«Ми виготовляємо продукт, який називається "Смерть ворогам". І зараз ми — прибуткова компанія»

Чому росіяни зараз мають успіх на фронті

У 2023-му в нас пів року був критичний голод з боєприпасами, внаслідок чого противник зміг зайняти найбільш вигідні рубежі для продовження активних ударно-штурмових дій. Це перше. 

Друге — якби були дозволи на застосування високоточної зброї рік тому, а не зараз, у нас би половина тих міст, які стерті під нуль, були б абсолютно цілі та спроможні тримати оборону. Відповідно, противник також не зміг би нарощувати свої зусилля для ударно-штурмових дій на різних відтинках. 

Тому нинішня ситуація на фронті обумовлена несвоєчасним наданням необхідної допомоги. Але скажу більше: повноцінну відповідальність на партнерів теж не варто перекладати. Це все-таки співвідповідальність.

Я повністю погоджуюсь із судженням, що зараз один з найскладніших періодів, тому що в наших партнерів є певна невизначеність. І в нас є певна невизначеність. 

На що можемо розраховувати з погляду впливу на російську федерацію? На яку санкційну політику, на яку підтримку для нашої економіки, на яке додаткове озброєння? Чи буде можливість надалі застосовувати високоточну зброю по території російської федерації? Чи буде рішення про введення додаткового контингенту на територію України з країн-партнерів із Європейського Союзу? Є невизначеність досі.

Про ситуацію на Куп’янському напрямку

Коли вони почали операцію загалом по Харківській області, принципово важливо було вийти на Куп'янськ Лівобережний, Куп'янськ Вузловий з подальшим зайняттям плацдарму і можливістю форсування річки Оскіл, виходу на правий берег. Це завдання було до 1 листопада. Ворогу це не вдалося. 

Чи мав противник успіхи на полі бою? Так. Часткові. Але питання в тому, якою ціною. З десяти штурмовиків противника, які вирушають з району зосередження на штурм, доходить до позиції один, якого потім ліквідують Сили оборони. 

Але чисельність їхня дуже й дуже велика. І ворог привів свої війська в режим так званих камікадзе. Що це значить? Це коли прибувають спеціально підготовлені групи, уповноважені наводити дисциплінарний лад усередині військ. Що таке дисциплінарний лад? Ідеш вперед. Не йдеш — на розстріл. Можуть відрубати якусь частину тіла і змусити інших іти в бій. 

Ворог почав втрачати дуже великий відсоток тієї техніки, з якою брав участь в ударно-штурмових діях. Останні три штурми згадаймо. 50 одиниць ворог залучив у моменті. Втратив 48, дві підбиті одиниці покинули поле бою. Чи зміг він здобути певний тактичний результат? Так, зміг. Але 48 машин залишилося на полі бою. Плюс та штурмова піхота, яка брала участь в ударно-штурмових діях, знищена Силами оборони на 65%. Але так чи інакше, з утратами в понад 100 одиниць ворог зміг затягти свій особовий склад у населений пункт Кругляківка. 

У напрямку Борової вниз противник і далі тисне, в них є завдання повною мірою вийти на лівий берег, зайняти населені пункти вздовж річки Оскіл. Для нас це, звісно, проблемне питання. 

Які цілі, завдання ставив противник? Це дестабілізація в наших тилових частинах, це вплив на мінометників, пілотів, артилерію. На сьогодні для ворога не є проблемою масовано переодягатися в українській стрій, у піксель і намагатися просочуватися в наші тилові частини. 

Ми маємо завжди тверезо аналізувати ситуацію. І не «зрада-зрада». Ні, це війна. На війні ворог вдається до різних заходів. Наше завдання — своєчасно виявити і своєчасно протидіяти.

Про КАБи і дрони росіян

У зв'язку з недостатньою кількістю засобів протиповітряної оборони ми не можемо надати гідну відповідь російській авіації. Це для них порівняно дешевий ресурс із величезною кількістю боєприпасів. 

Уперше вони випробували цю тактику на Донеччині, коли стерли декілька місць з лиця землі й зрозуміли, що це працює. Як наслідок, ми маємо Вовчанськ, Лівобережну Куп'янщину. Вони постійно уражали авіацією правий берег, розуміючи, що там проживають люди. З однією метою — розбити всю інфраструктуру, яку можна, і вбити якомога більше українців. Ось у чому задум противника.

Але на будь-яку дію завжди є протидія. Дозвіл на застосування високоточної зброї у глибину території росії вже сьогодні вплинув на інтенсивність застосування їхньої авіації. Тепер противник вимушений маневрувати і ховати свою авіацію.

Про забезпечення дронами

Ми маємо мінімальну кількість БпЛА для високоінтенсивного виконання бойових завдань. Зараз 72% засобів БпЛА ми отримуємо коштом державного фінансування і державних програм, зокрема в результаті накопичення балів за знищену техніку. Є окрема програма, яка передбачає закупівлю за державні кошти й надання техніки в обмін на те, що ми знищили на полі бою. І 30% — це те, що дає нам українська нація. Але це мінімальна потреба. 

Якщо додати ще 30% відсотків, ми зможемо стати більш ефективними. Бо що більше в тебе БпЛА-розвідників, то краще ти бачиш ворога в денний і нічний час. Що більше ударних засобів, то ефективніше ти можеш знищити ворога на різних відстанях і різну категорію цілей. Тому засобів БпЛА ніколи вдосталь не буде. І це відповідь тим, хто каже: «Скільки можна донатити на Сили оборони?».

Є такі думки: коли ж держава на третьому році війни перехопить ініціативу, повністю буде забезпечувати? Відповідь: ніколи. Держава неспроможна забезпечити повною мірою всі потреби Сил оборони. Це спільна робота. Наші партнери, держава і кожен українець, який допомагає Силам оборони. По-іншому не може бути. 

Про підготовку бійців

Як батальйон ми масштабувалися у 5 разів, якщо порівнювати з тією чисельністю, яка була у нашій роті. 

В нас у батальйоні дуже добре спрацював військовий ліфт. Що мається на увазі? Сержант, який був старшим у розрахунку, один рік виконував завдання на бойових позиціях, проявив себе як лідер, отримав можливості атестуватися й здобути офіцерське звання, стати командиром взводу. 

Такий командир взводу дуже чітко розуміє специфіку виконання бойових завдань на передній лінії бойового зіткнення, як діє противник, що потрібно зробити, щоб зберегти живучість, чого потрібно навчити особовий склад. Йому достатньо лише наростити управлінські спроможності. Це декілька місяців системної роботи. І цей командир взводу стає максимально ефективним.

У батальйоні «Ахіллес» є дуже чітко збалансована філософія. Ти можеш змінювати посади, якщо маєш бажання, обов'язково повинен проявляти до цього хист і показувати, що ти спроможний набути. Батальйон допоможе в тому, щоб ти це реалізував. І водночас є усвідомлення кожного військовослужбовця, що його робота ефективна для забезпечення загального результату. 

Якщо порівнювати з цивільною структурою, це як компанія. Будь-яка компанія виготовляє продукт задля отримання заробітку. Ми виготовляємо продукт, який називається «Смерть ворогам». Тобто індикатором нашої ефективності є знищення ворога на полі бою. З цим завданням ми справляємося достатньо якісно. Ми є, можна сказати, прибутковою організацією. 

Про можливість завершення війни

Чи можна запропонувати «Не стріляємо»?  Навіщо це путіну? Він має ресурс, має спроможність і невиконані завдання. Якщо ми не ведемо вогневе ураження противника з усіх боків, це значить, що ворог максимально закріплюється, формує ресурс і готується до етапу, який наступить через півтора-два роки. 

Чи може зайти іноземний контингент, який стане між Силами оборони і тимчасово окупованими територіями, гарантуючи безпековий фактор?  путін на ці вимоги точно не піде. І неодноразово вони це декларували. 

Отже, на поточний момент Заходу нема чого запропонувати путіну, і він певний час може й далі вести активні бойові дії на території України. Як мені вбачається, єдиний вихід для завершення цієї війни зі збереженням загальносвітового порядку — це системна підтримка України в усіх аспектах. І примушення путіна через постійне биття батогом до певних поступок. Тому я й кажу, що війна, на жаль, буде довготривалою. 

Має бути відповідна державна політика, спрямована ось на що. Треба сказати чесно українцям: «Друзі, ми воюватимемо всі. Не буде того, хто не воює. Різні завдання у війні, але ми воюємо всі. Усі мають бути військовозобов'язані — чоловіки й жінки, кому дозволяє стан здоров'я. Без винятку всі перебувають на військовому обліку. Усі проходять загальний військовий вишкіл». І тоді у нас буде порядок. 

Оця політика підігравання масам типу «ми не хочемо служити — не служіть» зіграла жахливу роль для України. Якби ми у 2014 році подумали про те, що може бути повномасштабна війна, і сказали, що тепер усі військовозобов'язані, ми мали б підготовлену територіальну оборону, вони вміли би стріляти, знали тактику ведення бойових дій і тактичної медицини тощо. У нас були б чіткі списки, сформований кадровий ресурс. 

І коли почалася повномасштабна війна (якщо вона почалася б), уявіть, який результат був би на полі бою? Була б зовсім інша статистика втрат, яких ми зазнали на початку повномасштабної війни. Але для цього треба було сказати: «Товариство, не хочете воювати — маєте бути військовозобов'язані». Адже якщо нація підготовлена до війни, ворог тричі подумає, напасти чи ні.

Але навіть сьогодні, коли вже відбулися всі події, уже все очевидно, ми все одно клеїмо дурня типу «та ні, ви не будете воювати». Ви й*бнуті чи що? Треба виходити, брати на себе політичну відповідальність і казати: «Буде так, товариство, буде так. Усі будуть військовозобов'язані».

Я скажу більше: того, хто ухвалить це рішення, проклинатимуть, йому писатимуть різні речі. Можливо, навіть намагатимуться ліквідувати насамперед спецслужби російської федерації. Але через 10 років ті, хто зараз ходить у перший-другий-третій клас, скажуть: «Дякуємо за те, що ми в безпеці». Так воно й буде. Тому складні часи потребують вольових людей, які спроможні не підігравати соціальним настроям.