ENRU
BBC

Тепер жодних «розіп'ятих хлопчиків»: чи зміниться український інтернет через Доктрину інформбезпеки

4e1082d6a185305d9
Доктрина інформаційної безпеки України є необхідною концепцією для того, щоб боротися з «загрозами гібридної інформаційної війни» Фото: Koen van Weel

25 лютого президент Петро Порошенко ухвалив  Доктрину інформаційної безпеки України, що має стати основою державного регулювання в сфері медіа та інформаційної політики. На основі цього документу фактично парламент повинен на законодавчому рівні закріпити право відповідних служб моніторити мережу щодо наявності забороненої інформації. А далі — вживати заходів.

Міністр інформаційної політики Юрій Стець вже заявив, що протягом двох тижнів підготують список антиукраїнських сайтів для ініціювання процедури їхнього закриття.

Як може змінитися середовище українських онлайн-медіа і соцмереж — у матеріалі Катерини Сергацкової.

Розмови про введення нових правил у роботі українських онлайн-медіа на державному рівні почалися одразу після того, як на Донбасі розгорілася війна. Тоді стало зрозуміло, що значну роль у «розхитуванні» ситуації на сході й в залученні російських добровольців до військових операцій відіграють російські медіа та соцмережі, які розповсюджують фейки на кшталт історії про «розіп'ятого хлопчика».

Уже наприкінці червня 2014-го в Нацгвардії з'явилося управління інформаційної безпеки, а в грудні уряд поповнився міністерством інформаційної політики, яке очолила людина з найближчого оточення Петра Порошенка, колишній генеральний продюсер 5 каналу Юрій Стець. За його ініціативою в лютому 2015-го з'явився проект «Інформаційні війська України».

Одним із завдань цього проекту було об'єднання «лідерів думок» і «тролів» з великою аудиторією в соцмережах з єдиною метою — відповідати на фейки й інформаційні «вкиди» Росії і формувати патріотичний порядок денний в онлайн-медіа. По суті, це була перша публічна спроба створити дзеркальну «відповідь» російській пропаганді на державному рівні.

Міністерство інформаційної політики у 2015 році очолив Юрій Стець Фото: Андрій Кравченко/УНІАН

Щоправда, в одному з інтерв'ю того періоду Стець категорично відмовлявся визнавати очевидну паралель між російською пропагандистською «фабрикою тролів» і новою українською ініціативою. Зокрема, міністр висловлював сумніви, що якісь із заборон можуть перекинутися з телебачення (з 2014-го почалася хвиля заборон на мовлення кремлівських телеканалів, російських серіалів та фільмів) на інтернет, за аналогією Роскомнадзора, «тому що це неможливо технічно».

Доктрина інформаційної безпеки

13 лютого Порошенко ввів у дію рішення РНБО про кібербезпеку, яким передбачається створення такого органу, як Укркомнагляд. А незабаром публіці представили узгоджену з головою держави Доктрину інформбезпеки, спрямовану на регулювання українського інтернету. Процес збігся з ухваленням 23 листопада 2016 європейським парламентом резолюції щодо протидії пропаганді третіх країн, включаючи Росію.

В основу української доктрини лягла концепція інформаційної безпеки, яку з 2014-го розробляв тогочасний радник міністра інформаційної політики, а віднедавна — заступник голови відомства Дмитро Золотухін.

Серед ключових пріоритетів Доктрини інформаційної безпеки — написання та ухвалення законів, які б регулювали механізм виявлення, блокування та видалення з українського інтернету інформації, яка може загрожувати життю, пропагувати війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, загрожує державному суверенітету, пропагує комуністичний та нацистський тоталітарні режими та їхню символіку. 

Також у цих законах має йтися і про відповідальність для тих, кого держава-агресор використовує для ведення інформаційної війни, і про унеможливлення вільного обігу інформаційної продукції (друкованої та електронної), яка походить насамперед з території держави-агресора, і містить вище перерахований зміст.

Дмитро Золотухін — випускник академії СБУ і колишній співробітник української служби безпеки. Аж до подій, що відбувалися після Майдану 2014-го, вiн займався «конкурентною розвідкою» —  збирав і аналізував дані для бізнес-компаній. За його словами, цей досвід став ключовим для роботи з новою українською реальністю і допоміг у створенні програм, що стосуються аналітики механізмів «інформаційної війни» та «інформаційних спецоперацій».

Сьогодні Золотухін — вже на посаді чиновника Мінінформполітики — каже, що Доктрина є абсолютно необхідною концепцією для того, щоб боротися з «загрозами гібридної інформаційної війни». Її методи, говорить Золотухін в інтерв'ю Громадському, «абсолютно поліморфні, підлаштовуються під журналістику, свободу слова, коли поширюються фейковi новини, а проросійські медіа, які працюють за гроші колишніх «регіоналів», кажуть, що ми так робимо, бо це наша політична позиція і це свобода слова. Тобто, вони маніпулюють українським суспільством за допомогою інформаційних важелів».

За словами чиновника в Україні працює величезна кількість медіа, «які публікують неправдиву інформацію, не несучи за це відповідальності, тож безпека держави залежить від інституцій, які українським законодавством ніяк не врегульовані».

Позиція чиновника в тому, щоб держава дотримувалась інтересів народу і поширювала інформацію, «яка просуватиме Україну, говоритиме, що в Україні великі герої, «українці, кохаймось, бо ми того варті».

Заступник міністра інформполітики Дмитро Золотухін Фото: Громадське

Золотухін вважає, що Україна сьогодні може стати флагманом у сфері регулювання інтернету щодо питань, які стосуються інформаційної безпеки і боротьби з російською пропагандою, «для всього Заходу».

«Ми відповідальні за дотримання безпеки в європейських країнах, оскільки вони про цю безпеку не дбають, про це говорить мій досвід спілкування з європейськими колегами, — зазначає він. — У той же час, я переконаний, що, на жаль, західні експерти в цих питаннях нічого не можуть нас навчити. Ми успішно вирішуємо проблеми і питання, важливі для безпеки громадян, з якими вони ще навіть не зустрілися».

Одна зі складових Доктрини — пункт про «інформаційні й психологічні операції». Золотухін каже: він щасливий, адже в українській практиці нарешті з'явилося саме таке формулювання, нарівні з західною практикою. На думку автора концепції інформбезпеки, це дозволяє відійти від поширеного журналістського шаблону щодо пропаганди:

«Мене дуже бентежить той факт, що ми постійно використовуємо слово пропаганда. Для мене це слово не відображає процесів, які відбуваються в інформаційному середовищі. Для людини, яка починала свій кар'єрний ріст в спецслужбах, це все інформаційні спецоперації.

[Згадаймо] ситуацію з диспетчером Карлосом, який нібито першим оприлюднив інформацію, що малазійський Боїнг збив український винищувач. Потім ця версія стала основною для Міністерства оборони РФ, яке наступного дня показало дані нібито об'єктивного контролю. Це була спецоперація, розпочата ще в квітні 2014-го, коли ця віртуальна особа створювалася, щоб поширювати інформацію про ніби насильство на території України, зростання націоналістичних поглядів. Першим цього віртуального Карлоса став використовувати канал Russia Today.

Не можна застосовувати елементи захисту прав на свободу слова до організацій, які в рамках свободи слова вдаються до проведення інформаційних спецоперацій».

Крім того, Золотухін вважає помилкою позицію таких медійників, як Пітер Померанцев і Едвард Лукас (позиція полягає в тому, що є лише журналістика і пропаганда, третього не дано - ред.):

«вони не мислять категоріями спецоперацій, їх не знайома ця специфіка, як мені, наприклад. Якими б розумними вони не були, вони просто не можуть працювати з цими категоріями. Для них є об'єктивна журналістика і неправда. Є рамки професії, в які можна вкладатися. Це не дає можливості побачити, що є спецоперації, які міксуються між собою, і в результаті виходить те, про що Померанцев каже: ніщо не є правдою і все можливо».

Заступник міністра інформполітики Дмитро Золотухін Фото: сторінка Дмитра Золотухіна у facebook

У Доктрину також закладена норма, яка, за словами автора, вперше дозволяє органам розвідки України сприяти, за допомогою своїх інформаційних ресурсів, поширенню позитивної інформації про Україну за кордоном.

Як ілюстрацію заступник міністра наводить випадок із провальними результатами референдуму в Нідерландах про асоціацію України з Євросоюзом.

«Ні для кого не секрет, що [провал] був дуже болючим для нас.Тільки за допомогою дипломатичного відомства і президента палата представників ЄС проголосувала за ратифікацію асоціації України з Євросоюзом».

На питання, чи не загрожує введення норми про проведення інформаційних спецоперацій зловживаннями з боку влади і спецслужб, Золотухін знизує плечима.

«Не ми перші і не ми останні — держава, яка в процесі захисту своєї безпеки може вдаватися до зловживань. Ми повинні контролювати, щоб цього не сталося. Це процедура. Чи можемо ми помилятися на цьому шляху? Так, всі помиляються. Ми захищаємо себе, боремося з агресором, який справді має бажання і можливість знищити цю країну. Але чи повинні ми відмовитися від інструментів, що будуть нас захищати? Ні. Тому так, громадський контроль за діяльністю спецслужб повинен вийти на новий рівень».

Питання викликає намір влади блокувати сторінки і сайти з інформацією, яка вважається забороненою, наслідком, зокрема, може стати й ув’язнення її авторів. Щоправда, така практика вже діє в Україні. На початку лютого 2017 Слов'янський районний суд визнав двох жителів Донецької області винними в посяганні на територіальну цілісність України через дописи в соцмережі «ВКонтакте» і засудив їх до п'яти років в'язниці.

Однак, кожен такий випадок, каже Золотухін, швидше є винятком, оскільки доказова база таких справ будується не на факті публікацій закликів, що суперечать Конституції, а на зізнаннях самих фігурантів.

«Поки що українське законодавство не регламентує віртуальний простір, — каже заступник міністра. — Я вважаю, що це неправильно. Якщо якийсь допис [в соцмережі] загрожуватиме життю когось, за такі пости треба саджати. Але говорити, що доктрина має якісь норми, що можуть вплинути на заборону [сайтів і сторінок в соціальних мережах] або ще на щось, неправильно. За фактом, доктрина закріплює державну політику. Це декларація, усвідомлення, куди ми рухаємося, і як ми плануємо це робити».

Думка експертів

У 2015 році концепцію розкритикувала медіаекспертка Катрін Найман-Меткалф, яка підготувала доповідь для представника Бюро ОБСЄ в Україні з питань свободи слова.

Зокрема, экспертка висловила занепокоєність, що «концепція створює небезпеку того, що законні дискусії у засобах масової інформації (наприклад, про українську ідентичність), погляди різних українських груп (включаючи представників національних меншин) та відповідний міжнародний контент будуть заблоковані». Крiм того, «положення, які забороняють дискредитацію органів влади, викликають занепокоєння, оскільки вони можуть мати негативний вплив та обмежувати можливості засобів масової інформації виконувати контрольну функцію».

Незважаючи на критику, міністерство ухвалило концепцію, її взяли до обговорення в інших відомствах, і врешті-решт вона з деякими змінами потрапила на стіл президенту у вигляді Доктрини та була підписана.

Голова Інституту масової інформації Оксана Романюк вважає, що поки зарано говорити, чи стане Доктрина механізмом цензури, бо це — тільки «декларативний документ».

«Для того, щоб доктрина запрацювала на практиці, потрібні зміни в законодавстві, — вважає Романюк. — І взагалі щось можна буде сказати тільки після практичного застосування гайдлайнс доктрини, трансформації їх в конкретні механізми і закони. До цього оцінювати доктрину сенсу немає — сама по собі вона цілком збалансована. Питання в тому, як її інтерпретують.

Що стосується блокування сайтів, — головне, щоб воно було пропорційним, через суд, аргументованим і на основі законодавства. Я не думаю, що є загроза введення цензури на законодавчому рівні — парламент не пропустив ці ініціатіви в 2014 — 2015, зараз тим більш не пропустить».