Прем'єр каже, що в Україні перестануть виплачувати пенсії. Розповідаємо, як накопичити на старість

Днями прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив про те, що вже через 15 років уряд не зможе виплачувати пенсії. Мовляв, винна демографічна ситуація: співвідношення тих, хто працює, до пенсіонерів стане критичним, а підвищити податки не можна.

Якщо ви молода працездатна людина, то саме час усвідомити: імовірно, отримувати пенсію ви не будете. Або ж вона буде настільки мізерною, що не вистачить навіть на повноцінне харчування, не кажучи про інші потреби. Чи порятує недержавне пенсійне забезпечення — читайте у нашому матеріалі.

Українці старіють і це критична проблема для солідарної пенсійної системи. Станом на початок 2019 року близько 10 млн офіційно працевлаштованих українців забезпечували пенсії 11,3 млн пенсіонерів (дані Пенсійного фонду України). Щороку ситуація лише погіршується, адже народжуваність в Україні є критично низькою, водночас доволі масштабною нині стала еміграції. За кордон виїжджають переважно молоді люди, які б мали сплачувати внески до державного пенсійного фонду. Через це держава вимушена вигадувати все нові й нові способи наповнювати бюджет ПФУ, то змушуючи ФОПів платити єдиний соціальний внесок, то віддаючи на пенсії надходження від розмитнення авто на єврономерах.

Однак такі старання держави навряд можна назвати ефективними. Станом на 1 січня 2020-го розмір середньої щомісячної пенсії в Україні складав 3 тисячі 083 гривень, тобто трохи більше як 100 доларів.

Один зі способів вирішити цю проблему — пенсійна реформа. Під пенсійною реформою на Заході, розуміють перехід від солідарної пенсійної системи (коли всі працюючі люди сплачують кошти в єдиний кошик, з якого водночас виплачують пенсії чинним пенсіонерам. Мотивує їх це робити «солідарність», адже коли вони зістаряться так само робитимуть їхні діти) до накопичувальної. Накопичення пенсії полягає в тому, що кожна людина відкладає на свою старість сама, на власний пенсійний рахунок. Потім, коли ця людина постаріє, вона отримуватиме зі свого ж рахунку пенсійні виплати.

В Україні частина реформи, що відповідає за другий рівень — власне накопичення — наразі так і не запрацювала, тож накопичувальні пенсії у нас існують лише у вигляді недержавних пенсійних фондів.

Що таке недержавний пенсійний фонд?

Недержавний пенсійний фонд (або коротко НПФ) — це неприбуткова організація, мета якої — накопичення пенсійних внесків, збереження їхньої вартості та виплата пенсій вкладникам. Тобто, НПФ не має на меті заробити на ваших вкладах чи отримати будь-який інший прибуток (на відміну від банку, наприклад), тому НПФ не сплачує податків зі своїх доходів.

Робота НПФ також дещо специфічна, адже на відміну від інших фінансових установ, недержавний пенсійний фонд це, по суті, не одна, а одразу три компанії:

• адміністратор — обличчя НПФ, той, із ким ви спілкуєтеся, коли укладаєте контракт;
• банк-зберігач, у якому НПФ відкриває рахунок, на який і надходять ваші пенсійні відрахування;
• компанія з управління активами (КУА) — інвестиційна компанія, яка керує вашими внесками, інвестуючи їх у цінні папери, депозити тощо (про це трохи згодом), щоб уберегти вашу пенсію від інфляції та заробити для вас інвестиційний дохід.

Як працює НПФ?

Укладаючи угоду з пенсійним фондом, ви встановлюєте розмір щомісячних відрахувань. При цьому сам фонд проводить розрахунки та повідомляє вам про приблизний розмір пенсії у майбутньому.

Всі кошти НПФ не лежать на місці, адже інакше їх «з’їсть» інфляція. Потрапляючи на рахунок НПФ у банку, кошти надходять у розпорядження КУА, яка намагається інвестувати їх, щоб отримати максимально можливий дохід при мінімально можливому ризику.

Куди інвестуються кошти? Напрямків існує багато, а розмір інвестицій у ту чи іншу сферу суворо контролюється та регулюється законом. Так, наприклад, КУА не може всі отримані кошти покласти на депозит в Ощадбанк чи придбати за них державні боргові облігації. Натомість вона має диверсифікувати інвестиції, щоб зменшити рівень ризику.

Всі інвестиції НПФ є довгостроковими, тому вони відіграють позитивну роль в економіці, адже пенсійні фонди є чи не єдиними організаціями, які зацікавлені у тривалих проектах та готові інвестувати у них свої кошти.

Чи можна довіряти НПФ свої гроші?

Оскільки Недержавний пенсійний фонд — це одразу три установи, то за їхньою діяльність спостерігають одразу три державні регулятори: за адміністратором — Нацкомфінпослуг (регулятор ринку небанківських фінансових установ), за КУА — Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, за банком-зберігачем — Національний банк України.

Згідно із законодавством, НПФ не може збанкрутувати, його не можна ліквідувати. У разі настання кризової ситуації (наприклад, «банкопад») кошти вкладників переводяться до іншого фонду. Це береже пенсійні заощадження від «згорання».

Як знайти НПФ?

В Україні існує 3 види недержавних пенсійних фондів: корпоративні, професійні та відкриті.

Якщо вам пощастило з роботодавцем, і він дбає про вашу старість, то у вас в компанії існує свій корпоративний пенсійний фонд. Робити внески до нього та отримувати виплати можуть виключно працівники вашої компанії.

Професійні пенсійні фонди створюють галузеві спілки. Тобто, якщо ресурсів однієї компанії замало для стабільного існування НПФ, то вона об’єднується з іншими компаніями цієї ж галузі. Усі вони створюють спільний НПФ, у якому беруть участь їхні працівники.

У відкритих НПФ можуть брати участь всі охочі.

В Україні найбільше саме корпоративних та професійних НПФ. Зокрема, найбільший НПФ належить Нацбанку. Його активи складають близько половини всіх активів НПФ України.

Більшість НПФ в Україні — 44 фонди — розташовані в Києві. 6 фондів — у Донецькій області, ще 4 — у Дніпропетровській. Загалом в Україні нараховується 64 недержавні пенсійні фонди. Усі вони сумарно розпоряджаються активами на суму 2,6 мільярди гривень. Для порівняння, після підвищення пенсій у 2018-му уряду не вистачило близько 11 мільярдів гривень — ці кошти Кабінет міністрі наприкінці року терміново перерозподілив з інших соціальних програм. Сам же бюджет солідарного пенсійного фонду складає близько 400 мільярдів гривень.

Послугами НПФ в Україні користуються понад 800 тисяч людей, з яких близько 10% уже отримують пенсії.

Більшість учасників НПФ — чоловіки (58%), а найчисленніша вікова група — люди віком від 25 до 50 років.

Які переваги НПФ?

Вищі пенсії: за даними регулятора, станом на 30 вересня 2018 року середній розмір пенсійної виплати на одну особу склав 59,6 тисяч гривень (враховуючи ті виплати, які вкладники отримали одноразово). Для порівняння, в солідарній системі середній розмір пенсії складає 2,6 тисячі гривень).

Розмір пенсії залежить від вас самих та вашого бажання відкладати собі на старість. Минулого року українці в середньому відкладали по 491 гривні до НПФ.

Учасники НПФ мають право на податкові пільги, зокрема розмір пенсійних внесків не оподатковується податком на доходи.

Пенсійні виплати можна отримати достроково, у випадку настання інвалідності чи критичних проблем зі здоров’ям, а також при виїзді за кордон. Після смерті учасника НПФ його пенсійні заощадження можуть успадкувати нащадки.

Які недоліки?

З недоліків НПФ в Україні — законодавче регулювання. Донедавна в законодавстві було непорозуміння щодо визначення неприбуткового статусу НПФ: у Податковому кодексі ці установи були прибутковими, тому мали платити податки. Цю правову колізію вирішили лише наприкінці 2018 року.

Крім цього, активи НПФ критично малі. Від розміру пенсійних накопичень, які має фонд, залежить й прибутковість його інвестицій. Більше коштів — більше доходів — більшим буде розмір отриманої пенсії.

Також, попри захищеність ваших інвестицій у НПФ, держава не гарантує накопичені заощадження, як у випадку з банківським депозитом.