Чому Росія блокує всі переговори з Україною і чи допоможуть «кластери» щодо Донбасу

Переговори щодо ситуації на Донбасі хоч і не зупинені офіційно, проте вже впродовж кількох місяців не дають жодних результатів. На тлі загострення Росією ситуації на Донбасі та ігнорування запиту про діалог із Києвом президент Володимир Зеленський обговорив ситуацію з посередниками в переговорах щодо російсько-українського конфлікту — президентом Франції та канцлеркою Німеччини. Вже після зустрічі з Емануелем Макроном, до якої через відеозв’язок доєдналась Ангела Меркель, Зеленський сказав, що сподівається на проведення зустрічі «нормандської четвірки» найближчим часом. 

Аби просунутися в політичних переговорах, 19 квітня політичні радники «нормандської четвірки» мають обговорити так звані «кластери щодо виконання Мінських угод». Що вони означають, чому Росія блокує переговори щодо Донбасу та які їхні подальші перспективи — пояснює hromadske.

Всі переговори заблоковані

Переговори щодо Донбасу не зрушають із місця — в Мінському форматі не можуть домовитися навіть про дотримання режиму тиші, а консультації політичних радників «нормандського формату» не дають жодного результату. Все через кардинальну відмінність переговорних позицій української та російської сторін станом на зараз.

«Українська сторона перестала шукати можливостей асиметричного компромісу з Російською Федерацією. Коли припинили зазирати, які ж там апетити Росії й що вона хоче в обмін на режим тиші, відтоді фактично й зупинилися будь-які результативні переговори», — пояснює політична аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» Марія Золкіна.

У Мінській переговорній групі процес заблоковано взагалі в усіх підгрупах. Золкіна пояснює це тим, що в обмін на встановлення режиму тиші 27 липня 2020 року Росія не отримала від України жодних поступок у політичних питаннях.

«У нормандському форматі глухий кут ще більш логічний, тому що Росії не потрібен новий нормандський саміт. Вона не хоче брати на себе чергову порцію політичної відповідальності за якісь рішення, які будуть ухвалюватися», — каже Золкіна.

Нова переговорна тактика України

Однак Зеленський після переговорів із Макроном та Меркель висловив сподівання на зустріч у «нормандському форматі». І тут багато чого залежатиме від зустрічі політичних радників 19 квітня. Там, за словами Зеленського, мають обговорити так звані кластери для імплементації Мінських домовленостей.

Що означають ці кластери? Це документ, який за пропозиціями Франції та Німеччини розробляється на рівні політичних радників «нормандської четвірки». Він фактично покликаний узгодити погляди сторін на послідовність виконання пунктів Мінських домовленостей.

Грубо кажучи, спочатку безпека, а потім політичні кроки — чи навпаки? Це основний камінь спотикання в переговорах між Україною та Росією вже кілька років. Росія наполягає на політичних поступках: наприклад, на законі про особливий статус, щодо змін до Конституції. І лише потім готова говорити про безпеку та передання Україні контролю над кордоном.

Зеленський після розмови з очільниками Франції та Німеччини чи не вперше озвучив питання кластерів, але в публічній площині коментує це обережно:

«Це те, про що ми говорили декілька місяців тому, — що будуть зроблені кластери французькою та німецькою стороною з українськими доповненнями. Всі чотири країни підготують додатки: з чим згодні, з чим не згодні. Це — покрокове виконання Мінських домовленостей. Радники будуть узгоджувати ці позиції».

З таким трактуванням президента не погоджується колишній представник України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи в Мінську Роман Безсмертний:

«Я не знаю, чому український президент розкриває кластери як покрокове виконання Мінських домовленостей. Кластери в розумінні Парижа і Берліна є лише засадами для підготовки дорожньої карти».

Чому Росія не хоче переговорів?

Однак основна проблема полягає в тому, що глобально Росія зараз взагалі не зацікавлена в «нормандських» переговорах, бо вони їй не вигідні концептуально.

«У “нормандському форматі” Росія бере на себе відповідальність як держава, а в Мінській ТКГ, користуючись присутністю представників так званих “республік”, Росія розігрує карту посередника та штовхає Україну до прямого діалогу з цими псевдореспубліками. Тому тут є своєрідна політична безвихідь», — каже Марія Золкіна.

Водночас Золкіна наголошує, що українські пропозиції щодо кластерів надзвичайно важливі, бо таким чином Україна за посередництва Німеччини та Франції вперше фіксує, що повинна отримати контроль за кордоном перед будь-якими політичними кроками:

«З цією переговорною позицією нам легше буде навіть за відсутності можливості домовитися тут і зараз, легше буде вибудовувати свою переговорну тактику надалі».