Луценко проти Лещенка: у чому суть конфлікту?

Генпрокурор Юрій Луценкозаявив, щонародного депутата Сергія Лещенка викликають у Генпрокуратуру і там обіцяють вручити підозру про розголошення даних досудового слідства про так звану «чорну бухгалтерію» Януковича. Напередодні стало відомо, що Рудольф Джуліані, особистий адвокат президента США Дональда Трампа, скасував свій візит в Україну через «ворогів в оточенні Зеленського», зокрема, через самого Лещенка.

У «чорній бухгалтерії» фігурував колишній політтехнолог Трампа Пол Манафорт, якого нещодавно засудили у США. Лещенко заявив, що Луценко дезінформував Джуліані про свою роль у справі «чорної бухгалтерії» і вліз у внутрішньополітичну гру США. Що відбувається — у матеріалі Громадського.

У чому Луценко звинувачує Лещенка?

В тому, що Лещенко ніби розкрив дані досудового розслідування у справі про «амбарну книгу» Партії регіонів. 31 травня 2016 року народний депутат вийшов на брифінг і оприлюднив 22 сторінки з так званої «чорної бухгалтерії» ПР за другу половину 2012 року. Пізніше документ депутат виклав у відкритий доступ. У книзі є прізвища різних людей — від прибиральниць до керівників ПР, а також суми грошей, які всі ці люди отримували за різні послуги неофіційно. Є також підписи. Платили втім не лише членам ПР, а й партійцям «Нашої України» та комуністам.

До чого тут Трамп?

Розписуватись за отримані гроші в цій книзі мав і американець Пол Манафорт, який у 2012 році був радником українського президента Віктора Януковича. У дописах «амбарної книги» ПР згадуються 12,7 мільйона доларів, які призначалися для фірми Манафорта з 2007 до 2012 роки.

У 2016 році Манафорт став керівником виборчого штабу кандидата у президенти США від республіканців Дональда Трампа. Під час тієї передвиборчої кампанії американські ЗМІ багато писали про Манафорта як про людину, яка привела до влади в Україні Януковича в 2010-му, і про те, що він не сплатив достатньо податків за свої послуги радника. Це змусило штаб Трампа відмовитись від Манафорта.

А восени 2017-го почалось розслідування спецпрокурора Мюллера про можливе втручання Росії в американські вибори. Манафорт був одним з підозрюваних — зокрема і через зв’язки з російськими і проросійськими олігархами. Зрештою політтехнолога засудили до 7,5 років ув’язнення за фінансові махінації, а також за незареєстровану в США лобістську компанію, що діяла в інтересах проросійських політиків в Україні. Покарання Манафорт відбуває саме за те, що він відмивав кошти, отримані від Януковича та Партії регіонів.

Тепер Луценко звинувачує Лещенка, що той, оприлюднивши у 2016 році під час виборчої кампанії у США «амбарну книгу» ПР, в якій фігурує Манафорт, втрутився у президентську кампанію в Штатах. І буцімто в такий спосіб намагався допомогти демократам виграти вибори, «збивши» керівника штабу їхнього конкурента. Як доказ Луценко наводить пости Лещенка в Facebook і його блоги на сайті «Українська правда», де той каже, що дані з так званої «амбарної книги» ПР — це «останній цвях у кришку труни Манафорта».

Чи можна Лещенку висунути підозру в розголошенні даних досудового слідства?

НАБУ почало розслідувати кримінальну справу щодо «амбарної книги» ПР в травні 2016-го. Їхня частина розслідування стосується грошей, які ПР сплачувала тодішнім членам ЦВК та її голові Михайлові Охендовському. Ця підозра стосується незаконного збагачення та зловживання владою Охендовським.

До НАБУ частина «амбарної книги» потрапила 27 травня 2016 року від тодішнього екс-заступника голови СБУ Віктора Трепака. Свої 22 сторінки з книги Лещенко передав керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назарові Холодницькому 31 травня 2016-го, тобто — вже після Трепака. У цій частині книги не згадується Пол Манафорт.

Ще одна кримінальна справа стосовно «амбарної книги» розслідується управлінням спецрозслідувань ГПУ. Зокрема щодо екс-міністра юстиції Олександра Лавриновича.

Згідно з кримінально-процесуальним кодексом, Лещенку не можуть вручити підозру в розголошенні даних досудового слідства. Тому що нести відповідальність за цей злочин можуть тільки свідок, потерпілий, цивільний позивач та відповідач, захисник, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, а також інші особи, які присутні при слідчих діях і попереджені про обов'язок не розголошувати даних досудового слідства чи дізнання. Лещенко таким не є. Та навіть якщо припустити, що був склад злочину, —строки давності закінчились, а тому Лещенко все одно звільняється від кримінальної відповідальності.

Що каже Лещенко?

Сергій Лещенко заявив, що готовий прийти на допит, але за умови, що він відбудеться у режимі прямого ефіру. За такої умови він готовий розкрити джерело, з якого отримав частину «амбарної книги». «Якщо Луценко дозволяє собі використовувати цю справу для того, щоб зберегти місце генпрокурора, щоб отримати захист в оточенні американського президента, немає жодної проблеми, якщо суспільство буде бачити з усіх боків цю історію», — розповів депутат.

Лещенко також вимагає зняти з нього депутатську недоторканність до кінця тижня.

Навіщо в Україну збирався Джуліані?

10 травня персональний адвокат президента США Дональда Трампа Рудольф Джуліані заявив, що скасовує свій візит в Україну: «Я вирішив, що не поїду, бо опинюся у групі людей, які є ворогами президента і в деяких випадках ворогами США. В окремому випадку мова йде про вже засуджену особу, яка допомагала демократам у президентських виборах 2016-го. Це пан на ім’я Лещенко. Він передав «чорну книгу», яку визнали сфальсифікованою. Нею ніколи не користувалися, це вигадка». Хоча насправді «чорна книга» є одним з доказів у розслідуванні спецпрокурора Мюллера, а її автентичність доведена слідством в Україні.

Як розповів в інтерв’ю Громадському Сергій Лещенко, Джуліані збирався приїхати, щоб отримати компромат на основного претендента на посаду президента США на майбутніх виборах від демократів — колишнього віце-президента Джо Байдена.

Джуліані цікавить справа екс-міністра екології Миколи Злочевського. Чиновник збагатився за президентства Януковича, масштабувавши свій бізнес до розмірів найбільшої приватної газовидобувної компанії в країні, пише проект журналістських розслідувань «Схеми». Ліцензії на розробку газових родовищ фірмам Злочевського, зокрема — компанії Burismа, погоджувало міністерство, яке він сам і очолював.

У раді директорів Burismа з 2013-го року працював молодший син колишнього віце-президента США Джо Байдена. За даними New York Times, він покинув цю посаду буквально минулого місяця, у квітні. Видання зазначає, що Хантер Байден отримував у Burisma до 50 тисяч доларів на місяць. «Я не мав стосунку до жодних розслідувань довкола Burisma або будь-яких її працівників, — цитує Байдена-молодшого видання. — Я спеціально звузив свою роль до того, аби запровадити у компанії найкращі світові практики корпоративного управління, щоб допомогти їй рости глобально».

Як в Україні розслідували справи Злочевського?

Генеральний прокурор України Юрій Луценко заявляє: «Їх було багато». Але зводилися вони, переважно, до трьох напрямків. Перший — ухилення від податків, другий — справа по відмиванню брудних коштів, третій — розкрадання державних ресурсів.

Справа щодо ухилення від податків була закрита ГПУ. «Я вважаю, що ми успішно пройшли цей шлях: Burismа заплатила найбільшу суму на той час — 180 мільйонів гривень податків і штрафних за результатами експертиз», — каже про неї Луценко. Справа щодо відмивання коштів була програна Злочевському в Лондонському суді. А справа щодо розкрадання державних ресурсів — фактично видача ліцензії самому собі — була передана в НАБУ і там закрита, стверджує генпрокурор.

Нещодавно ГПУ вирішила реанімувати справу щодо відмивання коштів. «Ми пробуємо по-новому притягнути його до відповідальності за це», — заявив Луценко.

Водночас начальник управління спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк розповів, що в серпні 2016 року Луценко незаконно забрав в управління спецрозлідувань справу про підозру Злочевського у незаконному збагаченні, яку разом із іншими провадженнями закрили: «А через 3 роки несподівано настало прозріння, —каже Горбатюк.— Ручний режим прийняття незаконних рішень генпрокурором у своїх інтересах чи інтересах друзів як був, так і залишається. Про вимоги Кримінального кодексу чи Кримінально-процесуального кодексу України не йдеться».

Навіщо це Трампу?

Для Трампа ця історія може стати важливим аргументом у боротьбі з політичним опонентом на президентських виборах 2020-го. Однак, як повідомляє Bloomberg, закиди Джуліані можуть виявитися безпідставними. Адвокат Трампа звинуватив колишнього віце-президента Джо Байдена у тиску на українську владу — нібито той прагнув закрити кримінальні провадження проти Burisma. Однак, за даними видання, Байден запізнився із подібним ультиматумом на рік. Будучи на посаді віце-президента США, він погрожував скасувати надання грошової допомоги Україні, якщо не буде звільнений генпрокурор Віктор Шокін. Це було у 2016 році. Згідно з внутрішніми документами Генпрокуратури, до цього американські чиновники висловлювали невдоволення тим, що Шокін затягував розслідування проти компанії Злочевського, а не навпаки.

«Вони збудували цілу конспірологічну історію довкола екс-віце-президента США Джозефа Байдена й екс-міністра екології Миколи Злочевського, в результаті чого кандидат від республіканців повинен був отримати компромат на конкурента, а Луценко — важіль для збереження за собою посади», —каже Лещенко.

Розслідування спецпрокурора Мюллера щодо російського впливу на президентські вибори в США, а також справа Манафорта другий рік затьмарює президентство Дональда Трампа. Уже понад три роки, відколи стало відомо, що команда Трампа може бути пов’язана з Росією, Демократична партія США постійно піднімає питання про ймовірний імпічмент Трампа. За словами генпрокурора США, оприлюднені результати розслідування не виявили змови Трампа з Кремлем. Та справа триває. З 2017-го оточення Трампа і сам очільник Білого дому час від часу згадує про «український вплив» на вибори США, зокрема —допомогу Гілларі Клінтон, протиставляючи його російському. Ключовий аргумент —інформацію про Манафорта оприлюднив депутат від президентської партії БПП.

Варто зазначити, що вперше ім’я Манафорта як фігуранта корупційної книги витрат Партії регіонів опублікувало видання New York Times.