«Іван Іванич, все, Росія прийшла»: як день за днем відрізали український Крим

22 лютого 2014 року. Верховна Рада України обирає Олександра Турчинова спікером, який стає також в.о. президента України і головнокомандувачем Збройних сил. Віктор Янукович у цей час «складними» маршрутами прямує до Росії.

23 лютого 2014 року. Меджліс кримськотатарського народу скликає мітинг у центрі Сімферополя. За різними оцінками на ньому зібралося від 5 до 15 тисяч людей.

Мітингувальники вимагають від Верховної Ради розпустити кримський парламент і притягнути до відповідальності кримських політиків, причетних до сепаратизму. Також вони наголошують на ухваленні закону, який гарантував би в новообраній Раді Криму представників від кримських татар.

Того ж дня мітинги в Сімферополі і Севастополі організовує партія «Русское единство» нинішнього так званого «глави Криму» Сергія Аксьонова. В Севастополі мітингувальники оголошують недовіру голові міської адміністрації Володимиру Яцубі. Новим міським головою мітинг «обирає» бізнесмена Олексія Чалого. Наступного дня Яцуба подає у відставку.

26 лютого 2014 року. На півострів прибувають російські військові «грушники» (Головне розвідувальне управління Генерального Штабу РФ — ред.) для «допомоги збереження порядку через нестабільну і напружену політичну ситуацію в країні». Паралельно з цим у ялтинський військовий санаторій Чорноморського флоту Росії звозять російських солдатів-строковиків.

У Сімферополі збирається мітинг на підтримку територіальної цілісності України. На противагу йому виходять проросійські активісти. В сутичках гине двоє людей.

Пізніше прокуратура АР Крим встановить, що в проросійському мітингу брали участь зокрема й російські військові. В окупованому Криму понад три роки розглядалася «справа 26 лютого». По ній проходило 9 кримських татар. Ахтема Чийгоза, заступника голови Меджлісу, «Верховний суд Криму» засудив до 8 років колонії суворого режиму. Згодом його вдалося повернути в Україну. Решта фігурантів справи отримали умовні вироки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Показавши російський паспорт, можна було отримати автомат — Ахтем Чийгоз про початок анексії Криму

27 лютого 2014 року. На світанку будівлі Верховної Ради та Уряду Криму захоплюють російські спецпризначенці. Вдень біля кримського парламенту дві тисячі людей із пов’язками «самооборони» та «русского блока» на рукавах вимагають від депутатів проголосити незалежність півострова.

За зачиненими дверима депутати голосують за відставку уряду, призначають референдум про розширення повноважень автономії та звільняють голову уряду Криму Анатолія Могильова. Новим прем’єр-міністром стає Сергій Аксьонов.

Пізно ввечері російські військові починають захоплення аеропорту «Бельбек». Полковник Олександр Кустанович, який служив у бригаді тактичної авіації ЗСУ поблизу аеропорту та був свідком у справі Януковича, на допиті розповів, що українські військові тоді не застосовували зброю, оскільки не мали наказу, а також через близькість бази до житлових багатоповерхівок.

28 лютого 2014 року. Аеропорт Сімферополя оточують 150 озброєних людей. Вони називають себе «козацькою сотнею». Спецпризначенці ГРУ, які прибули в Крим напередодні, блокують «Кримаерорух» на території аеропорту, що забезпечує авіаційну навігацію над півостровом. Аеропорт перестає приймати цивільні рейси.

Навесні 2016 року «Новая газета» взяла інтерв’ю у колишнього українського міліціонера Володимира Мерцалова, який тієї ночі захоплював аеропорт. «До мене підбіг хлопець, як я дізнався згодом, це був Ігор Стрєлков. «Володя, протримайтеся ще трошки. З Севастополя їде підкріплення», — говорив він мені. Я зовні зберігаю холоднокровність, а сам думаю, що байкери їдуть — ну а хто ще до нас може приїхати?» — згадував Мерцалов.

Але до аеропорту під'їжджають не байкери, а вантажівки з російськими десантниками.

За словами Мерцалова, він розставив караул і розмістив снайперів на вишках аеропорту, які особисто зламував: «Охоронець аеропорту Іван Іванович ходив за мною, триндів, триндів: «Володимир Вікторович, що ти робиш, не треба тут усе ламати, мене ж потім українська влада вб'є!». А я йому кажу: «Іван Іванович, все, Росія прийшла, припиняй мені тут воду мутити!»

За повідомленнями Держприкордонслужби України, того дня український кордон з боку Росії перетинає 10 військових гелікоптерів, а зі східної частини Криму у Сімферополь прибуває 10 БТРів. П’ять військових літаків «Іл-76» приземляються на аеродромі російського ЧФ у селищі Гвардійському.

Піхотинці ЧФ Росії блокують підходи до Севастопольського загону морської охорони Державної прикордонної служби України, а в Балаклавській бухті російський ракетний катер «Ивановец» блокує вихід у море кораблям і катерам ВМС України.

Близько 10 вечора «Укртелеком» повідомляє про перерваний зв’язок між Кримом і материковою частиною України. Увечері того ж дня захоплюють ТРК «Крим». Телеканал «ATR» оточують БТРи.

На в'їздах до АР Крим з боку Херсонської області з’являються блокпости. Охороняють їх зокрема і чоловіки у формі розформованого «Беркуту».

1 березня 2014 року. Самопроголошений голова ради міністрів Криму Сергій Аксьонов підпорядковує собі всі силові структури та заявляє, що до охорони важливих об'єктів півострова залучені сили Чорноморського флоту РФ.

Ці ж сили того дня захоплюють військові аеродроми у Кіровському і Новофедорівці та командний пункт 55-го зенітно-ракетного полку в Євпаторії.

У Балаклаві озброєні спецпризначенці намагаються захопити Севастопольський загін морської охорони Держприкордонслужби, але після переговорів з українськими прикордонниками залишають територію частини.

Кораблі морської охорони українського прикордонного відомства по бойовій тривозі виводять у море. Назустріч їм із Севастопольської бухти рушають три ракетних катери Чорноморського флоту РФ та крейсер «Москва». У феодосійський порт входить російський десантний корабель «Зубр». Увечері Олександр Турчинов скликає засідання РНБО. Після – закликає РФ повернути російські катери до місць дислокації.

2 березня 2014 року. Військові РФ захоплюють штаби Азово-Чорноморського регіонального управління, Сімферопольського прикордонного загону та будівлю представництва президента України в Криму. Блокують батальйони морської піхоти ВМС України у Феодосії та Керчі і гарнізон бригади берегової оборони в Перевальному.

До Севастополя із Новоросійська прибувають два десантні кораблі Північного флоту РФ — «Оленегорский горняк» і «Георгий Победоносец».

3 березня 2014 року. Більшість стратегічних військових об'єктів Криму контролюють росіяни. Вони стягують бронетехніку до поромної переправи «Крим-Кавказ».

4 березня 2014 року. Півсотні українських військових у Бельбеку йдуть із українським прапором на аеродром із вимогою пустити їх на позиції. Росіяни стріляють у повітря.

На мисі Фіолент у Севастополі військові РФ захоплюють український зенітно-ракетний полк та знищують обладнання.

Команда корвету «Тернопіль», заблокована росіянами, опинилась відрізаною від суші. Моряки жалілись на складнощі із передачею їм продуктів харчування.

6 березня 2014 року. Російські військові затоплюють на озері Донузлав списаний протичовновий корабель «Очаків» і рятувальне судно «Шахтар», чим блокують вихід українським суднам з Південної бази. Також російські судна блокують кораблі ВМС України у Північній і Стрілецькій бухтах Севастополя.

Ввечері Військові РФ і «козаки» захоплюють радіотелевізійний центр у Сімферополі. На території Криму припиняється трансляція «5 каналу» і телеканалу «1+1». На частоті «плюсів» починає мовити «Росія-24».

7 березня 2014 року. Штурм військової частини у Севастополі в Юхариній балці та командного пункту тактичної групи «Крим» у Судаку. Армійські «Камази» зносять ворота бази. Під час штурму травмують журналістів.

8 березня 2014 року. Автомобіль київських активістів, які прибули до військового комісаріату в Сімферополі, обстрілюють з поверхів будівлі.

Жінки створюють живі ланцюги вздовж доріг та автотрас Криму на знак протесту проти війни і російської окупації.

9 березня 2014 року. Російські військові захоплюють аеродром у Джанкої.

У Сімферополі до пам’ятника Тарасу Шевченку в день народження поета приходять близько 500 людей, які виступають за єдність України. В цей же час у місті відбувається проросійський мітинг. Вимоги: референдум та приєднання Криму до РФ.

11 березня 2014 року. Російські військові прориваються на територію української радіолокаційної роти на мисі Тарханкут. За два дні разом із «кримською самообороною» вони блокують український склад з боєприпасами в Інкермані.

Міжнародний аеропорт «Сімферополь» обслуговує рейси тільки у напрямку Москви.

14 березня 2014 року. Штурм Служби зовнішньої розвідки України в Алушті. Через Керченську поромну переправу, яку контролюють російські військові, на півострів завозять 14 зенітно-ракетних комплексів «С-300 ПМУ», а також колону російської військової техніки із крупнокаліберними гарматами.

15 березня 2014 року. На Арабатській стрілці біля селища Стрілкове висаджується російський десант та займає позиції поблизу газорозподільної станції «Чорноморнафтогазу». У перемовинах із українським командуванням росіяни кажуть, що «захищають газоперекачувальну станцію від можливості терористичних акцій».

Верховна Рада України достроково припиняє повноваження парламенту Криму.

16 березня 2014 року. День так званого «референдуму». Меджліс закликає кримчан його бойкотувати. Конституційний суд України визнає неконституційним рішення кримського парламенту щодо його проведення. Але «референдум» відбувається – за підтримки військових РФ та без участі міжнародних спостерігачів. Результати «референдуму»: нібито 96,77% мешканців півострову «за» приєднання Криму до Росії. Майже жодна країна не визнала ні сам референдум, ні його результати.

18 березня 2014 року. Російські військові захоплюють фотограмметричний центр у Сімферополі. Українських військових беруть під варту. Під час штурму гине український прапорщик.

Володимир Путін підписує договір про входження Криму до складу РФ.

21 березня 2014 року. Рада Федерації Росії ратифікує договір.

П’ять українських суден залишаються заблокованими в акваторії озера Донузлав. Частина моряків переходить на бік російської армії. Найбільший опір чинить команда тральщика «Черкаси». Вона пробує прорвати блокаду, але кораблю не вистачає потужності. Інший тральщик, «Чернігів», відмовляється прийти на допомогу.

23 березня 2014 року. Тральщик «Черкаси» робить чергову спробу вирватися. Російський катер таранить його і садить на мілину. Вночі російські військові затоплюють на Донузлаві ще один катер, остаточно заблокувавши вихід у море.

24 березня 2014 року. Зранку захоплюють рейдовий тральщик «Генічеськ». Командира беруть у полон.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Генічеськ»: історія єдиного українського мінного тральщика — Hromadske.doс

Виконувач обов'язків президента України Олександр Турчинов підписує указ, яким вводить у дію рішення РНБО щодо передислокації військових підрозділів та правоохоронних органів з Криму до інших регіонів України.