Як підняти українцям пенсії без передвиборчого популізму
Напередодні парламентських виборів Кабінет міністрів оголосив про підвищення пенсій для українців, які мали великий трудовий стаж, але маленькі зарплати. З 1 липня вони отримуватимуть щонайменше по 2 тисячі гривень на місяць. Підвищення навряд чи суттєво покращить рівень життя пенсіонерів, проте економіці та Пенсійному фонду воно здатне завдати суттєвих клопотів.
Як зробити так, щоб українці на старості отримували більше коштів та на яку державну підтримку очікувати людям, які ще не вийшли на пенсію, розбиралося Громадське.
Як влаштована пенсійна система зараз
Пенсійна система України — солідарна. Наразі всі зібрані Пенсійним фондом кошти збираються до «єдиного кошика», звідки одразу ж видаються пенсіонерам. Цей «кошик» — окрема система зі своїми доходами (у вигляді єдиного соціального внеску, тобто збору, який виплачує роботодавець з фонду заробітної плати) та видатками, яка існує поза бюджетом. На папері.
Насправді ж, тих коштів, які збирає Пенсійний фонд, наразі не вистачає навіть для того, аби профінансувати і поточні не надто високі пенсії.
Що не так із черговим підвищенням?
У 2019 році розмір середньої пенсії в Україні становив 2940 гривень. Це на понад 1200 гривень менше за мінімальну зарплату. При цьому в Україні близько 5 мільйонів осіб отримують пенсію, нижчу за 2 тисячі гривень на місяць.
Урядова ініціатива підвищити пенсії деяким українцям вирішує цю проблему дуже частково. Так, за розрахунками уряду, вона стосуватиметься близько 2,5 мільйонів українців, тобто лише половини тих, хто отримує наднизькі пенсії. Але й на ці цілі необхідно знайти кошти.
На проведення цієї «зрівнялівки» (адже уряд пропонує саме зрівняти розмір пенсій тих, хто працював на більш високооплачуваних роботах, і тих, хто отримував менші зарплати) необхідні чималі кошти. З 1 липня розмір мінімальної пенсії в Україні зріс до 1564 гривень. Якщо припустити, що саме стільки отримували б українці, яким уряд напередодні виборів вирішив підвищити пенсії, то щонайбільше на таку ініціативу потрібно витратити 65,4 мільярда гривень до кінця поточного року.
При тому, що коштів пенсійного фонду і так хронічно не вистачає. У 2019 році Пенсійному фонду бракує 167 мільярдів гривень — це майже 41% всіх коштів, необхідних на виплати пенсій. Цих коштів вистачило б для того, аби збільшити видатки на оборону на 160% або фінансувати освіту 4 додаткові роки.
Раніше уряд вже ухвалював рішення підвищити пенсійні виплати. Востаннє це відбулося перед президентськими виборами 2019 року. Тоді на пенсії вирішили спрямувати кошти, отримані від розмитнення автомобілів на єврономерах — близько 7,6 мільярда гривень. Ці гроші держава «заробила» додатково на пільговому розмитненні «євроблях».
Тоді така ініціатива стосувалася майже 2 мільйонів українських пенсіонерів. Їм держава вирішила «подарувати» по 1205 гривень у березні та квітні 2019 року.
Що заважає покращити пенсійну систему?
Але подібні разові «акції» не вирішують ключової проблеми української пенсійної системи — низького рівня соціального забезпечення. Як і того, що навіть такі низькі пенсії держава невдовзі не зможе профінансувати.
Причиною, зокрема, є те, що населення України старіє. Середній вік українців у 2018 році склав 43 роки, тоді як, наприклад, у 1990 році він складав 36,5 років. Це означає, що людей працездатного віку меншає.
Так, у 1990 році людей у віці від 15 до 64 років в Україні було 34,3 мільйона, а у 2018 році їх стало на 5,6 мільйона осіб менше. Відповідно, поменшало і платників єдиного соціального внеску, з якого формується бюджет Пенсійного фонду.
Ситуацію погіршує еміграція, яку офіційна статистика не враховує. За різними підрахунками, лише у Польщі перебуває від 1 до 2 мільйонів українських заробітчан.
Чимало українців працюють у Чехії, Італії, Португалії, Іспанії, Росії, США та Канаді. Точну кількість українських заробітчан наразі назвати складно — левова частка їх перебуває за кордоном неофіційно.
При цьому виїжджають з України переважно люди працездатного віку. Водночас отримувачі пенсій лишаються на утриманні держави. І ситуація буде лише погіршуватися, якщо економічна ситуація в Україні не змінюватиметься.
Як держава може вирішити проблему з пенсійним забезпеченням?
Щоби виплачувати більші пенсії, державі потрібно або збільшити бюджет Пенсійного фонду, або зменшити кількість пенсіонерів.
Першого можна досягти, збільшивши ставки ЄСВ. Однак це призведе до збільшення розміру тіньової економіки: підприємці будуть масово уникати виплати «білої» зарплати через непідйомне навантаження на фонд оплати праці.
Другого можна досягти, підвищивши пенсійний вік. Відповідно до дослідження VoxUkraine, українці живуть чи не найдовше у Європі, досягнувши пенсійного віку. Тобто, досягнувши 60 років, українські пенсіонери проживають в середньому 13-17 років — це більше, ніж у Польщі та Німеччині.
Якщо підняти пенсійний вік, кількість отримувачів пенсій суттєво зменшиться.
Є ще один спосіб вирішити пенсійну проблему — запровадити другий рівень пенсійного забезпечення, тобто державні накопичувальні пенсії. У цьому випадку розмір пенсії не залежатиме від кількості робочих рук у країні та демографічної ситуації, адже все, що ви заробили, буде вашим. При цьому нівелюються інвестиційні ризики та ризики банкрутства, притаманні недержавним накопичувальним фондам.
Але запровадження накопичувальних пенсій відкладається з року в рік. Та навіть у разі ухвалення відповідного закону запровадження нової системи триватиме роками, а то й десятиліттями. Громадяни, що працюють, не стануть одразу ж відкладати на старість всю необхідну суму, а відкладатимуть лише маленьку частину, яка щороку буде збільшуватися. Решту соціальних внесків сплачуватимуть до солідарного пенсійного фонду, бо потрібно утримувати чинних пенсіонерів.
Вирішенням ситуації міг би стати «бум» народжуваності. У такому випадку навіть не потрібно запроваджувати накопичувальний рівень пенсій, адже солідарний працюватиме з профіцитом. Саму солідарну пенсійну систему вигадали якраз у ті часи, коли населення країн Європи стрімко збільшувалось і ніхто не думав про те, як малій кількості працюючих утримувати набагато більшу кількість пенсіонерів.
У разі «бейбі-буму» кількість працездатного населення в Україні зростатиме. Зростатиме й кількість внесків до Пенсійного фонду, що дозволить йому зменшувати залежність від державного бюджету, а згодом — збільшувати розмір пенсійних виплат.
Як забезпечити собі пенсію, не розраховуючи на державні «акції»?
Існує декілька варіантів забезпечити собі гідну старість. Чи не найпростіший — це вкладання у недержавні пенсійні фонди. Там для вас відкривається особистий пенсійний рахунок, на який здійснюються виплати. Кошти з рахунку інвестуються та примножуються. Зі свого рахунку ви не фінансуватимете пенсії решти пенсіонерів, які живуть нині, а накопичуватимете лише на свою старість.
У НПФ є низка ризиків. Зокрема, ніхто не може гарантувати виплати пенсій у разі банкрутства пенсійного фонду або його невдалої інвестиції. Також, вся система недержавного пенсійного забезпечення в Україні є надто малою, щоб створювати ефект примноження капіталу (коли більший обсяг капіталу створює більший прибуток, відповідно більшими стають пенсійні заощадження та виплати у майбутньому). Малим є і вибір куди інвестувати кошти пенсійних фондів через фактичну відсутність фондового ринку.
Також достойну старість собі можна забезпечити, отримуючи «пасивні» доходи — тобто, доходи від депозитів, цінних паперів, нерухомості. Однак для того, щоб забезпечити собі такі доходи, потрібно мати чималу суму початкового вкладу, якої більшість українців не мають.
Останнім часом поширеними стали випадки «пенсійного заробітчанства». Так, українці за декілька років до досягнення пенсійного віку їдуть на заробітки до Польщі. Пропрацювавши у цій країні до пенсійного віку, вони отримують право на «надбавку» — польську пенсію, розраховану за той період, за який сплачувались внески до соціальних фондів Польщі. Залежно від кількості років та розміру польської зарплати, так можна отримати до 7,7 тисячі гривень на додачу до української пенсії. Наразі майже півмільйона українців можуть претендувати на отримання пенсії чи її частини у Польщі.