ENRU

Показавши російський паспорт, можна було отримати автомат — Ахтем Чийгоз про початок анексії Криму

Зранку 26 лютого 2014 року перед будівлею Верховної Ради Криму Меджліс кримськотатарського народу зібрав багатотисячний мітинг. Того дня кримський парламент планував ухвалити рішення про невизнання нової київської влади. Люди закликали зберегти територіальну цілісність України. Але на акцію прийшли проросійські активісти, керовані Сергієм Аксьоновим.

Під час сутичок між двома сторонами загинули двоє людей. Згодом окупаційна влада вирішила покарати тих, хто перешкоджав ухвалити рішення про вихід Криму зі складу України. В організації масових заворушень звинуватила Ахтема Чийгоза — заступника голови Меджлісу. Він провів у СІЗО понад два роки, у вересні 2017-го його засудили до 8 років позбавлення волі.

Уже 25 жовтня, після перемовин президента України Петра Порошенка з президентом Туреччини Раджепом Ердоганом, Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова — іншого політичного в'язня Кремля, вдалося звільнити.

Яким запам'ятався йому початок 2014 року, коли з'явилися перші російські військові, та хто потурав сепаратистам — в інтерв'ю Ахтема Чийгоза Громадському.

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз Фото: Віктор Ковальчук/УНІАН

На початку 2014-го депутати Верховної Ради Криму на чолі зі спікером Володимиром Константиновим записали звернення, у якому назвали Революцію Гідності «помаранчевим переворотом». Вони лякали кримчан, мовляв, невдовзі їх позбавлять права говорити російською мовою. Яким ви пам'ятаєте цей час?

Насправді, відчуття тривоги через збільшення в Криму присутності Росії виникло давно. І в такі моменти дуже активно виявлялися групи сепаратистів, які завжди були там: козацтво, політики, що завсіди спекулювали на російських темах, не маючи водночас стосунку до росіян. Ці процеси були регулярними. У 2004 році те саме відбувалося.

Ці побоювання нас завжди мобілізовували як національну групу. Ми без особливої підготовки як народ готові були давати відсіч. Тому мітинги проводилися регулярно, починаючи з листопада. Ніхто ніколи не обговорював необхідність підтримки процесів євроінтеграції, Євромайдану в Києві. Кримські татари збиралися, сідали на потяг і їхали туди. Так само і я з групою Меджлісу виїжджав на Майдан.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Покинути Крим — все одно, що покинути хвору матір», — спецрепортаж до третьої річниці окупації

Константинов, вочевидь, негідник і зрадник, але подібні звернення намагалися ухвалити і на засіданнях місцевих рад. І звернення докорінно відрізнялися від тих, що були у 2004 році. Була готовність відділення Криму. Цьому надавали мало значення. А ми навіть невеликими групами депутатів блокували ці звернення. Наш народ збирався на сесії міських та районних рад. І ми не дозволяли від імені громади району, міста робити такі звернення. У ліпшому випадку в них виходило від фракції «Партії Регіонів» робити це.

Ви казали, що Меджліс регулярно організовував акції на підтримку територіальної цілісності України. Наскільки я пам'ятаю, практично всі ці акції намагалися зірвати активісти Аксьонова. Тоді ж активістам Євромайдану в Криму почали погрожувати: півостровом розповсюджувалися листівки з їхніми фото, їх називали зрадниками Криму та звинувачували у підтримці фашизму. У громадському транспорті крутили аналогічні відео. Чи погрожували вам?

Радше попереджали, тому що від керівництва Меджлісу я займався організацією людей, які виїжджали в Київ на Майдан. Ви сказали, що Аксьонов зривав, його групи зривали акції. Не зовсім так.

Узагалі-то, ані козацтво — дешеві ряджені маргінали, — ані якась «самооборона» Аксьонова фізично значущою силою ніколи не були. Могильов (Анатолій Могильов — голова Ради Міністрів АРК (2011-2014 роки) забезпечував зриви й тиск на активістів Євромайдану. Для цього він використовував зокрема Аксьонова. Працівники міліції, які там мали слідкувати за громадським порядком, самоусувалися, коли бачили, що проросійські активісти агресивніші.

Приміром, коли площу Леніна Могильов намагався всіляко заблокувати від великих громадських заходів, довелося один з мітингів проводити біля Представництва президента України в Криму. І коли 23 лютого ми зібралися на великий мітинг в пам'ять про Номана Челебіджихана, звісно, переважно говорили про теперішнє й майбутнє України і Криму.

Свій розвиток у Криму не розглядали у відриві від України. І коли ми пішли до Верховної Ради Криму, що ми там побачили? Там уже зібралися прихильники Аксьонова та Шеремета (Михайло Шеремет — перший заступник Аксьонова (2014-2016 роки) і вже записувалися в «самооборону».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Анексований Крим: два роки репресій кримських татар

Представники так званої «самооборони Криму» у Сімферополі, Крим, 21 лютого 2014 року Фото: Олексій Сувіров/УНІАНПротистояння між активістами Євромайдану та прихильниками Аксьонова, Сімферополь, Крим, 21 лютого 2014 року Фото: Олексій Сувіров/УНІАН

Навчалися збирати автомати…

Усі питають, що робила влада в цей час у Києві? А що робила влада в цей час в особі Могильова в Криму? Якщо в Києві вона лише формувалася, то ніхто не знімав відповідальності з діючої республіканської влади.

20 лютого приватна військова компанія вже перебувала в Севастополі 

Коли ви вперше завважили, що почалося блокування Криму? У Севастополі, зокрема, бо там це почалося трохи раніше…

20 лютого. За розпорядженням Рефата Чубарова (голова Меджлісу кримськотатарського народу — ред.), враховуючи, що це межа нашого району (Бахчисарайського) із Севастополем, ми виїжджали й на власні очі бачили, як виставляли блокпости, блоки перекриття, як ставили вагончики, як уже на двох напрямках, які ми відслідковували — район селищ Верхньосадового та Орловки, вже стояли військові машини, ряджені козаки, так зване «ополчення» та військові, але не місцеві.

Нам легко відрізнити мешканців Криму від інших. Але вони не були в зеленій формі, як ті, яких згодом називали «зеленими чоловічками». Це був спецпідрозділ. За документами, які є в моїй справі, на той час у Севастополі перебувала приватна військова компанія. І Терське козацтво, наприклад. Звісно, їх у Криму раніше не було.

Всекримський мітинг пам'яті Номана Челебіджихана у Сімферополі, Крим, 23 лютого 2014 року. Номан Челебіджіхан — один з організаторів першого Курултаю, перший голова уряду проголошеної в 1917 році Кримської народної республіки, перший муфтій мусульман Криму, Литви, Польщі і Білорусі Фото: Світлана Борисовська/УНІАН

А ви тоді намагалися з ними говорити, дізнатися, хто вони і що там роблять?

По-перше, вони не йшли на контакт. А ми радше вивчали ситуацію, і в нашого голови була можливість отримувати інформацію та її переправляти як у міжнародні інституції, так і в Київ. І, звісно, силовим структурам Криму. Це вже згодом ми зрозуміли, що говорити про бандитів та окупантів людям, які з ними співпрацювали, було марно. Але тоді ми були впевнені, що вони реалізують свої повноваження в питанні безпеки держави, Криму.

Коли ви зрозуміли, що цього не станеться?

26-го вночі.

Уранці 26 лютого біля будівлі Верховної Ради Криму зібрався мітинг, організований Меджлісом кримськотатарського народу за збереження територіальної цілісності України. Там також були й проросійські активісти, організовані Сергієм Аксьоновим. Сталися сутички. Яким ви запам'ятали той день?

Я його дуже добре пам'ятаю. По-перше, була можливість за три роки по годинах розкласти все. А по-друге, мені суд допоміг. Коли детально, покроково відтворювалися події від 25 лютого. Тому вірніше буде казати про 25 лютого. Чому?

Силовики разом з проросійськими силами протистояли проукраїнським силам  

Єдиною політичною силою, яка закликала народ Криму вийти на акцію протесту проти дій керівництва Верховної Ради Криму, був Меджліс кримськотатарського народу. Треба це розуміти, перш ніж перекладати відповідальність на громадянське суспільство, на простих людей. Політиків не було. Або вони проявили пасивність.

Десь об 11 ранку біля Верховної Ради Криму перебувало вже дуже багато кримських татар. Це свідчить, що люди були готові відстоювати найголовніше — територіальну цілісність. Я пам'ятаю, коли ми йшли від площі Леніна до Верховної Ради, де багато банків, там стояли інкасаторські машини. Ми ще жартували, що вони, либонь, гроші вивозять. А це виявилося правдою. Тобто банкіри знали, що буде 27 лютого.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ 76 справ за день: як на півострові судять кримських татар за поодинокі пікети

І коли ми прийшли до Верховної Ради, то побачили: у внутрішньому дворі було оточення міліції, кілька сотень людей, і разом з ними, — не окремо, а разом — стояли «ополченці», козаки. Тобто знов силовики разом з проросійськими силами протистояли проукраїнським силам. І за матеріалами справи, ми зрозуміли, як вони активно протидіяли нам. Вони не громадський порядок там зберігали.

Протистояння між прихильниками єдності України та проросійськими активістами біля Верховної Ради Криму у Сімферополі, Україна, 26 лютого 2014 року Фото: EPA/ARTUR SHVARTSПротистояння між прихильниками єдності України та проросійськими активістами біля Верховної Ради Криму у Сімферополі, Україна, 26 лютого 2014 року Фото: EPA/ARTUR SHVARTS

Як це проявлялося?

У видавлюванні, фізичному видавлюванні кримських татар та проукраїнських активістів. Усередині Верховної Ради Криму ми бачили багато правоохоронців у повній амуніції. З матеріалів справи я тепер точно знаю — було близько 400 людей. Тобто достатня кількість для того, щоб не дати можливості жодній зі сторін узагалі стикатися і більш ніж достатньо, щоб запобігти будь-якому внутрішньому втручанню, а надто — захопленню невідомими озброєними людьми.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Ахтем Чийгоз: 8 років колонії суворого режиму

Завадивши того дня ухвалити політичні рішення керівництву Криму, ми вважали, що виконали громадський обов'язок. Крим не вийшов зі зверненням про невизнання київської влади та з проханням до Російської Федерації допомогти кримчанам. Ми цього не дали зробити.

А отже й населення сподівалося, що силовики теж виконають свій обов'язок. На жаль, вони не вважали це своїм обов'язком перед Україною і громадянами України.

Коли і як ви дізналися про захоплення Верховної Ради Криму та Ради міністрів?

Десь о 5-6 ранку через соціальні мережі. Ми всі тоді були в соцмережах — дуже пильно слідкували за подіями в Києві. О 9 ранку я вже був біля Ради міністрів. Я бачив кілька «ДАІшників», які регулювали там рух. На двох перехрестях стояли по два «ДАІшники», які не пропускали на вулицю.

Ще 26-го, показавши російський паспорт, які видавали навіть у підземних переходах, на руки можна було отримати автомат Калашникова 

Тоді ми поїхали до Верховної Ради. Там було більше працівників ДАІ, може, 10-12. Ми пройшли пішки й побачили таких як і ми, допитливих, 20-30 людей. Усе було забарикадовано. Стояла «самооборона». Звичайно, в будівлю пройти було неможливо. Ні про яку велику кількість населення, яке начебто перебувало біля Верховної Ради, не йдеться. Їх просто не було.

Протистояння між прихильниками єдності України та проросійськими активістами біля Верховної Ради Криму у Сімферополі, Україна, 26 лютого 2014 року Фото: EPA/ARTUR SHVARTSПротистояння між прихильниками єдності України та проросійськими активістами біля Верховної Ради Криму у Сімферополі, Україна, 26 лютого 2014 року Фото: EPA/ARTUR SHVARTS

Вони прибули пізніше. Це були зігнані автобуси з козаками, не лише кримськими, а й російськими…

Здебільшого російськими, з Кубані. З Кубані приїжджало автобусами козацтво, озброєне автоматами. Якщо хто не пам'ятає, я нагадаю: ще 26-го, показавши російський паспорт, які видавали навіть у підземних переходах, на руки можна було отримати автомат Калашникова біля Верховної Ради Крима та Ради міністрів.

Хто видавав?

Видавав Шеремет зі своєю компанією. Ми навіть експеримент провели: відправили кримського татарина, він отримав автомат. Озброювали всіх, кого можна було озброїти. Одночасно з порту «Кавказ» колонами йшли російські війська. Мені важко це згадувати. Але згадувати треба.

27 лютого Меджліс та ви особисто намагалися говорити з правоохоронцями, зокрема з Могильовим?

Я не брав участі в цих перемовинах — за розпорядженням Меджлісу займався організацією загонів самооборони у місцях компактного мешкання кримських татар у Криму. Десятки тисяч чоловіків різного віку групувалися та виходили на чергування, без зброї, звісно, з голими руками на захист від можливих провокацій з боку бандитів або спецслужб, які не надто відрізняються від бандитів у своїх методах.

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз Фото: Віктор Ковальчук/УНІАН

Коли ви зрозуміли, що все серйозно? Що все це швидко не скінчиться?

27-го. Напередодні, здається, десь за 2 тижні, повертаючись із Києва, сказав, що це скінчиться війною. Я не мав на увазі таку війну з Росією, я мав на увазі, що буде якесь протистояння, яке скінчиться, можливо навіть використанням зброї, а надто в Криму.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Моя принципова позиція — ціна моєї депортації», — Ахтем Чийгоз

Але бачите, так би воно, може, й сталося, якби Росія не ввійшла військами. Ще раз підкреслю: ніякої серйозної загрози ані козацтво, ані «самооборона» в Криму собою не являли. Протягом кількох днів, якби не втручання Росії, ми би всім місце визначили. Як це було й раніше.

Уже після захоплення влади ви залишилися в Криму. Попри те, що вас завчасно попереджали, й ви розуміли небезпеку перебування на півострові, небезпеку тієї діяльності, яку вели. Чому ви залишилися?

Я дуже добре пам'ятаю, коли мені Мустафа-ага сказав: «Тебе там приймуть». Тобто не факт, що посадять, а можливо, і вб'ють. Я відповів, як відчував: «Що я людям скажу? Що нібито мене, якщо повернусь, заарештують? Можливо, люди й зрозуміють, але я сам як буду з цим жити?». І поїхав додому. Розумієте, я не бачу майбутнього ані свого, ані своїх дітей без Криму. Я занадто довго, півжиття провів на чужині. Я не хочу такого майбутнього своїм дітям. Нехай буде важко, але вдома, зі своїм народом.

Це наша земля. Ми день і ніч працюватимемо та зігріємо її. Й вона знову цвістиме 

Якою ви бачите деокупацію Криму?

Насправді, силового варіанту немає. І я бачу, що в ньому не буде необхідності, якщо ми як держава і наші партнери продовжимо тиснути на Росію.

Дехто вважає, що чотири роки вже багато, але для того, щоб такий монстр, як Путін згорів, мабуть, ще потрібен якийсь час. І я, сидячі в тюрмі, бачив їхню істерику. Тих, яким було все одно, які відчували безкарність і які транслювали, що вони купили всіх, що їм усе минеться, і «хто така Європа» і «що там собі думає Америка». Я це три роки слухав, але бачив, як уже за рік в них була істерика. І в розмові із «ФСБ-шниками», які приїжджали до мене з Москви, я розумів, що їм не все одно. Отже, заходи б'ють у потрібне місце.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми вдома» — кримські політв'язні Умеров і Чийгоз повернулись до України (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Багато хто сьогодні розмірковує про майбутнє Криму. А ми робили це майбутнє, коли повернулися. Коли із «совка» творили його з національним колоритом, привабливим для всіх. Коли Крим за ці роки іншим став. Звичайно, цього разу він повернеться до нас у ще гіршому стані, але це наша земля. Ми день і ніч працюватимемо та зігріємо її. Й вона знову цвістиме. Я просто впевнений у цьому.

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз Фото: Віктор Ковальчук/УНІАН