ENRU

Асоціація з ЄС набула чинності: що це означає?

6ac9f2b3db5776187
Зліва направо: президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу, президент України Петро Порошенко та президент Європейської Ради Герман ван Ромпей після підписання «економічної» частини Угоди про асоціацію у Брюселі 27 червня 2014 року Фото: European Union/POOL

Процес підписання та ратифікації Угоди тривав майже чотири роки – ще від 2013-го. Угода з Україною була для Євросоюзу, мабуть, найдраматичнішою з усіх, які він коли-небудь укладав з іншими країнами.

Євромайдан, війна, анексія Криму, референдум у Нідерландах, кілька серій підписання та ратифікації, кроки назад і вперед – все це так чи інакше пов’язане з Угодою. І все це тягне на гостросюжетний фільм – чи принаймні розділ у підручнику з історії.

Як тривав цей процес і що набуття чинності означає для України – розбирається Громадське.

Зигзаги Угоди

Непідписання Угоди про асоціацію у листопаді 2013-го року стало поштовхом до Євромайдану. У відповідь Кремль, прагнучи «покарати» за його перемогу, анексував Крим та спровокував війну на Донбасі, яку досі підтримує.

Після цього Угода мала заплутану історію. Її підписували двічі – перший раз тому, що хотіли це зробити якнайшвидше, одразу після перемоги Майдану. Але тоді в України ще не було легітимно обраного президента. Тому вирішили підписати «частково». 21 березня від Києва це зробив прем’єр Яценюк.

Підписання «політичної» частини Угоди про асоціацію України з ЄС 21 березня 2014 року (на фото - український прем'єр Арсеній Яценюк (другий праворуч) та президент Європейської Ради Герман ван Ромпей) Фото: EPA/OLIVIER HOSLET/POOL

Тоді говорили, що підписують «політичну» частину, а «економічну» підпишуть пізніше. Однак це було радше дипломатичним трюком – юридично Угоду про асоціацію неможливо розділити на «політичну» та «економічну». Тому підписували все – із приміткою, що підписи стосуються тільки преамбули та кількох розділів Угоди (необов’язково «політичних», до речі).

Коли Петра Порошенка обрали на посаду президента, Угоду підписали ще раз, 27 червня 2014 року. Цього разу «остаточно».

Зліва направо: президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу, президент Європейської Ради Герман ван Ромпей та президент України Петро Порошенко під час підписання «економічної» частини Угоди про асоціацію у Брюселі 27 червня 2014 року Фото: EPA/OLIVIER HOSLET/POOL

Тонкощі ратифікації

Із ратифікацією все виявилося ще складніше – вона стала справжнім серіалом.

16 вересня 2014 року Угоду ратифікували одночасно і Верховна Рада, і Європарламент. Але головна інтрига полягала в тому, чи ратифікують Угоду на національному рівні кожної країни ЄС. У Греції, Кіпрі, Італії, Словаччині чи Угорщині, наприклад, проросійське лобі могло заблокувати Угоду.

Верховна Рада ратифікувала Угоду 16 вересня 2014 року одночасно з Європарламентом Фото: EPA/SERGEY DOLZHENKO

Однак небезпека несподівано прийшла від Нідерландів, країни, яка ніколи не була проросійською. Спочатку Угоду ратифікували в обох палатах парламенту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Голландський референдум про Україну: 5 сценаріїв

Однак потім з’явилася ініціатива: найсумнівніші міжнародні угоди виносити на референдум, хай навіть і дорадчий. Тому, щоб «протестувати» нові норми, обрали Угоду про асоціацію чомусь саме з Україною, а не з Молдовою чи Грузією, наприклад, які йшли через процес асоціації у той самий час.

Референдум 6 квітня 2016 року виявився для України поразкою. На нього прийшло ледь більше ніж 30% виборців (переважно «протестний» та «євроскептичний» електорат), який угоду відхилив.

Референдум у Нідерландах 6 квітня виявився нечисленним (на фото - намет для голосування на залізничній станціх в Утрехті) Фото: EPA/BAS CZERWINSKI

Але нідерландцям ніхто не пояснив, що близько 90% Угоди про асоціацію – про вільну торгівлю між ЄС та Україною – не компетенція держав-членів ЄС, а «наддержавних» інституцій – Єврокомісії, Ради ЄС, Європарламенту. А згоду всі ці інституції дали до референдуму.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Проти чого й за що насправді голосували голландці?

Формально уряд Нідерландів вийшов із майже неможливого піке: він довів обом палатам парламенту, що «проти» на референдумі стосувалося певних страхів нідерландців, наприклад, що Україна скоро стане членом ЄС. А відповідь на ці страхи – додаткова декларація від ЄС, прикріплена до Угоди, і вона одностороння декларація – її Україна підписувати не зобов’язана.

Уряд Нідерландів довів обом палатам парламенту доцільність ратифікації Угоди з Україною, та розвіяв певні страхи нідерландців (на фото - прем'эр-міністр Нідерландів Марк Рютте (ліворуч) з Петром Порошенко під час зустрічі з українським президентом у Гаазі 26 листопада 2015 року) Фото: EPA/JERRY LAMPEN

Що змінюється з 1 вересня

Через нюанси права ЄС (а саме відмінність між «наддержавною» та «державною» компетенціями), більша частина Угоди могла застосовуватися і до ратифікації всіма країнами ЄС. Фактично – після першої згоди Ради ЄС та ратифікації Європарламентом.

Так і відбулося: Угода увійшла в режим «попереднього застосування» від листопада 2014-го. А від 1 січня 2016 року запрацювала головна частина – про зону вільної торгівлі. Свою частину зобов’язань, наприклад, по зняттю тарифних мит на більшість українських товарів, ЄС почав застосовувати ще у квітні 2014-го.

Отже, саме від початку минулого року почали діяти всі ключові економічні блоки Угоди:
— щодо скасування чи зниження тарифних мит на близько 95% товарів;
— щодо надання «тарифних квот»;
— щодо симетричних норм недискримінації працівників на ринках один одного;
— щодо початку наближення українського законодавства до європейського;
— щодо енергетичних реформ — застосування європейських норм про демонополізацію енергоринків, і реформ у багатьох важливих сферах – від державних закупівель до антимонопольної політики, від верховенства права до регіонального розвитку.

«Тарифні» блоки почали застосовувати ще в 2014-2016 роках. Саме вони безпосередньо впливають, наприклад, на ціни: зменшення мита в теорії має вести до зменшення цін на фінальну продукцію.

Але оскільки ще раніше, в рамках стосунків між ЄС та Україною у Світовій організації торгівлі, самі тарифи були невисокими (на промислову продукцію – в середньому 5-6%), то їхнє зменшення не було аж таким відчутним для українського споживача. Інфляція тут відіграла значно більшу зворотну роль. Тому ціни й досі повзуть вгору, а не вниз.

Найважливішою зміною 1 вересня є радше формальна: Угода повністю набула чинності, а отже жодні затримки з її застосуванням, жодні аргументи, що угода «не була ратифікована», а тому треба «почекати» з виконанням, вже не мають сили. Якщо Кремль грав на те, щоб зірвати ратифікацію Угоди, то сьогодні ця гра програна.

Завершення ратифікації впливає, зокрема, на графік адаптації українського законодавства до європейського — у багатьох додатках до Угоди встановлюється графік цієї адаптації. У 2014-му році уряд Яценюка склав план дій з виконання угоди, в якому визначив саме 2014-й як перший рік виконання документу. Але формально рахувати дедлайни треба саме від 1 вересня 2017 року – якщо сторони не домовляться про інше.

Скасування чи зниження тарифних мит на близько 95% товарів почали діяти вже від початку минулого року, але через і так невисокі мита на, наприклад, промислову продукцію, українці поки що не відчули істотних змін Фото: Владислав Мусієнко/POOL/УНІАН

Угода як символ

Угода про асоціацію — не просто величезний бюрократичний документ, який скеровує важливі українські реформи, а й символ інтеграції. Україна врешті стане частиною єдиного ринку ЄС, принаймні на рівні товарів та послуг. Українські підприємства зможуть поступово здобувати в Європі більше партнерів, клієнтів тощо.

Важливими тут будуть подальші специфічні угоди. Наприклад, так звані ACAA, які передбачають взаємне визнання стандартів промислової продукції, що значно полегшуватиме взаємний вихід на ринки.

Також важливими є документи на виконання Угоди. Наприклад, Порядок денний асоціації, де значно конкретніше прописуються напрямки реформ у ключових сферах. Зокрема, з протидії корупції, реформи судової влади, виборчої реформи, прав людини, децентралізації та багатьох інших.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Україна долала шлях до безвізу з Євросоюзом

Уже сьогодні для глобальних компаній Україна виглядає як привабливе місце розташування виробництва: доступ до ринку ЄС наявний, натомість собівартість виробництва може бути значно меншою – якщо, звісно, її не «переб’є» корупція. Закарпатський текстиль, херсонські томати, львівський IT, житомирська сантехніка – все це вже є галузями, які виходять на європейські ринки.

Україна виходить на європейські ринки, зокрема, з аграрною переробленою продукцією Фото: Владислав Мусієнко/POOL/УНІАН

Поки що експортує Україна переважно сировину, зокрема, аграрну, але Угода створює кращі умови для експорту переробленої продукції. На неї часто мита повністю зняті, а на сировину зняті лише частково (у рамках квот). Тому Угода радше сприяє перетворенню України на щось суттєвіше, ніж «сировинний придаток» Європи.

Для виходу на європейські ринки Угода — не панацея і не гарантія, але вона цьому допомагає. Безвіз посилює ефект: тепер українські бізнесмени можуть вільно їздити на бізнесові виставки та ділові поїздки, де знаходитимуть партнерів чи підписуватимуть контракти.

Тому 1 вересня 2017 року варто сприймати не як «велику подію», а як кадр з фільму: він важливий, але тільки як частина тривалішого процесу.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram