Навесні минулого року, коли в Україні розгорнулася палка і, напевно, найяскравіша за всю новітню історію боротьба за президентство, я опинився в Ізраїлі. Пам'ятаю, з яким інтересом тут стежили за дебатами, як вболівали (особливо вихідці з України) за кандидатів, кожен з яких так чи інакше з Ізраїлем пов'язаний.

На Порошенка тоді працювала група відомих ізраїльських політтехнологів, а вже за Зеленським стояв цілий громадянин Ізраїлю — видатний єврейський діяч і меценат Коломойський, який і жив у той час неподалік Тель-Авіва. Та й єврейське походження нинішній президент України ніколи не приховував, не ховав у найпотаємніших кутах біографії своєї або батьків. Тому тут звучали питання: а як Зеленський ставиться до Ізраїлю, чи сповідує іудаїзм і, врешті-решт, чи асоціює себе з єврейством?

Тому після обрання багато хто в Ізраїлі сприймає Зеленського якщо не своїм, то вже точно не чужим. Тому він багатьом тут цікавий. На жаль, перший візит президента України на Святу Землю аж ніяк не зміг задовольнити цю цікавість. Адже головним героєм масштабного форуму в Єрусалимі, який був присвячений пам'яті жертв Голокосту, виявилася зовсім інша людина.

Взагалі, ізраїльтяни згадують жертв Голокосту (на івриті Шоа — Катастрофа) навесні, на шостий день після закінчення головного іудейського свята — Песах, свята свободи. Саме в Песах почалося повстання у Варшавському гетто. До цієї події батьки-засновники Ізраїлю приурочити день пам'яті, який увійшов до державного календаря.

Цього року День жертв Катастрофи припадає на 21 квітня. Це досить емоційно сильний день, головним чином через національну хвилину мовчання. Про її початок оголошує сирена тривоги, яка лунає по всій країні. Гул сирени триває три хвилини, протягом яких завмирає все: зупиняються на дорогах машини, люди, що їдуть в них, виходять і стоять, схиливши голови, зупиняються автобуси і поїзди, на підприємствах, в магазинах, просто на вулицях все завмирає. Так в Ізраїлі згадують жертв Катастрофи.

Але є дата пам'яті жертв Голокосту, звернена назовні, до решти світу. Цією датою обраний день звільнення концентраційного табору Аушвіц у Польщі. У ювілейну річницю визволення і провели в Єрусалимі форум пам'яті жертв Голокосту. Два дні, що тривав форум, столиця Ізраїлю стала справді закритим містом. Перекрили не тільки рух автомобілів майже в усіх центральних районах, навіть пішоходам заборонили прохід багатьма вулицями. Такої кількості варти, скупчення охоронців в місті, кажуть, не було ніколи. Навіть великих Іцхака Рабина і Шимона Переса ховали тихіше і спокійніше, з меншими тривогами для простих людей.

Але в інформаційному шумі цих днів, наповненому згадками численних монархів, десятків президентів і прем'єрів з усього світу, найчастіше лунало одне ім’я — Путін. Саме його приїзд обговорювали в Ізраїлі найбільше. І зовсім не через Голокост.

Уся країна протягом останніх місяців чекає на звільнення ізраїльської дівчини Наами Іссахар, яка в квітні минулого року спокійно летіла з Індії додому з пересадкою в Москві. На посадці в Тель-Авів її затримали, повідомили, що в багажі знайшли кілька грамів гашишу, і почалося. Арешт, суд, термін — звичайна, загалом, для сучасної Росії історія. Але не для Ізраїлю. Арешт і особливо засудження Наами на довгих 7,5 років стали трагедією для країни. Портрети Наами, графіті з вимогою її звільнити — по всій країні. Мама дівчини стала ньюзмейкером, сама Наама — ізраїльським Сенцовим.

Напередодні приїзду Путіна з'явилася інформація, що Ізраїль передасть Росії у власність частину Старого міста в Єрусалимі, землю, на якій розташовується «Олександрівське подвір’я» РПЦ. Це буквально у хвилині від Храму Гробу Господнього. Що це — викуп? Ізраїль торгується з Путіним? Уже під час свого короткого, в темпі спецоперації, візиту Путін зустрівся з мамою Наами і пообіцяв, що «все буде добре». Його оточення факт угоди не визнало. Можливу історію з торгом вирішили лишити без пояснень.

На тлі розвитку такого трагічного і близького для багатьох ізраїльтян сюжету в Єрусалим прилетів президент України. Тому не дивно, що все, що про цей приїзд до Ізраїлю повідомили ізраїльтянам — рішення Зеленського не ходити на урочисту зустріч лідерів країн в меморіалі Голокосту Яд-Вашем.

Зеленський, як він сам повідомив, поступився місцями української делегації тим, хто вижив у Катастрофі. Красивий жест. Але будь-який жест може бути розцінений по-різному або зовсім не зрозумілий. Не зрозуміли його й організатори форуму. Адже таким формулюванням Зеленський дорікнув їм — виходить, самі вони про старих, що вижили в нацистському пеклі, не подумали, не доставили стільців, не дали прийти тим, для кого ця подія важлива.

В Ізраїлі зараз живуть десятки тисяч людей, які пережили Катастрофу. Звісно, всі вони бути в Яд-Вашемі не могли, та й не всі, напевно, цього хотіли. Ясно, що на форум Зеленський не пішов не заради тих, хто не зміг на нього потрапити, а через одну людину, що прийшла в зал останнім і сиділа в першому ряду. Власне це було добре зрозуміло багатьом. І вони, обурені арештом співвітчизниці, не засудили.

До того ж, Путін почав готуватися до форуму заздалегідь ще й на ідеологічному фронті — оголосив черговий історичний «джихад» Польщі, звинувативши поляків в пособництві Гітлеру. Зрештою, президент Польщі в Єрусалим взагалі не приїхав.

Володимир Зеленський так вчинити не міг. Адже, як було сказано, він тут не чужий. Тому, певно, не варто прискіпуватися до його першого приїзду в Ізраїль. Зрештою, він встиг підійти до Стіни Плачу, помолитися біля головної святині іудаїзму в оточенні рабинів і релігійних євреїв. Приватно, без натовпу колег по президентському цеху, сходив до меморіалу Яд-Вашем. І головне — встиг без поспіху і Путіна в місті поговорити і з прем’єр-міністром Ізраїлю, і з бізнесменами, і просто з важливими і потрібними людьми. Непогано для першого разу.

Але приїхати ще обов'язково потрібно. І, думаю, Володимир Зеленський обов'язково це зробить у найближчому майбутньому. Коли від приїзду українського президента ізраїльтян не відволікатимуть ні арешт Наами Іссахар, ні ідеологічні пастки Путіна, ні натовп охоронців.

Поділитись: