Чи матиме Україна тепло й світло під час періоду холодів

Українське полювання на газ

Уряд поставив держкомпанії «Нафтогаз» задачу накопичити в підземних сховищах на початок опалювального сезону, тобто до 1 листопада, 13,2 мільярда кубометрів газу, з яких 4,6 мільярда мають надійти з-за кордону. Цього має вистачити на весь холодний період. Станом на 23 серпня у сховищах налічувалося 10,8 мільярда кубометрів — це на 5% менше, ніж на цю саму дату минулого року.

Залишається накопичити ще 2-3 мільярди кубометрів, а враховуючи ціну на газ приблизно 400 доларів за тисячу кубометрів, йдеться про необхідність витратити на закачування близько 1 мільярда доларів чи навіть більше. А втім, ціна на газ може зрости.

«Газові ціни дуже чутливі до геополітичної ситуації. Приміром, вони почали знижуватися напередодні зустрічі президентів США і росії, а потім — Дональда Трампа і Володимира Зеленського — на хабі TTF [у Нідерландах] ціна газу опустилася нижче 400 доларів. А після того як оптимізм ринку щодо мирної угоди згас, вартість пішла вгору. Загалом європейський газовий ринок, за прогнозами міжнародних аналітиків, залишатиметься волатильним і нестабільним найближчим часом», — каже Артем Петренко, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України.

Щоб мати змогу купувати необхідний для холодного сезону газ, «Нафтогаз» дуже активно кредитується. Так, він отримав позики на 500 мільйонів євро від Європейського банку реконструкції та розвитку, а ще 4,7 мільярда гривень від «ПриватБанку», таку саму суму від «Укргазбанку» та 100 мільйонів доларів від уряду Норвегії.

Ще й комунальні підприємства заборгували 153 мільярди гривень за постачання теплоносіїв — можливо, Верховній Раді доведеться закривати принаймні частину цієї заборгованості коштами державного бюджету, відповідно перекинувши їх з інших категорій витрат і проголосувавши за це.

А щоб розрахуватися за позиками «Нафтогазу», ймовірно, у майбутньому доведеться підвищувати комунальні тарифи. Уряд, за словами віцепрем’єра з відновлення Олексія Кулеби, нині не розглядає варіанта підвищення тарифів, але Національний банк прогнозує, що вони зростуть 2026 року — мабуть, після закінчення опалювального сезону.

Геннадій Рябцев, експерт з енергетики та професор Києво-Могилянської школи врядування, вважає основною проблемою із закачуванням необхідного об’єму газу відсутність довгострокових контрактів з постачальниками. «Проблема зі швидкістю закачування газу до сховищ, яка існувала раніше, залишилася досі. Особисто в мене немає переконаності, що “Нафтогаз” зможе виконати свої зобов’язання, закачавши 13,2 мільярда кубометрів газу до 1 листопада. Далі ситуація погіршуватиметься, ціна на газ зростатиме, тому дуже важливо, щоб усі підприємства, функціонування яких залежить від наявності газу, подбали про альтернативні джерела цього ресурсу», — говорить Рябцев.

За даними консалтингової компанії ExPro, нині «Нафтогаз» закачує до сховищ приблизно 50 мільйонів кубометрів газу щодоби, з яких приблизно 20 мільйонів — імпортні, а решта — це внутрішній видобуток. У червні до сховищ надійшло 1,3 мільярда кубометрів, у липні — 1,7 мільярда, за результатами серпня має бути 1,5 мільярда.

Імпортний газ надходить переважно через Словаччину, Угорщину й Польщу. «Працюють усі системи газотранспортного сполучення з країнами-сусідами, плюс є домовленості з Норвегією — а це найбільша газовидобувна країна в Європі. Вона володіє більшою частиною фізичного газу, а в України є домовленість із польською компанією Orlen, яка імпортує газ із Норвегії. В Orlen, серед іншого, є термінали, щоб приймати танкери зі скрапленим газом», — пояснює Геннадій Кобаль, директор консалтингу ExPro Gas & Oil.

Так, в Orlen заявили, що за останні пів року компанія поставила до України приблизно 430 мільйонів кубічних метрів газу, а зараз Orlen, «Нафтогаз» і польське Міністерство енергетики хочуть домовитися про довгострокову угоду на постачання газу. А прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере під час візиту до Києва 25 серпня запевнив, що його країна і надалі допомагатиме Україні з постачаннями газу.

Загалом же Україна за пів року імпортувала газу з ЄС у 12 разів більше, ніж за такий самий період 2024-го — 2,1 мільярда кубометрів. Також це найвищий показник за останні п’ять років.

При цьому Сергій Макогон, колишній очільник Оператора ГТС України, вважає, що заявлена урядом ціль у 13,2 мільярда кубометрів газу — доволі низька, тому якщо активно не імпортувати газ узимку, то з опалювального сезону країна, як і минулого року, вийде з критично низькими запасами газу.

«Можна сказати, що Міненерго не вважає за потрібне створювати додатковий резерв на випадок повторення атак росіян по [місцях] видобутку. Я особисто бачу сенс створення запасу розміром щонайменше 14,6 мільярда кубометрів. Якщо газ не буде використано — він просто перейде на наступний сезон», — зазначає Макогон.

росіяни не припиняють атак по українській газовій інфраструктурі. «Удари росіян по нашому газовидобутку знову знизили власні спроможності. Це продовження зимових ударів, унаслідок яких ми тимчасово втрачали 40-50% видобутку, що й стало одним із факторів виникнення кризи наприкінці минулого осінньо-зимового періоду. Навіть тимчасове припинення роботи ключових родовищ негативно впливає на енергетичну безпеки, тому військовий захист таких об’єктів так само критичний, як і захист електричних станцій чи критичних вузлів системи електропередач», — зазначають аналітики консалтингової компанії DiXi Group.

Так, росіяни нещодавно знов атакували українську газотранспортну систему — це сталося 19, 21 та 27 серпня. Зокрема, йдеться про газову інфраструктуру Полтавщини, тобто регіону, багатого на блакитне паливо. Перед цим, 6 серпня, росіяни атакували компресорну станцію в Одеській області, а вона використовувалася для отримання імпортного газу через Трансбалканський газопровід — із США (через термінали в Греції) та з Азербайджану. «Нафтогаз» лише нещодавно почав пробувати імпорт азербайджанського газу, підписавши угоду на приблизно 70 мільйонів кубометрів.

«Удар по компресорній станції в Одеській області — це була така політична демонстрація сили росіян, але не знаю, чи щодо України, чи щодо Азербайджану насамперед», — розмірковує аналітик Геннадій Кобаль.

З хороших новин — в Україні нарешті почав зростати внутрішній газовидобуток. У липні добовий видобуток зріс до 52 мільйонів кубометрів газу, що на 1,9% більше, аніж у липні 2024-го. Так, для залучення нових інвестицій до сектору уряд перезапустив два конкурси на укладення угод про видобуток вуглеводнів у межах Свічанської та Межигірської ділянок у західних областях. У такий спосіб Кабмін хоче залучити інвесторів, продавши їм право розробки ділянок, — і це стане однією з перших ініціатив у межах роботи Американсько-українського інвестфонду, де американцям буде запропоновано право викупити видобутий газ. «Це великі блоки, де є поклади традиційного газу, газу сланцевих товщ і щільних порід, а також нафти й конденсату», — розповідає Артем Петренко, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України.

Проте загалом іще не вдалося повернутися до пікових показників видобутку, які фіксувались у січні 2025-го, а захист об’єктів газової інфраструктури залишається недостатнім.

Електрика: лотерея російських обстрілів та українські розрахунки

«Масових відключень електрики в холодний період, може, і вдасться уникнути, але в якомусь вигляді відключення будуть, однозначно будуть. Вони можуть бути пов’язані з негодою — у липні, наприклад, в Україні частково або повністю були знеструмленими до 700 населених пунктів через негоду. А другий чинник — не те що можливими, а високоймовірними є удари російських збройних сил по енергетичній інфраструктурі», — говорить експерт з енергетики Геннадій Рябцев.

Для прикладу, на ранок 25 серпня без електрики перебували 28 населених пунктів, переважно на Прикарпатті. Тоді ж без електрики лишилися деякі громади Полтавщини. Зношеність електромереж призводить до того, що кожний випадок суттєвої негоди несе в собі досить великі загрози для енергетики.

На початок 2025 року в електросистемі України налічувалося приблизно 12 ГВт потужностей генерації. У першій половині 2025-го, за даними Станіслава Ігнатьєва, енергетичного експерта Українського інституту майбутнього, до системи додався приблизно 1 ГВт розподіленої генерації — невеликих установок, що генерують електрику з газу чи біометану, а також вітряків і сонячних електростанцій.

Минулої зими максимум споживання був на рівні 16-16,5 ГВт на годину, за даними консалтингової компанії DiXi Group, і масових відключень не застосовувалось. Якщо до нинішньої потужності української електросистеми на рівні 13 ГВт додати ще потенційно можливі 2,1 ГВт імпорту — виходить сумарно 15,1 ГВт. Тож певний дефіцит електрики, враховуючи пікові показники її споживання під час зими, у системі все ж таки є.

«Ми розуміємо, що імпортувати електрику можемо, лише якщо електроенергія в наших європейських партнерів також є, а в такі періоди, коли холодно, наприклад, у тій самій Польщі, зайвої електрики в неї може не бути. Тому відключення потенційно можливі», — говорить Станіслав Ігнатьєв, енергетичний експерт Українського інституту майбутнього.

Ще до великої війни державна компанія «Укренерго» визначала, що українській електросистемі не вистачає принаймні 2 ГВт Такої, яка може змінювати обсяг постачань до системи залежно від потреби.маневрової потужності, на кшталт газових станцій, а також 2 ГВт потужності систем накопичення електрики. Вони потрібні для того, щоб акумулювати електрику від сонячних і вітрових станцій та видавати її в мережу, коли сонця й вітру немає, але електрика вже накопичена.

Звісно ж, після того як росіяни зруйнували або пошкодили 11 ГВт українських потужностей, а до ладу було повернуто лише приблизно 6 ГВт — не дивно, що дефіцит електрики в українській енергосистемі можливий.

Однак експерти кажуть, що надмірно хвилюватися все ж не варто. «Наразі я оцінюю стан енергосистеми й рівень підготовки до опалювального сезону як цілком задовільний, тому що ремонти всі — і планові, і аварійно-відновлювальні — йдуть за планом. А якщо будуть обстріли, то, на жаль, прогнозувати дуже важко, тому що це залежить від інтенсивності й від того, наскільки прицільно росіяни можуть атакувати енергосистему», — говорить Дарія Орлова, аналітикиня консалтингу ExPro Electricity.

Україна вже звикла імпортувати електрику з Польщі, Словаччини та Угорщини — і досі це працювало без особливих перебоїв, але у справу можуть втрутитися політичні фактори. Після того як українські дрони пошкодили нафтопровід «Дружба», який постачає нафту з росії до Словаччини та Угорщини, лідери цих країн висловили різке невдоволення й пригрозили, що можуть обмежити постачання енергоресурсів до України.

Угорський прем’єр Віктор Орбан навіть написав листа із цього приводу американському президентові Дональду Трампу, і той підтримав занепокоєння Орбана. А Україна все одно потребує угорської електрики.

«Постачання від угорської сторони то є, то немає. На сьогодні знову в нас немає стабільного електропостачання від угорської сторони. Це, звичайно, пов’язано з політичним тиском команди угорського прем’єра», — зазначає Станіслав Ігнатьєв з Українського інституту майбутнього.

З імпортуванням електрики є також проблема, що тут фактично відсутнє довгострокове планування, що створює незручності для України. «Для прогнозування ринку імпортери електроенергії повинні мати “тверді” контракти на квартал, пів року або рік для нормального ринкового планування, а не тільки роботи на Контракти з доби на добу.спотових ринках. Імпортери електроенергії повинні мати гарантію того, що вони зможуть постачати ресурс до України. Зараз доступні лише короткострокові контакти на бронювання міждержавного перетину», — пише профільне видання «Енергобізнес».

При цьому імпортна електрика переважно поширюється по західному регіону України — через технічні нюанси — у той час, як найбільшим промисловим споживачем електрики є кластер Дніпро — Запоріжжя.

Саме з метою стимулювання імпорту Нацкомісія з ринків енергетики з 1 серпня підвищила максимальні граничні ціни на електроенергію для бізнесу у вечірні години на 60%. Також, з 1 вересня на 14-23% зростуть тарифи аж 18 обленерго — це стосується непобутових споживачів. Бізнес у відповідь скаржиться на життя, бо електрика стає надто дорогим ресурсом.

Так, голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук у своєму нещодавньому дописі зауважив про долю металургійного підприємства «Арселор» у Кривому Розі: «Окремо бачу загрозу зупинки “Арселору” через ціни на електроенергію. Підприємство вже бʼє на сполох щодо цього питання. З урахуванням того, що ГЗК [гірничо-збагачувальні комбінати] працюють менш ніж наполовину, зупинка підприємства може стати найсильнішим ударом по Кривому Рогу. Якщо це станеться — може зрости безробіття та соціальне навантаження».

Якщо говорити про довгострокове майбутнє української електросистеми, то в разі неповернення під контроль України окупованої Запорізької АЕС з її 6 ГВт потужності — доведеться ці 6 ГВт побудувати. Як — питання відкрите. Станіслав Ігнатьєв з Українського інституту майбутнього вважає, що це можна зробити, розвиваючи індустрію газопоршневих установок, станцій на біогазі, сонячних електростанцій і вітряків.

Він називає один з успішних прикладів — у місті Теофіполь Хмельницької області побудовано біометановий завод потужністю 30 МВт — цього має вистачити на 30 тисяч домогосподарств. Він працює на відходах цукрового комбінату і є одним із найбільших у Європі.

Міністерство енергетики своєю чергою говорить про потребу розвивати атомну генерацію та добудовувати енергоблоки Хмельницької АЕС. Однак ідея закупівлі реакторів російського виробництва в Болгарії нині загальмувала через небажання їх продавати з болгарської сторони.

«Я так розумію, що ситуація не розв’язується і не рухається вперед. Відповідно, якщо розглядати інші блоки, а не російські з Болгарії, то це треба перероблювати всю технічну документацію. Фактично, робити проєкт заново, а на це потрібен час. Тому я б не розраховувала на те, що вже наступного року можемо почати будівництво нових блоків Хмельницької АЕС», — говорить Дарія Орлова з ExPro Electricity. 

«Варто підкреслити, що будь-які кроки в розвитку ядерної енергетики мають ухвалюватися за широкої участі суспільства, як це практикується в інших державах», — кажуть аналітики DiXi Group.