Чому артисти працюють таксистами, коли в Україну приїдуть The Rolling Stones та інші виклики концертної індустрії

Більшість українських артистів організовують тури власним коштом, працюють «у тіні» та не мають доступу до обладнаних сучасною технікою концертних залів. Ці та ще купу інших проблем виявило дослідження, яке провела музична консалтинг-агенція Soundbuzz за підтримки Українського культурного фонду.

Для дослідження анонімно опитали понад 600 «гравців» музичної індустрії — музикантів, менеджерів, організаторів найбільших музичних заходів. Розповідаємо, які системні проблеми не дають змоги розвиватись українській концертній індустрії, як вони впливають на доходи артистів, а також на організацію в Україні гастролей світових зірок.

Проблема №1: Артисти відкладають на власні концерти

«Нещодавно мене віз на Uber учасник доволі відомого українського інді-гурту. Для нього це не рятівний круг, коли немає концертів, це його постійна робота. Люди купують квитки на його концерти, слухають альбоми, але для нього музика залишається на рівні хобі, і в будь-який час він може її залишити», — розповідає ініціаторка дослідження Дарця Тарковська.

Понад половина артистів, опитаних для цього дослідження, організовують концертні тури власним коштом чи позичають у друзів і родичів. Хтось працює на додатковій роботі, щоб відкласти на творчість.

А ті українські артисти, яким вдається заробляти музикою гроші, роблять це теж переважно концертами — в Україні та за кордоном. Додаткові кошти отримують за мерч та спонсорські контракти, але лише близько 10%.

Ця проблема особливо стала відчутною у 2020 році у зв’язку з карантином. Раніше урізноманітнення доходів було приємним бонусом, але сьогодні стало нагальним питанням. Якщо концерти найближчим часом не повернуться, як можна продовжувати заробляти музикою?

Навіть у докарантинну епоху такий підхід був мало схожим на світову практику, де артиста готові фінансово підтримати лейбли та промоутери. Вони й вибудовують бізнес-складову навколо артиста та беруть на себе фінансові ризики організації концертів, якщо вбачають у цьому комерційну привабливість.

В Україні ж більшість незалежних артистів мусять досить довгий час «пробиватись» самостійно або формувати власну команду навколо себе. Але щоб такий підхід спрацював, потрібні високі бізнес-компетенції, вища купівельна спроможність українського глядача та активніший розвиток музичної індустрії загалом.

Проблема №2: Музичний ринок працює «в тіні»

За результатами дослідження, три чверті артистів отримують гонорари за виступи «в конвертах». Вони працюють «на довірі», не мають юридичних гарантій, що їм заплатять, і, відповідно, не сплачують податків. Майже 70 відсотків авторів та виконавців пісень в Україні не є юридично оформленими, тобто працюють «у тіні».

Музиканти пояснюють це переважно тим, що не бачать у цьому для себе сенсу. Мало хто з них розуміє, як сплачений податок може сприяти розвитку музичної інфраструктури або надати їм соціальний захист та інші «дивіденди» у довгостроковій перспективі. Дехто говорить про складність роботи як юрособи чи ФОПу, дехто вважає це фінансово невигідним. Захисна реакція — просто не реєструвати свою діяльність.

Артистам було б значно легше оформлюватися юридично, якби вони могли отримати безкоштовну консультацію про легальне ведення мистецької діяльності та позбутись міфу, що це важке та незрозуміле завдання.

Але найголовніше, що допомогло б легалізуватися, — стабільний і диверсифікований дохід, який дав би змогу перетворити стихійне хобі на постійну роботу. За цих умов юридичне оформлення стало б наступним логічним кроком.

«Музиканти вважають, що головне — створювати музику. А от реєструвати авторські права або (ще страшніше) вести власний ФОП — це нудна і непотрібна робота. Та зрештою, все це зіграло з ними злий жарт. Коли влітку Український культурний фонд запропонував ґранти підтримки, щоб музиканти отримали хоча б мінімальні фінансові компенсації, більшість не змогла цього зробити. Причина: юридично для держави їх просто не існує», — коментує Дарця Тарковська.

Здебільшого така ситуація характерна для молодих індустрій. З часом вона змінюється в бік легальності, а самі учасники ринку напрацьовують певні правила роботи та поступово переходять в юридичну площину для подальшого розвитку. А в Україні за часи незалежності так і не вибудувалась зрозуміла система роботи в музичній індустрії, а її учасники не сильно зацікавлені у повністю легальній роботі.

Проблема №3: Rolling Stones не приїжджають, бо через високі податки їм складно заплатити гонорар

Чому в Україні нечасто виступають світові зірки, на кшталт The Rolling Stones чи Тейлор Свіфт? Якщо дуже просто, тому що українські промоутери не платять їм бажані гонорари, бо український глядач не в змозі купувати квитки за декілька тисяч гривень. Саме такий цінник окупив би видатки на організацію такої масштабної події.

Крім обмежених фінансових можливостей українців, які не можуть багато платити за дозвілля, на плечі українських організаторів концертів лягає ще й доволі суттєве податкове навантаження. Це близько 54,5% податків — 20% ПДВ, 18% податок на прибуток підприємств, 15% податок на доходи нерезидентів та 1,5% воєнний збір. Якщо сплатити всі податки, то бюджет заходу збільшиться майже вполовину. А тут уже втрачається будь-який комерційний зиск у такій роботі, оскільки, найімовірніше, вона навіть не відіб’є собівартість.

До речі, зависокі податки заважають організації концертів не лише закордонних артистів, а й вітчизняних. За словами респондентів дослідження, якби гастрольна діяльність була дозволена фізичним особам-підприємцям з податками у 5%, то значна частина українських артистів набагато безболісніше могла б вийти з тіні та нарешті легалізувати роботу.

Проблема №4: Немає нормальної концертної інфраструктури

Концертний бізнес завжди передбачає зустріч виконавця та глядача у певному місці — у барі, клубі, філармонії або на стадіоні. У маленьких клубах виступають молоді артисти, які можуть напрацювати там першу базу прихильників. А у великих залах можна показати шоу світового рівня завдяки найкращому технічному оснащенню. І з усім цим в Україні великі проблеми.

До прикладу, 78,4% усіх опитаних артистів кажуть, що стан концертних майданчиків можна схарактеризувати хіба що словами «жахливо», «незадовільно» та «ну якось можна витримати».

По-перше, дається взнаки світова тенденція, за якою культурні простори під тиском інших, більш рентабельних бізнесів, закриваються, а на їхніх місцях виростають офісні центри або будується елітне житло. Варто лише згадати панахиду за київським культовим музичним клубом Sentrum, який перепрофілювали саме в бізнес-простір. Або закриття іншого культового місця — Xlіб Club, який відійшов у вічність під тиском комфортного подільського житла у спальному районі.

Погіршив ситуацію й карантин. Арт-простір Closer, який працює на території колишньої ткацької фабрики, може зачинитися, бо непомірні витрати — завелике навантаження на власників.

«Легше зачинитися, і відкритися потім через півтора-два роки (ніж продовжувати працювати в період карантину — ред.) Доведеться йти працювати в офіс, чого дуже не хотілося б», — каже співвласник клубу Сергій Яценко в недавньому інтерв’ю.

По-друге, в Україні так і не розробили програми відбудови та розвитку комунальних концертних залів, які залишились з радянських часів. Умовні палаци офіцерів та будинки культури мають таку застарілу технічну базу, що в них майже неможливо організовувати концерти з якісним звуком.

Дається взнаки й тотальна незацікавленість у розбудові інфраструктури з боку як державних структур, так і комерційних компаній. Як наслідок, під час організації концертів промоутери та артисти мають нести додаткові витрати, а відвідувачі — тричі подумати перед тим, як купити квиток.

Проблема №5: З усіма нами стався 2020 рік

Можна скільки завгодно описувати проблеми музичної сфери з попередніх пунктів, але нинішня ковідна криза поставила все з ніг на голову і повністю поламала світову концертну індустрію.

Дослідження планувалось та розпочиналось ще у 2019-му, коли ніхто навіть не підозрював, якого «чорного лебедя» підкине нам наступний рік.

Уже зараз зрозуміло, що ні в Україні, ні у світі концертна індустрія не зможе оговтатись від такого потрясіння ще кілька наступних років. Якщо чимало інших країн надають фінансову підтримку працівникам, які повністю залишилися без роботи, то в нас така схема зіткнулась із закономірними труднощами. Через роботу в тіні багато артистів, продюсерів, клубів та їхніх менеджерів так і не змогли отримати допомогу від держави, наприклад інституційні гранти.

За результатами опитування, 94% представників концертної індустрії України засвідчили катастрофічне (якщо порівняти з їхніми річними доходами) падіння прибутку протягом перших чотирьох місяців карантину. Більше чверті респондентів недоотримали понад пів мільйона гривень прибутку.

Артисти від них не відстають. Враховуючи, що 70% опитаних заробляють переважно концертами, то саме вони й переважно повністю лишилися без роботи.

Рятувати вітчизняну музику доведеться саме меломанам, тобто нам з вами. Через купівлю квитка на концерт улюбленого артиста — навіть якщо він відбуватиметься онлайн. Через підтримку клубів, пожертви та купівлю їхнього фірмового мерчу. А також через поширення цього дослідження, яке трохи підніме завісу над правилами роботи музичної індустрії та над тим, як можна допомогти їй вистояти в часи найбільшої кризи в її історії.

Авторка: Юлія Мельник