«Цій — три куба кірпіча». Де живуть ті, хто втратив дім, і що змінить закон про компенсацію за зруйноване житло

російська армія продовжує чинити найтяжчі злочини, позбавляючи українців життів і домівок. Ті, кому щастить вижити, часто опиняються без притулку та речей найпершої потреби, в умовах скрути.

Звичайно, благодійні організації, волонтери й державні установи не дають громадянам стати безхатченками. Проте й масового відновлення житла або вагомої фінансової допомоги знедолені українці не отримують.

Днями Рада ухвалила закон про компенсацію пошкодженого майна українців. Цей законопроєкт зареєстрували ще у квітні 2022 року, потім процес завис, і лише зараз парламент розв'язав питання бодай на законодавчому рівні.

За рік повномасштабного вторгнення українці надіслали понад 325 тисяч повідомлень про знищення або пошкодження житла через «Дію». На що можуть сподіватися постраждалі і як вони живуть зараз — у матеріалі hromadske.

«Цій — три куба кірпіча»

На Facebook-сторінці Наталії Мазніченко з Бучі увагу привертають світлини — це барвиста захоплива енциклопедія квітів. Усі іриси: жовті, сині, суміш охри та ніжно-фіолетового, ще якихось незвіданих кольорів. Їх сотні, це колекція живих квітів. Гортаю з цікавістю. Аж раптом голосно й різко — фото напівзруйнованого приватного будинку та портрета чоловіка в рамці, з чорною стрічкою.

Це — Василь Мазніченко, чоловік Наталії. Він не встиг добігти до погреба. Потім його тіло ще пролежало просто неба понад місяць. Розповідають, що його охороняв вірний собака. Віддати землі тіло Василя вдалося лише на 50-й день після смертельного, руйнівного російського обстрілу.

Поховавши чоловіка, Наталія усвідомила, що будинок, у якому жила вона та ще семеро душ — діти й онуки, зокрема грудне немовля, — відновленню не підлягає.

«Я всюди писала: у бучанську мерію, в архітектурний відділ, подавала заяву через “Дію”. Скільки виплакала й вибігала — ніхто нічого не робить. Вони питали: “Чого ви ще від нас хочете?” Я відповідала: “Справедливості”. Якось вони ходили вулицею, дивилися на руйнування, а потім наказали видати мені три кубометри цегли. Так і кричали: “Три куба кірпіча”. Але ж будинок не підлягає відновленню, зруйновані опорні стіни!» — розповідає hromadske Наталя Мазніченко.

Приходили комісії, описували руйнування будинку, проте далі справа не пішла. Тим часом друзі позичили ключі від власної недобудови. Там є плитка і вода, тому пані Наталя не ремствує. Єдине — незручно ходити п’ять кілометрів щодня та годувати того самого вірного собаку.

«У мене велика колекція півників, тому є багато друзів за кордоном. Вони нам трохи допомагали. З Києва привозили пайки. А від мерії ми не отримали нічого, крім памперсів для дитини», — бідкається пані Наталія.

Була думка придбати готовий будиночок і поставити його коло зруйнованого. Це коштувало б 12 тисяч євро. Майже половину цієї суми був готовий надати благодійний фонд. Решту, за словами Наталі, спочатку погодилась дати мерія, але потім від своїх обіцянок там відмовились.

Жінка залишилася без оселі. Зараз Наталії перетелефонували і сказали, що будуть демонтувати будинок, а її саму внесли у список тих, хто потребує відновлення житла, адже вона пенсіонерка, а чоловік загинув через обстріл. У цей перелік, за словами пані Наталі, ввійшло не більше ніж 15 домогосподарств.

З чотирма дітьми у гімназійному класі

Клавдія Островєрхова — багатодітна мати й вимушена переселенка з Сєвєродонецька. Її місто перебуває під російською окупацією, а будинок знищений ущент.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, жінка не мала жодної фінансової подушки. Всі кошти, які змогла знайти в місті під обстрілами, віддала приватному перевізнику, що доправив її до Дніпра. Там від сестри вона дізналася про можливість тимчасово оселитися в гімназії Обухівської ОТГ Дніпропетровської області.

Телефоном адміністрація освітнього закладу підтвердила готовність прийняти сім’ю. За словами Клавдії, вона ледь не жебракувала, аби дістатися до смт Миколаївка, де її з дітьми (11, 8, 6 та 3 років) розмістили у класі гімназії. Вона й зараз там живе.

«Держава нічим не допомогла нам, ми знайшли це приміщення самостійно. Просто добрі люди пустили. Перед початком навчального року нас попередили, що можуть виселити, але все ж залишили мене з дітьми та ще кілька багатодітних родин, які теж живуть у класах. Нас і зараз можуть попросити піти. Розуміючи, що ми можемо опинитися просто неба, я придбала будинок, плачу за нього частинами. Але він усе одно потребує серйозного ремонту, жити в ньому поки що не можна», — розповідає hromadske Клавдія Островєрхова.

Частину суми за будинок Клавдія взяла з допомоги від ЮНІСЕФ та Червоного Хреста. Виплачувати залишилося ще 600 доларів. Жінці пояснили, що відшкодування за її зруйнований будинок може бути проблемним. У неї просять бодай світлини знищеного помешкання, а їх немає.

У селі Клавдія не сидить без роботи: займається манікюром і пече тістечка. Також отримує гроші від держави. Так потроху і планує викупити будинок, який ще доведеться доводити до ладу.

Вимучений закон

Розв'язати питання компенсації за житло, зруйноване внаслідок терористичних дій рф, покликаний закон, історія якого тягнеться з весни 2022 року.

У квітні народні депутати підтримали за основу законопроєкт №7198, розглянувши його у пришвидшеному посиленому режимі. Та після цього справа зависла в повітрі. І лише напередодні річниці повномасштабного вторгнення депутати вирішили повернутися до законопроєкту й ухвалили його остаточно.

«Це рішення, яке без перебільшень чекали мільйони українців — тільки станом на осінь 2022 року сотні тисяч українців мешкали у пошкодженому чи зруйнованому житлі… Що стосується пошкодженого житла, ми наразі розробляємо на рівну Уряду компенсаційний механізм, який за аналогією з е-підтримкою стане для громадян чіткою зрозумілою інструкцією», — відреагував Олександр Кубраков

А втім, закон, який у владі називають ледь не рятівним, дехто вважає спірним і підозрілим.

Як планують надавати компенсації за пошкоджене майно

Як працюватиме закон про відшкодування зруйнованого житла, розповів народний депутат Ярослав Железняк. Компенсацію пропонують надавати лише за пошкоджену або знищену житлову нерухомість: квартири, інші житлові приміщення (наприклад кімнати в гуртожитках), будинки садибного типу, садові й дачні будинки, об’єкти будівництва, у яких зведені опорні та зовнішні конструкції.

Ось деякі моменти закону, на які звертає увагу Железняк.

• Власники знищених квартир та інших житлових приміщень одержать житловий сертифікат — документ, що підтверджує гарантії держави профінансувати придбання квартири чи іншого житлового приміщення (зокрема такого, що буде споруджене в майбутньому) в обсязі визначеної грошової суми.
• У власників приватних будинків буде вибір — отримати житловий сертифікат на купівлю квартири чи будинку або грошову компенсацію, яку будуть перераховувати на рахунок зі спеціальним режимом використання для фінансування будівництва.
• Граничний розмір компенсації — і грошової, і у вигляді житлового сертифіката — відсутній, як і обмеження щодо місцеперебування, типу та площі нового житла, будівництво якого буде профінансоване через сертифікат.
• Розглядати заяви та ухвалювати рішення про надання або відмову в наданні компенсації за знищене майно буде Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації. Такі комісії створюватимуться виконавчими органами місцевих рад, військовими або військово-цивільними адміністраціями населених пунктів.
• За пошкоджене майно отримати грошову компенсацію буде неможливо — для таких випадків пропонують лише відновлення через будівельні роботи та/або надання будівельних матеріалів для них.

Про джерела для фінансування компенсації розповіли у Міністерстві інфраструктури. Це буде:

— фонд відновлення майна та зруйнованої інфраструктури;

— кошти державного та місцевих бюджетів;

— кошти МФО, інших кредиторів та інвесторів;

— міжнародна технічна, поворотна або безповоротна фінансова допомога;

— репарації чи інші стягнення з рф.

Що може бути не так із законом?

Перш ніж стати законом, законопроєкт №7198 зависав майже 10 місяців — і впродовж цього часу зазнав суттєвих змін. Деякі експерти наголошують, що змінився він не в кращий для людей і держави бік.

«Вони ніяк не могли домовитися, що робити. У першій редакції, яку ухвалили, держава фактично повинна була сама забезпечити будівництво й надати аналогічні до зруйнованих квартири. Передбачалась компенсація за ремонт, зокрема грошима. Натомість остання редакція змінена принципово. Наприклад, ремонтом займається місцева влада — або ж просто надаються будівельні матеріали», — розповів hromadske Георгій Могильний, експерт у сфері містобудування.

Він вважає, що відбувся обман, оскільки людям казали, що вони можуть розпочинати ремонти самостійно та зберігати чеки й платіжки. Багато хто витратив останнє чи вліз у борги, але тепер грошима ніхто нічого компенсувати не буде, принаймні за цим законом. Якщо гроші на ремонт даватимуть місцевій владі, ніщо не завадить їй домовлятися зі своїми ж компаніями, поза тендерами, каже Георгій Могильний.

«За старою редакцією держава зобов’язана була побудувати таку саму квартиру замість зруйнованої. Що зруйноване — те й дають. Вона наймає підрядників, будує і фактично забезпечує людей житлом за собівартістю. У цій редакції механізм змінений, тепер пропонується давати гривневі сертифікати. Оцінювальні механізми встановлює Уряд. Тобто, по-перше, сертифікати буде з’їдати інфляція, по-друге, яку-небудь хрущовку можуть оцінити в мізер, за який ви не зможете придбати нову квартиру», — пояснює експерт.

Якщо перша редакція передбачала замовлення державою будівництва напряму й теоретично дозволяла забезпечувати квартири за собівартістю, то зараз з’являється посередник, який буде на цьому заробляти. Це, за словами Могильного, робить процес більш ризикованим і часозатратним. На думку експерта, перша редакція законопроєкту була значно краща, а ухвалена врешті-решт версія покликана задовольнити інтереси великої кількості зацікавлених бізнес-структур.

За даними Київської школи економіки (KSE), станом на грудень 2022 року українській інфраструктурі через війну завдано прямих збитків на суму 137,8 млрд доларів. Зокрема, збитки від руйнувань житлового фонду оцінюються у 54 млрд доларів. За понад 10 місяців війни загалом пошкоджено або зруйновано 149,3 тисячі житлових будинків, серед яких 131,4 тисячі приватних, 17,5 тисячі багатоквартирних та 280 гуртожитків.

Альтернативне житло

Експерти кажуть, що з огляду терміновість варто було б розглянути різні варіанти. Цікавим у цьому плані може бути досвід соціального житла в Європі.

«Звісно, гроші чи житлові сертифікати не зможуть замінити людям житло. Бо якщо суто фізично не вистачатиме житлових квадратних метрів, то людям просто не буде де жити, навіть із сертифікатом. Необхідне повне перезавантаження будівельної галузі та якнайшвидше впровадження сучасних технологій швидкого і водночас якісного будівництва», — наголошує в коментарі hromadske архітектор Микола Горохов.

«Що стосується форм власності житла, то справді, в Україні повністю відсутня така категорія як муніципальне житло, широко розповсюджене в тій же Європі. А втім, це політичне питання. Якщо існуватиме відповідна нормативна база для створення такого житла, буде й саме житло», — додає він.

17 лютого в Гаазі відбувся форум, присвячений відновленню житла в Україні та досвіду Європи у цьому питанні. На ньому йшлося зокрема про важливість переосмислення всієї системи.

«Зараз у нас можна тільки купити чи орендувати житло, але в інших європейських країнах є багато різних опцій щодо того, де шукати дах над головою і який саме. Це і муніципальне житло, і кооперативне зокрема», — каже одна з організаторок форуму Олександра Ткаченко.

Наприклад, Відень — серед найкращих зразків у Європі, понад чверть помешкань у місті — це соціальне житло. Воно не лише для бідних, а й для середнього класу. І дуже важливо, що це якісне житло — як у центрі, так і на околицях.

Цікаву ідею озвучив і Георгій Могильний. Він пропонує використовувати надлишкове житло, якого в Україні дуже багато. Люди, що евакуювалися за кордон, або ті, хто має кілька об'єктів нерухомості, можуть здавати в оренду свої квадратні метри тим, хто цього потребує. Здійснювати менеджмент і, можливо, оплачувати це може держава, посилаючись на поняття квартирної повинності, прописаної в законі «Про правовий режим воєнного стану».

Поки чиновники не можуть визначитися з версіями законопроєктів, а бізнес-структури марять прибутками від відбудови, громадяни продовжують жити на недобудованих дачах знайомих або у гімназійних класах. Але всі опитані експерти згодні з одним — процес відшкодування за втрачене майно необхідно налагодити якомога швидше.

Автор: Владислав Павлов