Через вогонь і воду. П’ять місць, яким глобальне потепління загрожує вже зараз

У Мадриді стартував кліматичний саміт, на якому 50 лідерів держав протягом двох тижнів обговорюватимуть, як зупинити кліматичні зміни. Через глобальне потепління, яке веде до зростання рівня Світового океану, деякі міста, острови, ба навіть цілі країни за кілька десятиліть ризикують опинитися під водою або стати непридатними для життя. Людству нині важко навіть передбачити, з якою швидкістю це відбуватиметься — і навіть де саме, адже нинішні прогнози часто не враховують будови земної кулі.

Так, у 2018 році вже потонули щонайменше три невеликі незаселені острови. Але вже в найближчі кілька десятиліть зміна клімату дійде і до відоміших — а подекуди й населених місць. І їм загрожуватиме не лише затоплення.

Які куточки планети через глобальне потепління зникають уже зараз — розбиралося hromadske.

Венеція

Протягом листопада 2019-го італійське місто пережило чи не найбільшу за пів століття повінь — «acqua alta» («висока вода» — так повені називають місцеві мешканці) піднялася до майже 190 сантиметрів над рівнем моря. За останні роки Венецію підтоплює вже не вперше: так, у 2018 році внаслідок штормів під водою опинилося три чверті міста. Але чи справді це відбувається через зміну клімату? Принаймні частково — так.

Місто Венеція — це насправді понад 100 дрібних островів, розташованих в однойменній лагуні. Вони дуже залежать від погодних умов. Їхнє затоплення переважно відбувається через вітри, що дмуть із Північної Африки й несуть до міста великі маси води. Але паралельно з цим місто поступово «занурюється» у воду через просідання ґрунтів, на яких воно стоїть, і через зростання рівня моря.

Крім того, вважається, що будівництво портів та каналів у місті протягом ХХ століття призвело до зміни природного руху води через лагуну й підвищило ризик затоплення островів.

Метеорологиня ВВС Нікі Бері вважає: пов’язувати останнє затоплення у Венеції лише зі зміною клімату неправильно. Але «в умовах зміни клімату рівень моря зростає, і такі міста, як Венеція, яке до того ж і просідає, є особливо вразливими до такої зміни».

Великий Бар’єрний риф 

Найбільша у світі система коралових рифів, що тягнеться на 2300 кілометрів уздовж східного узбережжя Австралії, може зникнути вже до середини цього століття. В останньому звіті уряду Австралії стан Великого Бар’єрного рифу визначається як «дуже поганий».

Причина — зростання середньої температури моря, що негативно впливає на стан коралів. Крім того, океанічна вода, яка поглинає вуглекислий газ, стає кислотнішою, внаслідок чого корали просто руйнуються — і їх поїдають морські хижаки.

«Нинішні темпи глобального потепління не дозволять зберегти [Великий бар’єрний] риф для прийдешніх поколінь», — йдеться у звіті уряду Австралії. Його автори зазначають: для сповільнення руйнування екосистеми рифу необхідні «суттєві дії на глобальному рівні».

Коралові рифи відіграють важливу роль у морських екосистемах: вони захищають узбережжя від тропічних штормів, є домом для багатьох морських організмів, а також беруть участь у відновленні балансу хімічного складу морської води.

Маямі-Біч

Прибережне курортне місто американського штату Флорида одним із перших у США відчуває на собі наслідки зміни клімату. Мер Маямі-Біч Ден Ґелбер назвав його «канаркою в шахті» — гірники використовували цих птахів, аби знати, чи не забагато небезпечних для людини газів накопичилося під землею.

Маямі-Біч у середньому лише на 1,3 метра вище за рівень моря, що робить його вразливим до затоплень, штормів та ураганів. Один із останніх — ураган Ірма, який стався у вересні 2017 року і фактично зруйнував пляжну лінію міста. Із кожним таким катаклізмом влада Маямі-Біч змушена шукати пісок для відновлення пляжів — але чим більше змінюється клімат, тим важче це робити.

«Лише за прогнозами уряду США, рівень води в нас [у місті] може зрости на 11-13 футів (3,4-3,9 метра) до кінця століття. А лише три відсотки округу Маямі-Дейд знаходяться на рівні 12 футів (3,6 метра) над рівнем моря», — стверджує Гарольд Вонлес, глава геологічного факультету Університету Маямі.

У жовтні цього року місто оголосило надзвичайний кліматичний стан — попри символічність рішення, воно показує, що проблему визнають і на рівні місцевої влади.

Ми існуємо завдяки вам! Підтримайте незалежну журналістику – фондуйте нам на Спільнокошті та долучайтеся до спільноти Друзів hromadske.

Амазонія

Ліси Амазонії, яка займає дві п’ятих території Латинської Америки, є одним із прикладів так званої екологічної зворотної петлі.

З одного боку, амазонські дощові ліси регіону є важливою складовою природної системи регулювання клімату (поглинаючи понад 15% вулекислого газу в атмосфері), а з іншого — глобальне потепління впливає і на саму Амазонію. Саме воно могло бути причиною останньої масштабної посухи в Амазонії, яка сталася 2013 року.

Зростання рівня середньосвітової температури, викликане глобальним потеплінням, є однією з причин, чому в Амазонії нині одні з найсильніших пожеж за останні кілька років. А вони не лише руйнують екосистему регіону, а й призводять до ще більших викидів вуглекислого газу в атмосферу, замикаючи «зворотну петлю».

Американське Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (НАСА) провело дослідження, з якого випливає: якщо в Амазонії посушливий сезон триватиме довше, ніж п’ять-сім місяців, ліси не отримуватимуть достатньо дощової води для підтримання життєдіяльності рослин і з часом перетворяться на трав’янисті рівнини. Нині період без дощів у регіоні триває лише на кілька тижнів менше за цей показник.

«Втрата величезної лісової екосистеми Амазонії може збільшити посухи в Бразилії та потенційно порушити дощові сезони навіть у Техасі», — стверджують дослідники НАСА.

Кірибаті

Кіритіматі — це найбільший у світі атол (кораловий острів), який має ще одну назву — Острів Різдва. Він входить до складу малої острівної держави Кірибаті, яка чи не найбільш вразлива до змін клімату.

У Республіки Кірибаті непросте колоніальне минуле. Її атоли в роки «холодної війни» Велика Британія використовувала для випробувань ядерної зброї. На островах, зокрема й Кіритіматі, досі лишилися відходи, які зі зростанням рівня води можуть потрапити у відкритий океан.

А ще жителі Кірибаті тікають від океану: сьома частина всіх переселенців країни — це «кліматичні біженці». Поки це єдиний порятунок для людей, чиї домівки поступово опиняються під водою. І жителі острова Кіритіматі одними з перших відчувають це на собі.

«У найближчому майбутньому людям, можливо, доведеться переселитися. Коли [зростання рівня води] безпосередньо впливає на тебе, дуже важко його заперечити», — говорить Аноте Тонґ, президент Кірибаті з 2003 по 2016 рік.

Кірибаті — не єдина мала острівна країна, якій загрожує глобальне потепління і, відповідно, затоплення. Напередодні Кліматичної конференції ООН Альянс малих острівних держав звернувся до світової громадськості з проханням вжити негайних заходів для боротьби зі змінами клімату.

У спільній заяві організації, що нараховує 44 держави, йдеться: «Ми опинилися в надзвичайній ситуації планетарного масштабу, яка загрожує нашому існуванню. Її наслідки для людей, які живуть на малих островах, — реальні й відчуваються вже зараз. Це не повинно бути нашою долею чи спадщиною».