10 років тому в Єгипті відійшов від влади автократ Хосні Мубарак. Ось як це було — в 10 фото

Рівно 10 років тому — 11 лютого 2011 року — багаторічний президент Єгипту Хосні Мубарак подав у відставку. Ця подія ознаменувала перемогу революції, яка відбулася в межах «Арабської весни» — серії повстань в арабських країнах, учасники яких боролися за продемократичні перетворення.

За десятиліття, що відтоді минуло, революція, схоже, програла. За даними правозахисників, ситуація з правами людини в країні ще гірша, ніж до 2011 року, а до влади замість демократично обраного президента прийшли військові.

Ми згадуємо, що сталося в Єгипті під час революції 2011 року і як відтоді змінилася країна.

Хосні Мубарак керував Єгиптом із 1981 року — після вбивства попереднього президента країни Анвара аль-Садата ісламістами під час військового параду. Майже відразу після приходу до влади Мубарак запровадив надзвичайний стан, ввів цензуру в ЗМІ та придушив політичну опозицію.

У грудні 2010 року в Тунісі розпочалися масові протести, учасники яких вимагали від тамтешнього президента Зіна аль-Абідін бен Алі (керував країною з 1987 року) піти у відставку. Через 28 днів так і сталося, бен Алі втік до Саудівської Аравії.

Події в Тунісі поклали початок протестній хвилі, яка отримала назву «Арабська весна». Серед її причин — високий рівень корупції та майнова нерівність, зростання частки молодого населення, економічна криза й безробіття (зокрема серед молоді). Також — вплив ісламістів: ті виступали проти багаторічних світських правителів, які для утримання влади придушували громадянські свободи й опозицію.

Єгипет другим після Тунісу охопила протестна хвиля. 25 січня 2011 року — в день, який вважають початком революції — майже 10 тисяч людей вийшли на центральну площу Каїра Тахрір із вимогою відставки Мубарака. Згодом протести охопили десятки інших міст країни.

Мубарак намагався жорстко придушити революцію: для розгону демонстрантів залучили армію, у країні блокували інтернет і мобільний зв’язок. За 18 днів революції загинули більше ніж 800 єгиптян, ще понад шість тисяч зазнали поранень.

Але поступово Мубарак пристав на вимоги протестувальників. 1 лютого він заявив, що не буде брати участі в наступних виборах президента у вересні 2011 року. А через кілька днів провів переговори з опозицією, зокрема й із забороненою ним у Єгипті ісламістською партією «Брати-мусульмани».

Зрештою, через 18 днів після початку революції — 11 лютого 2011 року — віцепрезидент Омар Сулейман у прямому етері оголосив про відставку президента. Той передав владу Вищій раді Збройних сил Єгипту, що складалася з військових офіцерів та очолювалася міністром оборони.

Військові пообіцяли передати владу цивільному уряду. З влади пішли пов’язані з Мубараком посадовці, його Національно-демократичну партію заборонив суд, у країні на референдумі затвердили нову конституцію, яка обмежила кількість президентських термінів, самого Мубарака і двох його синів затримали й почали судити за корупцію та накази розстріляти протестувальників.

А втім, протести на цьому не завершилися. Демонстранти звинувачували військових у затягуванні передання влади цивільним. У листопаді 2011-го внаслідок жорстких сутичок гинуть понад 40 людей, які перебували на площі Тахрір. Попри це, того ж місяця в країні відбуваються парламентські, а в травні-червні 2012 року — президентські вибори. На них перемогу здобувають «Брати-мусульмани» та пов’язаний із ними Мохамед Морсі.

Морсі — перший демократично обраний президент Єгипту — пробув на посаді трохи більше ніж рік. З листопада 2012-го проти нього протестували десятки тисяч людей, звинувачуючи в узурпації влади й намаганні ухвалити проісламську конституцію. Зрештою, у липні 2013-го в ситуацію втрутилися військові, які скинули Морсі з посади. Тимчасовим президентом вони призначили главу Вищого конституційного суду Адлі Мансура.

Протести проти приходу військових до влади жорстко придушувалися. Під час найбільшого з них, за оцінками правозахисників, загинули понад 900 людей (на Заході ця подія відома як «різанина біля Рабаа» — це назва мечеті на сході Каїра). У 2014 році президентом країни обрали колишнього командувача Збройних сил Єгипту генерала Абделя Фаттаха аль-Сісі, який зіграв чи не головну роль в усуненні Морсі з посади.

Маючи підтримку військових, аль-Сісі зосередився на стабілізації ситуації в країні та відновленні економіки. Це й забезпечило йому підтримку населення. Водночас у країні відновилися переслідування неугодних, єгипетську владу звинуватили у вбивствах і тортурах активістів. У 2018-му аль-Сісі переобрали на виборах, які правозахисники не визнали «ані вільними, ані справедливими».

Хосні Мубарака у 2014 році засудили до трьох років позбавлення волі за розкрадання державного майна. В іншій справі — про віддання злочинного наказу щодо вбивства протестувальників — його спершу засудили до довічного ув’язнення, але у 2017 році виправдали. 25 лютого 2020 року Мубарак помер у лікарні.

Мохамеда Морсі судили за низкою обвинувачень. У 2015-му його засудили до смертної кари за підбурювання до насильства під час протестів у січні 2011 року й до довічного ув’язнення — за нібито змову з іноземними бойовиками, які мали скоїти теракти в Єгипті. У 2016-му, однак, смертну кару скасували, а справу почали розглядати заново. 17 червня 2019 року під час одного із засідань Морсі стало погано. Того ж дня він помер.

Якщо порівняти з 2010 роком, у Єгипті погіршилася ситуація з демократією, дотриманням прав людини, безробіттям серед молоді й корупцією, а рівень свободи слова є найгіршим серед країн, які охопила «Арабська весна». Майже 30% людей, за офіційною статистикою, живуть за межею бідності.

«"Арабська весна" в Єгипті тривала недовго. Режим засвоїв найгірший урок — придушувати свободу в зародку», — вважає Аньєс Каламар, спецдоповідачка ООН із питань позасудових убивств.