Четверта спроба за чотири роки: чи зможе Іспанія вийти з політичної кризи?

Іспанці вдруге за цей рік і вчетверте за останні чотири роки — обрати новий парламент — Конгресу (нижня палата) і Сенат (верхня). Найбільше уваги прикуто до ймовірних парламентських розкладів у Конгресі: адже саме там затверджують склад уряду — а його відсутність уже понад пів року тримає Іспанію в стані політичної кризи.

Попередні вибори у квітні принесли перемогу Соціалістичній робітничій партії Іспанії (PSOE) на чолі з Педро Санчесом. Утім, він не отримав більшості в Конгресі й не зміг домовитися про коаліцію з іншими партіями.

За попередніми результатами, соціалісти знову здобувають перемогу, але не отримують одноосібної більшості — ба навіть втратять три місця в Конгресі. Ліва партія Unidas Podemos отримала 35 місць, а правоцентристи Cuidadanos, яка на квітневих виборах була третьою, зазнала нищівної поразки й опустилася на п’яте місце. Натомість праві сили — Народна партія та ультранаціоналістична Vox (з латини «Голос») — значно покращили свій результат, хоча й не мають нині разом більшості.

Відтак, тепер принаймні в Конгресі буде представлено аж 17 партій — причому половина з них матиме там менше чотирьох кандидатів.

Чи вдасться сформувати коаліцію й уряд і припинити затяжну політичну кризу в Іспанії — розбиралося hromadske?

Ліві вже не в моді

Лідер Соціалістичної робітничої партії Іспанії перебуває в прем’єрському кріслі з червня 2018 року після оголошення вотуму недовіри його попереднику Маріано Рахою з правої Народної партії. Причиною стали як бентежний референдум за незалежність Каталонії 2017 року, так і корупційний скандал, у який була втягнута партія і особисто Рахой — один із найбільших в Іспанії за останні роки. Не допомогли йому ані виведення країни із затяжної економічної кризи, ані зниження безробіття.

За час свого прем’єрства Санчес ухвалив низку привабливих для свого електорату реформ — від підняття мінімальної зарплати до збільшення представництва жінок в уряді. У планах лідера іспанських соціалістів — реформа освіти, легалізація евтаназії, зміна умов праці тощо.

Усе це Санчесу вдасться зробити, звісно, лише за умови формування власного уряду. На дочасних виборах у квітні 2019 року його партія здобула 123 місця із необхідних для більшості 176. Безрезультатно завершилися й коаліційні переговори — як із ідеологічними союзниками з Unidas Podemos, так і з правоцентристами з Ciudadanos.

«Є лише два варіанти: або голосуйте за Соціалістичну партію, аби в нас був уряд, або голосуйте за будь-яку іншу партію — і відмовте Іспанії в можливості отримати ліберальний уряд», — сказав Педро Санчес своїм прихильникам за два дні до голосування.

Схоже, іспанці обрали другий варіант: Соціалістична робітнича партія свій результат не покращила, а її ймовірні партнери по коаліції розгубили ще більше голосів.

Лідер лівої партії Unidas Podemos Пабло Іґлесіас уже констатував: повторні вибори в Іспанії лише «посилили правих і перетворити крайніх правих чи не на найсильніших у Європі». Він закликав Санчеса до коаліції: «Те, що у квітні виглядало як можливість — ліберальний коаліційний уряд, — нині є необхідністю».

Праві повертаються до влади?

На правому фронті справи кепські хіба в Ciudadanos — єдиної центристської партії в Іспанії. Втративши 47 місць у Конгресі, вона вилетіла з п’ятірки найбільших партій Конгресу. Лідер партії Альберт Рівера вже визнав свою поразку, заявивши, що провалу його партії на виборах «немає виправдання».

Він також сказав, що найближчим часом Ciudadanos проведе з’їзд, де вирішить, як діяти партії надалі. Раніше Рівера говорив, що погодиться увійти в коаліцію із Санчесом у разі хорошого результату на виборах.

Натомість шанс на повернення до влади з’явився у правої Народної партії. Втративши понад половину місць у парламенті у квітні (із 137 до 66), нині вона стала другою, отримавши майже 21% голосів та 88 місць.

Лідер Народної партії Пабло Касадо після оголошення результатів заявив: ці вибори стали поразкою для Санчеса, але поки що праві займуть вичікувальну позицію. «Ми показали, що є сильними, і продовжимо служити іспанському народові… Санчес програв на народному волевиявленні… Побачимо, що запропонує Педро Санчес, і тоді будемо діяти, бо політична блокада в Іспанії не може більше тривати», — цитує його El Pais.

Але найбільшою сенсацією цих виборів став злет ультраправої Vox, заснованої ще в 2013 році колишніми членами Народної партії. На виборах у квітні 2019 року Vox несподівано фінішувала п’ятою з 24 мандатами, а нині — вирвалася на третє місце і матиме вже 52 депутатів у Конгресі. Так в іспанський парламент уперше з 1982 року зайшли представники крайніх правих.

Vox займає жорстку позицію щодо багатьох соціальних питань. Так, партія пропонує негайно депортувати нелегальних мігрантів і тих, хто скоїв кримінальний злочин, заборонити одностатеві шлюби та скасувати закон про ґендерно вмотивоване насилля, спрямований на захист жінок. А ще вона протестувала проти перепоховання останків іспанського диктатора Франсиско Франко, ініційованого Соціалістичною робітничою партією. Радикальні ідеї, а також особиста популярність лідера Vox Сантьяґо Абаскаля, швидко вивели партію до числа найбільших в Іспанії.

Електоральні успіхи Vox змусили ідеологічно близькі Народну партію та Cuidadanos частково перейняти праворадикальну риторику. Ба більше, в місцевих парламентах Андалузії та Мадрида ці три партії утворили владну коаліцію. Але, як показало голосування 10 листопада, найбільше від цього виграла саме Vox.

Одразу після виборів Сантьяґо Абаскаль заявив, що прагне побудувати «патріотичну альтернативу» для Іспанії — не уточнивши, що він має на увазі.

Від Каталонії не втекти

Каталонське питання було ще одним фактором впливу на вибори в Іспанії. Після оголошення вироку організаторам референдуму 2017 року за незалежність Каталонії в регіоні тривають масові протести. Каталонський лідер Кім Тора вже допустив можливість проведення другого референдуму за незалежність. Тож і не дивно, що про шляхи вирішення каталонської кризи говорили всі без винятку провідні партії — навіть більше, ніж про економіку.

Неспроможність уряду Педро Санчеса владнати неспокій у регіоні зіграла на руку Vox. Лідер партії Сантьяґо Абаскаль заявляв, що в разі приходу до влади покладе край автономному устрою Іспанії із широкими повноваженнями регіонів, заборонить усі партії, що виступають за проголошення незалежності окремих районів країни (не лише каталонські, а й баскські), а Кіма Тора взагалі запроторить до в’язниці.

Інші праві партії — Народна партія та Ciudadanos — були змушені доєднатися до жорсткої позиції щодо каталонської автономії. Натомість Соціалістична робітнича партія та Unidas Podemos більше налаштовані на співпрацю з владою регіону для пошуку компромісного рішення — і водночас підтримують вирок Верховного суду Іспанії організаторам референдуму 2017 року.

Тим часом прокаталонські партії дещо наростили свою вагу на національному рівні. Після поразки Cuidadanos п’ятою за величиною партією Конгресу з 15 мандатами стане об’єднання «Республіканські ліві Каталонії—Сувереністи» (ERC—Sobiranistes), яке виступає за незалежність Каталонії. Партія «Разом за Каталонію» збільшила кількість депутатів із 7 до 8, а так само прокаталонська і крайня ліва «Кандидатура народної єдності» отримала два місця в парламенті.

До речі, пробаскські партії (Баскська націоналістична партія та об’єднання «Країно Басків, єднайся») також трохи збільшили своє представництво в Конгресі — з 10 до 12. Тож голос прихильників розширення повноважень чи навіть незалежності автономій в новому складі парламенту звучатиме гучніше.

Для Санчеса, який намагатиметься уникнути п’ятих дострокових виборів за чотири роки, об’єднання з Unidas Podemos і прокаталонськими партіями (іншими словами — проти Народної партії та Vox) може стати чи не єдиним шансом отримати парламентську більшість і покласти край політичній кризі в Іспанії. З іншого боку, ціною такої підтримки можуть стати вимоги про подальше розширення повноважень Каталонії.

Натомість правому блоку Народної партії, Vox і Cuidadanos для більшості не вистачає 26 голосів. Тож математично перевага в лівих. Фактично ж вибори, які були покликані розв’язати політичний глухий кут в Іспанії, призвели до ще більшої невизначеності: ліві, в яких найбільше шансів сформувати уряд, лише послабили себе, а праві зросли переважно за рахунок радикальної Vox.

Педро Санчес уже заявив, що вже з наступного після виборів дня закликатиме інші партії об’єднатися задля подолання політичної кризи в Іспанії. На країну чекають тижні, якщо не місяці, виснажливих коаліційних перемовин.