Сльози і радість на обміні полонених: як це було

На місце зустрічі полонених зібралися десятки людей з прапорами України, прапорами підрозділів Сил оборони та саморобними плакатами.

Багато з них тут уперше — почули про обмін із соцмереж чи від Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та одразу рушили. Більша частина натовпу — жінки. Знайомі тримаються групками, але всі присутні перепитують одне одного, хто з якої області та що їм відомо.

Частина родичів уже отримали підтвердження, що їхнього захисника обміняли. Інші приїхали навмання — з надією, що принаймні хтось зі звільнених впізнає близьких. 

«Це зараз єдина надія щось дізнатися», — каже дружина військовослужбовця.

Жінки годинами чекають з роздруківками фото в руках і передивляються відео попереднього обміну. Одна з присутніх розповідає, що навіть готувала альбом, аби передавати в лікарні, де лікуються звільнені з полону.

Деякі жінки виглядають своїх близьких уже кілька днів. Вони інструктують новоприбулих, які підриваються з місця на кожен рух дорогою, виглядаючи автобуси зі звільненими. Люди тут не чули про близьких по кілька років і морально готові приходити на наступні обміни, якщо цього разу не пощастить.

Серед таких — три дівчини з Київської області, які познайомилися в соцмережах та згрупувалися на акціях щодо військовополонених.

«Шукаємо безвісти зниклих. Шукаємо, віримо. Приїхали з надією показати фотографії хлопцям. Можливо, хтось бачив. Були колись випадки, коли впізнавали по фото, ми також надіємося, це для нас зараз як один зі способів пошуку та надії», — каже одна з них.

Раптом у цьому натовпі лунає крик — щасливий, бо дружина військовослужбовця з 46 бригади отримала повідомлення про обмін чоловіка.

А вслід і дзвінок від нього. 30-річний Дмитро вважався безвісти зниклим, поки не потрапив у список полонених. Нині його зустрічають кохана, мати та син. Жінки не можуть стримати сліз, хлопчик серйозно закликає «не рюмсати».

Не всі присутні нині можуть привітати своїх захисників, але поділяють радість із тими, хто таки побачив рідних. 

Автобуси зі звільненими з полону зустрічають гучним: «Вітаємо». На місці одразу ж зчиняється гамір: родичі вдивляються в обличчя прибулих і розпитують їх, чи не бачили того й того. Частина звільнених намагаються вслухатися у вигуки, але всі вони, зморені, спершу потребують медогляду та відпочинку.

Представник Коордштабу Петро Яценко розповів, що в російському полоні українці були абсолютно інформаційно ізольовані.

«Передусім усіх цікавить, який курс долара, скільки коштує батон, яйця, бензин. Наші хлопці ізольовані від інформації. Дехто казав, що їм вмикали російське телебачення десь за тиждень до того, як їх повернули. Але вони дуже оптимістичні й дуже швидко надолужать», — розповів він.

Сьогодні, 24 травня, відбувся другий етап великого обміну полоненими. Під час нього вдалося повернути 307 українців — воїнів Десантно-штурмових військ, Сил безпілотних систем, Військово-морських сил, Сил територіальної оборони, а також Державної прикордонної служби та Національної гвардії України.