«Чи доживу, поки розмінують?» Біль фермерів і їхні мінні поля
Анатолій Яковлєв тепер показує хіба город біля хати: що з дружиною виростили — те собі й мають. На свої земельні ділянки місцевий фермер ось уже як 2 роки ні ногою: купа мін. У посадках неподалік стояли росіяни. Їхнє село Вербівка на Харківщині пів року було в окупації.
«Мабуть, не доживу, поки розмінують», — каже 70-річний чоловік, усміхаючись. Ніби власному горю в лице.
Його 25 гектарів земельних паїв, де вирощували соняшник, пшеницю й кукурудзу на продаж, поросли безжальним бур’яном. З кожним роком він дедалі ретельніше ховає під собою смертельні «подарунки», що їх залишили росіяни. До розмінування полів черга не доходить. Заявки селян губляться серед тисяч інших.
«Куди ми тільки не подавали [заявки на розмінування — ред.], мабуть, разів сто. Приїжджали три компанії, забрали протитанкові міни, які були на видноті, а далі не шукають».
Якими нині є темпи розмінування і які шанси, що скоро дійде черга до сільгоспугідь? Як часто фермери не витримують і підриваються на мінах? Та що пропонує держава? У матеріалі hromadske.
На полях кількість мін сягає тисячі
— Що робити людині, яка опинилася посеред мінного поля й бачить попереджувальний знак зі зворотного боку?
— Дзвонити в похоронне бюро, — відповідає сміючись Анатолій Дмитрович.
Разом із декількома фермерами він на тренінгу з протимінної безпеки, який у Вербівці організувала міжнародна організація з гуманітарного розмінування.
— Насправді треба зупинитись і дзвонити в 101. Звісно, там не зрадіють, але приїдуть вас рятувати, — каже Валерій Тіщенко, керівник групи з інформування населення The HALO Trust.
— Ага, через два дні, — пан Анатолій за своє.
Усі сміються. Як то кажуть — і сміх і гріх.
На Харківщині історії з підривами фермерів або їхніх робітників на полях не поодинокі. Здебільшого не дочікуються офіційного розмінування і виходять на свій страх і ризик в поле ті, хто мусить сплачувати орендну плату за землю. Якщо йдеться про більш ніж сотню гектарів, ціна зволікання сягає сотні тисяч гривень.
На зауваження вони часто відмахуються, зізнаються розмінувальники. Але про трагічні наслідки все ж мусять інформувати — за два з половиною роки в Україні загинули вже 128 аграріїв.
«Зарослі поля — це стовідсотково небезпечна територія. Не треба думати: “Та, пощастить, буду прибирати”. У жодному разі. Якщо ДСНС, місцева влада не дали дозвіл — чекаємо на розмінування. Так, розумію: довго, важко. Але краще все ж життя поберегти й дочекатись, коли ці поля розмінують», — наголошує Валерій Тіщенко, показуючи місцевим фермерам на слайдах різні типи мін.
Непомітні, повністю закопані в землю протипіхотні — часто це так звані «жаби», що встановлюються на розтяжках; більші — протитранспортні; зовсім малі «пелюстки».
Ви чули словосполучення «мінне поле». Бо міни ніхто ніколи не буде встановлювати поодинці. На мінних полях кількість мін сягає тисячі.Валерій Тіщенко, керівник групи відділу інформування населення The HALO Trust
«А про Гракове чули? — запитує селян Валерій. — Там лінія протитранспортних мін сягає 500-600 штук. Вони просто вряд встановлені».
«Місцеві фермери знаходили такі на полі, брали за корпус і відносили подалі: явного підривника нібито не було. Але, по-перше, весь корпус — це і є підривник. По-друге, ця міна обладнана елементом самоліквідації, і в будь-який момент може статись вибух.
Там немає датчика, як в кіно — 5, 4, 3, 2, 1 — стався вибух. Іще розвію міф про те, що вага спрацювання протитранспортної міни — від 120 кг і вона не становить небезпеки для людей. Насправді ж буде достатньо ваги і 50, і 25, а інколи навіть 10 кг. Тому що це старі радянські міни», — пояснює він.
У Граковому — одному з найбільш зруйнованих і замінованих селищ Харківщини — hromadske було навесні. Тоді ми побачили, наскільки кропіткий і довгий ручний процес гуманітарного розмінування: на кілька ділянок (а це десята частина від необхідного) йдуть роки.
Гуманітарним розмінуванням (тобто поступовим розмінуванням великих масивів території, як-от полів) фактично нині займаються міжнародні неприбуткові та деякі вітчизняні комерційні організації. Державних сил на це не стає: сапери Держслужби з надзвичайних ситуацій, Збройних сил або Національної поліції передусім займаються військовим і оперативним, тобто невідкладним, розмінуванням.
Дочекався розмінування після того, як підірвався
Іван Альтовський — фермер із Петрівського, села в Ізюмському районі. В окупації воно пробуло кілька днів, але цього вистачило сповна: вщент розбиті домівки, будівлі сільради, школи, будинку культури говорять самі за себе.
Ближче до полів Іван розсікає на своєму пікапі ґрунтовими дорогами, в авто — власний металошукач. Фермер об’їжджає свої земельні володіння, це загалом — 200 гектарів.
Тепер тут шляхи розміновані. У березні ж 2022-го на одному з них Іван підірвався на протитанковій міні.
«Це ми хотіли виїхати за село, так би мовити, розвідати ситуацію і подивитись на площі з озимою пшеницею. Нічого не віщувало біди, бо до нас там уже було “накатано”, а перед цим міни знімали військові сапери. Від вибуху трактор розкидало, грубо кажучи, так, що лишились цілі тільки два задніх колеса. А вибухова хвиля розкрила ще одну міну поруч, за півтора метра», — згадує Альтовський.
Йому разом з односельцем пощастило лишитися неушкодженими. Уже за пів року, обстежуючи територію з іншого боку села, на міні підірвалась автівка з військовими. Тоді загинув його двоюрідний брат із сином.
Нині Іван привозить нас до поля обіч лісу, де видніється велика, поросла травою вирва. Її периметр чітко позначає випалена земля. Тут знешкоджували міни.
Ці прилеглі до лісосмуги під’їзні шляхи розміновували демінери міжнародної організації The HALO Trust. У травні вони вперше з початку вторгнення офіційно повернули громаді в користування майже 12 гектарів очищених земель. На них виявили з десяток протитранспортних мін: щільність відносно невелика, адже територію тут мінували ЗСУ, аби запобігти контрнаступу окупантів.
«Тому нам іще пощастило. Бо ми знали, що мінували наші й там були тільки протитранспортні», — каже Іван.
Зараз уся техніка на полях: триває посівна. Сіють озиму пшеницю, прибирають соняшник і розорюють землю на наступний рік. Працюють «сімейним підрядом»: з сином і двома зятями.
Хоча нинішній сезон, каже Альтовський, був невдалий через засуху. Врожай пшениці й кукурудзи навіть не перекрив витрати. А податки платити потрібно: за рік — понад 200 тисяч гривень.
Розміновано — 1,5%
За даними Харківської ОВА у відповідь на запит hromadske, нині в області забруднено більш як пів мільйона гектарів сільськогосподарських угідь. Це третина від загальної площі орних земель області.
Розміновано ж станом на жовтень лише майже 8,5 тисячі гектарів. Для усвідомлення масштабів, залишилось — понад 565 тисяч. Тобто фактично очищено лише 1,5% від загальної кількості. Ці дані можна екстраполювати на масштаб країни.
Усе впирається у брак ресурсів і людей. У пріоритеті для держави поки — оперативне розмінування.
Найбільш оптимальний прогноз, що для того, аби за 10 років розмінувати всю деокуповану територію, потрібно, щоб щодня працювали 120 тисяч саперів і більш ніж 500 механізованих машин для розмінування. Це дуже велика проблема. Тих сил і засобів, які маємо ми зараз на території Харківщини, на жаль, не те що замало, це фактично той мізер, який тільки може бути.Іван Сокол, керівник департаменту цивільного захисту Харківської ОВА
Поки в області залучено менш як три десятки спецтехніки та 115 груп розмінування. Це понад 500 саперів з ДСНС, Збройних сил, Держслужби транспорту і Нацполіції. Залучені й з десяток сертифікованих неурядових операторів протимінної діяльності.
«Пріоритетність завдань у розмінуванні — це відновити життєдіяльність у населених пунктах. Зараз, наприклад, розміновано 4 з 12 тисяч кілометрів ліній електропередач. І дуже великий обсяг роботи пророблений. Але заявок настільки багато, що відпрацювати їх тими силами, які у нас зараз є, немає змоги.
Ми дійдемо до розмінування сільськогосподарських земель. Але я хочу, щоб і фермери розуміли: якщо населений пункт знеструмлений, то пріоритетом буде подання людям світла», — каже в коментарі hromadske керівник департаменту цивільного захисту Харківської ОВА Іван Сокол.
За його словами, пришвидшити процеси й покращити координацію має лише нещодавно запущений Центр координації протимінної діяльності в регіоні. Поки ж приймання заявок там здійснюють у тестовому режимі.
Проблему з розмінуванням сільгоспугідь в ОВА називають критичною, однак закликають не проводити розмінування самостійно й не звертатися до так званих чорних саперів.
Повна компенсація
Нині в Україні є змога податися на нещодавно запущену урядову програму, якою держава компенсує фермерам 100% вартості розмінування. На це в держбюджет заклали 3 мільярди гривень. Раніше діяла програма з компенсації 80% вартості.
В уряді наголошують, що тепер у фермерів є всі умови, аби розпочати розміновувати землі. Для цього залучають офіційно зареєстрованих операторів протимінної діяльності, таких в Україні понад 50.
Участь у програмі компенсації можуть брати аграрії на деокупованих територіях, де після нетехнічного обстеження підтверджена мінна забрудненість. Однак їхні ділянки мають перебувати за 20-кілометровою зоною від лінії зіткнення.
Заявки подають через Державний аграрний реєстр, а їхню верифікацію здійснює Центр гуманітарного розмінування. Він же надалі оголошує в системі Prozorro аукціони. Уже після того, як визначать оператора-переможця і фінальну вартість розмінування, 100% суми перераховується на спецрахунок, відкритий фермером в одному з держбанків.
Станом на зараз, кажуть в уряді, є майже півтори сотні заявок на розмінування близько 4 тисяч ділянок. І вже є приклади перших підписаних договорів. Так, один з операторів розміновуватиме для фермера на Миколаївщині 86 гектарів. Держава компенсує вартість розмінування в майже 5 мільйонів гривень.
***
Запитуємо в Анатолія Дмитровича, чи він щось знає про нову державну програму компенсації.
«Ні, — каже, — не чув нічого». Але дякує, що ми йому про це сказали. Тепер попросить сина, аби той про все дізнався. І можливо, в чоловіка таки зʼявиться шанс дожити до моменту, коли розмінують його 25 гектарів.
- Поділитися: