворога.

Твоя підтримка допомагає нам не зупинятися

Підтримати