Війська росії вже за 3 км від Покровська. Що відомо про ситуацію в місті та чим загрожує його втрата

Прорив із півдня

Окупанти почали просуватися до Покровська зі сходу після захоплення Авдіївки в лютому 2024 року. У травні росіяни захопили селище Очеретине за 30 кілометрів на захід від Покровська та продовжили рухатися до траси Костянтинівка — Покровськ. 

У серпні окупували місто Новогродівка, однак прямо на Покровськ не пішли. Натомість узяли курс південніше, рухаючись уздовж залізниці, яка йшла з Очеретиного, — і в жовтні захопили сусіднє з Новогродівкою Селидове.

У листопаді просування росіян на Покровському напрямку дещо сповільнилося: їхньою головною ціллю стало місто Курахове, туди вони кинули основні сили. Однак уже наприкінці листопада — на початку грудня росіяни стали стрімко наближатися до Покровська з півдня. Спочатку зайшли у село Жовте, звідти посунули в напрямку селища Шевченко. Зрештою, нині російська армія — за 3 км від головного логістичного хабу на півдні Донеччини. Як це стало можливо — нам розповіли військові.

«Нам нарізали завдання — виставити позиції у посадці, де вже були п*дари», — цитує запис у своєму щоденнику від 29 листопада боєць 59 мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

Його підрозділ тримав лінію оборони на південному фланзі Покровського напрямку, звідки сунули росіяни. Саме нераціональні завдання, неспівмірні з можливостями виснажених підрозділів, він називає головною причиною стрімкого падіння лінії Жовте — Новотроїцьке — Шевченко.

«Коли ти отримуєш для оборони неадекватну дистанцію для батальйону, в якого майже сточена піхота (інші підрозділи теж потрібні, але піхота — передусім), ти не можеш виставити достатню кількість піхотних позицій», — пояснює військовослужбовець.

Відповідно, продовжує він, скориставшись прогалинами в обороні, окупанти стали просочуватися малими групами, накопичуватися і далі заходити на порядки «другої» лінії — мінометників, БпЛА, рот вогневої підтримки, і вже ті вимушені були вступати у стрілецькі бої з противником. Це підтверджують й інші співрозмовники hromadske на цьому напрямку.

«Кількість людей явно не відповідала лінії фронту, а нову бригаду замість того, щоб поставити в лінію оборони й закрити дірки, кинули на штурм, який провалився», — пояснює ще один боєць 59 бригади.

hromadske звернулося до Оперативно-стратегічного угруповання військОСУВ «Хортиця» з проханням прокоментувати проблеми з організацією оборони та дірки на лінії фронту, пов’язані зі сточеними підрозділами. Речник «Хортиці» Назар Волошин вважає, що ці проблеми мають пояснити в самій 59 бригаді.

«Ми втрачаємо наші позиції під кальку один в один за цією схемою. Неможливо провести розвідку на тому просторі, який вони дають. Ти не можеш фізично пролетіти всюди. Що відбувається далі? Тебе сточують і дають уже меншу лінію відповідальності. Але в цей момент уже залишається стільки сил і засобів, що й меншу лінію відповідальності вже не втримуєш. А тобі далі кажуть: “Ви навіть цю не можете витягнути?”. Ну, розумієте абсурд? От якби ви нам дали одразу адекватну лінію відповідальності!» — обурюється військовий з 59 бригади (перший із наших згаданих співрозмовників).

Про погану взаємодію між підрозділами розповідають і бійці з інших бригад, які тримають оборону східніше від Шевченка. Захоплення селища ускладнить їхнє становище, адже тепер росіяни підтискатимуть їх не лише з півдня, а й із заходу. 

«Дуже слабка взаємодія загалом на напрямку між більшими підрозділами, тобто між бригадами. Дуже погана взаємодія, якщо відверто казати. Ліва рука часто не знає, що робить права. Це безпосередньо впливає на якість управління бойовими діями і є однією з ключових причин того, що відбувається, окрім нестачі людей, само собою», — каже аеророзвідник Гусь із 68 єгерської бригади.

Часто це стається через те, що командири нижньої ланки бояться доповідати нагору погану інформацію, побоюючись наслідків і покарань, пояснює наш співрозмовник у 59 бригаді.

«У нас просто система кругового безумства. Замість передання інформації знизу догори задля ухвалення адекватних рішень є небажання говорити погані новини, тому що за це будуть санкції. Тому в нас негативна селекція командирів, адже командири, які адекватно доносять інформацію нагору і реагують на неадекватні накази запереченням, неугодні. Натомість просувають командирів, які Мається на увазі військове вітання з прикладанням руки до козирка кашкетаберуть під козирок і виконують найбезглуздіші накази. Я придумав для себе таку філософську концепцію — круговорот довбо*бизму в природі», — не приховує свого обурення боєць 59 бригади.

Чи справді ситуація критична?

Військове командування не приховує, що ситуація поблизу Покровська наразі важка. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у грудні відвідав бійців 38 окремої бригади морської піхоти, які захищають Покровськ, зазначивши, що «доводиться ухвалювати нестандартні рішення для підвищення стійкості оборони та більш ефективного знищення окупантів».

«Бої мають винятково жорсткий характер. російські окупанти кидають вперед усі наявні сили, намагаючись прорвати оборону наших військ», — зазначив головком ЗСУ.

За словами речника ОСУВ «Хортиця» Назара Волошина, на Покровському напрямку росіяни щодоби в середньому втрачають близько 400 людей убитими й пораненими.

«У ворога головна мета — вирівняти лінію фронту і захопити якомога більше території, щоб вийти на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей», — зазначив він.

Крім того, в ОСУВ «Хортиця» заперечили оперативне оточення українських підрозділів у районі Успенівки, що на південь від Курахового. Наступ росіян на Курахівському напрямку почався майже одночасно зі штурмами на Покровському. І наразі Курахівський напрямок за кількістю боїв випередив Покровський.

На цій ділянці фронту бої тривають на околицях Успенівки, Ганнівки, Трудового та Романівки. Як зазначають в ОСУВ «Хортиця», Сили оборони протидіють захопленню цих населених пунктів та оточенню противником.

Що відбувається в самому місті?

Начальник Покровської міської військової адміністрації Сергій Добряк наголошував, що ешелоновану оборону в громаді почали зводити з 2022 року. За його словами, у жовтні «повністю закрили» південну та західну частини міста. 

У середині листопада журналістки hromadske фіксували, що підготовка міста до оборони набирає обертів. Фортифікації нарешті почали зводити у лісосмугах, а не посеред поля, звідки незручно вести оборону.

Однак бійці, з якими спілкувалося hromadske, досі мають запитання до якості цих фортифікацій. Наш співрозмовник у 25 окремій повітрянодесантній бригаді нарікає, що фортифікації зводяться за радянськими книжками, і ті рекомендації не враховують реалії сучасної війни:

«Зверніть увагу, що вони під три метри, мало бійниць. Ми в таких були, що бійниці довелося відкривати так, щоб огляд був, а то ми не бачимо, як підходить ворог. Вирили, а як спостерігати за місцевістю? Ніяк».

У Покровську, де в мирні часи проживало 60 тисяч людей, тепер залишилося близько 11,5 тисячі мешканців. Попри постійні обстріли, у місті досі перебувають 18 дітей, яких міська влада обіцяє евакуювати до 15 грудня.

Залізничне сполучення з містом припинилося ще у вересні. Тому евакуаційні поїзди вирушають із Павлограда Дніпропетровської області.

Виживати у місті стає дедалі складніше. Критична інфраструктура зруйнована на 80%. Покровчани залишилися без води, газу та опалення. Електрика в місті є лише в деяких районах, і часто з перебоями.

Днями влада оголосила про припинення підвозу безплатної води. У МВА пояснили, що це пов’язано з небезпекою через постійні обстріли. Крім того, бракує водіїв.

Проте у громаді досі працюють стаціонарні точки роздачі питної води, яку очищують через фільтри.

Влада і далі закликає місцевих виїжджати. Для реєстрації на евакуаційний потяг необхідно залишити заявку, зателефонувавши до Контакт-центр Покровської МВА — 0-800-300-101Покровської МВА.

Чим важливий Покровськ?

Покровськ — місто у західній частині Донецької області, засноване у 1881 році спершу як залізнична станція біля козацького селища Гришине.

Завдяки своєму розташуванню Покровськ став стратегічним транспортним вузлом. Місто отримало статус «західних воріт Донбасу», оскільки розташоване на кордоні з Дніпропетровською областю й через нього проходять траси на Донецьк, Костянтинівку та Краматорськ.

Втрата такого важливого вузла ускладнить для українських військових ланцюги постачання і призведе до того, що росіяни опиняться за 18 кілометрів від адміністративної межі Донецької та Дніпропетровської областей.

Крім того, Покровськ — важливий центр вугільної промисловості. Поблизу міста, в селі Удачному, розташована єдина на підконтрольній території шахта з видобутку коксівного вугілля. Його потребують для роботи найбільші металургійні комбінати України.

Президент Асоціації металургів і гірників України Олександр Каленков пояснював, що в разі окупації шахти Україні доведеться імпортувати коксове вугілля з-за кордону. Це може призвести до того, що виробництво сталі в Україні скоротиться удвічі, зазначав експерт.

Роботу однієї з ділянок шахти, розташованої в селі Піщане під Покровськом, уже припинили через наближення фронту. Проте інші ключові об'єкти шахти продовжують працювати.

Загалом надра Покровського району багаті на поклади якісного вугілля, піску та глини, якими росіяни, очевидно, бажають заволодіти.

А у вимірі української культури Покровськ вагомий тим, що з 1904 по 1908 роки там жив і працював композитор Микола Леонтович — автор відомої композиції «Щедрик», яка тепер асоціюється з Різдвом.

Яке майбутнє Покровська?

Після проблем у селищі Шевченко командування завело на цю лінію резерви, зокрема 32 механізовану бригаду та 425 штурмовий батальйон «Скала». Проте заходили вони вже у зустрічні бої, наразі росіяни зуміли закріпитися за 3 км від міста, розповіли hromadske військові, які обороняють Покровський напрямок.

«Шевченко — досить важливий вузол оборони. Він надто близько розташований до самого міста. Це дуже допоможе росіянам у плані роботи ДРГ», — каже аеророзвідник Гусь.

В ОСУВ «Хортиця» станом на 13 грудня заперечують наявність російських ДРГ на вулицях Покровська і тим паче початок боїв у місті.

Боєць 59 бригади, з яким спілкувалося hromadske, вважає, що у Покровська два варіанти майбутнього: важкі міські бої або оточення і примусовий відхід української армії.

«У Шевченку окупанти такими темпами от-от переріжуть дорогу на Павлоград. Якщо вони візьмуть її під вогневий контроль, це нам дуже ускладнить ситуацію. Покровськ — досить велике місто. Уявіть, скільки сил і засобів нам треба, щоб його тримати?» — пояснює військовослужбовець.

А втім, додає: невідомо, скільки в росіян залишається резервів і чи здатні вони рухатися такими ж темпами далі. Крім того, Покровськ має комплексний план оборони, та головне — мати бійців, які займуть фортифікації, каже ще один військовий з 59 бригади.

«Біля Покровська накопано дуже багато ліній оборони. Я боюсь, якщо їх не будуть тримати, то ворогу можна і не заходити у Покровськ. Їм буде комфортно сидіти в тих сотнях бліндажів», — додає боєць.

За його словами, «поки щось не видно» людей, які можуть зайняти лінію оборони.

Водночас Гусь вважає, що росіяни не зможуть швидко зайти до міста. На його думку, вони намагатимуться обійти Покровськ не лише з півдня, а й із заходу та північніше — з боку Мирнограда. Зробити це до нового року окупанти не встигнуть, підсумовує аеророзвідник.