Більше імпортної електрики, але не всім і не одразу. Яким буде майбутнє нашої енергетики

Ідея президента Зеленського вже цього року збудувати енергетичні об’єкти на 1 ГВт потужностей — лише у процесі реалізації. Та й тут ініціатива на боці приватних українських компаній, а не держави. До того ж електрогенерація — досить повільний бізнес. Навіть за найкращих умов отримати замовлену газотурбінну станцію можна впродовж 7-9 місяців, не раніше.

Швидшим рішенням може бути збільшення імпорту, хоч це й болісно визнавати — лише нещодавно святкували проходження зими без російського газу, а тепер стаємо залежними від імпорту в електропостачанні?

А втім, в умовах боротьби за виживання треба бути прагматиками. Уже 22 липня міністр закордонних справ Дмитро Кулеба під час зустрічі з колегами з Євросоюзу зробив запит на збільшення потужностей для імпорту електрики з 1,7 ГВт до 2,2 ГВт.

Володимир Кудрицький, очільник державного «Укренерго», вважає, що можна досягти більшого: «Можна було б збільшити імпорт на 1,3 ГВт чи 1,4 ГВт».

«Кожен мегават важливий, — так характеризує ситуацію Світлана Гринчук, заступниця міністра енергетики. — Ми бачили, який страшний дефіцит може бути не лише взимку, а й улітку».

У бізнесу світло хоч 24/7

Навіть за нинішню потужність в 1,7 ГВт всередині країни розгорнулася конкуренція. У першому півріччі 2024-го аж 50 українських компаній купували імпортну електрику, а в майбутньому, ймовірно, охочих стане ще більше.

В «Укренерго» є власні плани на міждержавний перетин — кошти за його використання компанія воліє спрямувати на погашення заборгованості на ринку електрики.

Свого часу Кабінет Міністрів дозволив приватним компаніям користуватися імпортною електроенергією. Якщо вона становить 80% споживання певного комерційного об'єкта — то його не від’єднують від електропостачання взагалі. Він матиме світло 24/7, незалежно від графіків «Укренерго».

Щоправда, доступ, скажімо, торгово-розважальних центрів до імпортної електрики вже викликав хвилю критики. У суспільстві побутує думка, що саме інтереси домогосподарств мають бути в пріоритеті, а не інтереси приватного бізнесу, що не є дотичним до оборонної сфери чи критично важливої промисловості. 

Чи можна запровадити подібний підхід для житлових будинків? Насправді в цьому мало сенсу. По-перше, має бути технічна можливість, яку визначають оператори системи — це можна зробити не з усіма об’єктами. По-друге, імпортна електрика суттєво дорожча та має сенс лише для досить великих підприємств. 

Якщо ж імпортну електрику хоче купувати компанія, насамперед вона має домовитися зі своїм місцевим постачальником, який і забезпечує можливість імпорту. Цією опцією вже скористалися два київські ТРЦ — «Республіка» та «Гуллівер».

«Ми уклали контракт з ліцензованим постачальником, здатним забезпечити імпорт електроенергії зі Словаччини та Угорщини, — пояснюють у пресслужбі “Республіки”. — Це дозволило вивільнити значні потужності української генерації для інших споживачів, що є критично важливим в умовах поточного дефіциту».

Імпортована електроенергія обійдеться приблизно на 30% дорожче за українську, та навіть так усе одно буде дешевшою, ніж використання дизельних генераторів. Її вартість залежить уже від показників європейського ринку та ситуації з електрикою в системах країн-сусідів.

Що ж стосується «Гулліверу», то він з 11 липня почав закуповувати імпортну електроенергію одразу з чотирьох країн: Словаччини, Польщі, Румунії та Угорщини.

«Ситуація досягла критичного рівня, коли відключення світла сягнули 12 годин на добу. Найбільша проблема полягала в тому, що навіть перехід на дизельні генератори не міг забезпечити роботу вентиляції та кондиціювання. Якщо взимку цей момент можна було комфортно пережити, то влітку питання стало нагальним», — розповідає технічний директор «Гулліверу» Сергій Кекух.

Поки що Міненерго не вводило обмежень для бізнесу щодо доступу до імпортного електричного ресурсу, а тому державний трейдер «Енергетична компанія України» так само конкурує за потужність транскордонного перетину в 1,7 ГВт, як і приватні трейдери — наприклад, із групи ДТЕК Ріната Ахметова.

Чому ми не купуємо більше?

Наразі головне питання — чи вдасться збільшити закупівлі електрики в сусідів до початку холодів. Україна вже виконала всі технічні роботи для збільшення імпорту, тож уже забезпечила зі свого боку можливість отримувати з-за кордону значно більше ніж 1,7 ГВт. Тепер свою частку роботи мають виконати сусіди.

«Україна має перспективу збільшення імпорту до 2,2 ГВт. Усі роботи реально виконати до початку опалювального сезону, — певна Дарія Орлова, аналітикиня ринку електроенергії в консалтинговій компанії ExPro. — Це досить доступно, цілком реально знайти фінансування під такі роботи, адже для Польщі, Угорщини це теж дохід, їм вигідно розширювати можливості для експорту».

Якщо ж говорити про імпорт потужностей понад 2,2 ГВт, це дещо складніша справа. Тут уже йдеться не лише про технічні роботи, а ще й про домовленості з трейдерами та біржами на території країн-сусідів.

Вадим Поляков, директор словацької консалтингової компанії DMV International sro, зазначає, що в такому разі необхідно встановлювати довгострокові ділові відносини з постачальниками електрики з Європейського Союзу.

Як інструмент для цього експерт розглядає створення власних трейдингових компаній, які могли б працювати на закордонних ринках і домовлятися про закупівлю електроенергії.

Словаччина — найпростіша країна в організації компанії-трейдера. Можна вкластися у строк до трьох місяців від початку процедури до її закінчення. Та навіть в один місяць, якщо купити компанію з готовою ліцензією.Вадим Поляков, директор консалтингової компанії DMV International sro

Умови в різних країнах можуть різнитися. Наприклад, мито за отримання ліцензії в Угорщині буде 16 тисяч євро, тоді як аналогічне мито за таку ж ліцензію в Словаччині становитиме 1950 євро, — зазначає Поляков. Проте загалом принцип роботи буде подібний.

Проблема в тому, що українські енергетичні компанії все ж воліють відбудувати власні потужності для генерації, а не вв’язуватися в довгострокову модель імпортування. Тому саме Міністерство енергетики мало би врахувати всі потреби, виклики й інтереси та закласти новий енергетичний ринок, у якому чітко визначити частку імпорту.

Наша потреба більша за 2,2 ГВт. Однак значне збільшення імпорту потребує будівництва нових ліній передач — а це довгий і бюрократичний процес, як у нас, так і в ЄС. Йдеться про перспективу трьох-чотирьох років, але цим слід займатися. Ми й надалі будемо синхронізуватися з європейською мережею.Дарія Орлова, аналітикиня в консалтинговій компанії ExPro

Твоя підтримка допомагає нам не зупинятися

Підтримати

Агов, сусіди!

Потрібні також нові угоди та домовленості з державами-партнерами. «Щоб потенційно збільшити обсяги імпорту, потрібно, наприклад, підписати угоду, яка гарантуватиме, що ми обов’язково купуватимемо певну кількість електрики», — пропонує Геннадій Рябцев, експерт з енергетики та професор Києво-Могилянської школи врядування.

Він також наголошує про важливість децентралізації — регіони й територіальні громади мають бути активніші та самостійніші. Для цього Міністерство енергетики має роз’яснити їм їхні можливості.

Теоретично можливі закупи електрики не лише у сусідів, а й із західніших країн ЄС. Щоправда,  це вже вимагає складніших домовленостей міжнародного рівня. Приміром, якщо Україна домовиться про закупівлю німецької електрики, то просто передати її напряму через польську мережу буде дорого, ще й зі значними втратами. Тому знадобилася б система взаємозаліків, де Польща отримувала б додаткову електрику з Німеччини, а свою продавала б Україні в потрібних кількостях.

Збільшення обсягів закупівлі електроенергії — історія не лише про світло в оселях та роботу промисловості й бізнесу тут і зараз. Це шлях до побудови політики сусідства, яка б дозволила Україні вибудувати стійкі шляхи ділової співпраці з Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією. Як би складно це не було.

Європейський Союз постав передусім на ідеях спільного ринку: дотримуючись домовленостей, жоден з учасників блоку не матиме дефіциту з ресурсами, товарами чи послугами. Прямуючи до ЄС, Україна погоджується на цю філософію.

Проте чекати на офіційний статус члена Євросоюзу — для нас завелика розкіш, адже йдеться не про тривалу перспективу, а про те, скільки світла ми матимемо в найближчі місяці.

Домовитися про додаткові обсяги імпорту електрики було б легше, якби Україна мала ідеальні або близькі до ідеальних відносини зі своїми західними сусідами. В реальності ж цілковито конструктивні відносини Україна має хіба з Румунією.

Польща через блокування пунктів пропуску на кордоні вже демонструвала претензії до того, як Україна веде бізнес із Європейським Союзом. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, схоже, значно більше переймається своїми відносинами з володимиром путіним і поверненням до перемовин з росією. Словацький уряд теж подекуди є україноскептичним і відмовляється від програм військової підтримки для України.

Угорці та словаки ще й висловили претензії до України, коли та заблокувала постачання нафти від російської компанії «Лукойл» через газопровід «Дружба». Прем’єр-міністр Денис Шмигаль стверджує, що Україна жодних зобов’язань перед ЄС не порушувала, та очікувати від угорської чи словацької влади розуміння й підтримки точно не варто.

Та й навіть доступні через імпорт 1,7 ГВт на годину Україна не завжди використовує повною мірою. Для прикладу, 17 липня, коли аномально висока спека створила величезний попит на електрику для кондиціонерів повітря, імпорт закрив лише 61% від потенційної можливості. Так траплялося й в інші дні.

Ще одна проблема постає з доставленням імпортної електрики українською мережею. Річ у тім, що Україні лише належить провести технічні роботи, щоб уся територія перейшла на європейський стандарт напруги — 20 кВ. Для цього потрібно встановити трансформатори та інше обладнання, а це — досить коштовний проєкт.

Обмеження нашої системи не дозволяють нам спрямовувати імпортну електроенергію на лівобережну Україну, у південні регіони. Зараз є проблема з постачанням електрики до Харківської, Дніпропетровської, Одеської областей.Геннадій Рябцев, професор Києво-Могилянської школи врядування

Наразі Україна планує працювати на ринку електрики з трьома класами напруги. Галузь має приготуватися до переходу на європейський стандарт, а для цього повинна розуміти часові рамки, — переймається Анатолій Пушкар з асоціації «Укрелектрокабель», яка об’єднує понад 90% українських виробників обладнання для передання струму.

Міненерго зауважує, що процес переходу багато в чому залежить від складнощів у фінансуванні такого проєкту. «Один донор не покриє цю програму для всієї України, — нарікає Світлана Гринчук, заступниця міністра енергетики. — Працюємо, щоб у всіх регіонах була одна технологія».

Нині пілотний проєкт з переходу на євростандарт напруги проходить Миколаївська область — за підтримки Литви. Аналогічна програма діє на Хмельниччині, де допомагає Франція. Американський фонд USAID інвестує у відповідну інфраструктуру в Харківській області.

Фахівці потрібні і на фронті, і в тилу

Серед виробників енергообладнання є й інші занепокоєння, зокрема щодо мобілізації військовозобов’язаних працівників. За даними Міністерства економіки, енергетична галузь має найвищий рівень бронювання співробітників — 29%, але учасники ринку говорять про те, що й мобілізаційна відповідальність у цій галузі дуже висока, адже технічні працівники потрібні для ремонтних та інженерних робіт у Силах оборони.

Сергій Масловський, голова правління «Укрелектроапарату», розповів на круглому столі Федерації роботодавців України: «Приходять “листи щастя” про те, що 50-70 людей потрібно доставити до ТЦК протягом трьох днів, тому наші виробничі можливості обмежені».

Це при тому, що компанія «Укрелектроапарат», за словами її очільника, вже відправила на фронт своїх найкращих технічних фахівців. Подібні скарги є і в інших компаній, які банально  не можуть зорієнтуватися у процедурі бронювання. Тож ключове знання — скільки працівників заброньовано та хто саме — їм подекуди недоступне, а без цього планувати роботу вкрай важко.

У міністерстві запевняють, що попрацюють над покращенням процедури, а вже зараз пропонують більше використовувати можливості порталу «Дія», у якому тепер можна лишати заявки на «бронь».