Кір, кашлюк і гепатит В. Історії людей, які перехворіли, і поради лікарів
Рівень захворюваності на кір за останні півроку перевищив показники всього 2018—го. На початок липня — це понад 55 тисяч хворих проти 53—х за весь минулий рік, і вже 18 смертей — торік було 16. Таких цифр могло б не бути, якби в країні був достатній імунний прошарок населення. Він створюється або внаслідок перенесеної епідемії, або завдяки масовій вакцинації.
Спеціально для Громадського лікарі розповіли про особливості інфекційних захворювань, на які українці найчастіше хворіли минулого року.
А ті, кому довелося їх перенести, — про те, яка ж таблетка все-таки краща — з інфекцією чи вакциною.
Кір
Кір — це інфекційне захворювання. Його збудником є вірус, що швидко передається від здорової людини до хворої повітряно-крапельним шляхом. Це може статися під час вдихання найдрібніших крапель слизу, що потрапили до повітря під час чхання, кашлю або розмови.
Симптомами захворювання — підвищення температури, головний біль, кашель, нежить, сльозотеча, чутливість до світла, збільшення лімфовузлів, блювота й діарея.
На 4-5 день з’являються червоні висипання, що починаються зі шкіри голови, а потім поширюються на все тіло.
Ліків від вірусу кору немає. І точно передбачити, як саме буде перебігати хвороба, теж неможливо. Ускладненнями від хвороби може бути пневмонія, енцефаліт, інвалідність і смерть.
«Можна знизити температуру, діяти на симптоми, якщо ж приєднується бактеріальна інфекція, варто використовувати антибактеріальні препарати. Якщо є життєва загроза, запалення головного мозку, тоді людину реанімують», — пояснює імунолог Федір Лапій.
Єдиним методом профілактики хвороби лікар називає вакцинацію.
За даними Центру громадського здоров’я, з 2007-го року рівень вакцинації в Україні пішов на спад. Мінімальним він був у 2011-му. І лише в 2017-2018 ситуація поліпшилася.
За прогнозами Лапія, сезон 2019-20-го років може стати останнім, після чого спалах кору піде в Україні на спад. Утім, до кінця нинішнього року може захворіти ще 50 тисяч людей.
«Кір — це хвороба, яку дуже добре можна контролювати за допомогою вакцинації. Вакцинуючи дітей, ми створюємо імунний прошарок і не дозволяємо поширюватися вірусу навіть серед дорослих, які не мають імунітету», — каже імунолог.
Вакцина від кору — комплексна трикомпонентна, що забезпечує імунітет також і від паротиту та краснухи (КПК).
За національним календарем щеплень, першу дозу вакцини дитина має отримати у 12 місяців після народження, а другу — у 6 років. Зробити це можна безкоштовно в комунальних медзакладах у сімейного лікаря.
Нещодавно в Міністерстві охорони здоров’я, через спалах кору, дозволили робити вакцину КПК і дітям від 6 місяців, бо для них кір особливо небезпечний і може призвести до смерті.
Дорослі будь-якого віку віднедавна також можуть отримати щеплення безкоштовно. Воно гарантоване тим, хто контактував з хворим, і звернувся до лікаря протягом 72-х годин; тим, хто не хворів на кір та не має документального підтвердження про щеплення в медичній карті; або ж, якщо за результатами аналізів на наявність антитіл IgG, особа не має імунітету проти кору.
«Якщо ви маєте два щеплення в житті, то вважається, що ви захищені. Так, є відсоток, який не відповідає на вакцинацію і залишається чутливим, сприйнятливим до кору. У цьому випадку варто зробити аналіз на наявність антитіл IgG. Якщо антитіла є — ви захищені. У разі, якщо відсутні, за рекомендаціями МОЗ, варто провести вакцинацію».
В Україні є вакцина двох виробників — бельгійська й американська.
За словами імунолога, вони обидві якісні.
Перевірити наявність вакцини у своєму регіоні в комунальних закладах можна і онлайн.
Киянка Катерина вважає, що щеплення потрібно робити усвідомлено та враховувати всі можливі ризики, які є і від вакцинації, і від перенесення хвороби.
Її троє дітей одночасно хворіли на кір. Вони з сім’єю саме поїхали відпочивати в Карпати, коли її 14-річний старший син занедужав.
Про те, що це може бути кір, батьки не підозрювали. У хлопця підвищилася температура та боліло горло. Потім там з’явилися невеликі пухирці. На третій день почалося висипання на обличчі та за вухами.
«На четвертий день від початку підвищення температури висип став схожим на те, що можна загуглити за запитом “кір”, — розповідає жінка, — на сьомий день висип почав спускатися на ноги та п’ятки. Так само і знижувалася температура. Потім ще кілька днів була слабкість. Колір висипання став коричневого відтінку, а шкіра — сухою».
З дня підвищення температури її син хворів тиждень. Найважчим були два дні, коли температура сягала вище 39-ти.
Середня та молодша доньки Катерини захворіли на десятий та на тринадцятий день від першого контакту. Найменша, якій тоді було три роки, перенесла хворобу найлегше.
Катерина розповідає, що перехворівши, діти отримали «стовідсотковий природний імунітет». Раніше вони також хворіли на кашлюк і вітрянку.
Утім, завчасно передбачити перебіг кору неможливо: за останні півроку від кору померло 18 людей.
Федір Лапій пояснює, що небезпека кору полягає й у тому, що навколо є люди, які мають проблеми з імунітетом. Це можуть бути онкохворі або ВІЛ-інфіковані і про них не варто забувати.
«Наш обов’язок як громадян їх захистити, дати їм право на життя, уникнути ризику ускладнень від кору. Зробити це можна лише вакцинувавшись», — наголошує лікар.
Кашлюк
Після кору другою хворобою, на яку минулого року найбільше хворіли українці, був кашлюк. Це теж інфекційне захворювання, він так само передається повітряно-крапельним шляхом. Заразитися ним можна під час чхання, кашлю, розмови.
Кашлюк починається як звичайна гостра респіраторна інфекція з високою температурою, нежитем, легким покашлюванням. Далі хвороба прогресує, кашель стає частішим і нав’язливішим.
«Характерними для кашлюку є сильні, виснажливі напади спазматичного кашлю. Він може закінчуватися і блювотою. Хвора людина не може спати через це. Може відбуватися навіть зупинка дихання», — розповідає лікарка-педіатриня Анастасія Бикова-Шелевицька.
Найнебезпечнішим кашлюк є для дітей до року. У більшості випадків вони потребують госпіталізації, бо ж саме через зупинки дихання, що, ймовірно, можуть призвести до смерті, за ними мають спостерігати медики.
Для дорослих кашлюк безпечніший, хвороба перетікає так, що її можуть і не діагностувати.
Утім, серед ускладнень у дорослих може бути пневмонія, нетримання сечі чи перелом ребер. А в дітей — пневмонія, судоми, зупинки дихання, енцефалопатія, пупкова кила, і один зі ста малюків може померти.
Єдиний захист від кашлюку — вакцинація.
В Україні безкоштовно, в поліклініці можна отримати вакцину Індійського виробництва, вона надійно захищає від кашлюку та є безпечною. За власний кошт можна обрати комплексні вакцини інших виробників.
Ревакцинація від кашлюку для Дорослих за державний кошт не передбачена, бо в дорослому віці він менш небезпечний.
Але захворівши один раз, людина не буде мати пожиттєвого імунітету, тому профілактичні щеплення все одно потрібно робити, навіть якщо вже хворіли на кашлюк.
«За рекомендаціями Центру контролю за захворюваністю США, у 6 і 16 років, коли роблять щеплення від дифтерії і правцю, і є можливість включити кашлюковий компонент, то краще це зробити. Ліпше робити ревакцинацію — у 6, 16, 26 і кожні 10 років, особливо дорослим, які часто контактують з дітьми», — каже лікарка-педіатриня.
Вона також радить вакцинуватися тим дорослим, які мають маленьких дітей. Оскільки до отримання першого щеплення, тобто до двох місяців, у немовляти є ризик захворіти.
«Є стратегія кокону — коли ми не можемо зробити дитині щеплення, то ми оточуємо її вакцинованими батьками та людьми, які близько з нею контактують».
Двійнята Ольги обоє перехворіли кашлюком, коли тим було по 5 місяців. Першою захворіла донька, а згодом — і син. Щеплень на момент хвороби діти не мали.
«Діти народилися з недостатньою вагою, тому, за рекомендаціями лікарів, нам довелося щеплення відтермінувати. Ту вакцину, яку діти мали б отримати у пологовому, ми відклали на 2 місяці», — розповідає Ольга.
Донька перенесла хворобу важко. У неї був постійні напади кашлю, бракувало кисню. Не одразу, але все-таки лікарі діагностували кашлюк і поклали дівчинку до інфекційного відділення міської лікарні.
«Я вела детальний щоденник перебігу хвороби. Кожні три години робила зріз: який кашель — з репризами (шумний вдих, що супроводжується свистом — ред.) чи без, яка температура — з блювотою чи без».
За тиждень до лікарні потрапив і син Ольги. Він переніс кашлюк легше, бо його одразу діагностували та почали лікування.
Загалом з двома дітьми Ольга провела у лікарні три тижні, а в сім місяців вакцинувала дітей від кашлюку. Нині їм уже по два з половиною роки.
«Якби ми тоді встигли зробити щеплення від кашлюку, то навіть якби вони заразилися, перебіг був би легший. Пройшовши цей шлях з донькою, моя думка однозначна — щеплення робити необхідно».
Гострий вірусний гепатит В
Гепатит В — це вірусна інфекція, яка переважно вражає печінку. В окремих випадках можуть уражатися нирки та щитовидна залоза. Вірус передається під час контакту з кров’ю. Тому найбільший ризик захворіти мають ті, хто з нею найчастіше контактує. Наприклад, лікарі, поліцейські.
Для зараження гепатитом В достатньо мікродози. Інфікування може відбутися під час використання крові інфікованої людини, нестерильних медичних інструментів, побутових предметів, якими користується інфікована особа, під час пірсингу, татуювання, манікюру, педикюру, статевого контакту, від матері до дитини або ж при вживанні наркотиків з використанням нестерильних, неодноразових ін’єкційних інструментів.
Натомість не передається вірус через столові прибори, під час годування дитини грудним молоком, через обійми, поцілунки, рукостискання, кашель, чхання, слину.
Єдиним способом захисту від гепатиту В є вакцинування.
З 2002-го року всі новонароджені в першу добу життя отримують вакцинування від гепатиту В. Наступні дози — в місяць і через півроку.
Вакцинування ефективне і діє більше десяти років. Потім необхідно піти до свого сімейного лікаря, аби той оцінив імунітет і вирішив, чи потрібна ревакцинація.
«Усі, хто не був вакцинований у пологовому будинку, я вважаю, повинні пройти тести на виявлення вірусів, і в разі негативного результату, зробити щеплення», — каже лікарка-інфекціоністка Інституту інфекційних хвороб Людмила Коломійчук.
Є дві стадії гепатиту В — гостра та хронічна. Під час гострої форми може не бути будь-яких проявів хвороби. У декого ж з’являється пожовтіння очей і шкіри, потемніння сечі, надмірна втома, нудота, блювання, біль у животі, біль у правому підребер’ї.
Гострий гепатит В специфічного лікування не потребує. Але воно відбувається у стаціонарі під наглядом лікарів. Після хвороби людина матиме імунітет до вірусу.
Якщо ж симптоми зберігаються понад півроку, це означає, що вірус перейшов у хронічну форму.
«Якщо у хворого розвивається хронічний гепатит В, його наслідком може бути цироз печінки, рак або важке ускладнення, яке завжди потребує пересадки органу», — каже Коломійчук.
Хронічний гепатит В — невиліковний.
«Лікування хронічного гепатиту — це радше амбіційна мета, ніж легкодосяжна», — також підтверджує Сергій Антоняк, науковий співробітник Інституту епідеміології інфекційних хвороб.
Киянка Ольга хворіє хронічною формою гепатиту В. Раніше жінка вживала наркотики і випадково вкололася голкою свого зараженого друга. Спочатку Ольга не звернула уваги на це, а за декілька тижнів у неї почав нестерпно боліти шлунок. Жінка лягла в лікарню в інфекційне відділення, де в неї виявили вірус гепатиту В. Там вона провела місяць.
«Через те, що я пізно звернулася до лікаря, гепатит одразу перейшов у хронічну форму», — розповідає Ольга.
З хворобою вона живе більше п’яти років. Жінка намагається всюди бути обережною і все перевіряти — коли робила тату, попереджала майстра про хворобу, має свого лікаря, особистий набір для манікюру, лише особисті засоби гігієни, якими більше ніхто з її рідних і близьких не користується.
Нині жінка не вживає жодних ліків, дотримується дієти, бо має ураження в шлунковій системі, та постійно здає аналізи на вірусне навантаження.
У випадку Ольги хвороба може призвести до цирозу печінки.
На момент зараження Ольга розповідає, що не мала щеплення, не знала про вакцинацію від гепатиту.
«Добре, якби зробити щеплення можна було безкоштовно. Я б рекомендувала людям вакцинуватися, тому що це єдиний спосіб, який допомагає захиститися від вірусу».
