«Скопіювали українську систему, помножили податки й ціни на два». Як РФ та окупований Донбас зміцнюють фінансові зв'язки
За матеріалом «Спектра»
Жителям Донецька і Луганська недоступні депозити, кредити, міжнародні валютні перекази і міжнародні банківські карти. Навіть поштова адреса в них на всіх дуже «умовна» — одна абонентська скринька номер 12 в селі Куйбишеве Ростовської області РФ, куди йдуть всі листи і бандеролі з території Росії перед потраплянням до самопроголошених «ЛДНР».
Та фінансове життя тут все-таки є, адже є гроші — російські рублі. На кожному кроці — обмінні пункти, де ці рублі можна обміняти на євро і долари. Є навіть «Центральний республіканський банк "ДНР"», а скоро з'явиться ще один — філія банківської установи самопроголошеної і мало ким, крім Росії, визнаної республіки Південна Осетія.
Як Донецьк і Луганськ відверталися від України на користь фінансової інтеграції з Росією — вивчав кореспондент «Спектра».
Готівка та міняйли
Повний фінансовий контроль в самопроголошених республіках було встановлено тільки навесні 2017 року, після введення Києвом транспортної та торговельної блокади непідконтрольних Україні територій. На той час українських банків у самопроголошених республіках вже не залишилося, але мільйони людей продовжували отримувати заробітну плату, пенсії і соціальні виплати в гривні на пластикові карти.
І тоді в Донецьку успішно працював фінансовий бізнес з переведення в готівку грошей з українських карт. Близько 150 тисяч людей продовжували працювати на великих промислових підприємствах і отримувати заробітну плату на картки, емітовані українськими банками, пенсії на картки Ощадбанку отримували і пенсіонери. Але постійно їздити на підконтрольну територію для зняття грошей в банкоматі — дорого й клопітно.
Тоді з’явились фінансові контори, які переводили кошти в готівку під серйозний відсоток (часом він сягав 10%): за допомогою інтернет-банкінгу гроші з карток знімали і видавали на місці — для цього бравим хлопцям потрібно було ганяти за лінію зіткнення в Україну або через кордон в Росію, щоб отримувати готівку в банкоматах там — в легальному фінансовому просторі. Мінусом схеми була передача повних даних особистої карти посередникам, були випадки шахрайських операцій — ці контори точно ніде не ліцензувалися і не перевірялися.
Нині ця послуга набагато менш затребувана — пенсіонери, які примудряються зберігати українські виплати, все одно повинні досить часто (раз на 59 днів) перетинати лінію зіткнення для верифікації то в державному Ощадбанку, то в електронній базі українських прикордонників.
Під тиском військових пішли з вулиць і темношкірі нелегальні міняйли з-під гуртожитку Донецького національного технічного університету на проспекті Богдана Хмельницького, які безперебійно працювали там ще з 90-х років минулого століття. Деякі колишні студенти відкрили офіційні пункти обміну — вони в центрі Донецька на кожному кроці. Тепер їхню діяльність ліцензує «Центральний республіканський банк».
Хоча, ставши офіційними, вони своїх звичок не змінили: один з міняйл розповів, що за попередньою домовленістю старим знайомим він і досі міняє за «договірним курсом».
«Центробанк»
У квітні 2015 року в «ДНР» був відкритий «Центральний республіканський банк». Тоді в самопроголошеній республіці вже з'явилися свої пенсії, рубль вже теж був введений в наказовому порядку за заниженим курсом 1 до 2 (реально тоді за 1 гривню в «обміннику» давали 2,5 рублі). За цим курсом відділення Пенсійного фонду, які повністю зберегли свій штат, перерахували всі українські пенсії, за ним визначили нові комунальні тарифи, які діяли аж до літа 2019 року, і підприємців саме за цим курсом змусили перерахувати ціни.
До серпня 2015 року «Центральний республіканський банк» оголосив про підготовку до видачі перших 300 тисяч пластикових карт, на які почали нараховувати соціальні виплати, заробітні плати і пенсії.
«Центральний республіканський банк "ДНР"» виник на уламках місцевої української банківської системи — частина приміщень банків були «націоналізовані», і керівництво банку ніколи не коментувало, яке саме обладнання використовується для випуску карт, а також не обговорювало умов «націоналізації» мереж банкоматів.
Місцевий банк надає розрахунково-касові послуги та обслуговує видачу пенсій і заробітних плат бюджетників та працівників держпідприємств. Для надання інших банківських послуг необхідно бути учасником міжнародної системи розрахунків — це, зі зрозумілих причин, державним банкам «ДНР» і «ЛНР» недоступно.
Наприкінці вересня 2019 року в Донецьку було оголошено про швидке відкриття другого банку — вже з Південної Осетії. «Встановити, що до вступу в силу закону, який регулює банківську діяльність, надавати банківські послуги на території "ДНР" уповноважені виключно «Центральний республіканський банк "ДНР"» та філія 1 комерційного банку "Міжнародний розрахунковий банк" (товариство з обмеженою відповідальністю) республіки Південна Осетія», — йдеться в постанові, підписаній главою «ДНР» Денисом Пушиліним.
Все з Росії
До шостого року війни стало очевидно, що через невизнаний статус уся фінансова система «ДНР» замкнута на себе і не може бути інтегрована ні в міжнародну, ні — щоб уникнути санкцій — в російську фінансову систему. Та торгівля з Росією бурхливо розвивається: в одній лише найближчій до «ДНР» і «ЛНР» Ростовській області з 2014 по 2017 рік більше ніж удвічі зросла кількість оптових продовольчих фірм, логістичних центрів і посередницьких компаній, пов'язаних з постачанням продуктів. В 1,6 раза зросла кількість транспортних компаній — зростання відбулося у зв'язку з різко збільшеним попитом на поставки в самопроголошені республіки.
«Ми відкрили своє підприємство в Ростові-на-Дону і перераховуємо гроші на його рахунок, — розповів «Спектру» Кирило, підприємець з Донецька. — Наше підприємство, оформлене свого часу на нашого співробітника ще з українським паспортом і кримською пропискою, отримує від нас з Донецька гроші та відвантажує нам товар. Наше російське підприємство здійснює експорт в Україну, і йому, до того ж, відшкодовується ПДВ — все красиво і просто».
«Чому з Росії все йде в "ДНР", а навпаки — не дуже? — перепитує Кирило. — Наш експорт в Росію обкладається всіма митами, ніби він український, нас же офіційно немає, а з Україною Росія веде торговельну війну! А ось з нашого боку, з боку "ДНР", жодної України немає, і мит великих немає, вони просто дуже низькі».
«На цих територіях мешкають мільйони людей, вони всі отримують рублі з Росії, і хтось розумний все збудував так, щоб тут був непоганий такий ринок збуту товарів з Росії — це ж логічно? — розповідає «Спектру» підприємець Олег, зайнятий в «ДНР» у виробничому бізнесі. — Це стосується всього: м'яса великої рогатої худоби для ковбаси, сухого молока для молокозаводів, горілчані заводи у нас є, і вони найпотужніші, але жодного спиртзаводу на цій території немає — весь спирт для нашої горілки теж йде з Росії. У мене приятель намагається свинями займатися, невелику ферму зробив — так стогне, в ціни з Росії на свинину не потрапляє (ціна виявляється неконкурентною — ред.). Для них поставки сюди — це зовнішньоекономічна діяльність з поверненням за «експорт в Україну» ПДВ, це дуже вигідно — підприємець у Ростові відправляє товар нам і здійснює з податковою взаємозалік. Подивися на карту — і з Білорусією ми не межуємо ніде, і з Україною у нас блокада — усі товари білоруські та українські сюди йдуть теж через російську територію і російські фірми. Про ліцензування я нічого не чув, у нас 100% товару заходить з Росії, зовнішньоекономічною діяльністю займаються всі!»
Однак така міжнародна торгівля виявляється під силу не всім. «Ми — магазин, продаємо промислові товари, працюємо тут за загальною системою оподаткування — у нас є рахунок в "Центральному республіканському банку", — розповідає Віктор, хазяїн великого магазину в одному з невеликих нестоличних міст "ДНР". — Та і всі навколо нас так само працюють. Це те саме, як у Польщі або Україні: беруть готівку, виписують паперові чеки, сплачують єдиний податок — нічого нового. Це лише так звані держпідприємства "ДНР" працюють безготівково. А для нас все по-старому: тупо скопіювали українську систему — лише помножили на два податки і ціни, переводячи на рублі».
Оподаткування в «ДНР» виглядає так: ПДВ немає, але є податок з обороту 2% і податок з прибутку в 15%.
«Ми декілька разів спробували закупити товар в Росії, але це складно для нас — потрібно рахунок відкривати в Південній Осетії, яка визнала нас, а їх визнала Росія, вся процедура займає декілька місяців, треба отримувати ліцензію на зовнішньоекономічну діяльність, — пояснює Віктор. — Від замовлення товару до доставки до нас все зайняло би місяці три, ми не стали зв'язуватися і беремо все на місцевих (донецьких — ред.) базах, які на цьому спеціалізуються, нормально пристосувалися, і таких оптових фірм небагато — я знаю 5-6, і їх тут точно не більше десятка. Начебто так і простіше, але весь асортимент у нас і всіх конкурентів через це майже однаковий — ну, у всіх!»
Для торгівлі з «ЛДНР» використовується схема створення НКО (небанківських кредитних організацій), в яких могли відкривати рахунки як підприємства з території «ДНР», так і підприємства з Росії. Згодом рух НКО вилився у створення в Москві великого Центру міжнародних розрахунків (ЦМР) у статусі «товариства з обмеженою відповідальністю».
Можна працювати з НКО, але з території «стратегічного партнера» «ЛДНР» — визнаної РФ республіки Південна Осетія, реєструючи її підприємства в Росії. Можна працювати через банк Південної Осетії.
Ухилення від санкцій
Схеми ухилення від санкцій у невизнаних республіках постійно видозмінюються і удосконалюються. Спершу всі підприємства в Донецьку як українські юридичні особи ставали на облік до Єдиного держреєстру «ДНР», після чого бізнес повинен був стати на податковий облік у Росії та відкрити рахунок в НКО. Виходило, що підприємства працювали з території Донецька в Росії як українські юридичні особи, не порушуючи міжнародного законодавства. Україна поставила НКО під санкції, але виник ЦМР і варіант з Південною Осетією. Її визнала Російська Федерація, а Південна Осетія, в свою чергу, визнала «ДНР» і «ЛНР». За її посередництва і відбувається торгівля. Найбільший власник промисловості в самопроголошених республіках ТОВ «Внешторгсервис» взагалі для зручності зареєстрований у Цхінвалі.
«Я від свого головного бухгалтера постійно чую ці букви зараз: НКО і ЦМР, — каже підприємець Олег. — Найпростіший спосіб такий: ти знаходиш собі російського контрагента і кажеш йому: "Я хочу у вас купувати, але перераховувати гроші не можу, ви не могли б відкрити рахунок в НКО?". Вони відкривають, і ти перераховуєш гроші відразу їм на рахунок. З Південною Осетією теж працює проста схема. Оскільки їх визнала Росія, в них є система коррахунків між банками, а Південна Осетія визнала нас, і у нас працює система коррахунків між банками, а Південна Осетія погрожувала ще й відкрити філію свого банку в Донецьку. Осетії пофіг, вони можуть собі це дозволити!»
Існують юридичні фірми, які здійснюють супровід експорту в Росію і створення вже «південноосетинських» підприємств з донецьким і луганським корінням на російській території навіть «без виїзду керівника підприємства до Цхінвалі».
Та з часом схеми роботи з Росією спрощуються, розмови про посилення інтеграції з РФ в Донецьку мають під собою ґрунт. Йдеться навіть не про те, що тепер у Донецьку і Луганську є десятки тисяч власників російського громадянства, які мають право на відкриття бізнесу в Росії. Системні кроки здійснюються і на місці.
Від тісних кімнат зі столиками з комп'ютерами для «переведення в готівку» українських банківських карт тутешні умільці прийшли до сайтів «обмінних пунктів», які вже вільно виводять гроші на картки «Центрального республіканського банку "ДНР"» зі всіляких електронних гаманців численних інтернет-сервісів типу Webmoney, Qiwi, Яндекс.Деньги і рахунків цілком реальних банків: Сбербанку Росії, Альфа-банку і навіть державного українського ПриватБанку.
Так самопроголошені фінанси адаптуються і пристосовуються працювати в умовах війни.
За підтримки «Медиасети»