Чи знесуть «храм-МАФ» із території, що охороняється ЮНЕСКО? Суд дав зелене світло
На початку січня Міністерство культури та інформаційної політики заявило, що «храм-МАФ» на території Національного музею історії України треба демонтувати. Суд щодо цього питання тривав із 2021 року.
І ось нарешті 15 лютого 2023-го Господарський суд Києва задовольнив позов Музею і дозволив знести каплицю. Однак зробити це має сама релігійна громада. Та чи зробить?
hromadske розповідає, хто й коли поставив дерев’яний храм на території музею і чому він досі там.
«Храм-МАФ» і його коріння
2004 року дозвіл на встановлення каплиці дав тодішній керівник музею Сергій Чайковський. 2006-го релігійна громада Української Православної Церкви (московського патріархату) встановила на території Національного музею історії України тимчасовий намет, а згодом перетворила його на дерев'яну каплицю.
Цей «храм-МАФ», як його називають у народі, розташований у буферній зоні, яка перебуває під охороною ЮНЕСКО. Це історичне місце біля культурної пам’ятки — фундаменту Десятинної церкви, зведеної ще в десятому столітті.
Міністр культури України Олександр Ткаченко зазначав, що самовільне захоплення ділянки розпочалося 2008 року, а 2012-го, за часів Януковича, сталося «узаконення» будівництва. У Міністерстві вже раніше заявляли, що каплицю спорудили незаконно.
2018 року Національний музей історії України звернувся до Окружного адмінсуду Києва щодо визнання протиправним та скасування рішення про держреєстрацію прав релігійної громади на цей об'єкт. Суд почав розгляд аж 2021-го.
«Осередок країни-агресорки в центрі Києва»
Розголосу каплиця набула після акції архітекторів Олександра Горбаня та Олексія Шемотюка. Наприкінці лютого 2018 року вони облили займистою сумішшю двері й підпалили «храм-МАФ».
«Ця будівля муляла мені ще дуже давно. Я спостерігав за тим, як вона з'являлася, бо вчився у школі поруч. Спочатку вони встановили намет, а потім новобудову, яку назвали церквою», — розказує hromadske Олександр Горбань. — Одного вечора ми вирішили зробити акцію, аби привернути увагу до цієї проблеми. Підпалили їм двері, одразу приїхала поліція, у нас сталася словесна перепалка з представниками церкви, і нас заарештували».
Ще більшого резонансу, за словами Олександра, справа набула, коли суддя замість штрафу або виправних робіт призначила їм заставу у 2,5 мільйона гривень на кожного. Почалися акції підтримки архітекторів.
«У нас не було таких грошей. Після цього рішення всі знали про “справу архітекторів”. За нас поручилися депутати. Все закінчилося через півтора тижня апеляційним судом, і нас відпустили на поруки депутатів», — розповідає Олександр.
«Зносити її — варварство»
Олена молиться біля однієї з ікон так званої церкви Десятинного Храму Пресвятої Богородиці. На ранкову службу вона не потрапила, тож забігла до церкви під час обіду. До цього «монастиря» Олена заходить нечасто, лише коли буває поруч. Про ймовірне знесення цього храму жінка чула і не підтримує його. Малою її хрестили в російській церкві, тож, каже Олена, змінювати це не збирається.
«До Кирила я б не ходила, але в нас є Онуфрій, я не бачу нічого такого у відвідуванні цієї церкви, а ось зносити її — варварство. Не важливо, як до неї ставляться: хтось любить, а хтось ні — ми живемо у вільній країні. Кожен ходить до тієї церкви, яка йому подобається», — каже Олена.
Храм до вечірньої служби готує служниця. Вона пилососить коло ікони, що трохи обвуглена з лівого боку.
«Ця частина будівлі постраждала від пожежі, коли каплицю намагалися підпалити. Ікона, на диво, вціліла. Стільки любові і праці вкладено в цю церкву», — каже служниця.
Жінка працює в церкві декілька місяців і не стежить за судовою справою, бо переконана, що храм не знесуть: «Доля церкви не вирішується в кабінетах. Вона вирішується там, нагорі».
Архітектор Олександр Горбань думає інакше. Власне, через це він і наважився 2018 року підпалити церкву.
«У нас було декілька причин, чому ми вирішили підпалити будівлю. Перше — у центрі міста під час війни розташований осередок країни-агресорки під прикриттям церкви. І друге — виходить, що, прикриваючись святим, у центрі Києва, в історичній зоні можна побудувати будь-що і назвати це церквою».
А втім, найближчим часом, найімовірніше, каплицю не знесуть. Адже релігійна громада має право на апеляцію.