Цензура чи захист честі: чому Медведчук хоче заборонити книгу Вахтанга Кіпіані про Василя Стуса
Дарницький суд Києва заборонив розповсюджувати книгу Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» без дозволу Віктора Медведчука. Суд вирішив, що деякі фрази у книзі про українського поета та дисидента порушують честь та гідність депутата від «Опозиційної платформи - За життя».
Пояснюємо, що пов'язувало Медведчука та Стуса та в чому суть справи.
Що пов’язувало Медведчука і Стуса?
Віктор Медведчук був адвокатом Василя Стуса. Загалом було чотири кримінальні процеси, де він захищав дисидентів. На думку Вахтанга Кіпіані, їх доручали не всім адвокатам, а тільки тим, яким радянська влада довіряла і яких «вважала контрольованими».
Двоє з підзахисних Медведчука загинули у таборах за нез’ясованих обставин: Юрій Литвин та Василь Стус. Обидва отримали максимальні терміни — по 15 років, обидва залишили свої короткі відгуки про Медведчука. Юрій Литвин назвав адвоката заангажованим, Василь Стус сказав, що в подібних процесах адвокатам надається роль другого прокурора.
У книзі Вахтанга Кіпіані є епізод про судовий процес над дисидентом у 1980 році. Суд проходив за зачиненими дверима, під час оголошення вироку Стуса видалили із зали, а вирок зачитали без нього.
Стуса засудили до 10 років примусових робіт і 5 років заслання. У таборі він помер. Тоді Медведчук визнав обвинувачення «правомірними». За офіційною інформацією, причина смерті — зупинка серця. Товариш Стуса, також колишній політв'язень Василь Овсієнко, висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, імовірно, зумисне влаштованому наглядачами.
Чого хоче Віктор Медведчук?
У серпні 2019 року Медведчук звернувся до суду з позовом, яким вимагає заборонити Вахтангу Кіпіані видання та розповсюдження примірників книги «Справа Василя Стуса» у будь-якій формі та на будь-якій території, а також опублікування пов’язаної з цією книгою інформації у пресі, по радіо, телебаченню або з використанням інших засобів масової інформації, поширення в інтернеті чи іншими засобами зв’язку.
Претензії Медведчука здебільшого стосуються таких уривків із книги:
- «…розпинав поета (Василя Стуса — ред.) — призначений державою адвокат Медведчук»;
- «… Вітє, що виховувався у родині політзасланця …кажуть — працівник охоронної поліції Третього рейхушуцман»;
- «… чи була можливість у Стуса обрати "менше зло". Проте є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук»;
- «Адвокати відверто «відбували номер», не забуваючи, правда, здирати гонорари з убитих горем родин…»;
- «…шістка комуністичної системи Медведчук…»;
- «… син поліцая…»;
- «…Медведчук на суді визнав, що всі "злочини", нібито вчинені його підзахисним, "заслуговують на покарання"»;
- «… він (Віктор Медведчук — ред.) фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?…»;
- «Злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще й тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи… Боявся КГБ чи просто завжди був циніком та аморальним типом?».
Віктор Медведчук у коментарі hromadske заявив, що подав позов проти Кіпіані, бо, на його думку, інформація в книзі не відповідає дійсності.
«Якщо людина дозволяє собі висловлювання, які не відповідають дійсності, то це є предметом судового розгляду для захисту честі та гідності, я так вчиняв завжди й буду робити в майбутньому», — сказав Медведчук.
Що каже Вахтанг Кіпіані й видавництво?
Журналіст Вахтанг Кіпіані вважає, що позов Медведчука є тиском на свободу слова, а він мав право на оцінні судження у своїй книзі.
«Є позов щодо 9 епізодів цих статей, які Медведчук вважає такими, що порочать його блискучу честь, гідність та ділову репутацію. Як на мене — це є прямим тиском на свободу слова. Тому що в цих 9 пунктах сім є так званими оцінними судженнями, тобто тут немає чого заперечувати, бо я так думаю і не збираюся відмовлятися від думки. Щодо двох інших — там треба говорити з адвокатами, які вважають, що треба буде доводити, що не те малося на увазі. Всі ці позови стосуються моїх оцінних суджень ролі Медведчука в судовому процесі, його особистих якостей, мотивів поведінки», — сказав hromadske журналіст.
Представники видавництва «Віват» вважають, що журналіст мав право на оцінне судження. «У книзі йдеться про оцінку історичної події, це по-перше, а по-друге, — про оцінку дій особи, яка була задіяна у цій історичній події. Саме ці оцінки й обурили позивача. Але сподіваємось, що суд буде справедливим і він не зашкодить свободі слова в Україні», — ділився очікуваннями представник «Вівату» Сергій Глотов перед судом 10 липня.
Також відповідачі вважають, що сам позов суперечить свободі слова, а також юрисдикції українських судів — у частині заборони видавництва «на будь-якій території».
Видавництво опублікувало заяву «Руки геть від Стуса» в якій просить усіх небайдужих прийти до суду та підтримати книгу у соцмережах з відповідними хештегами: #книганалавіпідсудних, #рукигетьвідстуса.
В умовах, коли суд ухвалив рішення на користь Медведчука, видавництво готове боротися в будь-яких судових інстанціях в Україні, а в разі потреби — дійти до Європейського суду з прав людини.
«У разі програшу ми будемо подавати апеляцію. Навіть у разі, якщо позов буде задоволено частково. Адже ані автор, ані видавництво Vivat не порушували закон, норми моралі й тим паче чиїсь особисті немайнові права. Довести це для нас принципово. У той час, коли Віктор Медведчук "захищає свої честь, гідність та ділову репутацію", ми захищаємо право суспільства на пошук історичної правди», — каже Юлія Орлова, директорка видавництва Vivat.
Книга Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР» розповідає про кримінальну справу, життя і смерть українського поета-дисидента. Книга написана на основі матеріалів кримінальної справи Стуса 1980 року, які зберігаються в архіві СБУ (колишній архів КДБ). Книгу вперше презентували 26 травня 2019 року під час книжкового ярмарку «Книжковий Арсенал» у Києві. Уривки з книги можна почитати тут.