Російський кандидат на пост голови Інтерполу: віце-президент, який зловживає «червоними повідомленнями»
21 листопада Інтерпол обиратиме нового голову організації на Генеральній Асамблеї в Дубаї. Попередній голова Мен Хунвей зник у Китаї на початку жовтня, а потім склав повноваження. Один з кандидатів на його місце — росіянин Олександр Прокопчук, який з 2016 року є віце—президентом Інтерполу. В українському МВС уже заявили, якщо він переможе — Україна вийде з організації.
Хто такий Олександр Прокопчук?
57-річний Олександр Прокопчук родом з України. На початку кар’єри працював у комсомольських організаціях, зокрема Житомирському обкомі комсомолу. В 1986 році переїхав до Москви, на початку 90-х займався міжнародними обмінами студентів. За 10 років після переїзду потрапив у податкові та правоохоронні органи Росії. Згодом отримав диплом за спеціальністю «юриспруденція» Всеросійської державної податкової академії.
В органах внутрішніх справ Олександр Прокопчук з 2003 року. Зокрема він був начальником Федеральної служби з економічних та податкових злочинів. Як зазначає видання Financial Times, ця сфера є однією з найбільш корумпованих у Росії. Тоді ж Прокопчук став генерал-майором міліції, а згодом — поліції.
Історія роботи генерал-майора з Інтерполом почалася в 2006 році. Тоді він став заступником голови російського Бюро Інтерполу, а з 2011 року — очолив його. Протягом 10 років він керував відділом зв’язків МВС Росії з поліцією Європейського союзу.
Два роки тому, в листопаді 2016-го, Олександра Прокопчука обрали віце-президентом Інтерполу на Генеральній Асамблеї організації. Він є першим росіянином, який обійняв таку високу посаду, відколи РФ приєдналась до Інтерполу (в 1990 році в організацію прийняли СРСР, а після його розпаду правонаступником стало російське бюро Інтерполу — ред.).
Чому Європа проти?
За даними ЗМІ, зокрема газети The Times, Олександр Прокопчук є «фаворитом» у боротьбі за посаду голови Інтерполу. Однак багато хто висловлюється проти його обрання через суперечливі моменти в кар’єрі генерал-майора, зокрема, колишній спецрадник британського МЗС Девід Кларк, Ребека Гармс, а також міжнародна неурядова організація Fair Trials («Справедливі суди»).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Знайдуться всі: Інтерпол, як інструмент боротьби з інакомисленням
Усі вони звинувачують Прокопчука в порушенні правил Інтерполу, а саме у зловживанні «червоними повідомленнями». Це повідомлення про те, що певна країна розшукує певну особу, звинувачену в кримінальному злочині. Воно містить ім’я, дату народження, національність, фотографію особи, а також інформацію про те, в чому саме її звинувачують. Завдяки цим повідомленням країна-учасниця Інтерполу може дізнатись, що її кордон намагається перетнути злочинець. Тоді вона може арештувати його, заблокувати його рахунки та екстрадувати до країни, яка оголосила розшук.
Тож, Прокопчука звинувачують в тому, що саме він, працюючи в МВС Росії, відповідав за надіслані до Інтерполу сфабриковані «червоні повідомлення» щодо людей, яких Росія переслідувала з політичних мотивів, тобто противників чинної влади.
Адвокат Бен Кіт, що спеціалізується на «червоних повідомленнях» Інтерполу, заявив, що ними часто зловживають «безпринципні режими», адже Інтерпол не має внутрішньої системи стримувань і противаг, цитує адвоката The Times.
Кого Росія незаконно шукала через Інтерпол?
Зокрема такі повідомлення Росія виписувала на американського фінансиста Вільяма Браудера, на якого працював адвокат Сергій Магнітський, що загинув у російському ізоляторі. Браудер шукав убивць Магнітського та звинувачував Путіна в економічних злочинах. Саме завдяки «червоному повідомленню» його арештували в Іспанії, але згодом відпустили.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна має накласти санкції на тих, хто засудив Сенцова — лобіст «закону Магнітського» Білл Браудер
Також Іспанія затримала та згодом відпустила російського журналіста та активіста у справі Хімкинського лісу Петра Силаєва, бо визнала, що справа проти нього політично мотивована.
Данія за «червоним повідомленням» протягом місяця утримувала чеченського політика Ахмеда Закаєва, представника невизнаної Чеченської Республіки Ічкерія. Його Росія звинувачувала зокрема у вбивстві людини, яка, як потім з’ясувалося, була живою.
Не пощастило також борцю з корупцією і соратнику Олексія Навального Микиті Кулаченкову. Його заарештували на Кіпрі, куди він поїхав до родини. Однак до Росії його не екстрадували через, знову ж таки, політично мотивовані звинувачення. З цієї ж причини Інтерпол відмовився оголошувати у розшук бізнесмена Михайла Ходорковського, на той час вже помилуваного Путіним, та колишнього голову Московської антидопінгової лабораторії Григорія Родченкова, якого російська влада звинуватила в таємному наданні допінгу спортсменам.
Також Росія намагалась оголосити у міжнародний розшук українських політиків Арсенія Яценюка (який начебто воював в 90-х в Чечні) та Дмитра Яроша, лідера «Правого сектору» (начебто за заклики до тероризму й екстремізму), а також олігарха Ігоря Коломойського.