Нова програма МВФ: чи вартує цього підвищення ціни на газ

Таке рішення уряд ухвалив на екстреному засіданні 19 жовтня. Головна причина — необхідність продовжити співпрацю з МВФ та отримати новий транш кредиту.

Наскільки виправданим був цей крок — розбиралося Громадське.

Сьогодні в Україні існує два окремі ринки газопостачання: для населення газ продають газорозподільчі підприємства — так звані облгази. Для них держава в особі Нафтогазу продає газ за заниженими цінами, тому вартість палива для українських родин була набагато нижчою за вартість газу для великих промислових підприємств.

Під час співпраці з МВФ питання цін на газ завжди було в пріоритеті. Український уряд зобов’язався зрівняти ціни для промисловців і населення ще 10 років тому, коли співпрацював з фондом для виходу з фінансової кризи. Проте цю обіцянку уряд так і не виконав і програма тоді припинилася.

«Це вимушене рішення. Ми повинні виконувати зобов’язання, яке навіть не ми давали», — виправдовувався прем’єр Володимир Гройсман під час засідання уряду.

Насправді ж, під час укладання нової угоди з МВФ у 2015 році уряд також пообіцяв запровадити ринкове ціноутворення на газ для населення. І, мабуть, саме через невиконання цієї обіцянки Україна за 4 роки програми МВФ, розрахованої на 17,5 мільярдів доларів, отримала лише половину.

Загалом, уже в межах чинної програми співпраці, ціни на газ мали зрости спершу з 1 квітня 2018 року, проте підвищення відкладали до кінця травня, потім до кінця червня, липня, серпня, вересня, а відтак до 18 жовтня, 27 жовтня та, нарешті, до 1 листопада.

Головна причина, чому МВФ так сильно прагне зрівняти ціни на газ в Україні — гроші. А точніше — мільярди гривень, які уряд щороку витрачає з бюджету на покриття різниці в тарифах на паливо Нафтогазу. Адже Нафтогаз купує блакитне паливо передусім за кордоном — за ринковими цінами.

Ба більше, ці мільярди гривень витрачаються неефективно, даючи можливість заробити облгазам, більшість з яких належить олігархові-втікачеві Дмитру Фірташу. Облгази купують у Нафтогазу блакитне паливо нібито для потреб населення за зниженими цінами, але потім перепродають підприємствам — за ринковими. Різниця в тарифах осідає на рахунках олігарха, а компенсує її держава, тобто громадяни України, сплачуючи ці гроші своїми податками.

Зрівняння цін унеможливить цю схему. Це є ключовим показником, який стане для МВФ сигналом, що уряд готовий реально боротися з корупцією та не витрачатиме і без того обмежені ресурси на субсидування олігархів.

Якби уряд відмовився підвищувати ціни, Україна не отримала б транш МВФ, який, передусім, потрібен для погашення понад 112 мільярдів гривень державних боргів, які необхідно буде заплатити в першому кварталі 2019 року.

На МВФ орієнтуються інші кредитори України: Світовий банк та ЄС, а також західні інвестори, що купують державні облігації, позичаючи таким чином кошти державі. Уже сьогодні Україні доводиться дорого платити за відсутність співпраці з МВФ: нові позики, які бере Мінфін на світових ринках, обходяться бюджету в 7,5 – 9% річних (для прикладу, позика МВФ обходиться Україні у близько 2% річних, а ЄС — близько 0%). А позаяк залучає держава по кількасот мільйонів доларів, не важко порахувати, скільки грошей Україна переплачує за відмову виконати вимоги фонду.

Проте навіть ці запозичення під надвисокі відсотки не врятують Україну: інвестори просто не будуть давати свої гроші, знаючи, що Україні не буде чим їх повертати. Отже, без співпраці з МВФ уряду не було б чим платити за зобов’язаннями, що призвело б до оголошення дефолту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Дефолт або гроші Китаю: чому Україні загрожує криза і що з цим робити

У такому разі наслідки були б катастрофічними: більшість іноземних компаній вийшли б з України, виводячи звідси валютні інвестиції, це обвалило б курс валют до 35-40 гривень за долар, вартість імпорту стрімко зросла б, а громадяни різко збідніли. Не врятувала б ситуацію навіть мінімальна зарплата, підвищена вдвічі чи втричі. Економіка У рік проведення виборів і в умовах війни на сході Україну спіткала б масштабна криза.

Проте, на жаль, і саме підвищення газу не минеться українцям так просто. Окрім того, що зростуть витрати на комунальні послуги, зросте й вартість практично всіх товарів харчування. Загалом, за підрахунками Нацбанку, підвищення цін на газ на 20-25% призведе до зростання цін іще на близько 1-2%.

Однак і це ще не все. Ціни на газ для населення, навіть після підвищення, залишатимуться нижчими за ринкові. Тому наступного року тарифи знову зростуть щонайменше на 15% і надалі будуть коливатимуться разом з коливанням світових цін на блакитне паливо й зміною курсу гривні (адже більшість газу Україна купує за кордоном за валюту). Відповідно, з ростом цін зростатимуть і наші з вами витрати.

Водночас якби уряд погодився зрівняти ціни на газ для населення й промисловості ще хоча б рік тому, зростання тарифів тепер не було б таким стрімким і болісним для домогосподарств.