Два тести на COVID-19 і два тижні карантину: як українських полярників доставлятимуть на станцію в умовах коронавірусу
Перша частина науковців 26-ї сезонної експедиції та інженерний загін вирушать до української станції «Академік Вернадський» 20 січня. Як розповів hromadske заступник директора Національного антарктичного наукового центру В’ячеслав Марченко, цього разу маршрут прокладено так, щоб якнайшвидше дістатися до станції — однак двотижневий карантин у Чилі все-таки доведеться відбути. Утім, усе точно має бути швидше, ніж навесні — через закриті кордони дорога українських полярників додому з Антарктиди зайняла приблизно два тижні.
«У середу, 20 січня, ми вилітаємо до Стамбула. Там на нас чекатиме літак у Бразилію, місто Сан-Паулу, а звідти ми добиратимемося літаком до Пунта-Аренаса, найпівденнішої точки Чилі. Далі — корабель: до станції плисти 5-7 днів», — зазначив Марченко.
Зранку в день вильоту всі учасники команди мають здати експрес-тест на коронавірус. Перед самим вильотом вони отримають перекладені англійською результати. З цим підтвердженням українцям дозволять в’їзд до Чилі. Потім обов’язковий двотижневий карантин. У Пунта-Аренасі, звідки вирушає корабель до острова Галіндез (де розташована станція «Академік Вернадський» — ред.) доведеться здати ще один тест на коронавірус.
Усе це — заходи задля запобігання потрапляння коронавірусу на станцію. Утім, лікар на «Академіку Вернадському» достатньо підготовлений, умови для лікування є, запевняють у Національному антарктичному центрі.
«Уже є налагоджена схема. Також ми завезли туди кисневий концентратор: він один, але хоча б він на станції є. Було дуже складно, бо всі країни заборонили продаж назовні таких виробів, але один нам вдалося купити й один ми на станцію завезли. Лікар на станції готовий до реагування. Нам із ним узагалі дуже пощастило — він постійно на зв’язку зі своїми колегами в Україні, вони його інформують про те, як триває лікування, а він тримає руку на пульсі», — пояснив нам В’ячеслав Марченко.
Цього року «рейсів» до Антарктиди буде більше
Зазвичай на початку року з України направляють до «Академіка Вернадського» так званий сезонний загін — науковців, які їдуть працювати до Антарктиди на кілька місяців: теплий сезон, коли зручно досліджувати, наприклад, антарктичну флору. Навесні вони повертаються додому разом з учасниками «зимівлі» — тими, хто пробув на станції рік. Натомість прибуває нова експедиція.
Цього року «рейсів» до острова Галіндез буде більше. 20 січня вирушає перша група — 18 осіб: це інженерний загін і частина науковців. Друга частина сезонного загону вирушить до Антарктиди за місяць — до восьми осіб. І вже третім рейсом буде зміна основної експедиції: ідеться про початок-середину квітня. Усе це через те, що найближчим часом на станції заплановано чимало інженерних робіт. Одне з головних завдань — доставити й установити на станції обладнання, яке уможливить на ній безлімітний інтернет (це справді важливо!).
«Нині вдалося збільшити допустимий трафік з 4 КБ на тиждень до 40 МБ на кожну людину на місяць — і це вже прорив. Тепер на станцію їде нове обладнання, яке нам придбали спонсори; воно дозволить зробити канал повністю безлімітним. Відтак з Антарктидою можна буде робити навіть відеоконференції. Це обладнання вже в Чилі, очікує на корабель. Супутникова тарілка дуже велика, треба буде робити окремий бетонний фундамент, перед тим — бурові роботи в базальті», — розповів Марченко.
У чому була проблема з логістикою минулого року?
Запровадження жорстких карантинних обмежень у Південній Америці та Європі сильно вплинуло на можливість полярників із 24-ї експедиції дістатися додому, а з 25-ї — потрапити на станцію. Дорога до України зайняла два тижні — це майже вдвічі довше за норму.
Навесні Чилі була на суворому карантині, не літали навіть внутрішні авіарейси. Коли полярники кораблем дісталися Пунта-Аренаса, довелося майже тиждень чекати літака до Сантьяґо. Південна Америка була практично повністю закритою від світу, і єдиними «воротами» був аеропорт у Сан-Паулу, Бразилія: туди діставалися евакуаційним рейсом, а потім довелося чекати рейсу до Лісабону. Уже звідти — евакуація додому.
Докладніше про враження від цієї історії можете почитати в розповідях українських полярниць.