Інтернатні заклади на карантині: додому повернулися 50 тисяч дітей

Через карантин із інтернатних закладів повернули додому 50 тисяч дітей. Цю цифру назвав Микола Кулеба — уповноважений президента України з прав дитини. Не усі родини, куди повернули дітей, можуть забезпечити їх їжею, навчанням та безпечними умовами проживання. Як діє уряд, місцеві органи влади, громадські організації, соціальні служби та волонтери, аби допомогти цим сім’ям?

Скільки саме дітей повернули з інтернатів?

«Мати самотужки виховує трьох дітей. Двоє з них проживають в інтернаті. Додому мати їх забирала раз на пів року. А тепер через карантин усі діти вдома, до того ж старший син захворів. Грошей на ліки та продукти не вистачає», — розповідає волонтерка Вікторія Лемешко історію однієї київської сім’ї, яка звернулася до неї по допомогу. Цій сім’ї жінка передала продуктовий набір і ліки.

Вікторія понад 20 років опікується дітьми-сиротами. Під час карантину прохання про допомогу від сімей, які проживають у складних обставинах, зокрема, куди повернули дітей з інтернатних закладів, надходять до волонтерки зі всієї України.

Соціальні працівники не встигли перевірити умови проживання всіх 50 тисяч дітей, яких повернули додому. Частина з них — діти з інвалідністю. Не перевірили через те, що повертали їх поспіхом, каже Микола Кулеба, уповноважений президента України з прав дитини: «Те саме відбувається під час літніх канікул. Просто зараз під час карантину це відбулося раптово і діти опинилися в батьків. Хтось пиячить, хтось залишився за кордоном на заробітках». Та додає, що загрози недбальства вдома можуть стосуватися кількох тисяч дітей.

Які у них проблеми?

За даними Кулеби, всього в Україні 92 тисячі дітей навчаються у близько 600 інтернатних закладах освіти. Це загальноосвітні та спеціальні школи-інтернати, центри соціально-психологічної реабілітації, музичні та спортивні школи-інтернати, тощо. З них — 37 тисяч дітей щодня поверталися додому. Тобто для них це було чимось на кшталт звичайної школи.

На час карантину в інтернатних закладах залишилися близько 5 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Решту попросили забрати додому. Тим батькам, хто не зміг цього зробити, представники інтернатних закладів самі відвезли дітей.

«Саме в цих сім'ях є пересторога, що батьки не можуть забезпечити дітей належними умовами проживання [...] Вже навіть є кілька десятків випадків, коли дітей повернули назад до закладу, бо батьки не можуть піклуватися про дитину. Я відвідую сім’ї, щоб побачити умови проживання дітей, і більшість скаржаться, що не вистачає грошей на харчування», — каже Кулеба.

Інформаційна гігієна не менш важлива за особисту. Ми працюємо навіть в умовах карантину і піклуємось про новини, які ви отримуєте! Підтримайте нас на Спільнокошті! Підтримайте незалежну журналістику!

Дар'я Касьянова — голова правління громадської спілки «Українська мережа за права дитини», називає ще декілька проблем. По-перше, каже, на місцевих рівнях між департаментами освіти, соціального захисту та службами у справах дітей немає координації. Відповідно, повної інформації про те, кого відправили додому теж немає, і через це складно перевірити умови проживання дітей.

Система соціального захисту в Україні наступна: у 78% об’єднаних територіальних громадах немає служб у справах дітей, а у 30% — жодного фахівця із соціальної роботи. І лише 7 із 17 базових соціальних послуг забезпечують об’єднані територіальні громади на місцях.

Ще одна проблема — доступ до навчання під час карантину. Не у всіх сім’ях є комп'ютери, інтернет чи телебачення. «Виникає запитання, яким чином їхні освітні заклади моніторять якість освіти. Тому що серед тих дітей, які повернулись додому, є випускники шкіл і вони будуть вступати у вищі або інші заклади», — розповідає Касьянова.

Що робить влада?

Громадська спілка «Українська мережа за права дітей» звернулася до Кабінету Міністрів — зокрема до Міністерства соціальної політики та Міністерства освіти та науки, аби вони включили вразливі сім’ї з дітьми до груп, яким надається гуманітарна та психосоціальна допомога у регіональних і локальних штабах реагування у боротьбі з коронавірусом.

Микола Кулеба розповідає, що державні програми підтримки сімей, які проживають у складних життєвих обставинах, зараз у стадії розробки. Зокрема, Міністерство соціальної політики веде переговори з іншими міністерствами, щоб вирішити, яка додаткова допомога може бути виділена цим сім’ям.

Окремо місцевим державним адміністраціям доручили посилити моніторинг таких сімей, та залучити місцеву владу для надання соціальних послуг.

Як це працює?

У Києві є 19 спеціальних шкіл-інтернатів, де навчається 3 425 дітей. Близько сотні з них повернулися додому у Шевченківський район Києва. Такі дані на початку квітня отримав районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, і відтоді соціальні працівники почали моніторити умови проживання дітей вдома.

Станом початок травня, в Києві додому повернулися 722 дітей. Близько сотні з них — в Шевченківський район — за даними районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Допомоги із продуктами потребують від 10 до 20% родин.

«Обов'язково запитуємо, чи має дитина доступ до навчання через телебачення. Багато батьків самі озвучують свої проблеми: відсутність харчів, засобів догляду, тощо. Є сім’ї, які у нас перебувають під особливим контролем. До них телефонуємо раз в тиждень, аби перевірити, чи їхня ситуація не погіршується», — каже Валентина Євсеньова, директорка центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Шевченківського району Києва. Та додає, що не зі всіма сім’ями вдалося зв’язатися — соціальні працівники їздять за вказаними адресами у їхній базі, щоб перевірити умови проживання дітей.

На базі Департаменту соціальної політики КМДА створили «Єдиний координаційний центр». Він об’єднав благодійні фонди, громадські організації та соціально відповідальний бізнес. За словами Євсеньової, центри соціальних служб збирають інформацію від сімей, які потребують харчових продуктів. Цей список відправляють до «Єдиного координаційного центру», який схвалює заявку і забезпечує людей продуктовими наборами.

Волонтери та громадські організації різних міст України також допомагають сім’ям, куди повернулися діти з інтернатних закладів. Волонтерка Вікторія Лемешко розповідає, що самостійно інспектує родини. Найбільше люди просять продукти, засоби гігієни. Також є проблема з одягом та взуттям для дітей.

«З початком карантину ніхто не усвідомлював глибину проблеми бідності в Україні. Люди і на так грані, а під час пандемії — вдвічі на грані. До мене почали поступати дзвінки і прохання від багатодітних родин, куди повернули дітей з інтернатів, — каже Вікторія, — І першочергово треба підтримати ці сім’ї, куди повернення дітей стало великою несподіванкою, і батьки матеріально були не готові до їхнього повернення».