Чотири місяці без уряду: Німеччина в пошуках коаліції

Декілька місяців тривають перемовини між основними політичними партіями країни. На початку минулого тижня знову з'явилася надія на «велику коаліцію»: лідер соціал-демократів Мартін Шульц заявив, що перемовини відновляться.

Чому процес так затягнувся і чого від них очікувати — про це Громадське поговорило з Андре Гертелемм, політологом Єнського університету та Києво-Могилянської академії. Нижче — основні тези цієї розмови.

Найдовші в історії перемовини

Головна причина того, що формування уряду триває так довго, полягає в тому, що в країні змінюється система партій. Раніше в Німеччині існувала така собі система «двох з половиною партій» — існували дві великі партії та одна менша, яка формувала коаліцію або із соціал-демократами, або з християнськими демократами.

Водночас уже протягом тривалого часу ми бачимо, що виборці дедалі менше голосують за великі партії, і в парламент проходить більше маленьких партій. Приміром, нині в німецькому парламенті представлені шість партій — ситуація для країни доволі незвична. Це серйозно ускладнює процес формування коаліції.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вибори в Німеччині: 10 головних результатів.

Якщо раніше партії просто знаходили одного партнера, сьогодні їм потрібно формувати коаліцію з двома маленькими партіями, або знову створювати велику коаліцію — між двома найбільшими партіями країни.

Менший партнер в коаліції завжди відповідає за невдачі уряду, тоді як успіхи приписуються канцлерові

Останній варіант, тобто створення великої коаліції, — не найкращий для ХДС/ХСС та «Соціал-демократичної партії Німеччини». Адже обидві партії мають амбіції домінувати й вести коаліцію за собою. Тому варіант бути меншим партнером у коаліції, як ми вже побачили на прикладі соціал-демократів в останні роки, рано чи пізно призводить партію до кризи. Ви завжди відповідальні за невдачі уряду, тоді як успіхи приписуються канцлерові.

Канцлерка Німеччини та голова «Християнсько-демократичного союзу» (ХДС) Ангела Меркель (згори) та лідер «Соціал-демократичної партії Німеччини» (СПД) Мартін Шульц прибувають на коаліційні переговори до головного офісу християнських демократів — Будинку Конрада Аденауера, Берлін, Німеччина, 26 січня 2018 року Фото: EPA-EFE/CLEMENS BILAN

Чому Ліберали вийшли з гри?

Раніше ліберали нерідко об'єднувалися з ХДС, формуючи так звану «правоцентричну коаліцію». Вони справді є ідеологічно близькими. Але тепер вирішальну роль відіграв той факт, що перемовини відбувалися не між двома, а між трьома партіями — лібералами, ХДС/ХСС та зеленими.

Ідеологічна відмінність між лібералами й зеленими величезна, а надто коли йдеться про соціальні питання, пов'язані із суспільними проблемами. Розходження стосуються ролі держави в суспільстві або таких питань як міграція.

Мартін Шульц схибив, сказавши у вересні, що ніколи не ввійде до уряду, очолюваному Меркель

Окрім того, ідеологічні позиції лібералів та християнських демократів упродовж останніх дванадцяти років суттєво розійшлися. Ангела Меркель дуже сильно наблизила політику ХДС до політики соціал-демократичної партії, зокрема, стосовно ролі держави, перерозподілу ресурсів або соціальної політики. Вона віддалилася від ідеологічних позицій лібералів, особливо від їхніх уявлень про вільний ринок і зменшення контролю держави.

Зліва направо: федеральний міністр транспорту, голова групи «Християнсько-соціального союзу» (ХСС) у Бундестазі Александер Добріндт, Канцлерка Німеччини та голова «Християнсько-демократичного союзу» (ХДС) Ангела Меркель та голова фракції християнських демократів у Бундестазі Фолькер Каудер під час фракційної наради, Берлін, Німеччина, 29 січня 2018 року Фото: EPA-EFE/HAYOUNG JEON

Чому соціал-демократи знову у грі?

Мартін Шульц схибив, сказавши у вересні, що ніколи не ввійде до уряду, очолюваному Меркель. Адже вже тоді було зрозуміло, що це один з можливих варіантів для формування стабільної коаліції. Це стало тактичною помилкою, і зовсім дивно, що її припустився такий досвідчений політик.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історик про вибори в Німеччині: Люди не знають різниці між партіями Шульца і Меркель

Те, що найбільше мотивує соціал-демократів в їхньому русі до чергової великої коаліції — це почуття відповідальності за державу, відповідальності за німецьке суспільство та стабільний уряд. Саме цього очікують від Шульца члени партії та суспільство.

З другого боку, вони мають зробити щось, щоб християнські демократи їх не маргіналізували, як сталося минулого разу. Вони також мають уникнути внутрішньої кризи в партії. А тому питання, яке їх хвилює сьогодні — як принести в коаліцію соціал-демократичні ідеї, як проявити себе навіть в умовах, коли немає іншого вибору, крім як бути меншим партнером у коаліції.

Глава «Соціал-демократичної партії Німеччини» (СПД) Мартін Шульц готується до прес-конференції після чергових коаліційних переговорів, проведених у штаб-квартирі християнських демократів, Берлін, Німеччина, 28 січня 2018 року. Християнські демократи та соціал-демократи почали перемовини про «велику коаліцію», щоб почати формування нового уряду Німеччини Фото: EPA-EFE/CLEMENS BILAN

Чи є відмінність поміж ХДС/ХСС та соціал-демократами?

Найсмішніше те, що між соціал-демократами на Ангелою Меркель не так багато розходжень. Однією з проблем виборчої кампанії Мартіна Шульца була спроба підштовхнути партію до «лівішого» порядку денного. Він казав, що виборча кампанія соціал-демократів передусім стосується питань соціальної справедливості. Але річ у тім, що ніколи в історії Німеччини ще не було такої потужної соціальної справедливості, як сьогодні!

Канцлерка й сама опікується питаннями соціальної справедливості, в якомусь сенсі вона тут навіть успішніша за соціал-демократів.

Окрім того, їх обох характеризує відкрита політика щодо міграції. Це не політика повністю відкритих кордонів, але в будь-якому разі це дуже дружнє, ліберальне ставлення до мігрантів.

Більшість німців проголосували проти відкритої та ліберальної міграційної політики

Відмінність полягає в тому, що консервативна частина партії Меркель, а надто «Баварський християнсько-соціальний союз», вимагають затвердити верхні межі щодо річної кількості мігрантів на території Німеччини — ми чули цифру у 200 тисяч мігрантів на рік. Цього соціал-демократи хотіли б уникнути за будь-яку ціну.

Цікаво, якщо ми подивимося на вибори вересня 2017 року, побачимо, що більшість німців проголосували проти такої відкритої та ліберальної міграційної політики. Вони не виступають проти ідеї міграції як такої, не виступають проти мігрантів, але прагнуть більших обмежень і більш контрольованої політики в питанні міграції. Це було ясно з огляду на виборчі результати «Альтернативи для Німеччини».

Політичні лідери країни, зокрема й Ангела Меркель, схоже, не зважили на це послання суспільства. Вони прагнуть дотримуватися попереднього підходу, який не передбачає квот на мігрантів або обмежень соціальних виплат для них.

Отже, якщо політичні сили, які, вірогідно, формуватимуть велику коаліцію, дотримуватимуться ідеї відкритості, це може відштовхнути частину виборців і мотивувати в майбутньому голосувати за такі партії, як «Альтернатива для Німеччини».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Німеччина мусить стати новим світовим лідером», — американський дипломат