Для щурів також властивий «ефект свідка», або «моя хата скраю»: вони із меншою ймовірністю допомагатимуть іншому щуру, якщо поруч перебувають інші щури. До такого висновку дійшли вчені Чиказького університету, повідомивши про це в науковому виданні Science Advances.

Аби підтвердити чи спростувати існування «ефекту свідка» (англійською «bystander effect») у щурів, дослідники влаштували експеримент. Одного щура («жертву») вони поміщували в пастку, яку можна було відкрити тільки ззовні. Після цього вони спостерігали, як на це реагували інші щурі, що мали змогу звільнити свого «колегу».

Коли зовні був один щур, він, як правило, звільняв того, що перебував у пастці. Потім учені додали одного-двох щурів, яким дали заспокійливе, аби вони не були зацікавлені в допомозі щуру в пастці. У такому разі інший щур, який не перебував під дією ліків, просто стояв осторонь і не рвався допомогти щуру в біді.

Співавторка дослідження, науковиця Чиказького університету Пеґі Мейсон, порівняла експеримент із ситуацією зі смертю афроамериканця Джорджа Флойда.

«У випадку Джорджа Флойда було ще троє поліцейських, зокрема один із них став правоохоронцем, аби змінити ситуацію з поліцейським насиллям над темношкірими — і, тим не менш, він стояв осторонь і не втручався», — додає вона.

«Ефектом свідка» називають ситуацію, коли людина в оточенні інших виявляє менше зацікавленості в допомозі тому, хто в біді. Термін виник після історії, що сталася в Нью-Йорку в 1964 році. Тоді начебто понад 35 жителів одного з будинків спостерігали за смертю своєї сусідки, але ніхто з них не втрутився й не зателефонував у поліцію — думаючи, що це вже зробили.

Пізніше з’ясувалося, що в цій історії забагато вигаданого. А пізніші дослідження виявили, що насправді «свідки» рідко коли перебувають осторонь, якщо людина перебуває в біді — але за умови, якщо серед них хоча б хтось виявляє ініціативу допомогти.

Поділитись: