Делікатна рівновага Макрона та штучне дихання для «Нормандії»: що Зеленський привіз із Парижа

Париж має викликати у Володимира Зеленського багато позитивних емоцій. 12 квітня 2019 року, між двома турами українських президентських виборів, Зеленський, можливо, вперше відчув себе президентом — після зустрічі в Єлисейському палаці зі своїм ровесником Емманюелем Макроном. Два роки тому Зеленський випромінював ейфорію і впевненість, потішений увагою французької преси до «українського Макрона».

У грудні 2019 року Володимир Зеленський вдруге відвідав Париж для участі в довгоочікуваному саміті «нормандської четвірки» та особистої зустрічі з російським президентом. Сам факт проведення саміту приніс сатисфакцію Володимиру Зеленському, який ще тоді не втратив віри у можливість «непростого, але конструктивного діалогу» з Росією.

Як підкреслила французька сторона напередодні візиту, ця двостороння зустріч готувалася протягом тривалого часу, тож Володимир Зеленський їхав до Парижа як президент суверенної країни, щоб зустрітися зі своїм візаві. Іншими словами, Емманюель Макрон (який успадкував від свого попередника невдячну роль посередника в російсько-українському конфлікті) не хотів би, щоб візит Зеленського сприймався як чергове нашвидкуруч організоване шоу підтримки України з огляду на останні агресивні дії з боку Росії.

Для французького президента важливим є зберігати делікатну рівновагу між підтримкою України та запобіганням повномасштабній війні на сході Європи, що потребує простору для маневрування в діалозі з Росією. Натомість французьке видання «Фігаро», яке опублікувало інтерв’ю Зеленського напередодні візиту, зробило висновок, що «перед російською загрозою український президент кличе Європу на допомогу».

Зустріч Володимира Зеленського та Емманюеля Макрона тет-а-тет тривала понад півтори години й не лишила часу на переговори в розширеному складі, оскільки далі до українського та французького президентів через відеозв’язок приєдналася канцлерка Німеччини Ангела Меркель. Обидві зустрічі були присвячені обговоренню безпекової ситуації на сході України та на українсько-російському кордоні, а також черговій спробі реанімації Мінських домовленостей через так звані тематичні кластери.

Тож Володимир Зеленський мав час, щоб детально розповісти своїм співрозмовникам про цілковиту відповідальність Росії за порушення перемир'я на сході України і спростувати тролинг Володимира Путіна: той напередодні зустрічі звернувся до Макрона з закликом вплинути на президента України, щоб забезпечити мир на Донбасі.

Як і очікувалося, за результатами зустрічі лідери Франції та Німеччини запевнили українського президента у підтримці та закликали Росію відвести війська від кордону з Україною. З іншого боку, Франція та Німеччина як члени «Нормандської четвірки» не полишають надії знайти компромісне політичне вирішення конфлікту на Донбасі.

Як відомо, в листопаді минулого року французька та німецька сторони запропонували виконувати Мінські домовленості в межах 11 тематичних блоків (кластерів) з детальними покроковими пунктами. Пізніше свої кластери запропонували українська та російська сторони. За підсумками зустрічі 16 квітня сторони підтвердили подальшу роботу над узгодженням кластерів на рівні політичних радників 19 квітня.

Підсумувавши на зустрічі «рішучу налаштованість на пошук політичного рішення» і наголошуючи на «необхідності повного виконання Мінських домовленостей з обох сторін», Емманюель Макрон та Ангела Меркель прагнуть знизити нинішню напругу та звести перемовини до конструктивного русла.

Цілком зрозуміло, що демонстрація сили з боку Росії має на меті змусити Україну піти на більші поступки в реалізації кластерів. Але навіть дуже детально розписані кроки виконання Мінських угод впираються у фундаментальну несумісність підходів з боку України та Росії. Вона унеможливлює прогрес у переговорах, допоки Росія змушує Україну йти на прямі контакти з представниками так званих «народних республік» і не визнає своєї участі в конфлікті.

З цього приводу у вже згаданому інтерв’ю газеті «Фігаро» Володимир Зеленський зауважив, що хоч Емманюель Макрон і спроможний «підтримувати нормандський формат на штучному диханні», але той стоїть у глухому куті через блокування Росії. Такий реалістичний аналіз з боку українського президента не завадив йому після зустрічі зробити офіційну заяву про те, що ми «наближаємося до наступного засідання “Нормандської четвірки”».

Натомість заклик Володимира Зеленського запросити Україну до НАТО та ЄС, щоб «легалізувати відносини», не викликав жодного коментаря з боку французького президента. Не секрет, що Франція послідовно виступає проти подальшого розширення ЄС, а також має серйозні сумніви щодо доцільності приймати Україну до НАТО. Як зазначив французький аналітик Філіп Желі, «приналежність України до НАТО не звільнить її від географічних реалій, які спонукають знайти спосіб співіснування з домінуючим російським сусідом. Європа та США можуть Україні в цьому допомогти, стримуючи тиск Росії, але вони не допоможуть Україні, зробивши її полем зіткнення з Росією».

Отже, нинішня позиція Франції полягає в тому, щоб знайти компроміс між баченням України як форпосту в боротьбі з Росією та протилежною точкою зору, що розглядає Україну як сферу інтересів Росії.