Auf Wiedersehen, канцлерко! Головні висновки з прощального турне Меркель на посаді
22 серпня Ангела Меркель прибула до Києва — востаннє в ролі канцлерки. Трохи більш ніж за місяць у Німеччині відбудуться вибори до Бундестагу, і вперше після 16 років у владі Меркель не висуватиме свою кандидатуру. І хотілося б сказати, що ця київська зустріч з президентом Володимиром Зеленським наприкінці політичної кар’єри канцлерки — такий собі символічний жест поваги до України та демонстрація незмінної підтримки Берліна.
Але післясмак від неї дещо неоднозначний — і не лише через те, що за два дні до візиту до Києва Меркель зустрілась у Москві з Володимиром Путіним.
Символізм і суперечність дати візиту
Варто одразу зауважити, що візит Меркель до Москви за два дні перед Києвом з огляду на тон зустрічі з Путіним не видається особливою «зрадою». Здається, Володимиру Зеленському теж: у нещодавньому інтерв’ю іноземним медіа він навіть жартував, мовляв, прямих рейсів Москва — Київ уже давно не було (Меркель після Москви усе ж на день повернулась до Берліна). Хоча раніше, коли президент США Джо Байден оголосив, що зустрінеться спочатку з Путіним, Зеленський відреагував інакше: хотів першості.
Німецькі медіа відразу помітили, що це не схоже на збіг: Меркель як канцлерка востаннє відвідує Росію саме на річницю отруєння російського опозиціонера Олексія Навального (його після цього замаху лікували в Німеччині). У серпні 2020-го Меркель неприховано звинуватила російську владу в історії з Навальним і якось навіть навідувала політика в лікарні. Нині ж однією з перших тез, що за підсумками саміту озвучила Меркель на пресбрифінгу, була вимога звільнити Навального, який зараз відбуває термін у колонії. Путін нагадав свою позицію: опозиціонера засудили нібито не за політичні погляди.
Це не єдина розбіжність у позиціях, на якій акцентувала Меркель у розмові з президентом Росії, звертаючись до нього lieber Vladimir («дорогий Владімір»). Щоправда, це радше данина довгому знайомству: за час свого канцлерства так часто, як із Путіним, Меркель не зустрічалася з жодним з очільників держав. Авжеж, не оминули увагою і Донбас, із котрим Росію та Німеччину пов'язує участь у «нормандському форматі».
Меркель вкотре наголосила Путіну, як важливо дотримуватися Мінських угод, що їх, на думку російського президента, начебто систематично порушує Київ. А ще пообіцяла «просунутися найближчими тижнями» в питанні Донбасу. Однак уже зрозуміло, що суттєвого поступу за останні дні перебування Меркель на посаді очікувати не варто: значно більше залежатиме уже від нового німецького канцлера, ім’я якого знатимемо наприкінці вересня. Говорили й про «Північний потік-2» та нинішню ситуацію в Афганістані.
Із першим питанням щодо України особливої несподіванки не було, адже позиція Меркель та Путіна тут подібна: газопровід в обхід України — насамперед економічний, а не політичний проєкт. А щодо другого в Києва могли виникнути питання.
Саме ситуацією в Афганістані та потребою негайно реагувати на неї Меркель мотивувала те, що вона не зможе залишитися на установчий саміт Кримської платформи 23 серпня. І міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас не зможе з тієї ж причини — тож на безпрецедентно масштабний саміт для обговорення деокупації Криму Німеччина відправить міністра економіки й енергетики Петера Альтмаєра. В МЗС України заспокоюють, що загалом не принципово, на якому рівні представлена країна-учасниця платформи: важливо лише, щоби вона підписала спільну декларацію за підсумками саміту.
У тому, що канцлерка не залишиться у Києві на саміт «платформи» та урочистості з нагоди 30-ї річниці незалежності (до того ж не набуття, а відновлення, як зауважив на брифінгу Зеленський) не варто шукати ознак «загравання з Москвою», як запевнила Меркель журналістів за підсумками візиту до Києва.
І хоча сумнівів позиції Меркель щодо незаконної анексії Криму Росією немає, у цьому жесті досить виразно читався меседж: жодних різких рухів на кінець каденції. Усю відповідальність уже покладено на наступника (або наступницю) на канцлерській посаді.
Шкідливий газопровід і хисткі гарантії безпеки
«Зрозуміло, що вона (Ангела Меркель, — ред.) намагається підтримувати відносини з Москвою. Це можна назвати прагматичним підходом. І вона хоче уникнути якихось сюрпризів під час виборів до Бундестагу 26 вересня. Росія має, як і раніше, вплив. Моя особиста думка — канцлер просуває дуже делікатний шлях балансування. Як на мене, це аж занадто м’яко», — говорив Зеленський в інтерв’ю напередодні зустрічі з Меркель. І під час лише 40-хвилинних перемовин тет-а-тет з канцлеркою частково пересвідчився у цьому.
Зеленський казав також, що очікує від канцлерки бодай якихось «гарантій». Однак ними складно назвати висловлені тези щодо російської агресії. Президент зауважив, що врегулювання ситуації на Донбасі має відбуватися на основі кластерів і паризьких домовленостей «нормандської четвірки». Він також наголосив, що для України важливо, щоб її міжнародні партнери продовжували тиск на Росію в питанні домовленостей щодо Донбасу. Меркель лиш знову зауважила, що перемовини в «нормандському форматі» відбуваються не так інтенсивно, як хотілося б, і вона б воліла провести ще одну зустріч «четвірки» найближчим часом.
З 2014-го року Німеччина багато говорила про підтримку України та часто її демонструвала. Однак позитивне ставлення українців до Ангели Меркель дещо псують домовленості Німеччини та США щодо завершення будівництва й запуску «Північного потоку-2», що означатиме мільярдні збитки для України. Ще під час візиту Зеленського до Берліна на початку липня президент не раз наголошував: запуск газопроводу означає загрозу з боку Росії не лише для України, а й для всієї Європи.
Меркель тоді запевняла: Німеччина зробить усе можливе, щоби Україна лишилась країною-транзитером газу. Цього разу канцлерка анонсувала, що Німеччина навіть матиме в Україні свого спеціального уповноваженого представника з питань транзиту.
«Подальший транзит газу до Європи українською ГТС відбуватиметься й після 2024 року, я говорила про це з президентом Путіним. Ми єдині з американською стороною: газ не може стати зброєю», — запевнила Меркель. Вона згадала про угоду між Росією та Україною про транзит газу, термін якої збігає у 2024 році. Канцлерка обіцяє домогтися її продовження, і перемовини про це мають розпочатися уже незабаром.
Путін, як не дивно, демонструє готовність. «Ми готові й після 2024-го транзитувати газ через Україну, але маємо зрозуміти, в який термін та в якому обсязі, а для цього спершу мусимо дізнатися від європейських партнерів — скільки вони готові закуповувати»,— сказав він на зустрічі з Меркель.
Втім, ще в липні Зеленський казав, що не довіряє гарантіям Росії і теж прагне певності з боку ЄС, зокрема Франції та Німеччини. Та ще, очевидно, від США — про це, найімовірніше, теж ітиметься на зустрічі українського президента з Байденом 31 серпня. Але запуск «Північного потоку-2» анонсують вже 12 вересня, тож чи встигне Україна про щось домовитися ще за канцлерства Меркель — це питання.
Ще тривожніше питання: яку політику просуватиме її наступник або наступниця щодо газопроводу та чи зможе вплинути на його подальшу долю? Якщо навесні усі шанси на перемогу пророкували Анналені Бербок з партії «Зелених», яка є найбільшим противником «Північного потоку-2» в Бундестазі, то тепер, відповідно до опитувань, уперед знову вирвався провладний блок ХДС/ХСС. Кандидат від нього, Армін Лашет, як пам’ятаємо, вважається одним з тих, хто «розуміє Путіна» — а це навряд чи позитивний сигнал для України.
Троянди від Путіна, орден від Зеленського
Наостанок Меркель схвалила реформи в Україні, а Зеленський подякував за 1,5 мільйона доз вакцини проти коронавірусу. З Путіним загальний тон зустрічі був менш теплим, і головною тезою, яка запам’ятається, будуть озвучені канцлеркою «глибокі розбіжності» у поглядах двох глав держав.
Навряд чи тут варто шукати якогось символізму, але зі свого прощального турне Меркель повернулась з подарунками: скромним букетом рожевих троянд від Путіна (щоправда, не можемо бути певними, що він доїхав до Берліна) і орденом Свободи від Зеленського — найвищою нагородою, яку іноземець може отримати від президента України.