20 000 гривень

Військова служба — це давно не «робота». Це не про графік і не про «відпрацював — пішов додому». Це 24/7, без вихідних, без лікарняних «як у людей», без можливості сказати: «Я сьогодні не можу, я втомився».

Дім — це казарма, полігон, окоп або точка тимчасової дислокації.

І так уже п’ятий рік.

Окремо хочу сказати про тих, хто служить на полігонах і в тилу.

Про людей, які готують підрозділи, навчають новобранців, проводять злагодження, відповідають за безпеку й життя інших військових. Це теж служба 24/7. Без чіткого режиму, без нормального відпочинку, часто без можливості «випасти» з процесу й «зашаритися», як хтось думає.

І водночас — та сама база. Ті самі 20 000 гривень. Хоча без цієї роботи фронт просто не зможе існувати.

Про додаткову винагороду скажу на прикладі спецпідрозділів. Так, базове грошове забезпечення у цих підрозділів вище. Але кожна година «в задачі» ретельно рахується, щоб виплатити додаткової винагороди рівно стільки, скільки формально «навоювали». Не кожен вихід фіксується. Не кожен ризик має фінансове відображення. А ризик там постійний і крайній — іноді на сірій або ворожій території. Без права на помилку й без права на публічність.

Тож якщо без емоцій — просто факти.

Рядовий армії США на початку служби у 2025 році отримує близько 2300 доларів на місяць (≈ 80 000 гривень) базової зарплати. Окрім цього, він має повноцінне медичне страхування (TRICARE): лікування, операції, реабілітацію, психіатрію. Повноцінну стоматологію — не «компенсацію», а лікування. Житлові виплати або службове житло, страхування життя, підтримку сім’ї, оплачену освіту (GI Bill), пенсійні гарантії після служби й чітку систему доплат за ризик та умови служби.

І все це — в армії, яка не воює на своїй території. Яка не має «екзистенційної війни за виживання нації», як кажуть наші керівники — ну, ті самі, які вирішували, чи вартує захищати критичні обʼєкти енергетики, чи ні тощо.

А тепер — Україна.

Грошове забезпечення — 20 000 гривень. Соціальні гарантії формально існують. Фактично — сміх крізь сльози. Стоматологічна допомога — «до 60 гривень». Хто був у стоматолога з реальними проблемами? Медичне забезпечення часто тримається на волонтерах. Запитайте в Тати Кеплер, скільки коштує одна упаковка «Завіцефти» одному пораненому? Реабілітація перевантажена й доступна не всім.

Психологічна допомога — здебільшого на папері. Житло — питання «на потім».

Сім’ї військових часто залишаються сам на сам із проблемами.

І все це в умовах повномасштабної війни на власній території.

Підвищення зарплати військовим — це не «жир» і не «забагато». І точно не «після перемоги». Армія не може нескінченно триматися лише на патріотизмі. Патріотизм не лікує зуби, не оплачує житло, не утримує сімʼю, не ремонтує техніку й не повертає людей після вигоряння.

Якщо ми хочемо сильну, професійну й мотивовану армію — нашу реальну гарантію безпеки, — грошове забезпечення й соціальні гарантії мають бути переглянуті. Не колись, а зараз. Бо війна триває вже ОДИНАДЦЯТИЙ рік.

Хтось там колись сказав: якщо ти не годуєш свою армію — згодом будеш годувати ворожу?

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.