Дві тисячі медиків інфіковані коронавірусом. Чому медична система не може захистити своїх?
В Україні заразилися коронавірусом уже більше двох тисяч медичних працівників. Це складає приблизно 20% (2063 медичні працівники — дані МОЗ на 30 квітня) від загальної кількості інфікованих (10406) у країні. Коли епідемія почалася, лікарі скаржилися на відсутність елементарних засобів захисту: масок, рукавичок, халатів. Тепер у лікарнях та облдержадміністраціях звітують, що всього достатньо, засоби захисту є. Тоді чому медичні працівники продовжують інфікуватися?
Лікарі хворіють через погані захисні костюми — принаймні, так пояснив високу кількість інфікованих медпрацівників міністр охорони здоров’я Максим Степанов. На брифінгу 27 квітня на запитання, чому волонтери досі забезпечують лікарні засобами індивідуального захисту більше, ніж місцева влада, Степанов відповів, що МОЗ незабаром перевірить, що саме закуповують для лікарень обладміністрації:
«МОЗ розіслали запит до держадміністрацій. Запитали, що закуповували, яким стандартам це відповідало, тому що є таке, що замість засобів індивідуального захисту закуповуються малярні костюми, і вважають, що це правильно. Наслідки ви чуєте від мене кожного ранку, коли я розповідаю, яка кількість лікарів захворіла. Це наслідки “давайте швиденько закупимо абищо"».
А що на це кажуть самі лікарі?
Щось не так із засобами індивідуального захисту?
Лікарі Монастириського району, який в медіа пафосно називали «український Ухань» через велику кількість інфікованих медпрацівників (43), знають, які треба засоби індивідуального захисту, і не купували малярні халати.
Тетяна Сиваник, інфекціоністка Монастириської центральної районної лікарні, каже, ще на початку лютого від МОЗ отримали документ (наказ від 17 лютого 2020 року № 366), де є перелік засобів індивідуального захисту, які треба вдягати. От тільки в лікарні на той момент цих засобів не було і купити їх теж на той час було неможливо:
«На перших порах було дуже важко, ходили в тому, що було. В нас були костюми, але їх було мало. То ми їх якось дезінфікували і намагалися повторно використовувати».
До того ж, каже Тетяна, лікарі ще не знали, що медсестра, яка в лікарні приймає пацієнтів, вже хвора на Covid-19. Її довго не тестували на коронавірус, бо спочатку треба було виключити наявність грипу типів А та В. І в неї підтвердився грип типу А. Вже пізніше, коли їй ставало гірше і вона потрапила до реанімації, її протестували на коронавірус. Весь цей час її лікували від грипу, і лікарі не були достатньо обережними, бо не знали, що в пацієнтки Covіd-19:
«Почали шукати засоби захисту, вже коли дізналися, що в нас є випадок в лікарні і вже контактували. Тому і була масова така історія».
Олена Гаврилюк — хірург-проктолог і за сумісництвом працює в центральній районній Монастириській лікарні. Заразилася коронавірусною інфекцією, коли була на чергуванні. Так само розповідає, що морально лікарі були готові до спалахів коронавірусу, але матеріально — ні:
«Лікарня не була забезпечена, не було засобів захисту, а рукавички і звичайна маска — це не той захист, який би мав бути. Я сама купувала, потім нам видали по одній чи дві пари рукавичок. Погодьтеся, що це не захист».
Зараз у Монастириському районі з 43 інфікованих медпрацівників уже одужали 11 лікарів і 32 медсестри та фельдшери. Інфекціоністка Тетяна Сиваник каже, що зараз, коли засоби захисту є, нових випадків інфікування немає:
«Але все одно є ризик інфікуватися, бо лікарі кожен день ходять на роботу і контактують. Немає 100% захисту, і це не так, коли ти лише вдома і виходиш тільки в магазин».
Якщо засоби захисту є, то чи вчасно їх одягають?
Ірина Іщук з Рівненщини вже одужує від Covid-19, але її чоловік помер. Офіційно — від ускладнень пневмонії, але Ірина впевнена, що в нього теж була коронавірусна інфекція.
Ірина разом із чоловіком Олександром працювали медиками-анестезистами в реанімаційному відділенні в Рівненській обласній лікарні. Ірина згадує, що коли лікарня тільки готувалася до приймання хворих на коронавірусну інфекцію, то разом з чоловіком, якого призначили за це відповідальним, та із завідувачем вони збирали коробки із засобами захисту:
«Туди входили і захисні окуляри, і комбінезони, кілька респіраторів, рукавиць кілька пар. Формували такі упаковки з засобами індивідуального захисту. Це все у нас уже було за тиждень до того, як чоловік захворів (28 березня — ред.) Нам видали ще маски, здається, дві на день, і рукавиці. Тоді ще обурювалися, що мало. Але скільки дали, стільки й дали, що зробиш».
Ірина каже, що на момент, коли шпиталізували її чоловіка, в лікарні двоє санітарок мали позитивний тест на Covid-19. Медики були розслаблені і не одягали більш серйозні за одноразові маски та рукавички засоби захисту, бо в Олександра був негативний експрес-тест на коронавірус. До нього ставилися як до пацієнта з пневмонією. Потім, коли його стан уже був важким, почали використовувати більш надійні засоби захисту:
«Я казала Сашкові, коли він із пневмонією був, то, може, вже дівчатам розпаковувати ті пакунки із засобами індивідуального захисту, а він каже: Ір, а хто давав команду?»
Інформаційна гігієна не менш важлива за особисту. Ми працюємо навіть в умовах карантину і піклуємось про новини, які ви отримуєте! Підтримайте нас на Спільнокошті! Підтримайте незалежну журналістику!
Лікарі спілкуються між собою, ходять коридорами, взаємодіють відділами, консультуються, обідають разом, виходять на перекури, заходять в ординаторську. Ірина каже, коли приходила на роботу в масці і рукавицях, то колеги з неї кепкували: «Що ти в рукавицях постійно ходиш?»
Вона вирішила носити рукавиці, бо шкіра рук від дезінфікувальних засобів була запалена:
«Вирішила, буду краще знімати і рукавиці дезінфікувати. Але коли з операційної виходиш, то все одно ті рукавиці знімаєш, сидиш в кабінеті з анестезистами, записуєш все до журналу».
«Користуватися засобами індивідуального захисту більшість лікарів не вміють або не хочуть», — такий вердикт виніс головний санітарний лікар Рівненської області Роман Сафонов, коли я запитала, чому так багато в рівненський лікарні захворіло лікарів.
«А навіть ті, хто вміють і користуються, не убезпечені від помилок. Плюс кожен п‘ятий медик приносить хворобу з дому», — додає Сафонов. Станом на вечір 29 квітня в Рівненській області інфіковано 137 медпрацівників, 88 із них — з Рівненської обласної клінічної лікарні.
Медична логістика: куди шпиталізують пацієнтів та в чому небезпека ургентності
В півмільйонному прифронтовому Маріуполі теж спалах коронавірусу в обласній лікарні інтенсивного лікування. Зараз інфіковані 20 лікарів, але може бути більше, бо результати ПЛР-тестів ще очікують в кінці тижня. Інфікувалися медики, бо ця лікарня — ургентна, тобто — чергова і приймає всі невідкладні випадки за добу.
В ніч з 14 на 15 квітня сюди привезли пацієнта, поклали в хірургічне відділення, зробили операцію. Ніхто не знав, що в нього коронавірусна інфекція, і симптомів не було. Після операції медпрацівники його оглядали, робили перев’язки, процедури. На третій день в пацієнта підвищилась температура. Коли з’ясували, що це не запалення через операцію, зробили тести — вони були позитивними. Пацієнт перед інфекційним побував у хірургічному та терапевтичному відділеннях, коло контактних осіб встановлюють досі. Головна лікарка Ольга Голубченко зараз хоче протестувати весь персонал — це більше 900 медпрацівників.
Вона пояснює, що карантинний режим у лікарні діяв з кінця січня, а сама вона перевіряла відділення. Запевняє: персонал ходив у масках і рукавицях. Але лікарня виявилася не готовою:
«Є дві опорні лікарні, куди мають везти з підозрою на коронавірус. А отримали його ми. Так, у нас є маски і халати, є рукавиці, але лікарня величезна. Ви уявляєте собі, як одягнути в засоби індивідуального захисту близько 470 людей кожен день? А це лише одна зміна. Ну тиждень ми так протягнемо, а далі що?»
Лікарні Тернопільщини знайшли вихід із ситуації: вони визначили приймальне відділення, куди приймають усіх пацієнтів і всіх тестують на Covid-19. Не розподіляють по відділеннях, поки немає результатів (зазвичай наступного дня), розповідає інфекціоністка Монастириської районної лікарні Тетяна Сиваник:
«Зараз до всіх, хто до нас поступає, ми ставимося як до потенційно інфікованих, навіть якщо зовсім інші патології. Ми їх спочатку тестуємо. В приймальному відділенні є палати, де можуть прийняти».
Такий алгоритм, каже Тетяна, місцеві лікарі розробляли самі.
Я запитала головну лікарку обласної інтенсивної лікарні Ольгу Голубовську, чи можливий такий підхід у Маріуполі. Вона відповіла, що ні:
«В нас найбільша лікарні в області — на 550 ліжок. Якщо нам чи іншій лікарні зараз скажуть взяти на себе всю ургентність — я не знаю, скільки ми зможемо працювати. Місто величезне, а у нас кадровий дефіцит. І так не вистачає лікарів і медичних сестер. А з таким навантаженням люди будуть просто звільнятися».
Хто винен у тому, що хворіють лікарі і як це виправити?
Якщо підсумувати, то назвати одну причину того, чому інфікуються лікарі, неможливо. Це сукупність факторів, які примножують шанси маловивченої коронавірусної інфекції перемогти лікарів. Так само не у всіх пацієнтів та лікарів уже з’явилося розуміння, що Covid-19 — це реально і небезпечно.
Основні причини, які називали мені лікарі та інфекціоністи:
- недостатньо засобів захисту при перших випадках;
- нехтують засобами захисту або не вміють правильно їх одягати;
- засоби захисту неякісні або невідповідного ступеню захисту;
- невиконання алгоритму “кожен пацієнт — потенційно інфікований”;
- пізнє тестування пацієнтів та лікарів;
- нерівномірне розподілення пацієнтів і засобів захисту по лікарнях — найкраще забезпечені опорні лікарні, інші — гірше;
- навантаження на лікарів через брак кадрів.
Інфекціоніст Федір Лапій каже, що навіть рекомендовані засоби захисту не можуть гарантувати, що медик не підхопить коронавірус:
«Ризик залежить ще від близькості контакту: якщо йдеш по коридору — це одне, якщо надаєш допомогу, схиляєшся над пацієнтом, контактуєш із його слизовою, то ризик вище. Є опорні стаціонари для Covid-19, їх забезпечують засобами захисту в першу чергу, а є ті, які не визначені як опорні. І багато з медиків заразилися саме там. У дитячому відділенні, наприклад, лежали діти з пневмонією, вже йшли на виписку. Змінилися алгоритми, що треба всіх з пневмонією тестувати і в дівчинки був позитивний тест. Діти вже вилікувалися і хворіли в легкій формі, але лікарі контактували теж. Якби ці діти лежали в опорній лікарні, то медпрацівники мали б більшу обачність і вимоги до використання засобів захисту».
Не завжди медики стежать за розмірами респіраторів, які вони вдягають, та наскільки герметично вони прилягають до обличчя. А такі дрібниці теж можуть бути причиною інфікування, пояснює завідувачка кафедри епідеміології Національного медичного університету ім. О. Богомольця Ірина Колеснікова:
«До того, як вперше в житті одягнути респіратор і піти працювати, треба пройти fit-тест — це тест на герметичність прилягання респіратора. Те, що я бачу на рекламних відео навіть у дистриб'юторів респіраторів — це неправильно. Будь-яке зміщення призведе до втрати герметичності. Тому лікарі-чоловіки, які працюють у стаціонарі довше двох днів, мають голитися. Бо дводенна щетина — і респіратор вже не буде герметичним».
В Україні немає системи інфекційного контролю, і цьому не приділяють уваги на державному рівні, пояснює Андрій Александрін — лікар-епідеміолог, голова ГО «Інфекційний контроль в Україні»:
«У медиків зараз немає такого поняття, як “чисті зони”, де лікарі можуть безпечно знаходитися, відпочивати, працювати з документами, обідати, та “брудні зони” — підвищеного ризику. В наших медзакладах ці поняття розмиті, немає чіткого розповідення. Також немає механічної вентиляції, вона дорога, але має бути. Загалом, десятиліттями ми ігнорували питання інфекційної безпеки, зараз отримали хворих лікарів».
Александрін каже, що пропонували в 2018 році Центру громадського здоров’я МОЗ допомогу з розробки національного плану інфекційного контролю, але пропозицію відхилили, пояснивши, що це не пріоритетні завдання.
Лікарі хворіють і помирають від коронавірусу у всьому світі, порівнювати кількість таких випадків в Україні та інших країнах некоректно, кажуть епідеміологи, бо кількість населення і лікарів різна.
В Україні зараз кожен п’ятий з інфікованих — медик, загалом більше 2 тисяч. Міністерство охорони здоров’я затіяло інспекцію того, які засоби індивідуального захисту закуповують лікарні та планують тестувати медиків, які працюють із хворими на Сovid-19, кожні 5 днів. А Центр громадського здоров’я МОЗ поклав відповідальність за безпеку лікарів на керівників лікувальних закладів і 27 квітня опублікував статтю-пораду «Що робити медзакладу, аби зменшити інфікування медиків Covid-19».
Через велике навантаження міністр охорони здоров’я Максим Степанов та його заступник Віктор Ляшко не змогли нам надати відповіді на запитання щодо системи інфекційного контролю та заходів, які планує вживати МОЗ, щоб запобігати подальшому інфікуванню лікарів. Такі самі запитання я передала через прессекретаря міністра до щоденного брифінгу МОЗ. Щоправда, їх чомусь не поставили ні міністру, ні його заступниці, хоча в Міністерстві наголошують, що їхнє відомство максимально відкрите.
Наші запитання ми будемо надсилати офіційними запитами, продовжуватимемо ставити запитання до брифінгів та просити про інтерв’ю із Максимом Степановим.
