Щербич, СБУ і «Галстук». Історія Сергія Стерненка. Ч. 2
«У випадку, коли не працює принцип невідворотності покарання за злочин, зло буде зростати, злочинів ставатиме більше»
Сергій Стерненко, у програмі Drozdov, 6 березня 2019 року
Сергія Стерненка та Руслана Демчука визнали винними у викраденні людини. Йдеться про справу 2015 року про викрадення Сергія Щербича. Проте відправити колишніх членів одеського «Правого сектора» за ґрати за відповідною статтею суд не зміг — термін давності у ній сплив. Стерненка засудили за статтею «Незаконне поводження зі зброєю», а за третьою — «Розбій», яку також інкримінували в межах цього злочину, — визнали невинним.
Таке рішення Одеський апеляційний суд оголосив 31 травня.
Проте з цієї справи Стерненко міг вийти взагалі без вироку. Обвинувачення мали відкликати із суду за часів попередньої влади. Таке рішення ухвалили на нараді в Генпрокуратурі. Підстава — недостатньо доказів і «в нормальному суді не встоять». Про це журналістам hromadske розповів один з учасників тієї наради в Генпрокуратурі.
Про це йдеться у другій частині історії колишнього лідера «Правого сектора», яку підготували автори програми «В темі». У лютому глядачів обурив випуск «В темі» про Стерненка, лунали закиди про маніпуляції. Журналісти hromadske з цим не погоджувалися, але висловили готовність підготувати більш розлогий матеріал.
Під час підготовки цього матеріалу багато співрозмовників відмовилися говорити відкрито, не погоджувалися, щоби в тексті згадувалися їхні прізвища. Пояснювали, що бояться через можливі переслідування від «фан-клубу Стерненка». Сам Сергій також відмовився надавати коментарі для матеріалу hromadske.
Попри погрози та залякування редакція hromadske вважає за необхідне говорити й писати навіть на неприємні для патріотично налаштованих українців теми. На ті теми, які багато медіа з різних причин замовчують або подають однобоко.
«Галстук» — проросійський «правосєк» із міліції
Однією з ключових осіб для розуміння одеського періоду Сергія Стерненка є Едуард Панченко. Це колишній член «Правого сектора» з позивним «Галстук». Історія взаємин Стерненка і Панченка є однією з причин, чому в одеському правому русі є негативне ставлення до Сергія.
Панченко — один із тих, хто долучився до «Правого сектора» у хвилі зі старшими одеситами (про це ми розповідали у першій частині). Співрозмовники hromadske називають його одним із тих, хто перетворив організацію на «патріотичний криміналітет».
«”Галстук” розумів, що на “Правому секторі” можна підзаробити. Це чувак, який їздив на авто за 50 штук баксів у дорогому костюмі. Що йому ще робити з цими “дітьми”? Тим паче з його бекграундом Маркова», — розповів hromadske представник іншої організації правого спрямування.
Згаданий Марков — це лідер проросійської партії «Родіна» Ігор Марков. До Євромайдану Панченко був у лавах цієї партії. Це, зокрема, наприкінці 2016-го згадувалося і на ФБ-сторінці «ПРАВИЙ СЕКТОР/Одеса». Хоча в сюжеті «ДумскаяТВ» дружина Панченка заперечувала його належність до проросійських сил.
Ще раніше Панченко близько 10 років працював у структурах МВС. Як кажуть співрозмовники hromadske, «Галстук» мав широкі зв’язки як у міліцейських колах, так і в кримінальному світі. В одеських медіа його найчастіше згадують як ексміліціонера.
Авторам не вдалося зв'язатися з Панченком. Надані журналістам 2 номери його телефонів увесь час залишалися без зв’язку.
У травні 2014-го в інтерв’ю виданню «Вгороде» Стерненко розповідав про ретельний відбір до лав «Правого сектора», про вивчення минулого кандидатів і збір інформації про них внутрішньою службою безпеки. «Після цього понад 60% відсіюються», — переконував Сергій.
Як же тоді до ПС потрапив Панченко?
«Є така СБ — служба безпеки руху. І вони, я так розумію, не допрацювали з минулим Едуарда», — пояснює hromadske колишній член ПС Дем’ян Ганул, який досі підтримує Стерненка.
За словами Ганула, Панченко був у «Правому секторі» юристом. У сюжеті «ДумскаяТВ» дружина Панченка також згадувала, що Едуард допомагав ПС як юрист.
А от Стерненко у 2016-му в тому самому сюжеті переконував, що Панченко «жодним боком не може бути в лавах нашої організації». Згодом у коментарі газеті «Факти» казав, що взимку 2015-го Панченко хотів долучитися до ПС, але «людина з такою біографією “Правому сектору” була не потрібна». Усе через членство у партії «Родіна» та прославляння у себе на ФБ-сторінці Путіна.
Проте інші співрозмовники переконують: Сергій і Едуард таки зійшлися на певний час. «Панченко був корєшом Стерненка», — описує взаємини двох колишніх представників ПС одна з учасниць одеського Євромайдану.
Також про Панченка кажуть як про людину, яка залучала молодь із «Правого сектора» для розв’язування бізнес-питань різного характеру. Стерненко ж ці дії Панченка згадував так: «Намагався підбити наших хлопців поїхати щось “повирішувати”, “розрулити”».
За спогадами Дем’яна Ганула, Панченка виключили з ПС «після казино Алабама». Йдеться про історію, коли одеський «Правий сектор» увірвався до підпільного казино на вулиці Дерибасівська (про це йшлося у першій частині матеріалу), де його побила охорона. За наслідками тих подій справді було оголошено про внутрішню люстрацію одеського осередку ПС і виключення шістьох «зрадників». Але Панченко в тому переліку був відсутній.
Проте на якомусь етапі Стерненко і Панченко таки розійшлися. Два співрозмовники hromadske повідомили, що «Галстук» вирішив, що Сергій його «кинув».
«У них стався конфлікт через гроші. Панченко вважає, що Стерненко кинув і його, і купу інших людей», — каже одесит зі зв’язками у кримінальних колах.
Схожу версію озвучує і джерело hromadske у правоохоронних органах: «Панченко вважає, що Стерненко “віджав” у нього спільний “бізнес”».
Історія з кримінальним переслідуванням Едуарда Панченка гучно пролунала в Одесі. За однією з версій, він зґвалтував та викинув з вікна дівчину. За іншою, вона хотіла намішати йому в алкоголь клофелін, і коли він це помітив та почав погрожувати, сама вистрибнула у вікно. Так чи інакше, дівчина впала з третього поверху й отримала значні травми. Справу порушили за статтею замаху на умисне вбивство.
На той момент Панченко вже був підозрюваним в іншій справі про хуліганство: у готелі «Немо» спочатку нібито напав на жінку, а коли прибула поліція, погрожував їм пістолетом.
За справою про замах на умисне вбивство Панченко був затриманий і протягом трьох років перебував у СІЗО. А Стерненко почав ходити на судові засідання у його справі. «Ми зацікавлені, щоб ця особа понесла всю відповідальність відповідно до закону», — пояснював Сергій в сюжеті«ДумскаяТВ».
Також на ФБ-сторінці «Правого сектора» з’являлися заклики до одеситів приходити на засідання і впливати на суд. Слів щодо Панченка не добирали. «Ми маємо справу з багатієм, що має потужні зв'язки та вплив. Ґвалтівник, а також українофоб, ексміліціянт і екснардеп з партійки "уРодіна"», — йдеться в одному з повідомлень.
Усе це призвело до загострення конфлікту Панченка-Стерненка. Дійшло до того, що саме Едуарда називають замовником другого нападу на Сергія.
«Коли в Сергія стріляли з травмату, оцей другий замах, там очевидно, що це все веде до Едіка Панченка», — каже hromadske один із колишніх активістів «Правого сектора».
«Стерненко любить говорити, що Галантерник замовив, Труханов замовив, Головін замовив, і все через його активну політичну громадську діяльність. Альтернативна версія: другий напад — це конфлікт із Панченком. Замовив його Панченко, який на той момент сидів у в’язниці. Замовив не на смерть, а щоб дуже сильно налякати, можливо, скалічити», — додає представник іншої одеської організації правого спрямування.
Першим же публічно версію причетності Панченка до другого нападу на Стерненка озвучив Дмитро Головін (на той час — керівник одеської поліції).
«Простежується зв'язок із місцевим СІЗО. Панченко вирішив йому (Стерненку — ред.) це пригадати», — заявив Головін влітку 2018-го в інтерв’ю інтернет-виданню «Лівий берег».
Уже за кілька днів на черговому судовому засіданні Панченко в розмові з журналістом одеського медіапроєкту «Редакція» спростував свою причетність до нападу до Стерненка.
У тій же розмові Панченко обіцяв допомогти Стерненку з «хорошими умовами», якщо той потрапить у місця позбавлення волі. Через цей «привіт» вважається, що Стерненку загрожує небезпека у в’язниці.
Під час підготовки цього матеріалу автори отримали свідчення високопосадовця з правоохоронних органів часів Порошенка. За його словами, розслідування СБУ підтвердило причетність Панченка до нападів на Стерненка.
«СБУ підтвердила і вважала цю версію основною», — розповів співрозмовник hromadske.
Ба більше, як випливає з ухвали суду, одразу після третього нападу (в якому загинув один із двох нападників на Стерненка) слідчі клопотали про доступ до телефонних дзвінків Панченка.
«Під час проведення оперативно-розшукових заходів встановлено, що у Стерненка був конфлікт із Панченком», — пояснювали своє клопотання слідчі. І отримали відповідний дозвіл суду.
Стерненко та СБУ
«Я Сергій Стерненко — підполковник СБУ», — стібався Стерненко 27 квітня 2019-го на своєму Youtube-каналі з відео проросійського блогера Анатолія Шарія. Напередодні Шарій виклав відео про завербованого СБУ Стерненка.
«З 2014 року працював під прикриттям над знищенням “русскоговорящих беременных ветеранов Беркута”», — підсумував сам Стерненко.
Розмови про співпрацю Стерненка з СБУ точилися не один рік. Сам Сергій у коментарі hromadske це спростовував.
А 25 лютого 2021-го голова СБУ Іван Баканов в етері ток-шоу «Право на владу» заявив: «За моєї каденції пан Стерненко ніколи не був агентом СБУ. І його нема в облікових даних СБУ як агента».
Таким чином Баканов відреагував на інформацію, що у справі з викраденням Щербича Стерненко міг фігурувати як агент СБУ. У тому ж етері адвокат Стерненка Масі Найєм зауважив: «Голова СБУ не може спростовувати, хто був агентом».
У розмові з hromadske колишній голова СБУ Василь Грицак запевнив, що Баканов усе сказав правильно. І додав, що у 2014-му році спецслужбі не було на кого спиратися:
«Звичайно, ми спиралися на тих хлопців із вулиці, які вже довели свою спроможність і патріотизм. Ми справді взаємодіяли з ними в багатьох ситуаціях: це і волонтерський рух, це і робота з “п’ятою колоною” всередині нашої країни. І для цього їм абсолютно не потрібно було бути нашими агентами, це абсурд».
На запитання, чи допомагав Стерненко СБУ боротися з проросійськими силами, Грицак прямої відповіді не дав.
«Я переконаний, що він відігравав у патріотичному русі значну роль. Не таким простим містом є Одеса, і те, що він грав там свою роль, — це сто відсотків», — додав Грицак.
Один із колишніх активістів одеського «Правого сектора» розповів hromadske, що у 2014-2015 роках у них була співпраця з місцевими СБУшниками. І якщо спочатку вона стосувалася протидії проросійським впливам, то згодом — «бізнес-питань».
Не виключив співпрацю окремих представників «Правого сектора» з СБУ і Дем’ян Ганул. Проте конкретних фактів не навів.
Тут треба розуміти специфіку Одеси. У місті багато нелегального бізнесу: контрабанда, наркотрафік, гральний бізнес тощо. І за контроль над «потоками» з цього бізнесу тривала боротьба між представниками різних правоохоронних органів. І до цієї боротьби залучали різних активістів.
«У 2015-му була співпраця з СБУ, і спецслужба давала дозвіл ПС: можна там “штормити”, можна тут “витягнути”. Показуйте, що ви проукраїнські», — каже одна з місцевих проукраїнських активісток. Вона ж запевняє, що викрадення Щербича й було одним із епізодів такої співпраці з СБУ.
Під час підготовки цього матеріалу авторам довелося почути різні прізвища, з ким із СБУ міг співпрацювати Стерненко. Проте жодних документальних підтверджень жоден співрозмовник не має.
У розмові з одним із високопосадовцем із правоохоронних органів часів Порошенка автор запитав про можливий зв’язок активіста з Данилом Доценком. Це начальник Департаменту захисту національної державності СБУ у 2017-2019 роках. До того очолював управління СБУ в Херсоні та Криму (з дислокацією у Херсоні).
«Цей міг завербувати. Теоретично це можливо, — відповів співрозмовник. — Роль Доценка відтоді трошки прояснилася. Після цього я почав звертати увагу на їхню агентуру в середовищі радикальних революціонерів».
Як розповів нам один із членів партії Петра Порошенка «Європейська солідарність», Доценко останнім часом почав з'являтися в штабі цієї політсили. Ми намагалися отримати його коментар, проте через третю людину Доценко переказав, що не хоче брати участь у підготовці матеріалу з «дегероїзації» Стерненка.
Стерненко гостро критикував Порошенка у часи його президентства. Наприклад, 17 грудня 2015 року Стерненко у відеозверненні казав: «Режим Порошенка закрив за ґрати ще більше людей, ніж свого часу бандитський режим Віктора Януковича».
Останніми роками такої критики від Стерненка вже не чути. В одному зі своїх останніх відео Стерненко аналізував записи Медведчука, які оприлюднили журналісти з «Бігус.Інфо». І хоч у матеріалі журналістів вказувалося на зв’язки кума Путіна з Порошенком, Стерненко у своєму відео про це не згадує.
Викрадення Щербича
Сергій Стерненко фігурує у 4 кримінальних справах. Найбільш відома — про вбивство одного з нападників. Проте першою до судового вироку дійшла інша — про викрадення Сергія Щербича.
У вироку Приморського райсуду Одеси за 23 лютого 2021 року йдеться:
«Утримуючи потерпілого у підвальному приміщенні понад п'ять годин із застосуванням фізичного та психологічного насильства здійснювали демонстрацію зброї шляхом прикладання її до голови потерпілого та здійснили один постріл поряд з його головою. Також, використовуючи плоскогубці, здавили палець правої руки, чим спричинили закрите пошкодження зв'язкового апарату першого міжфалангового суглоба… в ході тривалого утримання потерпілого, знущань та нанесення тілесних ушкоджень… заволоділи його майном… а саме банківською картою «ПриватБанку», грошовими коштами у розмірі 300 гривень».
За версією слідства, таким чином від Щербича вимагали скласти повноваження депутата райради. І сталося це після того, як Щербич зустрівся зі Стерненком та іншим активістом «Правого сектора» Русланом Демчуком. Інші фігуранти злочину слідством не встановлені.
Позиція адвокатів — докази не підтверджують, що Стерненко причетний до злочину, і що ці дії робив Стерненко.
Також прихильники Стерненка нарікають, що за вироком у цій справі стоять Медведчук, Аваков, Труханов.
Проте тут варто нагадати хронологію справи. Злочин стався навесні 2015-го. Стерненка і Демчука затримали у вересні того ж року. Сталося це за кілька днів після допису Стерненка у Facebook, в якому він написав: «Щоб ти здох, Петро Порошенко».
Тогочасний керівник одеської поліції Гіоргі Лорткіпанідзе затримання активістів пояснював так: «Я приїхав в Одесу не для того, щоб дивитися, як відбуваються рейдерські захоплення та свавілля, як викрадають машини… Таке свавілля, самосуд, який хочуть влаштувати так звані “патріоти”, громадські організації, — такого в місті не буде».
За кілька днів після арешту Стерненко і Демчук вийшли під заставу. І за кілька днів на одному з мітингів в Одесі Стерненко виступив про переслідування патріотів: «Партія президента не краща за “Партію регіонів”. А подекуди й гірша за неї. “Партія регіонів”, хоча крала і вбивала, чим, власне, займається і сьогоднішня влада, не прикривалася патріотизмом».
Обвинувальний вирок у цій справі спрямували до суду ще у 2016 році. І протягом кількох років розгляд у суді затягувався, зокрема, через важку хворобу судді та нез’явлення потерпілого Щербича. І лише у жовтні 2020-го він прийшов до суду.
Щербича і сам Стерненко, і його прихильники постійно називали сепаратистом, що пов’язаний з подіями 2 травня з боку проросійських сил, возив «тітушок» на Майдан.
«Якщо сепаратиста і тітушку Щербича справді хтось викрав та “люстрував” — така людина заслуговує на вдячність будь-якого українця», — написав 9 вересня 2015-го на ФБ-сторінці одеського «Правого секторо» Олексій Бик з інформаційного центру ПС.
Проте фігура Щербича на одеській шахівниці — це пішак.
«Це абсолютно не велика політична фігура, це якийсь там депутат райради. Я ніколи не бачив Щербича в публічному полі, він не був якимось там відомим активістом. Тому ця історія — очевидно не про боротьбу з сепаратизмом, бо це ноунейм, із ним нема чого боротися», — розповідає Павло Ленець, у минулому лідер одеського «Демальянсу».
Співрозмовники hromadske з патріотичних кіл Одеси запевняють, що викрадення Щербича не було пов’язане з проросійськими поглядами. А було здійснене за вказівкою СБУ. Мета — нібито змусити Щербича скласти мандат депутата райради, щоб його посаду обійняв інший.
Цю версію озвучували й публічно. Автори знайшли відповідні дописи у Фейсбуку після вироку суду.
Так, відома представниця Євромайдану Альона Балаба зазначила: «Його (Стерненка — ред.) куратори з СБУ організували викрадення Щербича та думали, що справа буде похована в судах».
Подібну версію у ФБ-коментарях висунув ще один колишній проукраїнський активіст з Одеси Павло Поламарчук: «Була рутинна профілактична бесіда, проведена не без відома СБУ, так скажімо, яку сам "потерпілий" називав "лікуванням"».
Співрозмовник hromadske в керівництві одеської прокуратури версію про скоєння цього злочину у співпраці з СБУ назвав конспірологічною теорією.
Самі ж Стерненко і Демчук не заперечують, що в день злочину зустрічалися зі Щербичем. Нібито той виявив бажання допомогти «Правому сектору» у громадській діяльності.
Водночас Демчук у своїх свідченнях у суді заявив, що був знайомий із Щербичем від 2014-го. І вони домовилися про зустріч телефоном.
Проте Стерненко в суді з обрання йому запобіжного заходу в цій справі 9 вересня 2015 року заявив журналістам, що навіть не знайомий із постраждалим. Хоча в ухвалі суду від 10 вересня йдеться, що Щербич зустрічався зі Стерненком і Демчуком за кілька місяців до злочину. Було це а лютому 2015-го в офісі «Правого сектора»за адресоювул. Коблевська, 42. Мета зустрічі — «обговорення проблемних питань, пов'язаних зі службовою діяльністю Щербича».
З тієї самої ухвали стає відомо, що на момент викрадення Щербича Демчук відбував випробувальний термін: Суворовський райсуд Одеси засудив його за підроблення документів. Загалом Демчук має кілька судимостей.
Справа ґрунтується на свідченнях потерпілого, свідка, яка бачила момент бійки під час викрадення Щербича, та на трафіку з’єднань телефонних номерів, які належать потерпілому та обвинуваченим, що нібито вказує на перебування Щербича, Стерненка та Демчука в місцях покриття базових станцій під час скоєння злочину.
hromadske звернулося до колишнього начальника управління спецрозслідувань Генпрокуратури Сергія Горбатюка з проханням прокоментувати ці докази. Він вважає, що в цій ситуації абсолютно немає підстав виносити вирок саме за викрадення чи пограбування, бо доказів недостатньо. Тому Горбатюк вважає, що «всі обставини вказують, що цей вирок однозначно був отриманий у ручному режимі з впливом на суддю».
До того ж він зауважує, що не розуміє і позиції захисту Стерненка.
«Мені здається, що їм би не соромитись, а визнати, що вони це робили, тільки з певних політичних міркувань», — каже Горбатюк.
Співрозмовник hromadske в одеській прокуратурі не погоджується, що в цій справі бракує доказів. Він зауважує, що в суді першої інстанції захист не озвучував позицію щодо недопустимості низки доказів. А також не навів пом’якшувальних обставин, тож без цього суд виніс вирок із тим терміном позбавлення волі, що передбачає стаття про розбій.
Під час підготовки цього матеріалу автори отримали свідчення одного з керівників Генпрокуратури часів попередньої влади. За його словами, на одній із нарад щодо цієї справи в Генпрокуратурі дійшли висновку, що доказів таки недостатньо й «обвинувачення недостатні та в нормальному суді не встоять». Тоді ухвалили рішення відкликати справу з суду, з чим погодилася й одеська прокуратура. Але через тривалу перерву в судових засіданнях реалізувати це рішення за попередньої влади не вдалося.
* * *
Це друга частина історії Сергія Стерненка, яку підготувало hromadske. У третій, заключній, ми розкажемо про інші справи, в яких фігурує Стерненко — про «наркоту» та вбивство нападника.
Розповімо також про спосіб життя Стерненка, щодо якого виникають запитання з огляду на закиди про «монетизацію активізму». І про політичні перспективи влогера — хто і в якому політичному проєкті хоче його бачити.