«Досьє» на Трампа: факти, неточності та фейки

Уже кілька днів усі світові медіа обговорюють 35-сторінковий звіт про зв’язки новообраного президента США Дональда Трампа і його команди з Росією. Першим цей документ оприлюднив американський інтернет-сайт BuzzFeed. Втім, з’ясувалося, що звіт уже кілька місяців кружляв поміж редакціями американських ЗМІ та членами Конгресу. Однак оприлюднити його ніхто не наважився. Документ містить офіційно непідтверджену й неперевірену в незалежних джерелах інформацію про те, що Росія допомагає Трампу впродовж останніх п’яти років, зокрема вона зумисно організувала хакерські атаки на сервери демократів, щоб політично «потопити» Гілларі Клінтон. Крім того, у звіті є безпосередньо «компромат» на новообраного президента, як-от те, що люди з його команди зустрічалися з російськими агентами, а також те, що він нібито замовляв російських працівниць сексуальної індустрії. Це могло трапитися під час візиту до Росії в 2013-му. Тоді він брав участь у проведенні конкурсу «Міс Всесвіт» в підмосковному Красногорську.

Справжнім хедлайнером новин щодо цієї історії став насправді навіть не BuzzFeed, а телеканал CNN. Саме він першим повідомив про те, що на нещодавній зустрічі Трампа й Обами з представниками американських спецслужб 44-й і 45-й президенти США отримали, крім основного звіту про втручання Росії в американські вибори, ще додаткові дві сторінки. Вони нібито містили інформацію про компромат, який РФ має на Дональда Трампа. Цей «додаток» до звіту, за інформацією CNN, базувався саме на вище згаданому звіті, підготовленому «приватною безпековою компанією», а якщо точніше – колишнім співробітником британської розвідки, якого американські розвідувальні служби оцінюють як «надійне джерело».

На своїй прес-конференції 11 січня Дональд Трамп відмовився коментувати питання, чи він отримував цей короткий виклад звіту на дві сторінки, оскільки це секретна інформація. Він назвав усе це «фейковими новинами», «ганьбою» і порівняв діяльність спецслужб, які дозволяють собі такі «витоки», з тим, що коїлося колись в нацистській Німеччині.

Звісно ж, заперечив автентичність документу й Кремль. Прес-секретар російського президента Дмітрій Пєсков назвав звіт «бульварним чтивом», «абсолютною нісенітницею», «абсолютною фальсифікацією».

Отже, Громадське.Світ спробувало розібратися, що саме з відомого про цей документ і про його зміст є фактами, що може бути фактами в разі підтвердження іншими джерелами, що є неточною інформацією, а що — ймовірними чи доведеними фейками.

Факти й спростування  

Фактом є те, що звіт готували не американські спецслужби. Про це офіційно заявив директор Національної розвідки США Джеймс Клеппер.

«Я наголосив на тому, що цей документ не є продуктом американських спецслужб, і що я не вірю в те, що «витік» відбувся зі спецслужб. Вони не зробили жодної оцінки достовірності інформації в цьому документі й в жодному разі не спиралися на неї у своїх висновках. Але частиною наших обов’язків є надавати високопосадовцям якнайповнішу картину будь-яких проблем, які можуть вплинути на національну безпеку», — заявив Джеймс Клеппер.

Джерела у владі та в спецслужбах, на які посилаються CNN та інші медіа, називають його автором колишнього співробітника британської M16. Видання The Wall Street Journal заявляє, що встановило особу автора. Це Крістофер Стіл, колишній співробітник розвідки, а нині директор лондонської приватної фірми Orbis Business Intelligence Ltd., створеної екс-розвідниками.

На сайті компанії в інтернеті йдеться про те, що вона займається збором розвідданих, розслідуваннями та стратегічною аналітикою: «Orbis Business Intelligence Ltd. була заснована в 2009 році колишніми співробітниками британської розвідки. Її команда спирається на значний досвід, здобутий на рівні ухвалення урядових рішень, у багатосторонній дипломатії та міжнародному бізнесі для того, аби готувати для своїх клієнтів якнайкращі рішення». Фірма використовує «глобальну мережу експертів».

Частина аналітиків закинули тексту «досьє», що не схоже на те, що його писав саме носій британської версії англійської, мовляв, там бракує британізмів. Втім, зовсім не обов’язково, щоб Крістофер Стіл особисто писав чи компілював 35 сторінок документу. Цим мали б займатися виконавці з його «глобальної мережі», а він лише візував його.

Це розслідування британському екс-розвіднику замовив хтось із табору демократів, причому не обов'язково це мав бути штаб Гілларі. Воно називається дослівно «дослідження опозицією», тобто певна політична сила замовляє розслідування діяльності опонентів. Це дозволено й врегульовано американським законодавством. До речі, до того, як це дослідження замовили демократи, його замовив хтось із республіканців на етапі праймеріз, але, зійшовши з дистанції, відмовився від його продовження.

Далі, зустрічі членів команди Трампа з російськими високопосадовцями, хакерами, розвідниками, про які йдеться в документі, навіть якби й справді відбулися, датуються в ньому липнем-вереснем 2016 року. Це насамперед вояж радника із зовнішньополітичних питань Пейджа Картера в липні минулого року до Москви, коли він нібито зустрівся з очільником «Роснєфті» Ігорем Сєчиним. Крім того, у звіті йдеться про те, що в серпні 2016-го до Праги на зустріч із російськими агентами літав адвокат Трампа Майкл Коен. Її нібито влаштовував голова комітету з міжнародних відносин Ради Федерації РФ Костянтин Косачев. Той написав на своїй сторінці у Facebook, що з Коеном не знайомий. У звіті, до речі, його посаду називають неправильно «посадовець Думи».  Трамп змусив свого адвоката принести власний закордонний паспорт, щоб переконатися: той таки не має відміток про поїздку до Чехії.

CNN проінформував, що до Праги літав інший Майкл Коен.

Отже, повідомлення про цю зустріч є, по суті, фейком, а от в історії з Картером не все так зрозуміло. Дональд Трамп спочатку публічно називав його з-поміж своїх радників.

А після інформації в пресі про поїздки Картера до Росії почав від нього відхрещуватися. У вересні, за дві місяця до виборів, у штабі Трампа про нього почали говорити, як про людину, яка «не відіграє жодної ролі у виборчій кампанії». Пейдж Картер має тісні контакти з «Газпромом», що стали предметом журналістських розслідувань ще в червні 2016-го.

І якщо зв’язки, поїздки до Росії та роль Картера в команді Трампа не так просто підтвердити, фактом є те, що ФБР не могла збирати інформацію про нього та інших представників майбутнього президента до жовтня 2016-го. Ця спецслужба отримала офіційний дозвіл на стеження за окремими членами його команди лише в жовтні, за лічені тижні до виборів. Це значить, що в них не може бути даних, отриманих законним шляхом, про зв’язки екс-радників новообраного президента Пейджа Картера, Пола Манафорта та адвоката Майкла Коена з російськими агентами до того часу.

Неточності та ймовірні фейки 

На 34-й сторінці документу згадується IT компанія XBT/Webzilla та її керівник, російський експерт із комп’ютерних технологій, успішний бізнесмен Алєксєй Губарєв. «Компанія, що називається XBT/Webzilla та пов’язані з нею фірми, використовували ботнети та порно-трафік для поширення вірусів, вживлення жучків, викрадення даних та здійснення «сумнівних операцій» проти керівництва Демократичної партії», — ідеться в звіті.

Американська агенція McClatchyDC зв’язалася з Алєксєєм Губарєвим. Його компанія розташована в американському Далласі, він має там офіційний офіс, а сам мешкає на Кіпрі. За словами Губарєва, американські спецслужби з ним не контактували, й він не знає, чому його прізвище й компанія фігурують у цьому звіті. Припускає, що це йому так намагається нашкодити конкурент. XBT/Webzilla обслуговує 75 000 серверів по всьому світу, якщо якийсь з них зазнає хакерських атак, то про це надходить інформація в реальному часі. Втім, до суті справи це все стосунку не має.

Чи не найбільш сумнівними моментами звіту є згадка про Дмітрія Пєскова, речника Володимира Путіна, та історія про російських працівниць сексуальної індустрії, яких нібито замовляв Трамп під час поїздки до Москви в 2013-му.

Автор документу стверджує, що за збір досьє Трампа у російській владі відповідає саме Дмітрій Пєсков. Навіть базових знань про кремлівську ієрархію та роль і місце в ній речника Путіна достатньо, щоб засумніватися в достовірності інформації. Досі він виконував роль чемного спін-доктора, усміхненого спікера. Його завдання — викликати симпатію в журналістів своїм дипломатичним і доброзичливим тоном спілкування й при цьому відбивати всі їхні складні й викривальні запитання так, щоб не дати їм жодної справжньої інформації. Натомість звіт наділяє його зовсім іншими повноваженнями. Крім того, з цього випливає, що збір компромату на майбутнього президента відбувався поза ФСБ та Службою зовнішньої розвідки РФ.

Далі, звіт стверджує, що Трамп винаймав у готелі Ritz Carlton Hotel  президентський номер, саме той, де зупинявся до того Барак Обама. І, мовляв, замовив туди жінок. Відтоді ФСБ може мати на нього компромат. Однак американські ЗМІ пишуть, що, попри браваду й фривольність у словах, у діях новообраний президент не лише зараз, але й раніше був обережним і завжди оточував себе людьми, які не допускали ніяких скандалів і витоків інформації. Отже, цей пункт звіту більшість медіа теж ставлять під сумнів.

Крім цього, сумніви викликають твердження про те, що російські спецслужби вже п’ять років «ведуть» Трампа й намагаються всіляко йому допомогти. Річ у тім, що навіть ще чотири роки тому він не декларував намірів іти у велику політику. Натомість займався своїм шоу Apprentice на телеканалі NBC, конкурсами краси й нерухомістю.

Є в тексті документу й певні неточності. Так, англомовна назва російської фінансово-промислової групи «Альфа-груп» Alfa. У звіті її іменують Alpha. Засновника цього консорціуму Міхаїла Фрідмана там помилково називають Ridman. Про селище Барвіха пишуть, що воно зарезервоване для правлячої еліти країни. Втім, там мешкають і олігархи, і люди скромніших доходів, які до влади не належать. Ці «одруківки» дають підстави критикам звіту говорити про те, що його писала людина, не знайома по-справжньмоу з російськими реаліями.

Зрештою, наразі немає жодних доказів, що цей 35-сторінковий звіт, який потрапив до медіа, є саме тим документом, короткий виклад якого поклали на стіл Трампу. Поміж іншого, блогери форуму 4chan написали про те, що це «розіграш».

Наразі з певністю можна стверджувати тільки те, що цей документ запустив нову хвилю «війни фейків» усередині США й за їхніми межами, що він може дискредитувати одночасно, як Трампа, так і американські спецслужби й, водночас, похитнути його русофільство. Зрештою, від такого розхитування «американського корабля» виграє морально й політично Росія.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Американські спецслужби і русофільство Трампа