ENRU

Азовська криза: як Росія бере в лещата українське Приазов'я

В українсько-російському конфлікті з’явився ще один фронт — Азовський. Наразі тут не стріляють, але вже нарощують військову присутність, не затримують українців — але вже перевіряють документи.

Росія перекидає до Азову десантні й ракетні кораблі з Каспію, прикордонна служба ФСБ в акваторії самого моря та Керченській протоці зупиняє судна, що прямують до портів Маріуполя й Бердянська — для перевірки бортів та ідентифікації екіпажу.

Затримки на рейсах — від кількох годин до кількох діб — дуже ускладнюють роботу українських підприємств не лише на узбережжі Азовського моря. Експерти наполягають: за масштабами дій це можна розцінювати як економічне придушення Росією українських портових міст.

Журналісти Громадського на власні очі побачили, як переживають кризу підприємства в Маріуполі, та як стартував курортний сезон у Бердянську.

Гібридна блокада

З проблемами порти Приазов’я зіткнулися кілька місяців тому: після зведення арок Керченського мосту до Азовського моря не можуть пройти судна, висотою понад 33 метри. У Маріупольському порті кажуть, що лише через це обмеження до них не можуть зайти 144 судна.

«Ми втратили біля 8 мільйонів тонн вантажу. Сьогодні обробка в нас складає 6 мільйонів тонн, а колись було 15 — 17», — каже директор Маріупольського порту Олександр Олійник.

Однак паніка українському бізнесу в Приазов’ї може нашкодити не менше, ніж російська агресія. Керівники портів і підприємств, зосереджених в Маріуполі, наполягають: щоб утримати інвесторів, треба розвивати нові напрямки діяльності. Для Маріупольского порту — це будівництво нових терміналів. Після запуску терміналу з відвантаження металевого листа, тут будують зерновий.

«Ми вирішили шукати альтернативні вантажопотоки. Україна — потужна аграрна країна, не скористатися цим було б неприпустимо», — каже Олександр Олійник.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому порти Азовського моря втрачають великі судна

Маріупольський морський торговельний порт, Донецька область, 7 червня 2018 року Фото: Сергій Мокрушин/ГромадськеМаріупольський морський торговельний порт, Донецька область, 7 червня 2018 року Фото: Сергій Мокрушин/Громадське

Втрачає клієнтів також Азовський судноремонтний завод:

«За один місяць ми втрачаємо 2 — 3 пароплави, — каже керівник заводу Олег Турський. — Один пароплав — це кілька мільйонів гривень. Тобто, 5 — 6 мільйонів гривень на місяць втрат — це для нас 30%».

Артем Мазний — керівник зернового терміналу, який разом із судноремонтним заводом належить до активів «Маріупольської інвестиційної групи». За його словами, йдеться не лише про збитки конкретних підприємств на Азовському узбережжі:

«Це негативно впливає на роботу всього ланцюга, всього сектору. Як терміналів, так і портів, судновласників, зернотрейдерів, в яких є свої контракти, і вони зазнають збитків через затримки».

Але узбережжя Азовського моря — це не лише порти. Це також і рекреаційна зона, яка стала ще популярнішою серед українських відпочивальників від часу анексії Криму.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Міст у протоці, як колода в оці: про ціну Керченської переправи

Азовський судноремонтний завод, Маріуполь, Донецька область, 6 червня 2018 року Фото: Сергій Мокрушин/ГромадськеАзовський судноремонтний завод, Маріуполь, Донецька область, 6 червня 2018 року Фото: Сергій Мокрушин/Громадське

Курорт в зоні військових навчань

Бердянськ — місто на узбережжі Азовського моря в Запорозькій області. На весь курортний сезон три ділянки Азовського моря, зокрема й біля Бердянської коси, оголошені зоною військових навчань Збройних сил України.

У міському виконавчому комітеті кажуть: від 2014 року, коли Росія окупувала Крим разом з його курортами, кількість відпочивальників тут, на материку, зростає. Тенденція втримується й цьогоріч.

«Сезон стартував на тому ж рівні, туристів у місті багато. Відкрилися дитячі заклади, їх 9 у цьому році — там оздоровлюються 2402 дитини», — каже Вікторія Лепіна, фахівець відділу курортно-готельного відділу міськвиконкому Бердянська.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Міни і море: історія рибалки з прифронтового Бердянського

Цю інформацію підтверджують в одному з дитячих таборів Бердянська — оздоровчому центрі «Факел», де на сезон 2018 року вже не лишилося вільних місць. Батьки, які відправляють дітей на відпочинок у Бердянськ, схоже, ситуацією на Азові не переймаються:

«Щодня ми приймаємо від батьків до 200 дзвінків. За весь цей час не було питань (про кризу на морі — ред.), батьки не хвилюються через це», — каже методистка «Факелу» Марія Крячко.

Набережна у Бердянську, вид на Бердянський морський торговельний порт, Запорізька область, 8 червня 2018 року Фото: Сергій Мокрушин/ГромадськеБердянськ, Запорізька область, 8 червня 2018 року Фото: Сергій Мокрушин/Громадське

Передумови кризи

Ще до початку російської збройної агресії проти України більшу частину узбережжя Азовського моря і судноплавний фарватер у Керченській протоці контролювала Україна. Очевидно, Росії це не подобалося. Уже у 2003 році це незадоволення вилилося фактично в першу територіальну претензію — конфлікт щодо острова Тузла.

У вересні 2003-го Росія почала насипати в Керченській протоці дамбу від свого берега до українського острова. Коли вона сягнула українського прикордонного понтону, почалися перемовини. У жовтні 2003-го будівництво російської дамби зупинилося у 100 метрах від українського острову. За два місяці президент України Леонід Кучма підписав з президентом Росії Володимиром Путіним Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки.

Цим договором Азовське море та Керченська протока оголошені «історично внутрішніми водами», де судна та військові кораблі під прапорами України та Росії користуються свободою судноплавства. Фактично підписання цієї угоди стало задоволенням вимог Москви. Розділення Азовського моря і Керченської протоки державними кордонами, на чому наполягала Україна, не відбулося. Тому норми міжнародного морського права в Азовському морі сьогодні не діють.

Договір від 2003 року став своєрідною міною, яка тепер спливла на поверхню. У 2014 році разом з Кримом Росія окупувала острів Тузла, який згодом став частиною фундаменту Керченського мосту. Що далі просувалося будівництво, то нахабніше поводилися росіяни в Азовському морі.

У 2015 році Верховній Раді України пропонували денонсувати договір про «внутрішнє море», але законопроект відправили на доопрацювання, а фактично — в кошик. Як ідеться у висновку Комітету Верховної Ради, проти денонсації висловилися представники МЗС, Мінюсту, Мінінфраструктури, Міноборони та Служби зовнішньої розвідки:

... негативними наслідками (денонсації угоди, — ред.) може бути, зокрема, блокування українських портів в Азовському морі, що призведе до їхнього закриття, блокування проходження до/з Азовського моря кораблів та суден України

Російські військові кораблі в Азовському морі

За повідомленнями ЗМІ, в травні в окуповану Керч Волго-Донським каналом перекинули катери проектів «Гриф» і «Джміль». На початку червня інформацію про перехід з Каспію на Чорне море ракетних кораблів «Великий Устюг» і «Град Свіяжськ» оприлюднив портал fleetphoto.ru

Міжфлотській перехід з Каспію на Чорне море російських військових ракетних кораблів «Великий Устюг» і «Град Свіяжськ» Фото: Водный транспорт

Опитані Громадським військові експерти стверджують, що Україна в цій ситуації повинна виробити стратегію, яка включатиме як негайну, «дзеркальну» відповідь на дії росіян, так і довгострокові дії, що мають призвести до застосування в Азовському морі міжнародного права, що неможливо, доки це море в статусі «внутрішнього».

Командуючий ВМС України у 2014-2016 роках Сергій Гайдук каже, що Україна повинна симетрично відповісти на дії Росії в Азовському морі. Скориставшись тією самою «угодою про внутрішнє море»:

«Наші морські прикордонники мають такі ж повноваження, як і морські прикордонники ФСБ РФ щодо зупинки і догляду підозрілих суден, перевірки судових документів, догляду екіпажу на предмет легітимності, наявності контрабанди, законності перевезення мігрантів. У цій ситуації все просто і прозоро, треба діяти».

Генерал-лейтенант запасу, військовий експерт Ігор Романенко каже, що є три можливі варіанти користування водами Азовського моря:

«Перший — на підставі того, як поділили кордони, коли УРСР та РСФСР входили до складу Радянського союзу. Але тогочасний розподіл росіяни не визнають. Другий варіант — визнання знов внутрішніми водами Азовське море, але рахувати кордон від берегів по «серединній лінії». Але за цим варіантом Україна знов отримує значну частину моря, отож Росія на це не погодиться».

Генерал-лейтенант запасу, військовий експерт Ігор Романенко, Маріуполь, Донецька область, 7 червня 2018 року Фото: Сергій Мокрушин/Громадське

Найприйнятнішим на думку Ігоря Романенка є третій варіант — не визнавати море внутрішнім, а вважати міжнародним, що автоматично визначить 12-мильну смугу вздовж українського берега територіальними водами України:

«Головне, що до Азовського моря можуть заходити іноземні військові кораблі. Але на жодному із цих варіантів, які обговорювалися 12 років, так і не зупинилися».

Маріупольський морський торговельний порт, Донецька область, 7 червня 2018 року Фото: Сергій Мокрушин/Громадське