«Безславні кріпаки», «Мати апостолів» та знову «Пекельна хоругва». Як вітчизняне кіно на 5 тижнів захопить кінотеатри

Попри коронавірус, карантин і локдаун українське кіно показує свою живучість. Ба більше, воно займає місця, які залишилися від втечі голлівудських компаній. До Нового року наш прокат жеврітиме фільмами українського виробництва так, як ніколи до цього.

До цього додається максимальна жанрова і видова репрезентація: покажуть ігрові фільми, документальні та анімаційні, державного фінансування і приватного, винятково українські та копродукційні, нові й старі, комедії та драми, дитячі пригоди та дорослі трагедії.

Відкриває наш список (прокат із 26 листопада) документальний фільм «Земля блакитна, ніби апельсин» Ірини Цілик. Це один із найтитулованіших українських фільмів цього року і один з найкращих за роки незалежності. Уже на початку 2020-го він був відзначений на великому американському фестивалі незалежного кіно «Санденс», де авторка фільму отримала приз за режисуру.

Стовідсотково заслужено, адже «Земля...», зачепивши дуже важку тему російсько-української війни й руйнації Донбасу, надзвичайно делікатно та вміло показує життя тамтешньої родини, яка живе під кулями, постійним пресингом війни, але не здається на поталу депресії. Вони знімають кіно про своє життя, донька вступає до інституту в Києві, разом думають про відродження свого рідного селища Красногорівка…

Зовсім іншого настрою документальний фільм Володимира Мули «Юкі» (прокат із 3 грудня) — своєрідне психологічне продовження «Землі...». Тут ідеться про тих, хто вже вирвався з жахіття «совка» і реалізувався — хокеїстів українського походження, які стали зірками американської NHL, — Ореста Кіндрачука (Philadelphia Flyers), Івана Буцика (Boston Bruins), Кена Данейка (New Jersey Devils), Джефа Чикруна (Pittsburgh Penguins), Еріка Нестеренка (Chicago Black Hawks) та інших.

Мандри до Сполучених Штатів і переїзди між містами, мандри в минуле, коли батьки героїв фільму виїжджали з України, сльози на очах, але й радість усвідомлення зміни життя на краще — це фільм «Юкі».

«Мати апостолів» Зази Буадзе (10 грудня) — сумне сьогодення батьків тих воїнів, які загинули чи зникли безвісти на російсько-українській війні. Героїня Наталки Половинки їде на фронт, щоб відшукати свого зниклого сина, пілота збитого літака. Її поневіряння через українську територію, а потім і територію, окуповану російськими військами та контрольовану сепаратистами, супроводжуються особистими трагедіями і драмою самої країни. Разом із Половинкою у фільмі задіяні Богдан Бенюк, Олександр Пожарський, Олег Шульга та інші. Актуальність тут є важливим моментом, як рефлексія, яка мусить відбуватися — війна не минула, вона триває, і територія України досі перебуває під п’ятою агресора, а військові злочини не простежені до кінця й винуватців не покарано.

У цьому сенсі неймовірно символічно, що в прокаті слідом за фільмом «Мати апостолів» йде українсько-чесько-словацьке «Пофарбоване пташеня» Вацлава Марула (10 грудня), схоже за жанром на роуд-муві і військову трагедію, тільки про Другу світову. Тут поневіряння війною проходить маленький хлопчик, проходить повз нацистів та просто злих людей, повз вибухи і розстріли, голод і постійне насилля.

Чорно-біле «Пташеня» пекельно красиве, важке, але з катарсисом. Номіноване на «Оскар» від Чехії, з номінацією на «Кіноколо» від українських кінокритиків, де знімалися американські та європейські зірки, такі як Стеллан Скарсгард, Гарві Кейтель, Джуліан Сендз, Удо Кір та Баррі Пеппер, воно точно входить до пулу найсильніших фільмів важкого 2020 року.

Відпочити від цієї важкості може допомогти комедійний ігровий фільм «Мій дідусь — Дід Мороз». Парадоксально відзнятий і змонтований упродовж карантину, фільм розвиває популярну новорічну тему з хлопчиком у центрі історії та пошуками дідуся. Нічого надзвичайного, але саме комедія положень із навіть стандартизованими ґеґами — це та річ, яка може нашвидкуруч вимкнути голову.

У тому ж дусі, але вже з національним присмаком — «Пекельна Хоругва, або Різдво козацьке» (24 грудня) і «Казка старого мельника» (31 грудня), з тою лишень різницею, що «Хоругва» виходила в український прокат минулого року. При цьому «Казка...» за попередніми термінами виробництва Держкіно мусила вийти ще 2015 року, але скандал з «розтратою», суд і перемонтування фільму затягнули процес на довгі п'ять років. Натомість зараз глядач побачить цвіт вітчизняного акторства — Остапа Ступку та Ірму Вітовську, Володимира Горянського та Наталю Сумську, Анатолія Хостікоєва та Аду Роговцеву

Завершиться кінотеатральний рік іронічним пригодницько-історичним кіно «Безславні кріпаки» (31 грудня). Подібного йому не було з часів «Пропалої грамоти» Бориса Івченка 1972 року. Тут постановчий клас добре поєднаний з історією, яку не можна сприймати без посмішки, попри те, що це зовсім не комедія.

Ідеться про молодого Тараса Шевченка у виконанні Романа Луцького, який зустрічає українця-самурая. За сюжетом, першому треба забрати у пана-садиста свою дівчину, а другому — свій меч-катану. Дивні герої та їхні походеньки повністю виправдовуються рівнем режисури Романа Перфільєва, а постановка бойових сцен взагалі унікальна — ніколи ще в українському кіно не було таких екшн-сцен із боями на мечах та бійками в стилі кунг-фу-фільмів.

Автор: Ярослав Підгора-Гвяздовський