«Іскандери» та окупація Києва. Чим Путін може тиснути на Зеленського
«Наша армія найкраща у світі й захистить нас!» — ця фраза з виступу Володимира Зеленського 1 грудня у Верховній Раді викликала оплески депутатів. Проте виглядало це як «показуха» для телекартинки — від послання президента до парламенту очікували значно більшого.
Уже протягом місяця західна преса навперебій пише про зростання загрози відкритого широкомасштабного вторгнення Росії в Україну. Офіційний Київ із запізненням, але таки підтвердив побоювання партнерів — нова хвиля російської агресії може розпочатися вже цієї зими.
Ба більше, українська розвідка оприлюднила можливий сценарій розвитку подій. За ним, під окупацію потрапляє значна частина лівобережної України та Київ. Тож від Зеленського очікували більш глибокого аналізу ситуації та плану можливих дій держави, щоб завадити здійсненню прогнозів щодо окупації. Однак, по суті, почули лише гасла.
У цьому матеріалі hromadske з’ясовує, чи можуть утілитися заявлені плани щодо широкомасштабної агресії Росії та окупації значної частини України.
«Армагеддон» в Україні розпочнуть російські «Іскандери»?
25 листопада ефір токшоу «Право на владу» був присвячений можливому наступу російської армії. Програма називалася «Бліцкриг Путіна». Ведуча Наталія Мосейчук переказала можливий сценарій початку широкомасштабного вторгнення:
«Днями росіяни активно цитували скандинавське видання Schibsted. Його аналітики дійшли однозначного висновку: російське вторгнення в Україну розпочнеться протягом 3 місяців. За їхнім сценарієм, збройні сили Росії почнуть атаку за допомогою ракетних комплексів “Іскандер”. Вони за лічені хвилини знищать українські аеродроми, РЛС, системи ППО, склади боєприпасів, командні пункти та інші військові цілі... Тоді піде авіація ВКС РФ, масоване бомбардування авіацією... Після цього росіяни візьмуть стільки української землі, скільки їм дозволить Захід».
Насправді Schibsted — це не скандинавське видання, а величезна медіагрупа, найбільша у Скандинавії. А озвучений в ефірі українського телеканалу текст — переклад із російських сайтів. Першоджерело — публікація на російському сайті «Репортер». Її слово за словом повторила Мосейчук. Навіть «ВКС» не переклали українською як «Повітряно-космічні сили».
Цей сценарій міністр оборони Олексій Резніков назвав «Армагеддоном», про який багато говорять в ефірі медіа. Це справді так. У російських пропагандистських медіа заявляють саме про такий початок війни.
Так, 22 листопада на токшоу Скабєєвої «60 минут» російський генерал-лейтенант запасу Євгеній Бужинський розповів, як мають знищувати українські збройні сили та флот. До того ж додав, що після цього не передбачається застосування Росією танків та подальше захоплення українських територій.
Це можна було б сприймати як банальне залякування. Проте сценарій початку війни за допомогою «Іскандерів» цілком реальний.
Заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь пояснює hromadske, що висловлений на «Право на владу» сценарій вторгнення — не вигадка і не якась особлива аналітика. «Це не прогнози, а доктрина, як здійснюються наступальні дії. Це те, як ведуть зараз операції», — каже Самусь.
Далі експерт деталізує послідовність дій. Спочатку здійснюють ракетно-повітряну наступальну операцію. Паралельно триває інформаційна фаза, яку Росія і так постійно веде щодо України. Потім — радіоелектронна фаза, придушуються системи супротивника.
«І от після цього починаються масовані ракетні удари, які знищують ППО та командні пункти. Фактично знищується здатність управляти територіями. Тоді вже йде авіація, яка починає вражати наземні війська. Залучається фронтова авіація, штурмова або бомбардувальна. Може бути кілька хвиль авіаційних нальотів, коли війська вже не здатні оборонятися системно», — розповідає Самусь.
І лише після цього може початися етап сухопутної авіації.
Таку саму послідовність підтверджує й експерт Центру дослідження армії Ігор Левченко.
Власне, Росія вже навіть відпрацювала цей сценарій війни, коли у вересні 2015-го відкрито вдерлася в Сирію. Тоді все почалося з бомбардування. Далі — ракетний удар із кораблів з Каспійського моря на відстань 1500 км. І того самого дня війська Асада почали наступ. Відомо, до чого призвів цей «Армагеддон».
Чи може Україна протистояти? Михайло Самусь розповідає, що Україні з радянських часів залишилася розгалужена система протиповітряної оборони, до складу якої входять зенітно-ракетні комплекси С-200, С-300, «Бук». Проте ці системи — старі.
На застарілість та неефективність системи ППО вказує й директор Українського мілітарного центру Тарас Чмут. Натомість Росія з 2010 року отримала понад 1000 нових і модернізованих летальних апаратів. Тож повноцінно протидіяти удару РФ на початковому етапі Україна не зможе.
«У сумарному залпі першої хвилі (зі сторони Росії — hromadske) може бути до 300 ракет, які полетять по Україні. Це й “Іскандери”, і “Калібр”; із літаків — Х-55 (стратегічна авіаційна крилата ракета — hromadske) та інші. Достатньо багато. Ми не стримаємо цей перший удар», — підсумовує Чмут.
Усе це може «летіти» не лише з Росії та окупованого Криму. У середині листопада бажання розмістити «Іскандери» на території Білорусі озвучив Олександр Лукашенко.
Україна програє росіянам не лише в повітрі, а й на морі. Як каже Тарас Чмут, там нам нічого протиставити.
Окупація Києва. Чи реальний прогноз воєнної розвідки?
20 листопада на американському сайті Military Times вийшов матеріал із мапою наступальних дій армії Росії. Підготовлена ця карта українською воєнною розвідкою.
У матеріалі начальник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов описав можливий сценарій широкомасштабного вторгнення.
«Атака, ймовірно, складатиметься з авіаударів, артилерійських та бронетанкових атак із подальшими десантними ударами на сході, десантними нападами в Одесі та Маріуполі та меншим вторгненням через сусідню Білорусь», — розповів Буданов.
Ані з мапи, ані зі слів керівника ГУР МО незрозуміло, як діятиме українська армія у відповідь, а також на чому ґрунтуються передумови окупації значної частини України разом зі столицею.
На думку співрозмовників hromadske, ста тисяч російських військових, які збираються на кордоні України, для масштабної окупації недостатньо.
«Для окупації потрібна кількість військ, незрівнянна з тим, що зараз є на всій території Росії. Окуповувати такі території та з таким населенням, як в Україні, можуть мільйонні армії. У них такої зараз немає», — каже колишній учасник АТО в складі 25-го добровольчого батальйону «Київська Русь», який має позивний Арті Грін.
А Ігор Левченко з Центру дослідження армії окуповану територію України, зображену на мапі української розвідки, називає «хотілкою» Путіна.
«Якщо гіпотетично зважувати сили, засоби й можливості, то саме рубіж Дніпра є максимальним для Росії в сучасних умовах. Та й те якщо брати до уваги українську армію у 2014-му. Нині таке неможливо», — каже Левченко.
Насправді ж у разі агресії, найімовірніше, йтиметься не про широкомасштабний наступ та окупацію, власне, половини України. На це реально сил у Росії немає. Та й українська армія може більш ефективно протистояти сухопутним операціям агресора, ніж авіації, флоту та ракетним військам.
Для успішного втілення цих сценаріїв із початком агресії й окупацією територій для Кремля найважливіше, щоб Україна та українська армія взагалі не чинили опір. Інакше на Росію можуть чекати значні негаразди.
«Путіну взагалі не підходить варіант, що Україна оборонятиметься. Він чітко розуміє, що це катастрофа для Росії. Йому такий розвиток подій не потрібен», — вважає заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь.
І ще один момент, про який мало говорять. У разі відкритого вторгнення Росії в України будуть розв’язані руки. І ситуація 2014-го року, коли російська артилерія зі своєї території безкарно обстрілювала українські війська на прикордонних територіях, вже не повториться.
«Сили спеціальних операцій України можуть просунутися глибоко на територію противника. Групи CCO можуть, так само як і ракети, знищувати ракетні системи, об’єкти критичної інфраструктури, пункти управління. Це одне із завдань ССО», — каже Михайло Самусь.
«Завдати ударів по російській території, коли Росія відкрито вводить свої війська в Україну, абсолютно прийнятно, — додає учасник АТО Арті Грін. — Але треба дотримуватися правил і звичаїв війни. Це не повинні бути мирні жителі, це не має бути цивільна інфраструктура».
Ніхто, крім армії?
Ані президент, ані інші посадовці України не беруться публічно обговорювати можливий сценарій розвитку подій у разі початку великої війни. Проте окремі заяви вказують, що загрозу повторення сирійського сценарію в Києві розуміють. Бо, окрім чергової партії умовних «Джевелінів», намагаються заручитися ще потужнішою підтримкою Заходу.
Так, у вже згаданому вище інтерв’ю Кирила Буданова виданню Military Times керівник воєнної розвідки зазначив, що Україна «вишукує додаткові системи протиповітряного, протиракетного і безпілотного захисту». Згадується й американський зенітно-ракетний комплекс «Петріот». Проте якщо в цьому плані Київ і матиме перспективи, то утілення їх — це не найближчі зимові місяці.
Хоча різні західні та українські джерела й озвучують можливість атаки Росії цієї зими, нині достеменно не відомо, що відповідне рішення ухвалене остаточно. «Позиція російської сили не свідчить про те, що вторгнення неминуче. Цілком можливо, що політичне рішення про початок військової операції не ухвалили», — йдеться в матеріалі американського видання Foreign Affairs. У статті зазначено, що Путін може застосувати силу, якщо оцінить підтримку України з боку США не щирою. І тоді він спробує або розділити країну навпіл, або нав’язати нове «мирне врегулювання».
По суті, Кремль вже намагається нав’язати Україні та Заходу ось це «мирне врегулювання». Лякалки «Іскандерами» та окупацією Києва — з арсеналу тиску. Чи піддається пресуванню українська влада та особисто Зеленський?
З одного боку, у своєму виступі в парламенті президент заявив, що ніхто державу, окрім власної армії, не захистить. З іншого боку, висловив позицію, що неможливо зупинити війну без прямих переговорів із Росією.
Проте Зеленський проґавив важливий момент: із якими козирями він може йти на ці переговори. Карти Путіна відомі й вагомі: 100-тисячна армія на кордоні, «Іскандери», авіація та флот. Чи має український президент чим перебити карти Кремля, залишилося невідомим.